LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС140/6044/22

від 10.04.2023 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №140/6044/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу дер…

УХВАЛА 10 квітня 2023 року м. Київ справа № 140/6044/22 адміністративне провадження № К/990/10347/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №140/6044/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову № 327294 від 8 серпня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі: 17000,00 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі № 140/6044/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: - визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 8 серпня 2022 року № 327294 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 20 березня 2023 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №140/6044/22 скасувати, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що скаржником судове рішення апеляційної інстанції оскаржуються на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження заявник зазначив, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, визначеної статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі ненадання всіх документів, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, зокрема, договору оренди або тимчасового реєстраційного талону. Суд наголошує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та інше), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Так, у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» міститься указівка на те, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно переліку, наведеного у цій статті. Із тексту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення установлено, що скаржник, фактично, не погоджується зі скасуванням постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 8 серпня 2022 року № 327294. Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги встановив, що 25 липня 2022 року посадовою особою Укртрансбезпеки Чапалою А.О. проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) щодо транспортного засобу БАЗ А079.23 з реєстраційним номером НОМЕР_1 під керуванням водія - ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , транспортний засіб належить ОСОБА_1 . У зв`язку з виявленими порушеннями державними інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №312988 від 25 липня 2022 року. 26 липня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 8 серпня 2022 року. У подальшому до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн згідно постанови №327294. Згідно з абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначила, що зі змісту наведеної норми убачається, що відповідальним за порушення вимог, зокрема, вагових норм транспортного засобу, є автомобільний перевізник, який на комерційній основі перевозить вантаж. Так, судом апеляційної інстанції установлено, що на момент проведення перевірки 25 липня 2022 року між позивачем та ПАТ «Горохівське АТП 10764» було укладено договір оренди транспортного засобу, яким здійснювалися пасажирські перевезення. Відповідно до акта прийому-передачі автомобіля від 12 лютого 2022 року, даний транспорт було передано орендарю. Вказане підтверджує ту обставину, що на момент проведення перевірки відповідачем, позивач не здійснював експлуатацію даного транспортного засобу, оскільки він вибув з його володіння. Отже, суд зазначив, що належність на праві власності транспортного засобу марки БАЗ АО79.23 з реєстраційним номером НОМЕР_1 позивачу не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 25 липня 2022 року позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення та, що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ. Крім того, водій - ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносин не перебував в трудових відносинах з позивачем, а працював у ПАТ «Горохівське АТП 10764», про що свідчить відповідний наказ від 28 лютого 2017 року. За таких обставин, суд констатував відсутність підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу відносно позивача згідно оскаржуваної постанова № 327294 від 8 серпня 2022 року. Так, суд дійшов висновку про те, що оскільки штрафні санкції, передбачені частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автоперевізника, встановлення особи, яка здійснює відповідні послуги є обов`язковим для правомірного винесення постанови. Так, наведена скаржником норма права (стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт») є загальною, а касаційна скарга не містить належних аргументів щодо її неправильного застосування судами попередніх інстанції та необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норм саме у цій справі у контексті установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №140/6044/22. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №140/6044/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»