Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/3802/22
від 29.03.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА Іменем України 29 березня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/3802/22 провадження № 22-ц/4809/414/23 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Іванової Н.Ю. від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про розірвання договору споживчого кредиту, - встановив: У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 05.02.2022 між нею та Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» було укладено договір споживчого кредиту шляхом підписання заяви про надання споживчого кредиту на товар «Розстрочка» № АВНОR9244460214321 від 05 лютого 2022 року. Відповідно до умов цього договору, вона отримала кредит на суму 23 667 грн на придбання дивану, в результаті чого кошти були перераховані продавцю ОСОБА_3 . Вказаний товар нею не був отриманий внаслідок введення на території України воєнного стану. Вказала, що вона є внутрішньо переміщеною особою, оскільки за місцем її проживання в м. Рубіжне Луганської області проходити активні бойові дії, тому змушена була переїхати в м. Кропивницький. Взяті на себе зобов`язання вона виконати не може внаслідок форс-мажору. Посилаючись на ці обставини, а також на ст. 617 ЦК України, позивач просила розірвати договір споживчого кредиту. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 05 лютого 2022 року між позивачем ОСОБА_4 та Акціонерним товариством «Акцент-Банк» було укладено договір споживчого кредиту (банківський продукт «Розстрочка») № АВНОR9244460214321, строком на 12 місяців з 05 лютого 2022 року по 04 лютого 2023 року для оплати /часткової оплати товару дивану, на суму 23 667 грн., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_1 , МФО 307770, код ЄДРПОУ 3321408384, зі сплатою фіксованої відсоткової ставки 0,00001% річних, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в сумі 667 грн., щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,90 %, що становить 686,34 грн. Кошти в сумі 23 000 грн. були перераховані на поточний рахунок контрагента позивача, що підтверджується ордером. 23 травня 2022 року позивач зверталася письмово до голови правління Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з заявою про визнання кредитного договору недійсним, у зв`язку з істотною зміною обставин згідно ст. 216 ЦК України у зв`язку з тим, що товар - диван вартістю 28 800 грн. нею не було отримано внаслідок введення на території України воєнного стану. 23 травня 2022 року вона також звернулася письмово до голови правління Акціонерного товариства «Акцент-Банк», в якому просила не нараховувати відсотки за вищевказаним кредитом. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Частиною першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що внаслідок дії форс-мажорних обставин вона не взмозі виконати взяті на себе зобов`язання, що є підставою для розірвання укладеног між сторонами договір кредиту на підставі ст. 617 ЦК України. Проте, стаття 617 Цивільного кодексу України містить підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Зокрема, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3) , Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими та іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Тобто, якщо внаслідок обставин непереборної сили або форс-мажору порушено умови й терміни виконання зобов`язань за будь-яким договором (постачання товару, виконання робіт, надання послуг тощо), то це не означає, що постачальник/продавець/виконавець звільняється від цього зобов`язання, наявність вказаних обставин лише звільняє його від штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору та лише на період дії вказаних обставин. Отже форс-мажор не звільняє зобов`язану сторону від виконання зобов`язань, а лише надає їй правові підстави не виконувати ці зобов`язання протягом певного часу без негативних наслідків. Враховуючи те, що наведені причини для розірвання договору кредиту є неналежними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зводяться до не згоди з висновком суду першої інстанції та переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18.04.2023. Судді: О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич