Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/2434/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8714/24 Справа № 211/2434/24 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 211/2434/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 липня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця», АТ «Укрзалізниця») про стягнення частини заробітної плати. Позовну заяву мотивовано тим, що, відповідно до наказу № 403/ОС від 06.08.2021 року, позивачка ОСОБА_1 з 10.08.2021 року прийнята по переводу з Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорту філії "Центр охорони здоров`я" АТ "Українська залізниця" - фельдшером в СП "Криворізьке локомотивне депо" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця". Позивачка має загальний безперервний стаж роботи на підприємствах, організаціях, та структурних підрозділах залізничного транспорту, станом на 31.10.2023 року, 20 років 7 місяців. Отже, позивачка має право на надбавку згідно п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, який чинний на цей час, та згідно якого встановлено, що "виплату надбавки за вислугу років працівникам депо провадити щомісячно, в залежності від стажу безперервної роботи в галузі, відповідно до "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц, зі змінами та доповненнями п. 3.1.10, 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці, у розмірі від 15 до 20 років стажу - 25 %, від 20 до 25 років стажу - 30 %. 25.01.2024 позивачкою отримано від провідного бухгалтера ОСОБА_2 розрахунки заробітної плати з січня 2023 року по грудень 2023 року, а 07.02.2024 вона отримала розрахунок заробітної плати за січень 2024 року. 26.02.2024 позивачка отримала лист № 155 від 26.02.2024 року від відповідача, з якого вбачається, що надбавка за вислугу років позивачці нараховувалася в період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 у розмірі 18,5 %, а з 01.04.2023 року по теперішній час - 22,5 %, відповідно до п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц та п. 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці. 12.04.2024 позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права на отримання частини надбавки за вислугу років, яку їй не нарахували та не виплатили, та просила суд: стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь 6264,33 грн. недоплаченого розміру надбавки за вислугу років за період з 01.01.2023 року по 31.01.2024 року. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену частку заробітної плати, а саме надбавку за вислугу років за період з січня 2023 року по січень 2024 року включно у розмірі 6264 гривні 33 копійок. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Українська залізниця» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин статті 9 КЗпП України є помилковими. Поза увагою суду залишені доводи відповідача про те, що питання встановлення надбавки за вислугу років регулюється безпосередньо Положенням про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці 28.12.2001 року №743-Ц, та введеним в дію з 1 січня 2002 року, Колективним договором Криворізького локомотивного депо укладеного між адміністрацією та трудовим колективом на 2011-2012 роки (погодженим всіма сторонами в т.ч. профспілками) (пункт 3.1.19), Колективним договором ДП «Придніпровська залізниця» (пункти 3.1.9, 3.1.10, 3.1.11). Зазначені документи діють на теперішній час, й змін в частині встановлення надбавки за вислугу років не потерпали. Дані документи є локальними актами АТ «Укрзалізниця», які стосується діяльності Товариства та регулює питання оплати праці всіх працівників АТ «Укрзалізниця». Тобто, на час укладання трудового договору з позивачкою зміни щодо встановлення надбавки за вислугу років не вносились, тому зазначення позивачкою у позові, як обґрунтування своїх вимог, про погіршення становища з посиланням на ст. 9 КЗпП України є безпідставним, та таким що не відповідає дійсності. Суд першої інстанції жодним чином не наводить в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду в чому саме для позивачки настало погіршення та які саме суттєві умови трудового договору порушуються в даному випадку, а саме, чи має місце зміна системи оплати праці на підприємстві в бік погіршення, або чи має місце зміна розміру надбавки за вислугу років, тобто, ті основні умови трудового договору, який укладений ним під час прийняття позивачки на роботу. При цьому, судом не прийнято до уваги, що позивачка погоджується з тим, що вона отримувала надбавку за вислугу років, згідно Колективного договору щомісячно в залежності від стажу безперервної роботи за трудовим договором. На підприємстві відповідача діє Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту, затвердженого наказом від 28.12.2001 №743-Ц (зі змінами та доповненнями) (надалі Положення), яке є складовою частиною чинної на підприємстві системи оплати праці, то усі питання, пов`язані з нарахуванням надбавки за вислугу років працівників, передбачаються в ньому. При цьому, позивачка не зверталась до комісії взагалі. Вважає, що позивачці всі суми нараховано та виплачено правомірно та не порушувалися її права. Приймаючи до уваги те, що позивачка звернулася до суду з позовом у квітні 2024 року, строк звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача недоплаченої частки заробітної плати надбавки за вислугу років за період з 01.01.2023 року по 31.01.2024 року, пропущений, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу № 403/ОС від 06.08.2021 року, з 10.08.2021 року ОСОБА_1 прийнята по переводу з Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорту філії "Центр охорони здоров`я" АТ "Українська залізниця" - фельдшером в СП "Криворізьке локомотивне депо" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця". Позивачка має загальний безперервний стаж роботи на підприємствах, організаціях, та структурних підрозділах залізничного транспорту станом на 31.10.2023 року - 20 років 7 місяців. Згідно п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, який чинний на цей час встановлено, що "виплату надбавки за вислугу років працівникам депо провадити щомісячно, в залежності від стажу безперервної роботи в галузі, відповідно до "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц, зі змінами та доповненнями п. 3.1.10, 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці, у розмірі від 15 до 20 років стажу - 25 %, від 20 до 25 років стажу - 30 %. Згідно п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту" надбавка за вислугу років виплачується працівникам лікувально-оздоровчих, оздоровчих закладів, закладів фізичної культури і спорту, культурно-просвітних закладів, які утримуються за рахунок основної діяльності залізниць і оплата їх праці провадиться згідно з наказом Укрзалізниці; працівникам дорожніх газет та газети "Магістраль", працівникам ресторанів , кафе, вагон-ресторанів і вагонів - буфетів, робітничих їдалень, буфетів-роздаткових, які передані на баланс підприємств та відособлених структурних підрозділів і оплати їх праці провадиться згідно з наказом Укрзалізниці, викладачам дорожніх технічних шкіл виплата надбавки за вислугу років провадиться після трьох років роботи в розмірі 75 % від передбачено п. 1 даного Положення. 25.01.2024 року позивачкою отримано від провідного бухгалтера ОСОБА_2 розрахунки заробітної плати з січня 2023 року по грудень 2023 року, та 07.02.2024 року - розрахунок заробітної плати за січень 2024 року. 26.02.2024 року позивачка отримала лист АТ «Українська залізхниця» № 155 від 26.02.2024 року, згідно якого надбавка за вислугу років позивачці нараховувалася в період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 у розмірі 18,5 %, а з 01.04.2023 року по теперішній час - 22,5 %, відповідно до п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц та п. 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 працює на посаді фельдшера в СП "Криворізьке локомотивне депо" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", та не є працівником лікувально-оздоровчих, оздоровчих закладів, що утримуються за рахунок Укрзалізниці, у зв?язку з чим до неї має застосовуватися не п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", а п. 1 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", тобто, остання має право на надбавку: від 15 до 20 років стажу - 25 %, від 20 до 25 років стажу - 30 %. Доказів того, що позивачка є працівницею лікувально-оздоровчого чи оздоровчого закладу та до неї має застосовуватися п. 1.3 вказаного Положення, відповідачем не надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 1 ст. 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці». Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про оплату праці», договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів. Як вбачається із матеріалів справи, згідно п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, який чинний на цей час встановлено, що "виплату надбавки за вислугу років працівникам депо провадити щомісячно, в залежності від стажу безперервної роботи в галузі, відповідно до "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц, зі змінами та доповненнями п. 3.1.10, 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці, у розмірі від 15 до 20 років стажу - 25 %, від 20 до 25 років стажу - 30 %. Позивачка ОСОБА_1 має загальний безперервний стаж роботи на підприємствах, організаціях, та структурних підрозділах залізничного транспорту, станом на 31.10.2023 року, 20 років 7 місяців, а тому має право на надбавку у розмірі, встановленому п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки. Разом з тим, відповідачем АТ «Українська залізниця» здійснюється нарахування та виплата позивачці ОСОБА_1 надбавки у розмірі, визначеному п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", згідно якого надбавка за вислугу років виплачується працівникам лікувально-оздоровчих, оздоровчих закладів, закладів фізичної культури і спорту, культурно-просвітних закладів, які утримуються за рахунок основної діяльності залізниць і оплата їх праці провадиться згідно з наказом Укрзалізниці; працівникам дорожніх газет та газети "Магістраль", працівникам ресторанів, кафе, вагон-ресторанів і вагонів - буфетів, робітничих їдалень, буфетів-роздаткових, які передані на баланс підприємств та відособлених структурних підрозділів і оплати їх праці провадиться згідно з наказом Укрзалізниці, викладачам дорожніх технічних шкіл виплата надбавки за вислугу років провадиться після трьох років роботи в розмірі 75 % від передбачено п. 1 даного Положення. Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, суду не було надано доказів того, що позивачка ОСОБА_1 є працівницею лікувально-оздоровчого чи оздоровчого закладу та до неї має застосовуватися п. 1.3 вказаного Положення, відповідачем не надано. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачці ОСОБА_1 надбавки у розмірі, визначеному п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", а не у розмірі, визначеному п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, у зв?язку з чим задовольнив позовні вимоги. Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишені доводи відповідача про те, що питання встановлення надбавки за вислугу років регулюється безпосередньо Положенням про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці 28.12.2001 року №743-Ц, та введеним в дію з 1 січня 2002 року, Колективним договором Криворізького локомотивного депо укладеного між адміністрацією та трудовим колективом на 2011-2012 роки (погодженим всіма сторонами в т.ч. профспілками) (пункт 3.1.19), Колективним договором ДП «Придніпровська залізниця» (пункти 3.1.9, 3.1.10, 3.1.11), та зазначені документи діють на теперішній час, й змін в частині встановлення надбавки за вислугу років не відбулося, тобто, на час укладання трудового договору з позивачкою зміни щодо встановлення надбавки за вислугу років не змінювались, тому зазначення позивачкою у позові, як обґрунтування своїх вимог, про погіршення становища з посиланням на ст. 9 КЗпП України є безпідставним, та таким що не відповідає дійсності. Так, суд вірно встановив правовідносини сторін та дійшов правильного по суті висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 має право на надбавку у розмірі, визначеному п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки, а посилання на ст. 9 КЗпП України не призвело до неправильного вирішення спору. За таких обставин, не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції жодним чином не наводить в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду в чому саме для позивачки настало погіршення та які саме суттєві умови трудового договору порушуються в даному випадку, а саме, чи має місце зміна системи оплати праці на підприємстві в бік погіршення, або чи має місце зміна розміру надбавки за вислугу років, тобто ті основні умови трудового договору, який укладений ним під час прийняття позивача на роботу. Доводи ж апеляційної скарги про те, що судом не прийнято до уваги, що позивачка погоджується з тим, що вона отримувала надбавку за вислугу років, згідно Колективного договору щомісячно в залежності від стажу безперервної роботи за трудовим договором, є безпідставні, оскільки матеріалами справи підтверджено, що надбавка за вислугу років позивачці нараховувалася в період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 у розмірі 18,5 %, а з 01.04.2023 року по теперішній час - 22,5 %, відповідно до п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц та п. 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці, тоді як остання має право на надбавку урозмірі, встановленому п. 3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 2011-2012 роки. Доводи ж апеляційної скарги про те, що на підприємстві відповідача діє Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту, затвердженого наказом від 28.12.2001 №743-Ц (зі змінами та доповненнями), яке є складовою частиною чинної на підприємстві системи оплати праці, то усі питання, пов`язані з нарахуванням надбавки за вислугу років працівників, передбачаються в ньому, та позивачка не зверталась до комісії , колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у даних правовідносинах на позивачку не покладено обов?язок досудового врегулювання спору та її право на звернення до суду за захистом порушенного парва є абсолютним та гарантовано чиним законодавством України. Не можна погодитись й з доводами апеляційної скарги про те, що позивачка звернулася до суду з позовом у квітні 2024 року, а тому строк звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача недоплаченої частки заробітної плати надбавки за вислугу років за період з 01.01.2023 року по 31.01.2024 року, пропущений, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 року позивачка отримала лист АТ «Українська залізхниця» № 155 від 26.02.2024 року, згідно якого надбавка за вислугу років позивачці нараховувалася в період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 у розмірі 18,5 %, а з 01.04.2023 року по теперішній час - 22,5 %, відповідно до п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту", затвердженого наказом від 28.12.2001 року № 743-Ц та п. 3.1.11 Колективного договору Придніпровської залізниці. Отже, з цього часу позивачка ОСОБА_1 дізналася про нарахування їй надбавки відповідно до п. 1.3 "Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту" та звернулася до суду із позовом 12 квітня 2024 року, тобто в межах тримісячного строку з дня, коли вона дізналася про порушення свого права. При цьому, відповідно до вимог статті 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Відповідач АТ «Українська залізниця», як роботодавець та безумовно сторона, яка володіє інформаціює щодо всіх складових нарахованих працівникові сум та підстав їх нарахування, не надав суду доказів повідомлення позивачки ОСОБА_1 про щомісячні складові сумм, які належать їй до виплати, а тому у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 могла раніше довідатися про порушення свого права. З урахуванням наведенного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до вказаного спору строків позовної давності і відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: