Постанова 4803 № 203/1575/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/57/23 Справа № 203/1575/20 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В. суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря - Попенко Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 січня 2021 року по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна про визнання недійсними договорів дарування, договору про поділ будівель та споруд, припинення права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року позивач Дніпровська міська рада звернулася до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна про визнання недійсними договорів дарування, договору про поділ будівель та споруд, припинення права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок. Позов мотивований тим, що 23.10.2019 року до Дніпровської міської ради надійшла заява ОСОБА_2 від 21.10.2019 року стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 1210100000:06:044:0072). Відповідно до положень ЗК України передача земельних ділянок у власність передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою, його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання. Однак, ОСОБА_2 вищезазначену процедуру дотримано не було, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй не надавався. Крім того, як було з`ясовано, право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , розташований на запитуваній земельній ділянці, виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим №970. Вищевказаний об`єкт нерухомого майна створений в результаті поділу об`єкта нерухомого майна (майнового комплексу), яке раніше належало ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.2004 року №3197, протоколу загальних зборів ТОВ «Гратасервіс» від 25.01.2016 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.01.2016 року. 28.01.2016 року було проведено інвентаризацію нерухомого майна та надано висновок з технічної інвентаризації від 29.01.2016 року. 05.04.2016 року приватним нотаріусом Небосенко О.А. було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі зазначених вище документів на майновий комплекс по АДРЕСА_1 . Отже, з викладеного вбачається, що об`єкт нерухомого майна складається з нежитлових приміщень. Рішенням міської ради від 24.12.2008 року №187/41 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,2464 га (кадастровий номер 1210100000:06:044:0056) в оренду строком на п`ять років ТОВ «Гратасервіс» для здійснення комерційної діяльності по фактичному розміщенню майнового комплексу по АДРЕСА_1 , код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Однак, договір оренди на підставі цього рішення укладено не було. Позивач зазначав, що зважаючи на вказане, ТОВ «Гратасервіс» користувалось земельною ділянкою без наявних на те правових підстав. Крім того, на підставі клопотання ОСОБА_1 від 15.06.2016 року та доданих до нього документів, Дніпровською міською радою було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню майнового комплексу по АДРЕСА_1 (рішення міської ради від 13.04.2017 року №164/19). Однак, розроблена у відповідності до вимог чинного законодавства документація, до міської ради на затвердження не надходила. Також, позивач зазначав, що із заяви ОСОБА_2 від 21.10.2019 року стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 1210100000:06:044:0072) та заяви ОСОБА_4 від 21.10.2019 року стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 1210100000:06:044:0074) вбачається, що останні самостійно та протиправно змінили цільове призначення земельної ділянки, шляхом надання недостовірних даних при укладанні договору дарування частки будівель та споруд житлового призначення від 07.08.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №299. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли в дар 34/100 часток будівель та споруд житлового призначення по АДРЕСА_1 в рівних частках, по 17/100 кожний. Згідно опису майна, зазначеного в договорі, замість будівлі контори з прибудовою вже значиться житловий будинок. В договорі було зазначено, що державний акт на земельну ділянку не оформлювався та не отримувався. Крім того, в п.7 договору визначено, що дарувальник зобов`язується передати у власність 34/100 часток будівель та споруд житлового призначення обдарованим у стані, що відповідає санітарним і технічним нормам щодо житлових приміщень. 05.04.2016 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на 66/100 часток нерухомого майна по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2004 року №3197, протоколу загальних зборів ТОВ «Гратасервіс» від 25.01.2016 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.01.2016 року. 07.08.2017 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 17/100 частин за кожним на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки будівель та споруд житлового призначення від 07.08.2017 року. 30.10.2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було укладено договір про поділ будівель та споруд житлового призначення, що є спільною частковою власністю, зареєстрований в реєстрі за №416. Відповідно до вказаного договору у приватну власність ОСОБА_1 переходить житловий будинок по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переходить по частці кожному житлового будинку по АДРЕСА_1 . При цьому, в договорі прописано, що ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, який утворився в результаті поділу, згідно розпорядження «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення» №990/1-р від 30.08.2017 року виданого Дніпровською міською радою, залишається адреса: АДРЕСА_1 , а об`єкту, що утворився в результаті поділу та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Однак, позивач зазначав, що вищезазначене розпорядження не існує, жодному об`єкту нерухомості міста адреса АДРЕСА_1 не присвоювалась, що підтверджується листами Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 23.12.2019 року та від 25.02.2020 року, листом Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 28.12.2019 року. Таким чином, розпорядження Дніпровською міською радою не видавалась та є підробленим. 