Постанова 4807 № 333/4820/20

Дата документу 18.04.2023 Справа № 333/4820/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/4820/20 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й. Провадження № 22-ц/807/637/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «18» квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Гончар М.С., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недооплати за виконану роботу, ВСТАНОВИВ: В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення недооплати за виконану роботу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працює машиністом тепловоза в Мелітопольському локомотивному депо. З 27 грудня 2019 року він є головою профкому первинної Вільної профспілки працівників локомотивного депо Мелітополь. Вважав, що представник роботодавця намагається через його активну позицію по відстоюванню прав робітників переслідувати його за профспілкову діяльність. 0тримавши нараховані кошти за травень місяць 2020 року він виявив, що йому було змінено умови оплати праці та не сплачено заробітну плату по основним результатам роботи за травень місяць. В квітні 2020 року йому надали на узгодження графіки роботи на травень місяць, де він виявив грубі порушення трудового законодавства. Представник роботодавця, на його думку, умисно намагався затвердити графік, згідно з яким Депо не працює з 27-31 травня 2020 року. Проте Депо працювало безперервно, надурочні роботодавець не оформлював відповідно до вимог законодавства. З пояснень бухгалтерії нарахування були здійснені на підставі наказів, Положення про оплату праці, Галузевої угоди та Колективного договору, положення яких йому не відомі та в порушення норм cт. 247 КЗпП не узгоджувались з профспілкою, членом якої він є. Розрахунок позовних вимог в частині відшкодування не виплати частини заробітку здійснений відповідно до табуляграми з врахуванням нарахувань за травень 2020 року та умов роботи машиніста (двозміний по 12 годин (двозмінний-чотирьохбригадний безперервний графік - «залізничний»), без перерв на обід та без надурочних в травні 2020 року:

1. В травні 2020 року він відпрацював 168 годин, тариф 51,44 грн./год., що дорівнює 8641,92 грн. (код 8 та 32), сплачено 8178,96 грн., недоплата становить 496 грн.

2. Норма часу в травні 2020 року становить 159 год., тому графікова переробка дорівнює 9 год., що відповідно до cт. ст. 61, 107 КЗпП додатково оплачується в подвійному розмірі в сумі 462,96 грн., в табуляграмі вказано (код 54 та 74), що сплачено надурочні 8,5 год. в розмірі 437,24 грн., недоплата становить 25,72 грн.

3. Доплата (код 56 та 73) за вечірній та нічний час 20% та 40% відповідає засадам Галузевої угоди.

4. Доплата (код 120) за економію не оспорює.

5. Надбавку 40% за вислугу років (код 86) роботодавцем сплачено виключно за норму часу, а не за весь відпрацьований час, недоплата становить 185,18 грн.

6. Надбавку за класність 15% (код 91) нараховано на 167,50 год. в розмірі 1292,43 грн., а не на відпрацьовані 168 год., недоплата становить 25,72 грн.

7. Премія погодинникам 25% (код 95) сплачено 1388,88 грн., в той же час як з врахуванням відпрацьованих 168 год. становить 3086,40 грн., недоплата становить 1697,52 грн.

8. Доплата машиністу в одну особу (код 130), він відпрацював 168 год., з них 12 год. по 50% та 156 по 60%, що складає 308,64 грн. та 4814,78, недоплата становить 370,36 грн. Загалом не нараховано та не сплачено відповідно до вимог законодавства 2767,46 грн. На підставі зазначеного просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь недооплату за невиконану роботу за травень 2020 року з урахуванням обов`язкових платежів в розмірі 2767,46 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на зміну умов оплати праці, не звернення роботодавцем до профспілки за погодженням надурочних робіт, недоведеність відповідачем надання йому обідньої перерви 26 травня 2020 року, зазначення в табуляграмі заниженого розміру тарифу, здійснення відповідачем фіксації факту відпрацювання ним часу у відповідності до графіку, ненадання доказів погодження зміни графіку роботи і його погодження з профспілкою, безпідставне врахування показань свідків, порушення матеріального або процесуального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про задоволення позову. АТ «Українська залізниця» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що в травні 2020 року позивач відпрацював 167,5 год., наданий позивачем розрахунок не підтверджений належними доказами та посиланням на нормативні акти, товариство здійснило нарахування заробітної плати відповідно до вимог законодавства. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. За приписами частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 1 ст. 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці». Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Матеріалами справи підтверджено, що з 01 січня 2008 року ОСОБА_1 працює на посаді машиніста тепловоза у відокремленому структурному підрозділі «Мелітопольське локомотивне депо» АТ «Українська залізниця» (52. цех експлуатації оборотного депо Запоріжжя-2), форма оплати праці - почасова, робота має особливий характер праці, режим роботи за графіком (наказ №26/ос (розпорядження) про прийом на роботу від 02 січня 2008 року) (а.с. 34). Наказом начальника Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», правонаступником якого є відповідач, від 10 листопада 2017 року №364 «Про встановлення режиму роботи локомотивним бригадам оборотного депо Запоріжжя 2» встановлений з 01 грудня 2017 року для робітників локомотивних бригад, які працюють на маневровій роботі по станціям за схемою день-ніч-48годин відпочинку, наступний режим роботи: 1.1. при роботі по станціям Запоріжжя Ліве, Запоріжжя-1, Запоріжжя-2, Запоріжжя Вантажне. Передатна, Ростуща, Вільнянськ, Порт Велике Запоріжжя тривалість робочої зміни 12 годин 00 хвилин, а саме: початок роботи денної зміни о 8:00, закінчення о 20:00, початок роботи нічної зміни о 20:00, закінчення о 8:00. 1.2. при роботі на маневрах по депо, на ПТО по станції Запоріжжя 1, ВЧД-9 по станції Запоріжжя Ліве тривалість робочої зміни 11 годин 30 хвилин, а саме: початок роботи денної зміни о 8:00, закінчення о 20:00, тривалість перерви для відпочинку та харчування 30 хвилин у відрізок часу з 12:00 до 15:00, початок роботи нічної зміни о 20:00, закінчення о 8:00, тривалість перерви для відпочинку та харчування 30 хвилин у відрізок часу з 0:00 до 3:00 (а.с. 157). З табелю робочого часу за травень 2020 року (а.с.120), розгорнутої деталізованої інформації щодо фактичної виконаної працівником ОСОБА_1 роботи у травні 2020 року (номеру маршруту; локомотиву чи поїзда, яким він керував; часу початку роботи і її кінця, в тому числі із зазначенням відомостей щодо нічного чи вечірнього часу; виду роботи, тарифної ставки за дану роботу, та проценту доплати машиністу в одну особу (а.с. 126), а також опису виконаних ним робіт (а.с. 121), вбачається, що ОСОБА_1 в травні 2020 року відпрацював 159 годин в межах норми, і 26.05.2022 року 8,5 год. надурочно: - 30 квітня 2020 року (перехідна зміна) - 08.00-20.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 02.00 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 02 травня 2020 року - 08.00-20.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, всього 12.00 годин (в т.ч. 02.00 вечірній), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 03 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 08.00 - нічний, 02.00 - вечірній час),Тариф 51.44/с.пр 60%; - 05 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Ростуща, 9.64 годин (в т.ч. 7.98 - нічний час, 5 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 50%, та одиночним слідуванням на станцію Ростуща 2.36 год. (в т.ч. 0.02 - у нічний час, 1.15 - у вечірній час), Тариф 51.44/ с.пр 50%;. - 07 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 08.00 - нічний час, 02.00 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 10 травня 2020 року - 08.00-20.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 02.00 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 11 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 08.00 - нічний час, 02.00 - вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 14 травня 2020 року - 08.00-20.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 02.00 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 15 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 08.00 - нічний час, 02.00 - вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 18 травня 2020 року - 08.00-20.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 02.00 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 19 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 08.00 - нічний час, 02.00 - вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 22 травня 2020 року - 08.00-20.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 02.00 вечірній час), Тариф 51.44/с.пр 60%; - 23 травня 2020 року - 20.00-08.00 год., маневрова робота по станції Запоріжжя-2, - 12.00 годин (в т.ч. 08.00 - нічний час, 02.00 вечірній час),Тариф 51.44/с.пр 60%; - 26 травня 2020 року - 8.00-11.00 год., маневрова робота по депо Запоріжжя-2, 03.00 години, тариф 51.44.; 11.00-20.00 год., робота по депо Запоріжжя-2, - 8.50 години (в т.ч. 02.00 - вечірній час), з перервою для відпочинку та харчування 0.30 хвилин у відрізок часу з 12.00 до 15.00, згідно наказу 364 від 10 листопада 2017 року «Про встановлення режиму роботи локомотивним бригадам оборотного депо Запоріжжя-2», тариф 51.44. Матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не надано доказів відпрацювання робочого часу в травні 2020 року за іншим графіком. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність тих обставин, що в травні ОСОБА_1 відпрацював 167,5 год., з яких 159 год. в межах норми, 8,5 год. надурочно. Заявляючи вимоги щодо неправильного обрахування заробітної плати за травень 2020 року, ОСОБА_1 фактично не погодився з нарахуваннями за одиночне слідування (код 8) в розмірі 121,40 грн., за маневрову роботу (код 32) в розмірі 650,20 грн. та 7407,36 грн., доплатою за надурочний час (коди 54 та 74) в розмірі 437,24 грн., надбавкою 40% за вислугу років (код 86) в розмірі 3271,58 грн., надбавкою за класність 15% (код 91) в розмірі 1292,43 грн., премією погодинникам 25% (код 95) в розмірі 1388,88 грн., доплатою машиністу в одну особу (код 130) в розмірі 308,64 грн. та 4444,42 грн. Відповідно до п.п. 3.2.3, п.п. 3.2.4 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 р. (далі Галузева угода), дія якої неодноразово продовжувалася спільними листами сторонами угоди, оплату праці працівників залізничного транспорту провадити відповідно до наказу Укрзалізниці «Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок і посадових окладів працівників залізничного транспорту», який є невід`ємною частиною Галузевої угоди (а.с. 59-65). Аналогічне положення закріплене в п. 3.1.1. Колективного договору Мелітопольського локомотивного депо на 2007 р., який діяв і на час виникнення спірних правовідносин (а.с. 35-40). За приписами п.п. 3.2.4 Галузевої угоди, доплати і надбавки працівників галузі встановлювати згідно з додатком №1 до цієї угоди. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення нової відповідної угоди. Трудові відносини працівників Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту продовжуються з Товариством. Відповідно до п. 2.5.2 Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця», затвердженого 02 березня 2020 року правлінням АТ «Українська залізниця», робітникам локомотивних бригад структурних підрозділів регіональної філії, філії «Українська залізнична швидкісна компанія», філії «Енергоремтранс» встановлюються наступні годинні тарифні ставки: машиніст електровоза, тепловоза, паровоза, електропоїзда, дизель-поїзда - 44,73 грн. (а.с. 167-178). Вказана ставка зазначена в розрахунку відповідача за травень 2020 року (табуляграма), а отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про зазначення в табуляграмі заниженого розміру тарифу не знайшли свого підтвердження. Згідно з п. 2.5.10. Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» при виконанні маневрових робіт на залізничних станціях, на екіпіруванні локомотивів, на інших роботах, в тому числі при роботі на локомотиві в одиночному слідуванні, встановлені годинні тарифні ставки підвищуються на 15 відсотків. Таким чином, з врахуванням вказаного пункту Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» тарифна ставка, яка бралась в розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за травень 2020 року складає 51,44 грн. за відпрацьовану годину, що відповідає розрахунку заробітної плати позивача за травень 2020 року. Отже, в цій частині порушення прав позивача не вбачається. Відповідно до п. 2.5.33 Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» облік робочого часу та нарахування заробітної плати робітникам локомотивних бригад проводиться за маршрутом машиніста, за табелем обліку робочого часу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 правомірно здійсненні нарахування за одиночне слідування (код 8) на станцію Ростуща 05 травня 2020 року (2,36 год.), за маневрову роботу 26 травня 2020 року 3 год. і 05 травня 2020 року (9,64 год.), в межах діючої на підприємстві норми робочого часу - 159 год. на місяць. ОСОБА_1 ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не обґрунтував здійснення ним вказаних нарахувань, виходячи з загального робочого часу в травні 2020 року. За приписами ст. 106 КЗпП України, якою врегульовано оплату роботи в надурочний час, передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Також, п.п.2.5.15. Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» встановлено, що доплата за роботу в надурочний час проводиться із розрахунку годинних тарифних ставок за переважаючим видом руху родом роботи за обліковий період. Як було встановлено судом, позивач відпрацював 8,5 надурочних годин, які згідно з розрахунком заробітної плати за травень 2020 року були оплачені в подвійному розмірі (код 54, 74). Доказів іншої тривалості роботи в надурочний час ОСОБА_1 не надав. З урахуванням стажу роботи позивача, п. 3.1.8 Колективного договору «Мелітопольського локомотивного депо» від 02 серпні 2007 року розмір надбавки у відсотках до місячної тарифної ставки становить 40%. Відповідно до п. 8 Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 28 грудня 2001 року № 743-Ц, надбавка за вислугу років нараховується на посадовий оклад та тарифну ставку присвоєного розряду працівника, яка визначається шляхом множення годинної тарифної ставки працівника на фактично відпрацьований час в межах норми годин облікового періоду. З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано виходів з того, що розрахунок надбавки 40% за вислугу років (код 86) належить здійснювати, виходячи з норми робочого часу 159 год. Що стосується незгоди позивача з розміром надбавки за класність 15% (код 91), вона ґрунтується на помилковому використанні при розрахунку 168 відпрацьованих годин замість 167,5 год., як встановлено судом. Відповідно до п. 3.1.44 Колективного договору «Мелітопольського локомотивного депо» від 02 серпня 2007 року преміювання всіх працівників депо за всіма показниками встановлюється за результатами роботи за попередній місяць на тарифну ставку (посадовий оклад) та відрядний заробіток в межах норми робочого часу. Згідно з п. 1.3 наказу начальника структурного підрозділу «Мелітопольського локомотивного депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 29 травня 2020 року №193 наказано нарахувати премію працівниками депо за основні результати за квітень 2020 року за фактично відпрацьований час у відсотках до тарифної ставки, працівникам локомотивних бригад, машиністам-інструкторам 25% (а.с. 52-57). З розрахунку заробітної плати за квітень 2020 року вбачається, що позивачем було фактично відпрацьовано у квітні 2020 року 108 год., а отже, суд першої інстанції підставно враховував вказану кількість годин при перевірці цього виду нарахувань. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить зазначення підстав здійснення розрахунку премії, виходячи з відпрацьованих годин в травні 2020 року. Відповідно до п.п. 2.5.25 Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця», при роботі машиністів локомотивів регіональних філій в одну особу встановлюється доплата до тарифних ставок, встановлених пунктом 2.5.2 цього Положення (з урахуванням коефіцієнтів, передбачених пунктами 2.5.7, 2.5.10 цього Положення), в таких розмірах: - на розформуванні, формуванні поїздів на сортувальних станціях, інших станціях і дільницях маневрової роботи сортувальних станцій при завантаженості локомотива обсягами робіт: 70 відсотків і більше 60% доплати, менше 70 відсотків - 50 відсотків доплати; - на вивізній роботі при завантаженості локомотива обсягами робіт: 70 відсотків і більше 50 відсотків доплати, менше 70 відсотків 40 відсотків доплати; - на маневровій роботі при депо, інших маневрових районах, екіпіруванні локомотивів, на передаточній, господарській роботі та підштовхуванні 40 відсотків доплати. Згідно з розрахунку заробітної плати за травень 2020 року позивачу була нарахована доплата машиністу в одну особу у розмірі 308,64 грн. із застосуванням 50% за 12 годин відпрацьованого часу, а також доплата машиністу в одну особу у розмірі 4444,42 грн. із застосуванням 60% за 144 години відпрацьованого часу. Доказів на підтвердження іншої тривалості зазначених робіт позивач не надав ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність здійснення відповідачем неправильного розрахунку заробітної плати позивача за травень 2020 року. Колегія суддів не приймає до увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про зміну умов оплати праці з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Із аналізу норм ч. 3 ст. 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад, він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попередженні дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем. Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачем було змінено систему та розмір оплати праці. Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на помилкових розрахунках нарахувань, виходячи з неправильної кількості відпрацьованих годин та без врахування того, що частина нарахувань здійснюється, виходячи з норми робочого часу, а не фактично відпрацьованого. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не зазначав про ненадання йому обідньої перерви, відповідних вимог про визнання таких дій відповідача незаконними не заявляв, доказів, які б свідчили про порушення відповідачем цих положень наказу від 10 листопада 2017 року №364 не надав. Посилання ОСОБА_1 на не звернення роботодавця до профспілки за погодженням надурочних робіт та не погодження зміни графіку роботи з профспілкою є неприйнятними, оскільки також фактично зводяться до нових позовних вимог, які при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 не заявляв. Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Твердження ОСОБА_1 про існування конфліктних ситуацій між ним та керівництвом роботодавця не може свідчити про неправомірність нарахування позивачу заробітної плати за травень 2020 року. За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. Суд першої інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Порушень норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, не встановлено. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 18 квітня 2023 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: М.С. Гончар І.В. Кочеткова