Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7849/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7849/22 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : 01.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: - визнати протиправним та скасувати рішення № 254050007148 від 24.10.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 05.07.1987 та з 02.07.1994 по 06.11.1995 в колгоспі ім. Фрунзе в с. Замістя на посаді водія, зарахувати до страхового стажу періоди робота в акціонерному товаристві «Петрохолдінг - Санкт-Петербург» на посаді машиніста крана автомобільного з 03.06.2013 по 29.03.2014, з 07.04.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 10.03.2015, з 29.04.2015 по 07.04.2017, з 14.06.2017 по 05.06.2018, з 23.07.2018 по 09.04.2019 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірні періоди його роботи підтверджуються трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 від 01.04.1986, трудовою книжкою від 03.06.2013 НОМЕР_2 та довідкою AT «Петрохолдінг - Санкт- Петербург» від 23.12.2019 № 1376 про заробітну плату за період роботи з 2014 року по 2019 рік. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 254050007148 від 24.10.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Петрохолдинг-Санкт-Петербург» на посаді машиніста крана автомобільного з 03.06.2013 по 29.03.2014, з 07.04.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 10.03.2015, з 29.04.2015 по 07.04.2017, з 14.06.2017 по 05.06.2018, з 23.07.2018 по 09.04.2019; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2022. В решті позову відмовлено. Ухвалюючи рішення в частині задоволених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може бути позбавлений свого права через неможливість перевірки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД, тому визнав протиправним незарахування відповідачем до його загального стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 03.06.2013. Відмовляючи в частині зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу періоди роботи позивача у період з 01.01.1986 по 05.07.1987 та з 02.07.1994 по 06.11.1995 в колгоспі ім. Фрунзе в с. Замістя на посаді водія, суд першої інстанції виходив з того, що не зарахування вказаного періоду роботи не було підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно рішення відповідача № 254050007148 від 24.10.2022. Позивачем рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу є правомірним, оскільки спірний період роботи в акціонерному товаристві «Петрохолдінг - Санкт-Петербург» на посаді машиніста крана автомобільного з 03.06.2013 по 29.03.2014, з 07.04.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 10.03.2015, з 29.04.2015 по 07.04.2017, з 14.06.2017 по 05.06.2018, з 23.07.2018 по 09.04.2019, не можливо зарахувати до страхового стажу позивача через відсутність підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД. Зазначає, що довідка про заробітну плату, видана АТ «Петрохолдинг - Санкт-Петербург» № 1376 від 23.12.2019 за період роботи з листопада 2014 року по квітень 2017 рік та з червня 2017 року по квітень 2019 рік, не підтверджена первинними документами. Позивач та третя особа правом на подачу відзиву не скористались. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, зазначає наступне. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.10.2022 ОСОБА_1 , після досягнення 60 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (а.с. 79). З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та рішенням від 24.10.2022 № 254050007148 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 29 років. При цьому зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяць 6 днів. До страхового стажу не враховано період роботи згідно з трудовою книжкою від 03.06.2013 НОМЕР_3 , оскільки відсутнє підтвердження про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД, крім того довідка про заробітну плату від 23.12.2019 № 1376 не підтверджена первинними документами (а.с.18). Листом від 26.10.2022 № 2500-0210-8/37422 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача про прийняте рішення та надіслало його копію ОСОБА_1 (а.с. 17). Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64). Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. При цьому, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. За приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Здійснюючи аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-1, колегія суддів зазначає, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсі. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії через неврахування періоду роботи на підприємстві в іншій державі, через відсутність доказів плати страхових внесків до Пенсійного фонду держави-учасниці СНД, що вбачається зі змісту спірного рішення (а.с.18). Зокрема, таким періодом є робота позивача в Акціонерному товаристві «Петрохолдинг-Санкт-Петербург» на посаді машиніста крана автомобільного для виконання робіт вахтовим методом в наступні періоди: з 03.06.2013 по 29.03.2014; з 07.04.2014 по 31.10.2014; з 01.11.2014 по 10.03.2015; з 29.04.2015 по 07.04.2017; з 14.06.2017 по 05.06.2018; з 23.07.2018 по 09.04.2019 (а.с. 19-27). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що неможливість проведення перевірки не ставить у залежність питання про призначення пенсії відповідній особі, оскільки це не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу та врахуванні заробітної плати. Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022, від 07.11.2022 № 757/2022 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Отже, при розгляді справи судом апеляційної інстанції не встановлені обставини щодо порушення відповідачем діючого законодавства, зокрема щодо витребування додаткових документів з приводу підтвердження сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду іншої держави, оскільки такі дії не можуть вчинятися посадовими особами через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення і такий запит не може бути виконаним. Крім того, відповідач у спірному рішення чітко та зрозуміло пояснив позивачу про необхідність самостійно отримати та подати докази щодо сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду іншої держави. Отже, висновок суду першої інстанції, що позивач набув трудовий стаж у період до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є правильним, проте такий період його роботи та сплата внесків мають бути підтверджені відповідними та належними доказами, як то передбачено чинним законодавством. За таких обставин колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог помилковими, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню. Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Крім того, щодо всіх інших доводів сторін колегія суддів вважає необхідним наголосити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 р. - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель О.М. Кузьмишина