04.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим №970, згідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар житловий будинок по АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:044:0072 та в цей же день за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на вищевказане майно. 04.10.2019 року ОСОБА_4 за договором дарування подарувала ОСОБА_2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:044:0074. Відповідно до договору дарування від 04.10.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_4 житловий будинок по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:044:0074. У зазначених договорах значаться кадастрові номера земельних ділянок 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності. Однак, позивач зазначав, що дозвіл на розробку технічної документації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надавався, а тому проведення державної реєстрації земельних ділянок, з присвоєнням вищезазначених кадастрових номерів, було здійснено протиправно. Позивач зазначав, що із вищезазначених правочинів вбачається, що всі вони були вчинені з порушенням норм чинного законодавства, на підставі підроблених документів та недостовірної інформації, зазначеної стосовно цільового призначення нерухомості. Крім того, зазначав, що цільове призначення земельної ділянки (інша комерційна діяльність), розташованої по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:06:044:0056, було внесено до даних Державного земельного кадастру на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 24.12.2008 року №187/41. При ухвалені цього рішення було визначено цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, при цьому код цільового призначення використання УКЦВЗ визначений 1.11.6 (інша комерційна діяльність), а на підставі оскаржуваних договорів відповідачі фактично намагались змінити цільове призначення земельних ділянок із грубим порушенням вимог земельного законодавства України. Водночас, Дніпровською міською радою рішення про зміну цільового призначення вищезазначених земельних ділянок не приймалось. При обстеженні земельної ділянки спеціалістами Управління земельних відносин Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради було виявлено наявність на земельній ділянці об`єктів комерційної діяльності, замість житлових будинків. Так, згідно акту обстеження ділянок по АДРЕСА_1 встановлено, що розташовані на них одноповерхові капітальні споруди та металевий ангар за візуальними ознаками - нежитлового призначення. ОСОБА_1 рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.04.2017 року №164/19 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню майнового комплексу по АДРЕСА_1 . З документів, на підставі яких було ухвалено вказане рішення, вбачається, що технічний паспорт був розроблений ФОП ОСОБА_5 на майновий комплекс по АДРЕСА_1 . Однак, 07.08.2017 року було укладено договір дарування частки будівель та споруд вже житлового призначення. В технічному паспорті, складеному ФОП ОСОБА_6 від 14.08.2017 року склад Г-1 значиться вже як житловий будинок, але за адресою АДРЕСА_1 . В технічному паспорті, складеному ФОП ОСОБА_7 від 08.10.2019 року, ті ж саме об`єкти вже значаться не як будівля контори, а як житловий будинок по АДРЕСА_1 . Зважаючи на вказане, позивач зазначав, що має місце зазначення недостовірної інформації в технічному паспорті об`єкту. Щоб використовувати нерухомість в якості житла або з метою підприємницької діяльності, воно повинно бути віднесене до відповідного фонду - житлового чи нежитлового. До житлового фонду належать усі житлові приміщення, у т.ч. житлові будинки, квартири і кімнати, які повинні бути пристосовані для постійного проживання. Для цього приміщення має відповідати вимогам законодавства до житлових об`єктів, прописаним в ДБН. Перевести нежитлове приміщення в житлове означає змінити цільове призначення нерухомості. В рамках цього заходу може знадобитись не лише переоформлення об`єкту, але і його реконструкція або перепланування, адже вимоги до конфігурації житлових і нежитлових площ різні. Щоб виконати переведення з нежитлового фонду до житлового фонду, власник нерухомого майна повинен надати підтверджуючий документ щодо права власності на землю, де розташований об`єкт. Однак, такий документ у ОСОБА_1 був відсутній на момент вчинення первинного правочину. Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 30.01.2020 року було повідомлено, що останній не отримував звернень та не готував проектів рішень виконкому міської ради щодо зміни правового режиму об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 згідно з Порядком зміни правового режиму об`єктів нерухомого майна, затвердженим рішенням міської ради від 21.06.2017 року №49/22. Крім того, листом Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 28.01.2020 року надано інформацію, що у даних містобудівного кадастру відсутня інформація стосовно звернень власника нерухомого майна по АДРЕСА_1 з метою отримання містобудівного висновку про можливість реконструкції нежитлової будівлі під житловий будинок. Отже, інженером з інвентаризації нерухомого майна відображено недостовірні дані в технічному паспорті. Крім того, інженером землевпорядником в технічній документації із землеустрою було також заначено недостовірні дані, що на земельній ділянці знаходяться житловий будинок та споруди. Також, в усіх оскаржуваних договорах не враховано істотну умову договору відповідно до ст.377 ЦК України, а саме, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлі або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення в обсягу та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти. Крім того, позивач зазначав, що відповідачами порушуються положення ст.211 ЗК України щодо використання земельної ділянки без належного оформлення прав на неї, укладання угод з порушенням земельного законодавства, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням. Оскільки Дніпровською міською радою жодній особі дозвіл на розроблення технічної документації щодо земельних ділянок по АДРЕСА_3 з кадастровими номерами 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 не надавався, є всі законні підстави для визнання незаконної та скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок з виключенням відомостей щодо цих кадастрових номерів з Державного земельного кадастру. В матеріалах реєстраційної справи міститься заява ОСОБА_1 щодо наявності дозволу на виконання будівельних робіт №150/01-10 від 04.03.2010 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларація на реконструкцію за номером ДП 14211032918 від 30.04.2011 року, видана Інспекцією, щодо об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Однак, листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 25.03.2020 року міську раду було повідомлено, що згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011 року та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01.01.2008 року по 20.05.2011 року) відсутня інформація з приводу видачі дозволу на виконання будівельних робіт №150/01-10 від 04.03.2010 року та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за номером ДП 14211032918 від 30.04.2011 року. Отже, позивач зазначив, що відповідачами зазначено інформацію, що є підробленою. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсними: договір дарування від 07.08.2017 року, посвідчений нотаріусом за реєстровим №299; договір про поділ будівель та споруд від 30.10.2017 року, посвідчений нотаріусом за реєстровим №416; договір дарування від 04.10.2019 року, посвідчений нотаріусом за реєстровим №975; договір дарування від 04.10.2019 року, посвідчений нотаріусом за реєстровим №976; договір дарування від 04.10.2019 року, посвідчений нотаріусом за реєстровим №970; припинити право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна №№898819412101, 1395570412101, 13956746112101) та скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачами: ОСОБА_1 (номер запису про право власності №14107649, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №898819412101), ОСОБА_4 (номер запису про право власності №21753859, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №898819412101), ОСОБА_3 (номер запису про право власності №21754000, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №898819412101), ОСОБА_1 (номер запису про право власності №23138927, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1395570412101), ОСОБА_2 (номер запису про право власності №33530625, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1395570412101), ОСОБА_3 (номер запису про право власності №23140795, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1395570412101), ОСОБА_4 (номер запису про право власності №23140709, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1395570412101), ОСОБА_2 (номер запису про право власності №33541053, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1395570412101), ОСОБА_4 (номер запису про право власності №33541820, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1395570412101). Також, позивач просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , кадастрові номери 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 у Державному земельному кадастрі, з виключенням відомостей щодо цих кадастрових номерів з Державного земельного кадастру. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не встановлені обставини, що мають значення для справи. Також, скаржник зазначає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві представник відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Чабаненко А.Н. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. У судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Гратасервіс» №2/16 від 25.01.2016 року, акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.01.2016 року, в зв`язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників вказаного товариства, в рахунок повернення вкладу учасника, останньому було передано майновий комплекс по АДРЕСА_1 , який належав ТОВ «Гратасервіс» на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2004 року укладеного із ТОВ ВКФ «Дніпроопт», якому в свою чергу вказане нерухоме майно належало на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.2001 року, укладеному із Колективним підприємством «Дніпропетровська пересувна механізована колона». 28.01.2016 року було проведено інвентаризацію нерухомого майна та надано висновок з технічної інвентаризації. 05.04.2016 року на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Небосенко О.А. було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на майновий комплекс по АДРЕСА_1 . Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 24.12.2008 року №187/41 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,2464 га (кадастровий номер 1210100000:06:044:0056) в оренду строком на п`ять років ТОВ «Гратасервіс» по фактичному розміщенню майнового комплексу по АДРЕСА_1 , код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Відповідно до цього рішення визначено віднести земельну ділянку за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови». На підставі вказаного рішення було укладено та нотаріально посвідчено договір оренди від 16.03.2009 року. Проте, державну реєстрацію останнього проведено не було. Відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 04.03.2010 року №150/01-10, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, останнім ТОВ «Гратасервіс» було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції будівель та споруд під житловий будинок та господарчі будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої головним архітектором. На підставі цього дозволу було проведено відповідні роботи з реконструкції та після їх завершення ТОВ «Гратасервіс» складено Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 30.04.2011 року за №ДП 14211032918. Відповідно до декларації закінченим будівництвом у вигляді реконструкції є житловий будинок по АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.04.2017 року №164/19 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню майнового комплексу по АДРЕСА_1 . 07.08.2017 року між ОСОБА_1 , як дарувальником та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як обдарованими, було укладено договір дарування частки будівель та споруд житлового призначення, посвідчений приватним нотаріусом Євчук І.Л. за реєстровим №299, відповідно до якого було подаровано 34/100 часток будівель та споруд житлового призначення по АДРЕСА_1 . 14.08.2017 року ФОП ОСОБА_6 складено та видано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висновок №30/17 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 . 30.10.2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як співвласниками, було укладено посвідчений приватним нотаріусом Євчук І.Л. за реєстровим №416 договір про поділ будівель та споруд житлового призначення, що є спільною частковою власністю, відповідно до якого в порядку поділу будівель та споруд житлового призначення по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було передано в натурі житловий будинок по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок по АДРЕСА_1 - по частки кожному. При цьому, у зазначеному договорі вказано, що ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, який утворився в результаті поділу, згідно розпорядження «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення» №990/1-р від 30.08.2017 року виданого Дніпровською міською радою, залишається адреса: АДРЕСА_1 , а об`єкту, що утворився в результаті поділу та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . (а.с.190 т.2) 04.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим №970, згідно якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар житловий будинок по АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:044:0072. 04.10.2019 року ОСОБА_4 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим №975, подарувала ОСОБА_2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:044:0074. Відповідно до договору дарування від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим №976, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_4 належні їм по кожному частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:06:044:0074. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із їх безпідставністі та недоведеністі. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі, зважаючи на наступне. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належнийспосіб захиступорушеного права, якщо воно мало місце. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захистуможе бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Належнийспосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Так і право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц). Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню». Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року в справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, п.«б» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою та надає можливість виконавчим органам міських, сільських, селищних рад здійснювати підготовку висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; вирішувати земельні спори у порядку, встановленому законом. Окрім зазначених у цій нормі повноважень, до контролюючих функцій можна віднести, зокрема, припинення прав користування земельною ділянкою відповідно до ст.ст.141,143 ЗК України у випадку наявності порушень у діях відповідних суб`єктів. Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно ч.ч.1,2,5 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Статтею 21 ЗК України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Аналогічні позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 14.11.2019 року у справі №344/10412/16-а, постанові від 29.11.2019 року у справі №263/13201/15-а, постанові від 31.07.2019 року у справі №806/5308/15. Згідно ч.9 ст.55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України. Пунктом 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ТОВ «Гратасервіс» користувалось земельною ділянкою по АДРЕСА_1 без наявних на те правових підстав. Належне останньому нерухоме майно складалось з нежитлових приміщень майнового комплексу, яке було відчужено на користь ОСОБА_1 саме, як нежитлове нерухоме майно. Проте, в укладених в подальшому договорах дарування, про поділ будівель та споруд, нерухоме майно по АДРЕСА_1 було зазначено як житловий будинок, тим самим відповідачами самостійно та протиправно було змінено цільове призначення земельної ділянки. Перевіряючи вказані доводи та встановлені судом фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 використовувалась по фактичному розміщенню нерухомого майна за вказаною адресою, яке належало до 04.04.2001 року Колективному підприємству «Дніпропетровська пересувна механізована колона» (т.3 а.с. 96,97-104,106-108), 04.04.2001 року було відчужено на користь ТОВ ВКФ «Дніпроопт» (т.3 а.с. 110,112), 28.12.2004 року - на користь ТОВ «Гратасервіс» (т.3 а.с.114), а останнім ОСОБА_1 . Дані обставини були перевірені судом апеляційної інстанції. Таким чином, власники майна користувались земельної ділянкою по фактичному розміщенню спірного майна у відповідності до ст.120 ЗК України. Відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 24.12.2008 року №187/41 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,2464 га (кадастровий номер 1210100000:06:044:0056) в оренду строком на п`ять років ТОВ «Гратасервіс» по фактичному розміщенню майнового комплексу по АДРЕСА_1 , код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (т. 1 а.с. 81). При цьому, відповідно до цього рішення визначено віднести земельну ділянку за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови». З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що зміна статусу нерухомого майна з нежитлового в житлове в даному випадку не призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки, як про це зазначає апелянт з посиланням на норми ст.ст.20,21 ЗК України. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.03.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було видано дозвіл №150/01-10 на виконання будівельних робіт, яким ТОВ «Гратасервіс» було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції будівель та споруд під житловий будинок та господарчі будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої головним архітектором (т.2 а.с.181). На підставі цього дозволу було проведено відповідні роботи з реконструкції та після їх завершення ТОВ «Гратасервіс» складено Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 30.04.2011 року за №ДП 14211032918 (т.2 а.с.182-186). Відповідно до декларації закінченим будівництвом у вигляді реконструкції є житловий будинок по АДРЕСА_1 . В своєму позові позивач посилався на те, що інформація про наявність зазначеного вище дозволу та наявності зареєстрованої декларації є підробленою, оскільки згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 25.03.2020 року (т. 4 а.с. 191) згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато 20.05.2011 року та відповідно пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01.01.2008 року по 20.05.2011 року) відсутня інформація про видачу дозволу №150/01-10 від 04.03.2010 року та реєстрації декларації №ДП 14211032918 від 30.04.2011 року. Проте, за наявності відповідного дозволу та декларації, засвідчені копії яких долучено представником відповідачів до відзиву, колегія суддів вважає, що зазначений вище лист від 25.03.2020 року не є належним, допустимим та достатнім доказом, який спростовує факт видачі цих документів та їх підробки. При цьому, колегія суддів також враховує лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 15.05.2017 року (т.1 а.с. 230), в якому підтверджується, що ТОВ «Гратасервіс» отримало в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровану декларацію №ДП 14211032918 від 30.04.2011 року на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 (житловий будинок). В суді апеляційної інстанції, колегією неодноразово зверталась увага про те, що в матеріалах справи існує два протилежних за змістом листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області щодо спірних об`єктів та роз`яснювалось право сторін щодо надання належних та допустимих доказів. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України визначено, що, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до частини одинадцятої статті 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів апеляційного суду, врахувавши доводи апелянта, що судом першої інстанції не було досліджено оригіналів спірних документів, було їх витребувано у відповідачів та у зв`язку з чим, 30.06.2021 року представником відповідачів - адвокатом Чабаненко А.Л. було надано оригінали: - дозволу на виконання будівельних робіт від 04.03.2010 року № 150/01-10 (т.2 а.с.181); - декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована 30.04.2011 року за № ДП 14211032918 (т.2 а.с. 182-186); - висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складений ФОП ОСОБА_6 від 14.08.2017 року № 30/17 із додатком: схемою поділу об`єкту (будівлі та споруди житлового призначення) на два самостійні за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 187-189); - розпорядження Дніпровського міського голови від 30.08.2017 року № 990/1-р "Про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення по АДРЕСА_4 (т.2 а.с. 190). Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи про те, що вказані документи містить ознаки підробки є безпідставними, оскільки документально не підтверджені. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. В свою чергу, питання встановлення підробки документів регулюється положеннями Кримінального кодексу України. Такий факт може бути встановлено за ініціативи позивача у межах кримінального провадження та не регулюється нормами Цивільного судочинства. Так, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача, в обгрунтування вимог щодо підробки документів, було надано копію письмового звернення до правоохоронних органів, а саме заяву про вчинення кримінального правопорушення від 05.02.2021 року (т.4.а.с.215-225). Під час дослідження зазначеного доказу, колегією було зобов"язано представника апелянта надати докази внесення відомостей до ЄРДР внаслідок розгляду вищевказаної заяви та прийнятого рішення з цього питання. Проте, представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що на теперішній час відомості в ЄРДР за їх зверненням не внесені, доказів прийнятого рішення у кримінальному провадженні щодо підробки вищезазначених документів немає. Також зазначив, що інших доказів у спростоування двох протилежних за змістом листів, ним надаватись не буде. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року було витребувано: - у Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентарізації" Дніпровської міської ради оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію інвентарної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 . - у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Суслової Надії Борисівни оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію: реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим № 970; реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим № 975; реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_4 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим № 976. - у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Небосенко Олени Анатоліївни оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_1 05.04.2016 року. - у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірини Леонідівни оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію: реєстраційної справи щодо поділу у натурі належних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності будівель та споруд житлового призначення по АДРЕСА_1 на підставі договору про поділ будівель та споруд житлового призначення, що є спільною частковою власністю від 30.10.2017 року, за реєстровим № 416; реєстраційної справи щодо права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування частки будівель та споруд житлового призначення від 07.08.2017 року, за реєстровим №

299. На виконання вказаної ухвали 19.10.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. було надано суду апеляційної інстанції архівні документи щодо договору про поділ будівель та споруд від 30.10.2017 року за реєстровим № 416 та щодо договору дарування частки будівель та споруд від 07 серпня 2017 року за реєстровим № 299 (т.3 а.с.7-63). У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.12.2021 року представником Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентарізації" Дніпровської міської ради було надано копію інвентарної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 (т.3 а.с.96-118). На виконання вказаної ухвали приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Небосенко О.А. було надано відповіді від 10.12.2021 року № 125/01-16 та 26.01.2022 року № 2/01-16 , згідно яких, відповідно до п.п. 24, 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду заяви уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації; про що на примірнику заяви, який залишається у суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, заявник вносить відомості про отримання документів, в повному обсязі. Інші документи, що були отримані у паперовій формі державним реєстратором під час розгляду заяви та не підлягають поверненню заявнику, долучаються до відповідної реєстраційної або облікової справи. За результатом розгляду заяви суб`єкт державної реєстрації прав, що не наділений повноваженнями із забезпечення ведення реєстраційних справ, та нотаріус передають в порядку, встановленому Мін`юстом, - сформовану реєстраційну справу суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує ведення реєстраційних справ. Керуючись вищезазначеним, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Небосенко О.А., «11» квітня 2016 року до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області були передані документи стосовно державної реєстрації права власності на майновий комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційна справа №898819412101 на 7 аркушах в 1 примірнику) з описом вкладення на 1 аркуші в 1 примірнику, вих. №33/01-30 шляхом направлення кур`єрською службою доставки (повідомлення №016005 від 11.04.2016). Ведення облікових справ забезпечується усіма суб`єктами державної реєстрації прав та нотаріусами самостійно, і підлягають зберіганню згідно Наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства» у відповідній справі нотаріального діловодства №01-30 «Документи (запити, вимоги, заяви, витяги, інформаційні довідки тощо) щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та надання інформації за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яка підлягає зберіганню протягом строку, встановленого відповідно до Додатку 32 Правил ведення нотаріального діловодства, а саме 3 роки. Враховуючи викладене, надати запитувану документацію не вбачається можливим. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року було витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Суслової Надії Борисівни оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію: - реєстраційної справи щодо право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим № 970; - реєстраційної справи щодо право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим № 975; - реєстраційної справи щодо право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_4 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусловою Н.Б. за реєстровим №

976. Згідно реєстру приватних нотаріусів Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Н.Б. знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Проте, на адресу суду апеляційної інстанції повертаються конверти з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 3 а.с. 66, 83). У зв`язку з чим, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року було витребувано у Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.58) належним чином завірені повні копії реєстраційних справ щодо реєстрації права власності: - реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Надією Борисівною за реєстровим № 970; - реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Надією Борисівною за реєстровим № 975; - реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_4 на підставі договору дарування житлового будинку від 04.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Надією Борисівною за реєстровим № 976. - реєстраційної справи № 898819412101, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Небосенко Оленою Анатоліївною, за вих. № 33/01-30, яка була направлена кур`єрською службою доставки (повідомлення № 016005 від 11.04.2016) щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_1 05.04.2016 року. На виконання вказаної ухвали Відділом реєстрації майнових прав управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було надано копії документів, згідно відомостей державного реєстру речових прав та копії документів, згідно відомостей реєстраційних справ (т. 3 а.с. 186-277). Згідно вищезазначених реєстраційних справ, апелянтом не були оскаржені рішення державних реєстраторів в установленому законом порядку чи державна реєстрація, у тому числі щодо зміни інформації про об`єкт нерухомого майна. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги акт обстеження земельної ділянки № 7/6-0420 від 03.04.2020, згідно якого при візуальному обстеженні земельної ділянки встановлено: одноповерхові капітальні будівлі, що розташовані на земельній ділянці, за візуальними ознаками - нежитлового призначення (т.1 а.