Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/33935/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33935/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 22.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в призначені пенсії за віком позивачу; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію за віком позивачу з 19 серпня 2021 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у нього достатньо страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 23 квітня 1979 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 жовтня 2021 року №26220012279 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 »; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію з 19 серпня 2021 року. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи наявність у позивача достатнього страхового стажу та настання віку, з якого може бути призначена пенсія за віком. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2021 виповнилось 60 років. 04 жовтня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 06 жовтня 2021 року №26220012279 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з тим, що відсутній необхідний загальний страховий стаж (28 років), порушені вимоги пункту 2.22 Порядку (відсутні відомості про місце реєстрації) також відсутній документ про відкриття рахунку в АТ «Ощадбанк». Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11 жовтня 2021 року №2600-0209-8/162127 на заяву позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що відсутній необхідний страховий стаж та про право позивача повторно звернутися до управління з відповідною заявою та документами щодо призначення пенсії після набуття необхідного страхового стажу на відповідний вік. Вказано, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж становить 18 років 2 місяці 22 дні; до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23 квітня 1979 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка; періоди роботи з 01 червня 1998 року по 31 грудня 2002 року та з 25 вересня 2003 року по 31 грудня 2003 року враховано за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64). Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом з заявою про призначення пенсії подано трудову книжку НОМЕР_1 від 23 квітня 1979 року. Зі змісту наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 працював: - з 16 квітня 1979 року по 22 червня 1979 року - проходження виробничої практики ст. трубоукладчик 3 розряду у Будівельно-монтажному поїзді №312 тресту «Южтранстехмонтаж»; - з 26 серпня 1979 року по 04 жовтня 1979 року - працював на роботу старшим трубоукладчиком 3 розряду для проходження виробничої практики Водрем 77 трест «Центротранстехмонтаж»; - з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року навчався у Ясинуватському будівельному технікумі транспортного будівництва; - з 07 квітня 1980 року по 14 травня 1980 року - працював по спеціальності слюсарем-сантехніком 4 розряду; - з 17 травня 1980 року по 17 травня 1982 року служив в Радянській Армії; - з 04 серпня 1982 року по 08 жовтня 1990 року працював слюсарем сантехніком 4 розряду, інженером по підготовці виробництва, начальником економічної служби; - з 10 жовтня 1990 року по 11 жовтня 1991 року працював головним бухгалтером МП «Пегас»; - з 12 жовтня 1991 року по 01 червня 1998 року працював комерційним директором МП «КФ «Ріек»; - з 02 червня 1998 року по 15 лютого 2003 року працював комерційним директором ТОВ «АГ Плюс»; - з 15 лютого 2003 року по 09 вересня 2004 року працював заступником директора ТОВ «Аванте»; - з 15 червня 2005 року по 29 грудня 2006 працював директором Спільного українсько-канадського підприємства «Росан»; - з 15 червня 2007 року по 30 листопада 2009 року працював на посадах менеджера, керівника підрозділу, експерта з продажу послуг у ДП «Кюне і Нагель»; - з 01 лютого 2011 року по 30 березня 2012 року працював керівником напрямку у в ТОВ «Діад»; - з 04 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року операційного директора ТОВ «Нова пошта»; - з 29 лютого 2016 року по 22 червня 2016 року працював начальником операційного відділення у ТОВ «ТД Міст Експрес»; - з 11 жовтня 2016 року по 19 червня 2017 року працював генеральним директором Асоціації «Український логістичний альянс»; - з 03 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року працював формувальника цеху композиційних матеріалів ТОВ «НВП Атлон-Авіа». Отже, зазначені періоди роботи позивача підтверджені в передбачений Законом, а саме приписами: ст.62 Закону №1788-XII, п. 1 Порядку №637, спосіб - записом в трудовій книжці. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно недоліків у оформленні зазначеної трудової книжки, зокрема, відсутності печатки на титульній сторінці, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.4 вищезазначеної Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Як слідує з матеріалів справи, незарахування спірних періодів роботи до загального стажу відбулось з підстав того, що в трудовій книжці позивача відсутня печатка на титульній сторінці. Дійсно, вимоги щодо завірення печаткою прямо передбачена пунктом 2.4 Інструкції №

58. Разом з тим, пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю та ст. 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазначена, а отже, й не може впливати на її особисті права. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано не зараховано позивачу у загальний стаж спірні періоди. При цьому колегія суддів врахувала правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача зарахувати трудовий стаж позивача відповідно до його трудової книжки НОМЕР_1 від 23 квітня 1979 року. При цьому, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. За приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Здійснюючи аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-1, колегія суддів зазначає, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Однак, в даному випадку, відповідач цим правом не скористався та будь-яких перелічених вище заходів не вживав. В той же час, на спростування встановлених обставин, відповідач не надав, ані суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції жодних доказів та/або пояснень, як і не наведено мотивів неможливості їх подання. Фактично відповідач обмежився лише викладенням норм права, необхідних до застосування у даних правовідносинах, з резюмуючим висновком про те, що стаж становить 18 років 2 місяці та 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону. Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В свою чергу, відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В даному випадку колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідачем протиправно не було враховано до його страхового стажу періоди відповідно до трудової книжки позивача, тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію з 19 серпня 2021 року. При цьому, апеляційна скарга також не містить будь-якого обґрунтування щодо зазначеного. Відповідач в апеляційній скарзі лише зазначає про свою незгоду з рішенням суду першої інстанції, однак не наводить жодного доводу щодо того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права з боку суду першої інстанції. Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Кузьменко