Постанова 4857 № 380/16763/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16763/22 пров. № А/857/3979/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Большакової О.О., за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року (головуючий суддя Кисильова О.Й., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування постанов,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69326069, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69326069, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69326032, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69326032, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу виконавчому провадженні № 69325954, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69325954, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69325874, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 69325874, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке та увалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що суд не дослідив наданий відповідачем висновок психолога ОСОБА_4 . Вказаний висновок є важливий з огляду на те, що підтверджує обставину чинення позивачкою психологічного тиску на дитину на виконавчих діях від 29.10.2022, Встановлення цієї обставини є необхідною умовою для правильного вирішення справи. Суд вказаний доказ не дослідив та не встановив обставини, на підтвердження яких такий доказ надано. Також, ОСОБА_2 долучила флеш-накопичувач на якому містився відеозапис подій від 29.10.2022. В оскаржуваному рішенні немає згадки про даний доказ, як і не наведено мотивів відхилення такого доказу. Отже, суд не досліджував згаданий відеозапис та не надавав йому оцінки. Суд першої інстанції зазначив наступне. «На підтвердження факту негативного впливу на дитину зустрічей із родичами позивач долучила консультації психолога від 09.11.2022, від 26.01.2021 та від 12.09.2022, згідно яких рекомендовано від таких зустрічей відмовитись. У свою чергу, відповідач та треті особи наголошують на вчиненні боржником психологічного тиску на дитину при виконанні рішення 29.10.2022, надавши суду письмову консультацію психолога ОСОБА_4 , яка була присутня 29.10.2022 при зустрічі дитини із дідусем та бабусею у присутності матері. З цього приводу, суд зауважує, що існують два протилежні висновки спеціалістів у галузі психології із різними висновками щодо впливу на дитину його батька, дідуся, бабусі з одного боку та матері з іншого. Втім, у межах даного спору, суд не надає оцінки вказаним висновкам спеціалістів, оскільки це виходить за межі адміністративного судочинства.» Такі висновки суду є помилковими. Надані позивачкою медичні довідки не стосуються подій, що відбулися 29.10.2022 та 06.11.2022 і суд з цієї підстави не міг брати вказані докази до уваги при ухваленні рішення у справі. У даному випадку суд, встановивши, що висновок експерта, наданий відповідачем суперечить медичним довідкам, які надала позивачка повинен призначити експертизу відеозаписів та психологічну експертизу. Судом у даному випадку, не проведено таку експертизу та взагалі не встановлено обставин щодо наявності чи відсутності психологічного впливу позивачки на дитину. Позивачка долучила до матеріалів справи відеозаписи подій від 29.10.2022 та 06.11.2022. Суд зобов`язаний дослідити вказані відеозаписи безпосередньо. Крім цього, учасники мають право давати свої пояснення щодо таких доказів. Однак, оскільки справа розглядалася у письмовому провадженні, то учасники справи були позбавлені можливості надавати такі пояснення. 15.12.2023 після ознайомлення з відеозаписами позивачки, третіми особами надіслано клопотання про проведення судової експертизи вказаних відеозаписів, однак це суд клопотання не розглядав. Проведення судової експертизи відеозапису, що надала позивачка є важливим з огляду на те, що на певних фрагментах відеозаписів поведінка позивачки вказує на те, що остання чинить психологічний вплив на дитину та маніпулює її поведінкою. Надіслання вказаного клопотання після ухвалення судового рішення обгрунтовано тим, що на момент надсилання клопотання їм не було відомо, що рішення у справі було прийняте. Враховуючи те, що серед доказів є відеозаписи, а також необхідність їх дослідження, необхідність з`ясування чи поведінка дитини є такою унаслідок чинення щодо неї психологічного впливу, що потребує спеціальних знань, у тому числі, у галузі психології є необхідність у проведенні судової експертизи вказаних відеозаписів, суд повинен був за власного ініціативою перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Цього судом зроблено не було і вказане призвело до того, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи. Відповідно до акту державного виконавця від 06.11.2022, який долучено відповідачем до матеріалів справи, дитина під впливом матері не залишилася з дідом та бабою - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . У даній справі необхідно було встановити чи мало місце особисте волевиявлення дитини не залишатися зі стягувачами чи таке волевиявлення виникло під впливом матері, в тому числі з ознаками домашнього насильства у формі психологічного насильства. Суд, відмовившись надавати оцінку висновку психолога ОСОБА_5 , не встановив чи мав місце психологічний вплив матері на волевиявлення дитини залишатися зі стягувачами. Суд не надав жодної оцінки доводам третьої особи щодо того, що на дитину чиниться психологічний тиск та її поведінкою маніпулює матір, яка ставить на перше місце свої інтереси та свої бажання. Відтак, суд за таких обставин, не мав підстав робити висновок про те, що «...подальше перебування дитини з її родичами унеможливлювалось внаслідок особистого волевиявлення дитини не залишатися із стягувачами - дідусем та бабусею.», оскільки суд так і не з`ясував чи було таке волевиявлення дійсно особистим, чи таким, що викликане психологічним тиском позивачки. З огляду на це, судом не встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції встановив, що «боржник забезпечила присутність дитини у місці проведення виконавчих дій. Разом з тим, подальше перебування дитини з її родичами унеможливлювалось внаслідок особистого волевиявлення дитини не залишатися і стягувачами - дідусем та бабусею.» Водночас, суд зробивши такий висновок не послався на жодний доказ, що вказує на те, що у дитини не було особистого волевиявлення залишатися зі стягувачами. Відтак, не відомо на підставі яких відомостей суд зробив такий висновок. Відтак, обставина щодо відсутності у дитини особистого волевиявлення залишатися зі стягувачами є недоведеною і у суду першої інстанції не було підстав визнавати таку обставину встановленою. Ст. 129-1 Конституції України встановлює обов`язковість виконання рішення суду. Трактування ст. 64-1 Закону у такий спосіб, що штраф може бути накладено на боржника лише двічі не відповідає вимогам щодо обов`язковості виконання рішення суду, оскільки виникає ситуація, коли боржник після оплати штрафу у подвійному розмірі фактично може безкарно у подальшому не виконувати рішення суду, «відкупившись» від нього штрафом. Слід також звернути увагу на зміст рішення, яке виконується через ДВС. Рішення виконується згідно графіку безліч разів. Водночас, відповідно до п. 36 Постанови ВС від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 (на яку посилається суд): «Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VIII є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.» З огляду на цей висновок Верховного Суду, повторним невиконанням рішення суду є не друге невиконання, а всі випадки невиконання, які відбулися після першого невиконання рішення (винесення першої постанови про накладення штрафу відповідно до ч.3 ст. 64-1 Закону). У п. 33 Постанови ВС від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 ( на яку посилається суд) міститься такий висновок: «Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). З огляду на це, накладення штрафу на боржника після кожного наступного невиконання обов`язку боржника щодо виконання рішення суду відповідає вимогам ч. 4 ст. 64-1 Закону. Таким чином, накладення штрафу на боржника за кожен факт невиконання рішення суду не є порушенням ч. 4 ст. 64-1 Закону. Відтак суд у даному випадку неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно тлумачив ст. 64- 1 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначене є підставою для скасування судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України. Також, апелянт зазначає, що суд вказав, що виконавець начебто не встановив та не оцінив належним чином причини невиконання боржником рішення суду. Вважає такі твердження позивачки хибними. Виконавець діяв у відповідності до норм закону: встановив факт невиконання рішення суду, склав акт у якому описав причини невиконання і виніс постанови про накладення на боржника штрафу за таке невиконання. Щодо змісту постанови та акту державного виконавця, то у законодавстві немає вимог про те, наскільки описаними мають бути обставини, що стали підставою для винесення постанов. Отже, суд не може вважати оскаржувані постанови незаконними лише з підстави не належного описання підстав винесення таких постанов. 29.10.2022 на виконанні був присутній психолог, який був запрошений самим виконавцем. Відтак, виконавець вжив належні заходи для виконання рішення суду. Однак, з відеозаписів наданих позивачкою та висновку психолога ОСОБА_5 позивачка ставилася вороже до дій усіх присутніх людей на виконанні. Зважаючи на викладене оскаржувані постанови є обгрунтованими та законними, оскільки винесені у зв`язку з належно зафіксованим фактом невиконання боржницею судового рішення з неповажних причин. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 на виконанні 29.10.2022 замість того, щоб сприяти дитині та бабі з дідом у налагодженні їхніх відносин, психологічно перешкоджала у їхньому спілкуванні, маніпулюючи при цьому дитячою поведінкою. Аналогічна поведінка ОСОБА_2 мала місце і 06.11.2022, коли відмовилася покинути місце виконання та залишити дитину зі стягувачами, а сама дитина, перебуваючи під психологічним тиском матері, відмовилася спілкуватися з бабою та дідом у зв`язку з чим щодо неї винесено постанову про накладення штрафу. Висновки про те, що виконання рішення суду спричинить примушування дитини, що не відповідатиме її найкращим інтересам є недоречними для цієї справи. Сама позивачка психологічно налаштовує дитину всупереч її волі озвучити те, що вона не хоче спілкуватися з дідом та бабою. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2021 у справі №466/3563/19 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради задоволений частково. Суд встановив ОСОБА_1 , ОСОБА_3 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи щомісяця з 14:00 год по 18:00 год (без присутності матері ОСОБА_2 ) та другу і четверту неділю щомісяця з 10:00 год до 14:00 год (без присутності матері ОСОБА_2 ). Також, суд зобов`язав ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до встановленого судом графіку. Постановою Львівського апеляційного суду від 28.04.2022 у справі № 466/3563/19 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2021 залишене без змін. 05.07.2022 головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт В.Ю. винесла постанови про відкриття виконавчих проваджень № 69325874, №69325954, № 69326069, № 69326032 щодо виконання примусового виконавчого листа №466/3563/19, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 08.06.2022. 09.08.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. винесла постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 69325874, № 69325954, № 69326069, № 69326032 у зведене виконавче провадження № 69602489. У зв`язку із невиконанням судового рішення без поважних причин, головний державний виконавець Кіт В.Ю. у межах ВП № 69325874, № 69325954, № 69326069, № 69326032 винесла постанови від 22.08.2022 про накладення штрафу у сумі 1700,00 грн. 15.09.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. за заявою боржника винесла постанови про відкладення проведення виконавчих дій у ВП № 69325874, № 69325954, №69326069, № 69326032. У зв`язку із невиконанням судового рішення без поважних причин, головний державний виконавець Кіт В.Ю. у межах ВП № 69325874, № 69325954, № 69326069, № 69326032 винесла постанови від 24.10.2022 про накладення штрафу у сумі 3400,00 грн. 27.10.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. сформована вимога, якою призначено примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01.11.2021 у справі № 466/3563/19 на 29.10.2022 з 14:00 год по 18:00 год шляхом перебування онука ОСОБА_6 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 належним чином виконувати рішення суду та не чинити перешкоди (психологічні, психічні, фізичні чи будь-які інші обставини, дії чи факти, які перешкоджають виконанню рішення суду) та з`явитись із дитиною - ОСОБА_6 у визначений день та час. 27.10.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. сформувала вимогу, якою до участі у проведенні виконавчих дій, призначених на 29.10.2022, запрошена представник Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит», практичний психолог-психотерапевт (напрямку роботи психоаналіз), фахівець з питань дитячої психології раннього розвитку ОСОБА_4 . 28.10.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. винесла постанову у ВП №69326069, якою для примусового виконання рішення, призначеного на 29.10.2022, залучені працівники Сектору ювенальної превенції ВП 1 ЛРУП 1 ГУНП у Львівській області. 01.11.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. сформувала вимогу про призначення примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01.11.2021 у справі № 466/3563/19 на 06.11.2022 з 10:00 год по 14:00 год шляхом перебування онука ОСОБА_6 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 належним чином виконувати рішення суду та не чинити перешкоди (психологічні, психічні, фізичні чи будь-які інші обставини, дії чи факти, які перешкоджають виконанню рішення суду) та з`явитись із дитиною ОСОБА_6 у визначений день та час. 01.11.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. сформувала вимогу, якою до участі у проведенні виконавчих дій, призначених на 06.11.2022, запрошена представник Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит», практичний психолог-психотерапевт ОСОБА_4 . Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП №69326032 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_6 , на боржника - ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП №69325954 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 порядку спілкування та участі у вихованні їх онука ОСОБА_6 , шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за місцем їх проживання в першу і третю суботи щомісяця з 14:00 год по 18:00 год та другу і четверту неділю щомісяця з 10:00 год до 14:00 год (без присутності матері ОСОБА_2 ), на боржника - ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП №6932587 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_6 , на боржника - ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП №69326069 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 порядок спілкування та участі у вихованні їх онука ОСОБА_6 , шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за місцем їх проживання в першу і третю суботи щомісяця з 14:00 год по 18:00 год та другу і четверту неділю щомісяця з 10:00 год до 14:00 год (без присутності матері ОСОБА_2 ), на боржника - ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. 04.11.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. винесла постанову у ВП №69326069 від 04.11.2022, якою для примусового виконання рішення, призначеного на 06.11.2022, залучені працівники Сектору ювенальної превенції ВП І ЛРУП І ГУНП у Львівській області. 06.11.2022 у присутності боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та понятого ОСОБА_7 головний державний виконавець Кіт В.Ю. у зведеному ВП № 69602489 склала Акт, яким зафіксовано, що при виході на територію за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду не виконано. Боржник ОСОБА_2 прибула до будинку (до брами) АДРЕСА_1 , проте виконати рішення суду відмовилася та залишити дитину теж відмовилася. Дитина під впливом матері не залишилася з дідом та бабою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Представники поліції та психолог не прибули, не повідомили ДВС про неявку. На час складання Акту ОСОБА_2 була відсутня на території (місце проведення виконавчих дій покинула). Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП №69326032 на боржника ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП №69325954 на боржника ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП №69325874 на боржника ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП №69326069 на боржника ОСОБА_2 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ). Статтею 63 Закону №1404-VІІІ визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ст. 64-1 Закону № 1404-VІІІ виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону. Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Також, у даній спірній ситуації судом першої інстанції враховано, що відповідно до пункту 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04. 2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону. Враховуючи наведені положення законодавства суд зауважив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (в даному випадку виконавчого листа, виданого з метою виконання судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу ним має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Як вірно зауважив суд першої інстанції, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин. Як встановлено судом першої інстанції, головний державний виконавець Шевченківського ВДВС Кіт Вікторія Юріївна винесла постанови від 02.11.2022 та від 07.11.2022 про накладення на позивача штрафів за невиконання рішення суду без поважних причин, а саме: № 69326069 від 02.11.2022, № 69326032 від 02.11.2022, № 69325954 від 02.11.2022, № 69325874 від 02.11.2022, № 69326069 від 07.11.2022, № 69326032 від 07.11.2022, № 69325954 від 07.11.2022 та № 69325874 від 07.11.2022. Позивач зазначила, що невиконання судового рішення у той спосіб, який визначив суд, відбулося внаслідок особистого волевиявлення самої дитини ОСОБА_6 , який в момент зустрічей з стягувачами - бабусею та дідусем відмовився залишатися з ними наодинці. Позивач зазначила, що нею було забезпечено виконання рішення суду, оскільки боржник не чинила перешкод у спілкуванні стягувачів з дитиною, при цьому надавала дитину для зустрічі щоразу при проведенні виконавчих дій. У даній спірній ситуації судом першої інстанції вірно враховано, що стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. Суд першої інстанції зауважив, що фактичне примушування дитини до спілкування з родичами може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19. На підтвердження факту негативного впливу на дитину зустрічей із родичами позивач долучила консультації психолога від 09.11.2022, від 26.01.2021 та від 12.09.2022, згідно яких рекомендовано від таких зустрічей відмовитись. Відповідач та треті особи наголошують на вчиненні боржником психологічного тиску на дитину при виконанні рішення 29.10.2022, надавши суду письмову консультацію психолога ОСОБА_4 , яка була присутня 29.10.2022 при зустрічі ОСОБА_6 із дідусем та бабусею у присутності матері. Суд першої інстанції вірно зазначив, що існують два протилежні висновки спеціалістів у галузі психології із різними висновками щодо впливу на дитину його батька, дідуся, бабусі з одного боку та матері з іншого. Суд першої інстанції правильно не надавав оцінки вказаним висновкам спеціалістів, оскільки це виходить за межі адміністративного судочинства. Разом з цим, суд зазначив, що у наданих відповідачем на вимогу суду матеріалах виконавчих проваджень відсутній Акт державного виконавця від 29.10.2022 про невиконання боржником рішення суду, на підставі якого прийняті постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафів у виконавчих провадженнях № 69326069 від 02.11.2022, №69326032 від 02.11.2022, № 69325954 від 02.11.2022 та № 69325874 від 02.11.2022, відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, у суду була відсутня можливість надати оцінку фактам, які зафіксовані вказаним Актом щодо виконання чи невиконання боржником рішення суду. Згідно із Актом державного виконавця від 06.11.2022, при виході на територію за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду не виконано. Боржник ОСОБА_2 прибула до будинку (до брами) АДРЕСА_1 , проте виконати рішення суду відмовилася та залишити дитину теж відмовилася. Дитина під впливом матері не залишилася з дідом та бабою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Представники поліції та психолог не прибули. Суд вірно зауважив, що Акт державного виконавця від 06.11.2022 не містить інформації про те, чи з боку боржника вчинені дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спілкуванні та зустрічі з онуком ОСОБА_6 , та в чому такі дії проявилися. Відтак, ураховуючи той факт, що дитина відмовилася залишатися з бабусею та дідусем, а доказів впливу матері на це відповідачем не надано, суд вірно вважав поважними причини не проведення спілкування та зустрічі стягувачів з онуком ОСОБА_8 06.11.2022. Отже, відповідачем не обґрунтовано та належними доказами не підтверджено те, що 29.10.2022 та 06.11.2022 боржник здійснювала вплив на дитину чи чинила перешкоди по виконанню рішення суду. З урахуванням наведеного, суд правильно зазначив, що особиста відмова дитини від зустрічі із родичами є обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду і є поважною в розумінні статей 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону. Нормами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено які дії має вчинити державний виконавець при невиконанні рішення та при повторному невиконанні рішення суду. Приписи статті 9 розділу ІХ Інструкції №512/5 фактично змінюють положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», дозволяючи, при цьому, державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення. За змістом ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Як вірно зазначено судом першої інстанції, що у вказаних правовідносинах слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Закон має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 520/6943/19. Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач чинила перешкоди при виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2021, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року по справі № 380/16763/22 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. О. Большакова