с. 104). Оскільки, останній був складений та підписаний представниками Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, а не експертними особами з цих питань. Окрім цього, обстеження було тільки візуальне, без огляду приміщення та за відсутності власників. Також, в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції було роз`яснене право сторонам заявити обґрунтоване клопотання про призначення відповідної судової експертизи. Проте, сторони не скористались своїм процесуальним правом та не заявили відповідних клопотань про призначення відповідної судової експертизи. Суд також враховує, що позивач не був стороною оспорюваних договорів, та не заявляв будь-яких вимог майнового характеру стосовно своїх прав на спірне майно. Заявляючи вимогу про визнання на підставі ст.ст. 203,215 ЦК України недійсними договорів, предметом яких було нерухоме майно по АДРЕСА_1 , вимоги про припинення права власності та скасування записів про право власності на це майно за відповідачами, позивач не навів належних обгрунтувань тому, яким чином його права, свободи та законні інтереси, як власника земельної ділянки, було порушено внаслідок відчуження майна, що на ній розташовано та право власності на яке до відповідачів у справі на протязі тривалого часу було зареєстровано за іншими особами, право власності яких на це майно не оспорюється та які до участі у справі не залучались. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем були заявлені позовні вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (номер запису про право власності №14107649, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №898819412101). Даний правочин був укладениий 05.04.2016 року, яким було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на майновий комплекс по АДРЕСА_1 . Проте, заявляючи таку позовну вимогу, Дніпровська міська рада не обгрунтовала чим саме порушує її права зазначений правочин та не зазначила їх правових наслідків. Також, у своїй апеляційній скарзі Дніпровська міська рада посилалась на ст. 234 ЦК України, у той час не обґрунтовуючи цією підставою свій позов. Відповідно до приписів статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та на підставі досліджених судом доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів перевіряє законність судового рішення лише в межах заявлених позовних вимог. У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди позивача з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення оспорюваних правочинів, обрано не належний та неефективний спосіб захисту, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування, договору про поділ будівель та споруд, припинення права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності слід відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю. Проте, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта стосовно фальшування розпорядження Дніпровського міського голови від 30.08.2017 року №990/1-р, з посиланням на листи Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25.02.2019 року, від 23.12.2019 року та Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 28.12.2019 року, оскільки за наявності такого розпорядження, копія якого долучена до відзиву, а також походження зазначених вище листів від виконавчих органів позивача, останні не можуть вважатись належними та достатніми доказами відсутності розпорядження від 30.08.2017 року №990/1-р та його підробки. Так, в вищевказаних листах також стверджується про відсутність в м.Дніпрі офіційної адреси вул.Юрія Савченка,81. Повноваження Дніпровської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Як слідує з підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності. Згідно статті 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження. Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Аналізуючи вищевказані норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, в даному випадку до повноважень Дніпровської міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури шляхом прийняття власних правил. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 441/1625/15-а та від 13 серпня 2020 року № 344/9283/16-а. Дніпровською Міською радою на підтвердження доказів недійності розпорядження Дніпровського міського голови від 30.08.2017 року № 990/1-р "Про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення" було надано суду апеляційної інстанції: - копію листа Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР від 29.04.2021 року № 2/2-73 з додатками (т.2 а.с. 193-196); - копію листа Головного архітектурно-планувального управління від 13.04.2021 року № 3/15-183(т.2 а.с. 197); - копію рішення ДМР "Про Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську" від 29.05.2013 № 42/35 з додатком (т.2 а.с. 198-212). Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.05.2013 №42/35 «Про Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську» встановлено порядок присвоєння адреси нерухомому майну. Так, зі змісту Розпорядження «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення» №990/1-р від 30.08.2017 року, яке слугувало підставою для реєстрації права власності вбачається, що 01.06.2017 року вх.№35/371 до Дніпровської міської ради звернулись з заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з проханням присвоїти адресу будівлям та спорудам житлового призначення. Проте, 29.04.2021 року департаментом забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради було надано інформаційний лист під №2/2-73 щодо відсутності звернення з заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01.06.2017 про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення по АДРЕСА_1 , як це зазначено в тексті розпорядження «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення» №990/1-р від 30.08.2017 року, за вхідним №35/371 зареєстровано зовсім інше звернення іншої особи у березні місяці 2017 року, про що надана суду реєстраційно-контрольна картка. Крім того, повідомлено, що у модулі «Розпорядча діяльність» програмного забезпечення «Електронне самоврядування» було здійснено пошук розпорядчих документів за датою 30.08.2017, за результатами якого надається перелік розпорядчих документів за вказану дату, відповідно до якого відсутня інформація, щодо прийняття відповідного розпорядження. Все це в сукупності, підтверджує той факт, що зазначене розпорядження не видавалось. Зважаючи, що дійсне присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення по АДРЕСА_1 було не доведено, однак, внаслідок зазначеного був здійснений поділ земельної ділянки зі зміною її розміру, колегія суддів приходить до висновку щодо можливості задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною та скасування державну реєстрацію земельних ділянок, зважаючи на наступне. Згідно з частинами першою. другою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). За приписами частин шостої, сьомої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Нормами частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. За визначенням статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Положеннями статті 22 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. У відповідності з наведеним у статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Частинами першою, четвертою, сьомою, дев`ятою статті 9 вищеназваного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення). На підставі частини 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Цим же законом визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ? поділу чи об`єднання земельних ділянок; ? якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ? ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 28 Закону України «Про землеустрій» встановлена відповідальність для розробників документації. Так розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Однак, незважаючи на порушення норм чинного законодавства в технічній документації із землеустрою було зазначено недостовірні дані. Крім того, відповідно до статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умова договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти. Крім того, відповідачами порушуються норми земельного законодавства, зокрема положення ст. 211 ЗК України щодо використання земельної ділянки без належного оформлення прав на неї; укладення угод з порушенням земельного законодавства. Згідно положень ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного манна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до положень ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати и цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Відповідно до 6.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості-земельної_ділянки. Для посвідчення останнього разом з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку. Проте, для посвідчення такого договору земельні ділянки повинні бути сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі, що потребує додаткової розробки технічної документації. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Відповідно до ч. 6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Відповідно до Порядку ведення Державного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки -внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про п затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну. Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Відповідно ч. 2. ст. 25 Закону України Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Згідно пункту 13 статті 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: - поділу або об`єднання земельних ділянок; - скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; - якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Відповідно до пункту 10 статті 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: - поділу чи об`єднання земельних ділянок; - якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; - ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, присвоєння адреси будівлям та спорудам житлового призначення по АДРЕСА_1 було не доведено, однак внаслідок чого був здійснений поділ земельної ділянки, зі зміною її розміру, державна реєстрація земельних ділянок, з приводу яких виник цей спір, була проведена з порушенням вимог законодавства, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною та скасування державної реєстрацію земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 (81А) ( АДРЕСА_1 ( 81А) ), кадастровий номер 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 у Державному земельному кадастрі, з виключенням відомостей щодо цих кадастрових номерів 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 з Державного земельного кадастру. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в частині відмови у визнанні незаконною та скасуванні державної реєстрації земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_6 (81А) ( АДРЕСА_7 ), кадастровий номер 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 у Державному земельному кадастрі, з виключенням відомостей щодо цих кадастрових номерів 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 з Державного земельного кадастру та ухвалення у скасованій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2021 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2021 року в частині відмови у визнанні незаконною та скасуванні державної реєстрації земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 (81А) ( АДРЕСА_7 ), кадастровий номер 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 у Державному земельному кадастрі, з виключенням відомостей щодо цих кадастрових номерів 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 з Державного земельного кадастру скасувати та ухвалити нове. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 (81А) ( АДРЕСА_7 ), кадастровий номер 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 у Державному земельному кадастрі, з виключенням відомостей щодо цих кадастрових номерів 1210100000:06:044:0072 та 1210100000:06:044:0074 з Державного земельного кадастру. В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко