Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2006/21

Номер провадження: 22-ц/813/2770/23 Номер провадження::22-ц/813/3856/23 Справа № 522/2006/21 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.03.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , відповідач за первісним та зустрічним позовами Обслуговуючий кооператив «ЕКОДОМ-1», розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року у складі судді Чернявської Л.М. та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2022 року у складі судді Чернявської Л.М., встановив: В лютому 2021 року ТОВ «ХАНБЕР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОК «ЕКОДОМ-1» про визнання правочинів недійсними, в якому просили визнати недійсним договір № 61б від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 64А від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 3 від 10 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 4 від 14 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 5 від 01 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «ХАНБЕР» виступало замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 (наразі будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , клубний будинок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). З метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ХАНБЕР» укладено договір про співробітництво від 22.10.2015 № 1 з ОК «ЕКОДОМ-1» у відповідності з умовами якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 . 15.12.2015 між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» підписано додаткову угоду до договору про співробітництво від 22.10.2015 №

1. Додатковою угодою № 1 до Договору передбачено наступні положення, у тому числі, щодо порядку розподілу площ у КБ «GRAF» між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1»: Всі приміщення, створені в результаті будівництва Об`єкту належать ТОВ «ХАНБЕР»; ОК «ЕКОДОМ-1» може здійснювати за попередньою письмовою згодою ТОВ «ХАНБЕР», продаж приміщень об`єкту (прав на них); приміщення, що не були продані ОК «ЕКОДОМ-1», після введення об`єкту в експлуатацію можуть бути продані ТОВ «ХАНБЕР» або оформлені у власність ТОВ «ХАНБЕР»; правовими підставами заявлених вимог є порушення положень договору про співпрацю від 22.10.2015 № 1, укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1», положень додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 до такого договору, та необхідність захисту прав ТОВ «ХАНБЕР». 12 травня 2021 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ«ХАНБЕР», ОК «Екодом-1», в якому просить визнати Додаткову угоду №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015, укладену 15.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» та Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» - недійсною; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; паркомісце № 3 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 4 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 5 будинку АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 .. Також, представником ОСОБА_1 надано клопотання про поновлення строку на пред`явлення зустрічної позовної заяви, зазначено ОСОБА_1 що не отримував ні ухвалу про відкриття провадження по справі, ні відповідну позовну заяву, у зв`язку із чим був позбавлений свого права на подачу зустрічного позову, передбаченого статтею 193 ЦПК України. З матеріалами справи був ознайомлений лише 11.05.2021, оскільки у період з квітня 2021 року по 11 травня 2021 року суддя перебувала у щорічній відпустці. Позивач за зустрічним позовом мотивує свої вимоги тим, що додаткова угода від 15.12.2015, укладена між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1», є фіктивною та укладеною вже в період виникнення спірних правовідносин між ним та відповідачами за зустрічним позовом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року позов ТОВ «ХАНБЕР» залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015, укладену 15.12.2015 між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1». Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 та стягнуто в рівних частках з ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «Екодом-1» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 150 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору за подачу зустрічного позову у розмірі 12 258 гривень 00 копійок, а саме по 81 129 гривень з кожного. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ХАНБЕР» подало апеляційну скаргу та просить рішення скасувати та ухвалити у справі постанову, відповідно до якої позовну заяву ТОВ «ХАНБЕР» до ОСОБА_1 , ОК «ЕКОДОМ-1» задовольнити у повному обсязі визнати недійсним договір № 616 від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 64А від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 3 від 10 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 4 від 14 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 5 від 01 березня 2017 року про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», укладений між ОК «ЕКОДОМ-1» та ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за весь час дії договору про співробітництво від 22.10.2015 № 1, ТОВ «ХАНБЕР» не надавало ОК «ЕКОДОМ-1» згоди на відчуження ОСОБА_1 перерахованих вище об`єктів нерухомості у клубному будинку «Graf». Без отримання погодження загальних зборів учасників ТОВ «ХАНБЕР», колишній Голова ОК «ЕКОДОМ-1» Корнієнко не мала повноважень на відчуження ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_5 , квартири АДРЕСА_6 (та/або будь-яких інших об`єктів нерухомості) у клубному будинку «Graf» за адресою: АДРЕСА_2 . Правовими підставами заявлених вимог є порушення положень договору про співпрацю від 22.10.2015 № 1, укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1», положень додаткової угоди № 1 від 15.12.2015 до такого договору, та необхідність захисту прав ТОВ «ХАНБЕР». 25.07.2022 ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційні скарги та просить суд, залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством, та в даному випадку вимоги про визнання недійсним договорів укладених між ОК "ЕКОДОМ-1" та ОСОБА_1 не є ефективним способом захисту, адже невідомо яким чином заявлені вимоги будуть поновлювати права скаржника. Твердження, щодо невнесення ОСОБА_1 грошових коштів за нерухоме майно відповідно до умов договору, нічим не доведено. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що, вступаючи в договірні відносини з ОК «ЕКОДОМ-1», ОСОБА_1 мав або повинен був мати інформацію про обмеження повноважень ОК «ЕКОДОМ-1» в особі його керівника, які виникли у зв`язку з укладенням ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» Додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2015 року до цього договору. З позовної заяви взагалі не вбачається наявності у позивача законного інтересу на звернення до суду із зазначеним позовом, позивач взагалі не довів суду чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення. Звертає увагу, що на момент звернення до суду ТОВ «ХАНБЕР» вже було власником вищевказаного майна, та в подальшому здійснило його відчуження. Довіреність, на підставі якої представник ТОВ «Ханбер» підписав Додаткову угоду № 1 від 15 грудня 2015 року, позивачем за первісним позовом, до матеріалів справи не долучалась та з огляду на природу виникнення спірних правовідносин навряд буде додана, як і «втрачена» додаткова угода. Крім того , звертає увагу, що печатка відтиск якої проставлений на вищевказаній додатковій угоді була створена та прийнята до використання ТОВ «ХАНБЕР» лише в грудні 2016 року, про що свідчить відтиск печатки на додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2016. Тобто, вона ніяким чином не могла бути проставлена на документі, що був складений та підписаний 15.12.2015. Вказана додаткова угода № 1 до договору про співробітництво №1, укладена нібито 15.12.2015 між ТОВ «ХАНБЕР.» та ОК «ЕКОДОМ-1», є фіктивною, тобто такою, що не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, та такою, що була укладена та підписана сторонами вже в період виникнення спірних правовідносин між ними та ОСОБА_1 , з метою ухилення від виконання зобов`язань за договором про сплату пайових внесків. Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОК «Екодом-1» подало апеляційну скаргу та просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази документально підтверджуючі витрати на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат за Договором № Б/Н про надання правової допомоги від 18 липня 2019 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Черан Р.М.. Також, судом першої інстанції, під час винесення оскаржуваного рішення, порушено вимоги ч.3, 4 ст. 137 ЦПК України. В матеріалах цивільної справи відсутні будь-які документи, які підтверджують направлення на адресу ОК «Екодом-1» даної заяви. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Встановлено, що з метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ХАНБЕР» укладено договір про співробітництво від 22.10.2015 № 1 з Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» у відповідності з умовами якого, сторони домовилися об`єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за вказаною адресою. Відповідно до п.2.1 Договору Сторони домовилися, що поділ об`єкта здійснюється в наступних долях: - 2.2.1. доля Сторони 1 складає 2295,9 м.кв. квартир, розташованих на 3,4,5,7 поверхах і одне паркомісце; - 2.2.2. доля Сторони 2 складає всі інші приміщення об`єкта. На підтвердження доводів позивачем надана копія додаткової угоди №1 до договору про співпрацю №1 від 22.10.2015 року, укладена 15.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (Сторона 1) та обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» (Сторона 2) відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни в п. 2.1.Договору, виклав його наступним чином: 2.1.1 всі приміщення створення в результаті будівництва об`єкта належать Стороні1. 2.1.2. Сторона 2 здійснює, по попередній письмовій згоді Сторони 1, продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляють виключно на будівництво об`єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об`єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди Сторони

1. Оригінал угоди судом першої інстанції не оглядався, в зв`язку з його втратою на той час. З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 01.08.2019 державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; паркомісце № 3 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 4 будинку АДРЕСА_2 ; паркомісце 5 будинку АДРЕСА_2 . В подальшому, в результаті розгляду Міністерством юстиції України скарг ОСОБА_2 , ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1», наказом №452/5 від 06.02.2020 скасовано вищевказану державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 . Станом на час вирішення спору реєстрація права власності ОСОБА_1 припинена, власниками спірного майна є треті особи: ТОВ «Сайленд» квартири АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_4 ; ТОВ «Сайленд» - паркомісця № 3 в будинку АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 - паркомісця АДРЕСА_7 ; ОСОБА_5 - паркомісця АДРЕСА_8 . Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19). Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. На момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» із позовом до суду, право власності на спірні об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за ТОВ «ХАНБЕР». ТОВ «ХАНБЕР» розпорядився спірним майном, і власниками є інші особи, відтак право вимоги щодо спірного майна належить власникам, якщо вони вважають своє право порушеним. Зважаючи на викладене, права позивача неможна вважати порушеними. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, однак частково шляхом невірного обґрунтування, вимоги ст.92 ЦК України на виниклі правовідносини не розповсюджуються, у задоволенні позову слід відмовити з підстав того, що права позивача не порушені. Отже, в зазначеній частині доводи апеляційної скарги ТОВ «ХАНБЕР» підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні в мотивувальній частині з мотивів та підстав, викладених вище. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , суд виходив з того, що додаткова угода №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015 є фіктивною, оскільки не виконувалася сторонами, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про існування додаткової угоди відсутні, відбиток печатки ТОВ «ХАНБЕР», що проставлений на вказаній додатковій угоді, не відповідає відбиткам печатки ТОВ «ХАНБЕР» що проставлялися на документах за період 2014-2016 років, надана стороною копія додаткової угоди не приймається як доказ її існування, оскільки відсутній оригінал. Проте погодитися з такими висновками суду неможна, оскільки відсутність оригіналу угоди та неприйняття як доказу її копії виключає надання угоді оцінки на предмет фіктивності. Поза увагою суду першої інстанції залишилося і те, що на час укладання додаткової угоди в 2015 році ОСОБА_1 , який набув право власності на спірні об`єкти нерухомого майна пізніше, не був учасником спірних правовідносин, тому йому не належить право оспорення угоди, стороною якої він не був. Зважаючи на викладене, рішення суду в частині задоволення вимог зустрічного позову підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище. Враховуючи те, щоОбслуговуючий кооператив "Екодом-1" оскаржив додаткове рішення в частині стягнутих з нього витрат, то зі скасуванням рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди, укладеної між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» підлягає скасуванню додаткове рішення суду в частині стягнення коштів з ОК «Екодом-1». Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» про визнання правочинів недійсними змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про співробітництво №1 від 22.10.2015, укладену 15.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» та Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» скасувати. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про співробітництво від 22.10.2015, укладену 15.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» та Обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» відмовити. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2022 року задовольнити. Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2022 року в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" витрат на правову допомогу, судових витрат, скасувати. Відмовити ОСОБА_1 в стягненні витрат на професійну правову допомогу, судових витрат з Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" . Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 17.04.2023. Головуючий: Судді: