Ухвала КАС ВС № 640/8059/20

УХВАЛА 18 квітня 2023 року м. Київ справа № 640/8059/20 адміністративне провадження № К/990/11446/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/8059/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПІТАЛ» (далі - позивач, ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпеки), в якій просило суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179217 від 20 січня 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, позов задоволено: - визнано протиправною та скасовано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 20 січня 2020 року №179217 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі: 17 000, 00 грн; - стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еска Капітал» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 50А, код ЄДРПОУ 36258745) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (03083, м. Київ, проспект Науки, 57, код ЄДРПОУ 39816845) витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 копійок. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 29 березня 2023 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/8059/20 скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що скаржником судові рішення оскаржуються на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження заявник зазначив, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності у разі ненадання всіх документів, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, договору оренди. Суд наголошує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та інше), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Так, у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» міститься указівка на те, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно переліку, наведеного у цій статті. Із тексту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення установлено, що скаржник, фактично, не погоджується зі скасуванням постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179217 від 20 січня 2020 року. Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що між позивачем та ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" (лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу №121218/ФЛ-751 від 12 грудня 2018 року з ТОВ «Юг-Уголь» (лізингоодержувач), у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Лізингодавець набуває у власність Предмети лізингу тягач DAF XF 95.430 - 2 (дві одиниці) (Специфікація Предметів лізингу та їх технічні характеристики вказані в Специфікації - Додаток №2 до даного Договору), та надає його Лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного Договору та Правил фінансового лізингу (Додаток №1 до даного Договору) Згідно із актом приймання-передачі від 12 грудня 2018 року №121218/ФЛ-751 ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" передало ТОВ "Юг-Уголь" предмет лізингу, а саме засіб: Тягач DAF FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Актом від 23 грудня 2019 року по повне виконання сторонами зобов`язань підтверджується виплата повної вартості взятих у лізинг тягачів. Так, судом апеляційної інстанції установлено, що станом на дату проведення перевірки (13.12.2019), автомобіль, щодо якого встановлено порушення вантажних норм, перебував у користуванні ТОВ «Юг-Уголь». За таких обставин, суд констатував, що належність на праві власності згаданого тягача позивачу не спростовує тієї обставини, що ТОВ «Еска Капітал» не провадив діяльність з перевезення, тобто не був автомобільним перевізником на тягачі DAF FT 95.430 із заводським номером: XLRTE48XSOE691479 станом на дату проведення перевірки. Так, суди дійшли висновку про те, що суб`єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільний перевізник. Наведена скаржником норма права (стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт») є загальною, а касаційна скарга не містить належних аргументів щодо її неправильного застосування судами попередніх інстанції та необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норм саме у цій справі у контексті установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/8059/20. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/8059/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду