Постанова Київський апеляційний суд № 370/64/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 370/64/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6014/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2023 року, постановлену під головуванням судді Мазка Н.Б., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту перебування на військовій службі та у трудових відносинах, - в с т а н о в и в : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив встановити факт перебування ОСОБА_1 в період з 20 листопада 1981 року по 31 жовтня 1983 року на строковій військовій службі в Збройних Силах, а також те що, він перебував в трудових відносинах в період 03 грудня 1991 року по 29 вересня 1995 року в Дебальцевському відділені Донецької залізниці. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що встановлення вказаних фактів необхідне йому для оформлення пенсії, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13 грудня 2022 року № 104650012019 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з не зарахуванням до трудового стажу періоду проходження військової служби, оскільки у військовому квитку відсутня дата його видачі, а у наказі про прийняття на роботу в Дебальцевське відділення Донецької залізниці наявні виправлення (а.с. 2-5). Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту перебування на військовій службі та у трудових відносинах (а.с. 20). Не погодившись з ухвалою районного суду, 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 21-24). Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Вказував, що факт перебування ОСОБА_1 в період з 20 листопада 1981 року по 31 жовтня 1983 року на строковій військовій службі в Збройних Силах, а також в трудових відносинах в період 03 грудня 1991 року по 29 вересня 1995 року в Дебальцевському відділені Донецької залізниці підтверджено належними та допустимими доказами. Оскільки записи трудової книжки не визнаються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тому з метою захисту своїх прав, а саме встановлення факту перебування на військовій службі та у трудових відносинах вимушений був звернутися з даним позовом. Зазначав, що вимоги про встановлення фактів не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначену ними адресу, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за вказаною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було сповіщено врученням повідомлення уповноваженій особі про що у справі є докази (а.с. 54-57) Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а (провадження № 11-187апп18). Звертаючись до суду із цією позовною заявою, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його перебування в період з 20 листопада 1981 року по 31 жовтня 1983 року на строковій військовій службі в Збройних Силах, а також те що, він перебував в трудових відносинах в період 03 грудня 1991 року по 29 вересня 1995 року в Дебальцевському відділені Донецької залізниці. При цьому вказував, що встановлення цих фактів має значення для призначення йому пенсії. Поряд з цим, ОСОБА_1 до позовної заяви додав фотокопію довідки начальника Бучанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Київської області від 19 грудня 2022 року № 2/2772 за якою підтверджено факт проходження ним служби у ЗС з 20.11.1981 року до 31.10.1983 року, та копію трудової книжки із записами про роботу з 03.12.1991 року до 29.09.1995 року в Дебальцевському відділенні Донецької залізниці (а.с. 8-12). Тобто, періоди військової служби та роботи, які позивач просив встановити як факт, що має юридичне значення в рамках цивільної справи, підтверджені видачею позивачеві відповідних довідки та трудової книжки. Необхідність встановлення цих обставин судовим рішенням позивач обґрунтовував відмовою визнати ці періоди Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке зазначив відповідачем у цій справі (а.с. 1-4). Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У частині першій статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку. Перелік юридичних фактів, визначений частиною першою статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позовна загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, закриває провадження у ній. Статтею 80, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (стаття 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Статтею 17-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України та Національному антикорупційному бюро України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок подання документів). Пунктами 4.1 та 4.3 розділу ІV Порядку подання документів визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший на підставі звернення особи з відповідною заявою. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку подання документів), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637,за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Тобто встановлення фактів наявності вислуги років військової служби і трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України у встановленому законодавством порядку та за відповідними документами. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії, у т.ч. на пільгових умовах, передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження. Не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Пенсійний фонд України (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення. Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження. У справі, що розглядається, вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 308/5695/19 (провадження 61-21236св21). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 13 квітня 2023 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова