Постанова 4824 № 754/10595/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/6454/2023 справа №754/10595/15-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Нежури В.А., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Шипілова Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Сенюти В.О., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), старший державний виконавець відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гречух Олег Ярославович, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України встановила: У вересні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шипілов О.В., із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Заяву мотивує тим, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №754/10595/15-ц подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В.В. задоволено та тимчасового обмежено у справі виїзду за межі України до повного виконання виконавчого провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа по справі №754/10595/15-ц, виданого Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з боржника на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором. Вказує, що виконавче провадження НОМЕР_3 відкрито 29 листопада 2016 року відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №754/10595/15-ц, виданого 07 листопада 2016 року Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк країни» (далі - Кредитор) заборгованості за кредитним договором в сумі 389 633,86 доларів США, пені у розмірі 3 072 570,35 грн та витрат судового збору в сумі 3654,35 грн. Зазначає, що 08 жовтня 2021 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» подав заяву про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Зазначає, що 18 листопада 2021 року державним виконавцем Гречух Олегом Ярославовичем винесено постанову про повернення виконавчого документу за заявою стягувача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що згідно даних АСВП відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, де стягувачем є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Уважає, що перестали існувати обставини, які б тимчасового обмежували ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, оскільки: 1) ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №754/10595/15-ц тимчасово обмежував ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до повного виконання виконавчого провадження НОМЕР_3, тоді як вказане провадження завершено за заявою самого стягувача - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк»; 2) ОСОБА_1 не ухилявся від виконання зобов`язань за вищевказаним судовим рішенням, а навпаки подавав заяву про задоволення вимог стягувача в межах ВП НОМЕР_3 та пропонував звернути стягнення на його майно. Виконавцем жодних дій щодо його звернення не вчинено. Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , яке накладено ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі №754/10595/15-ц за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В.В. в межах виконання виконавчого провадження НОМЕР_3. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Шипіловим О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. Вказує, що суд під час розгляду заяви не надав оцінки наявним у справі доказам і взагалі не звернув уваги на докази, що свідчать про заходи боржника щодо погашення боргу в межах ВП НОМЕР_3. Посилається на те, що суд першої інстанції не правильно визначив правовідносини відповідно до встановлених судом обставин. Вказує, що обмеження у праві виїзду за межі України діяло виключно до повного виконання виконавчого провадження НОМЕР_3, яке було завершене з ініціативи стягувача на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Уважає, що завершивши виконавче провадження НОМЕР_3 убачається неможливим подальше виконання боржником зобов`язань саме в його межах, а отже наявні підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України задовольнити. 04 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "Державний експортно-імпортний банк України". Вказує, що скаржником всупереч статей 76-81 ЦПК України не надано доказів та не наведено обставин для підтвердження своєї юридичної позиції. Вказує, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, були предметом дослідження справи №754/10595/15-ц при застосуванні тимчасового обмеження у праві ОСОБА_1 на виїзд за межі України. Звертає увагу, що боржником жодних дій на виконання рішення суду не вчинялось. Мотивуючи наведеним, просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник ОСОБА_1 адвокат Шипілов О.В. в день судового засідання 6 квітня 2023 року подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, проте доказів на підтвердження цієї обставини не надано. Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" Іващенко І.О., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовивши в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції вказав, що у судовому засіданні стягувач, боржник та державний виконавець зазначили, що на день розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року не виконано. Відтак, суд зробив висновок, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Шипілова О.В. про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, вжитих на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. 07 листопада 2016 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №754/10595/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості за кредитним договором в сумі 389 663 доларів США 86 центів, пені у сумі 3 072 570,35 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 3654 грн (том 2 а.с.83-84). 29 листопада 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Шабановим В.В. винесено постанову №ВП НОМЕР_3 про відкриття виконання провадження за виконавчим листом №754/10595/15-ц (а.с.85-86) 12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві із заявою про задоволення вимог стягувача в межах виконавчого провадження шляхом звернення стягнення на майно, а саме майнові права на 2 твори, згідно свідоцтв про реєстрацію авторського права НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (том 2 а.с.184). Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 26.02.1998 року Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до повного виконання виконавчого провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа по справі №754/10595/15-ций виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державно експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором (том 2 а.с.108-111, 162-165). Підставою для постановлення вказаної ухвали стало не виконання боржником вимог державного виконавця, запитувана інформація та декларація боржником не подана до Відділу та взагалі будь-яких пояснень з приводу причин невиконання рішення суду не надано, що свідчить про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду. 27 жовтня 2021 року Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання (том 2 а.с.180). Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Гречух О.Я. від 18 листопада 2021 року ВП НОМЕР_3 виконавчий лист №754/10595/15-ц від 07 листопада 2016 року повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (том 2 а.с.181). З відомостей, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження установлено, що виконавче провадження НОМЕР_3 перебуває у стані завершеного (том 2 а.с.182-183). Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Разом із цим, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статі 441 ЦПК України). Так, згідно частиною 5 статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. При цьому слід зауважити, що стаття 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України "Про виконавче провадження", а також прийняття необхідних заходів для виконання рішення суду. Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Оскільки про наявність таких обставин, підстав та факторів, підтверджених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, заявником не повідомлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність підстав для скасування обмежувальних заходів. Так, підставою звернення до суду ОСОБА_1 із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України стала відсутність відкритих виконавчих проваджень, де стягувачем є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" а також те, що ОСОБА_1 не ухилявся від виконання зобов`язань за судовим рішенням, а навпаки подав заяву про задоволення вимог стягувача в межах НОМЕР_3 та пропонував звернути стягнення на його майно. Разом із тим, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували зміну обставин щодо ухилення боржника від виконання судового рішення станом на час звернення із заявою ОСОБА_1 надано не було, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України. Посилання скаржника про те, що ним було подано заяву про звернення стягнення на майнові права на 2 твори, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що такі дії боржника не свідчать про виконання рішення суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" ("Горнсбі проти Греції"). Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлене, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату цього боргу і становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: "Агрокомплекс проти України", "Іванов проти України"). Водночас свобода пересування особи гарантована статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом. При цьому у пункті 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п.п.78-82). Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним. Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на примусовому виконанні не перебуває виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , у яких стягувачем є АТ "Державний експортно-імпортний банк України", апеляційний суд відхиляє та зазначає про таке. Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідування мети гарантування повернення боргу, або виявлення обставини, які спростовували б критерії співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Скасування такого засобу обмеження боржника можливе тільки при виконанні останнім зобов`язань за певними виконавчими документами, що зазначені судом першої інстанції в ухвалі про обрання зазначеного обмеження для ОСОБА_1 . Разом з цим, при зверненні до суду із вказаною заявою ані представником - адвокатом Шипіловим О.В., ані боржником - ОСОБА_1 не надано суду доказів про виконання судового рішення від 10 травня 2016 року. Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що повернення виконавчого листа без виконання на підставі заяви стягувача, не може бути підставою для скасування обмежень, викладених в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року, оскільки стягувач не позбавлений права повторно звернутись до виконавця за примусовим виконанням виконавчого листа від 07 листопада 2016 року у визначений законом строк. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відсутність виконавчого листа на виконанні не є підставою для зняття тимчасового обмеження, оскільки приписи пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" визначають, що таке обмеження зберігається до виконання зобов`язання. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шипілова Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді В.А. Нежура В.В. Соколова