Постанова 4824 № 357/652/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2023 року м. Київ Справа №357/652/22 Провадження № 22-ц/824/4192/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 12 квітня 2023 року Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Корзаченком Володимиром Миколайовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року, ухваленого у складі судді Цукурова В. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин, В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, відповідні документи, які б підтверджували родинні зв`язки, у неї відсутні. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне йому майно. У встановленому законом порядку ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено та роз`яснено необхідність документального підтвердження родинних відносин між нею та ОСОБА_7 . За таких обставин ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її - ОСОБА_1 , батьком. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин. Вирішенорозгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що факт родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_7 залишився недоведеним. Позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Незважаючи на роз`яснення головуючого, позивачка клопотання про призначення у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи суду не заявляла. Не заявили такого клопотання суду і відповідачі. 14 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корзаченко В. М. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції поверхнево, формально та неправильно оцінив надані позивачкою та наявні у матеріалах справи письмові докази, які доводять факт її родинних відносин з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_7 визнав позивачку своєю донькою, проте відповідні документи, які б підтверджували родинні зв?язки відсутні. Поза увагою суду залишились покази свідків, які підтверджували факт батьківства. Суд не з?ясовував у відповідачів та третьої особи бажання проходити експертизи. Заявник вказує, що і ОСОБА_7 міг мати стосунки під час шлюбу з іншою жінкою і мати позашлюбну доньку, і третя особа - ОСОБА_5 також могла мати подібні стосунки з іншими чоловіками, тож у такому випадку навіть відповідна експертиза не вкаже на походження позивачки з відповідачами - дітьми ОСОБА_7 від одного батька. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14листопада 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28листопада 2022 року витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи № 357/652/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин. 26 грудня 2022 року матеріали цивільної справи № 357/652/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 , подану адвокатом Корзаченком В. М., про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Корзаченка В. М. на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Корзаченко В.М., підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Матюшенков Д.В., третя особа ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4 . Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась позивачка ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис 41, де в графі мати вказана - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_9 (а. с. 8). 27 квітня 2012 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено заяву ОСОБА_9 , який усиновив малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з присвоєнням дітям прізвища « ОСОБА_12 », а по батькові « ОСОБА_13 » (а .с. 13). 03 червня 2016 року ОСОБА_6 , яка мала на той час прізвище « ОСОБА_14 », укладено шлюб з ОСОБА_15 , та присвоєно прізвище « ОСОБА_16 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 03 червня 2016 року (а.с. 72). 06 грудня 2019 року ОСОБА_1 , яка мала на той час прізвище ОСОБА_8 , укладено шлюб з ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 06 грудня 2019 року (а.с.9). 21 травня 2021 року Узинською міською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21 травня 2021 року (а.с. 16). У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_7 є її - ОСОБА_1 , батьком. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Київський апеляційний суд зазначає, що фактично спірні правовідносини виникли з приводу визнання батьківства. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, та помилково застосував до спірних правовідносин норми СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем. Відповідно до роз`яснень, наданих судам, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі справа № 521/4820/19 (провадження № 61-21037св21). Доказами встановлення батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-416Зсв18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 19 грудня 2019 року у справі № 751/7152/17 (провадження № 61-41719св18) та від 30 листопада 2022 року у справі № справа № 462/4732/17 (провадження № 61-946св22). З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства у справах про визнання або оспорювання батьківства, материнства та стягнення аліментів прийнято постанову Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Пунктом 3 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи. На це суд першої інстанції уваги не звернув, не врахував, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, заяви про встановлення факту батьківства розглядаються в порядку окремого провадження. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 462/4732/17 (провадження № 61-946св22). Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц, провадження № 14-505цс19). Встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не несе юридичного наслідку щодо вирішення прав та обов`язків останнього, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 , тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав. У цій справі ОСОБА_1 заявила вимогу про встановлення факту родинних відносин, яка повинна розглядатися у порядку окремого (безспірного) провадження (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України). Вимоги щодо спору про право ОСОБА_1 не заявлено. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту родинних відносин повинні розглядатися в порядку окремого провадження (Розділ IV ЦПК України). Київський апеляційний суд враховує те, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2021 року у справі № 357/12515/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування. Роз`яснено заявнику його право на звернення до суду шляхом подання позову на загальних підставах. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230). Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). Київський апеляційний суд вважає, що з огляду на наявність чинної ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування (справа № 357/12515/21), поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому вирішення цього спору слід продовжити за правилами позовного провадження. Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не надала доказів, які з достовірністю підтверджують, що ОСОБА_7 за життя визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_1 , як однієї із необхідних складових для задоволення позову. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зібрані у справі, яка переглядається, докази в їх сукупності не містять достовірного підтвердження визнання ОСОБА_7 себе батьком ОСОБА_1 , спільного проживання й ведення спільного господарства померлим та матір`ю ОСОБА_1 до її народження та спільного виховання або утримання ними ОСОБА_1 . Крім того, позивачкою не заявлялось клопотання про призначення у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Корзаченка В. М. без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скаргибез задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Корзаченком Володимиром Миколайовичем, залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна