Ухвала КЦС ВС № 521/13158/19

Ухвала 18 квітня 2023 року м. Київ справа № 521/13158/19 провадження № 61-5074ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак Катерини Василівни на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, юридичний департамент Одеської міської ради, державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Поляков Максим Олександрович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левчук Ольга Сергіївна, про скасування реєстрації декларації, скасування права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК Одеської міської ради), юридичний департамент Одеської міської ради, державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Поляков М. О. (далі - державний реєстратор Поляков М. О.), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левчук О. С. (далі - приватний нотаріус Левчук О. С.), в якому просила суд: - скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція частини нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 » від 06 листопада 2017 року; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2017 року; - визнати договір купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., яким ОСОБА_2 здійснив відчуження ОСОБА_1 28/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 195,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , недійсним; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2019 року; - зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 195,5 кв. м. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності, в якому просила суд: визнати за нею право власності на 28/100 частин від 195,5 кв. м., згідно з довідкою про розрахунок часток (технічного паспорту), виданою ТОВ «Нове БТІ» 19 серпня 2019 року та складаються з: приміщення № 5 - санвузол, площею 2 кв. м.; приміщення № 6 - основна, площею 50,3 кв. м.; приміщення № 7 - підсобне, площею 2,5 кв. м.; загальною площею 54,8 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації, скасування права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року скасовано. Прийнято постанову. Позов Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: УДАБК Одеської міської ради, юридичний департамент Одеської міської ради, державний реєстратор Поляков М. О., приватний нотаріус Левчук О. С., про скасування реєстрації декларації, скасування права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва задоволено частково. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція частини нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю за адресою АДРЕСА_1 від 06 листопада 2017 року, серія та номер: ОД 141173102099. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розміру) від 06 грудня 2017 року (індексний номер рішення 38549069). Визнано договір купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року (серія та номер 1881), посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 28/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 195,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - недійсним. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2019 року (індексний номер рішення 48521440). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у рівних частках на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 11 526,00 грн. 12 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грицак К. В. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року (надійшла до суду 17 квітня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У клопотанні про поновлення строку подачі касаційної скарги представник заявника зазначає, що копію оскаржуваної постанови було отримано 13 березня 2023 року, що підтверджено доказами. Дослідивши клопотання представника заявника, Верховний Суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника заявника про поновлення строку подачі касаційної скарги. Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі представник заявника вказує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за рік отримала дохід у розмірі 33 000,00 грн, представник просив звільнити заявника від сплати судового збору за подачу касаційної скарги, враховуючи її майновий стан. Дослідивши вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відсутні, виходячи з наступного. Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року). Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору. Наведені представником заявника доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки ОСОБА_1 у справі за первісним позовом Одеської міської ради є відповідачем, і оскаржує судові рішення саме в частині вирішення позовних вимог міської ради до неї як відповідача. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Як вбачається з касаційної скарги, заявник оскаржує постанову апеляційного суду в частині вирішення первісного позову. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Одеська міська рада звернулася до суду з позовом у 2019 році та заявляла п`ять позовних вимог немайнового характеру. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 19 210,00 грн ((1 921,00*5)*200%=19 210,00 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак Катерини Василівни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Грицак Катерині Василівні процесуальний строк для подачі касаційної скарги. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак Катерини Василівни про звільнення заявника від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак Катерини Василівни на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць