LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824752/5628/22

від 13.04.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року - залишити без змін.

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2023 року м. Київ Справа №752/5628/22 Провадження № 22-ц/824/2218/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Подольским Вадимом Олеговичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва м. Києва, ухвалене у складі судді Машкевич К.В. 12 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - ВСТАНОВИВ: У травні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і просила розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що сім`я розпалась і примирення неможливе. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 16 вересня 2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції , за актовим записом №1692 між ними був зареєстрований шлюб. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом певного періоду вони докладали зусиль для того щоб зберегти сім`ю , але зусилля виявилися марними і налагодити сімейні стосунки не вдалося. Сімейні відносини у сторін поступово погіршувались, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На підставі вищевикладеного просила задовольнити позов. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 16 вересня 2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції за актовим записом № 1692, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вії# просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом не було з`ясовано, всі обставини сімейного життя сторін та результатів тимчасового конфлікту, який трапився у травні, з урахуванням думою обох сторін. Не з`ясовано також, що наразі сторони проживають у мирі та злагоді, як і раніше. Нез`ясування всіх обставин, неповне з`ясування обставин справи, у відповідності до п.п. 1-4 ч. 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. Посилання суду на те, що сторони не змогли створити міцної та дружної сім`ї, втратили почуття любові, що шлюб існує формально, а його збереження і примирення неможливі, на думку відповідача, не відповідають обставинам справи. Це, у відповідності до п. З ч. 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. Рішення суду першої інстанції не містить посилання на докази, якими обгрунтовуються обставини, на які є посилання у позові. Відсутні посилання на документи, покази свідків, свідчення сторін. Також, розгляд справи відбувся без участі сторін. Таким чином, сторони не змогли підтвердити або спростувати будь-які обставини, які викладені позові. Тобто, прийняття рішення судом відбулось лише на підставі викладеного у позовній заяві, а справу було розглянуто формально. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. Крім того, судом під час розгляду справи не було з`ясовано фактичні взаємини подружжя. Суд не сприяв примиренню подружжя та не вживав заходів для цього, що є порушенням вимог ст. 111 СК України. Сторони правом надання відзиву не скористалися. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явилися. Позивач ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті судової влади, після повернення судової повістки з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання. Судова повістка, яка направлялася відповідачу ОСОБА_2 , повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Крім того, на електронну адресу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Подольського В.О., що зазначена в апеляційній скарзі, також надсилалася судова-повістка- повідомлення про день, час та місце розгляду справи. За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між сторонами 16 вересня 2005 року укладено шлюб, зареєстрований міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис №1692, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб (а.с.4). Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5). Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 367 ЦПК України, встановивши, що сім`я фактично розпалась, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»