Постанова Полтавський апеляційний суд № 642/4813/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 642/4813/21 Номер провадження 22-ц/814/1396/23Головуючий у 1-й інстанції Грінчук О.П. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого - судді: Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобова О.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості . Позов мотивовано тим, що 27 грудня 2017 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ«ПриватБанк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг. Згідно вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 200000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 08 липня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 111 305,22грн., яка складається з заборгованості за кредитом- 103533,71грн.; несплачені проценти на поточну заборгованість- 3503,59 грн.; несплачені проценти на прострочену заборгованість - 4267,92 грн. Вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 27 грудня 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути в судовому порядку з ОСОБА_1 на свою користь. Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 20 жовтня 2021 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ«ПриватБанк» заборгованість у розмірі 103 533, 71 грн. за кредитним договором №б/н від 27 грудня 2017 року та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2111,55грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти за тілом кредиту в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому суд прийшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що долучені до матеріалів справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг і Витяг з Тарифів не містять підпису позичальника, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що ОСОБА_1 під час підписання анкети-заяви ознайомлювалася саме з цими Умовами та правилами і Тарифами. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, вважає що рішення є необґрунтованим та незаконним , прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове, яким позовні вимоги банку залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у стягненні відсотків , проте у зв`язку із наданням позивачем недостовірної інформації, суд вважав , що сума заборгованості за кредитом становить 103 533,71 грн., хоча відповідач зазначає, що вказана сума повністю складається із нарахованих відсотків. Від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли письмові пояснення в яких позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення , рішення без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку. Встановлено, що 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» . До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, а також Умови та правила надання банківських послуг. Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві позичальника від 27 грудня 2017 року не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами, розмір комісій та штрафні санкції. Крім того у зазначеній заяві, що підписана сторонами, відсутні інші умови договору. Матеріали справи не містять жодних підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами і Тарифами ознайомився і погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви містили умови , щодо сплати процентів, комісій та саме у тих розмірах і порядку нарахування, що зазначені в доданих до матеріалів справи документах. На виконання кредитного договору, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому була надана кредитна картка. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим , станом 08 липня 2021 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 111 305,22грн., яка складається з заборгованості за кредитом- 103533,71грн.; несплачені проценти на поточну заборгованість- 3503,59 грн.; несплачені проценти на прострочену заборгованість - 4267,92 грн. , що підтверджується відповідним розрахунком АТ КБ «ПриватБанк» . Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 103533,71грн. за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання по поверненню отриманих кредитних коштів ОСОБА_1 не виконав, фактично користуючись ними у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення повної суми за тілом кредиту та прострочених відсотків з позивача, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено факту ознайомлення ОСОБА_1 , під час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, саме з тими Тарифами і Умовами та правилами, які АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 27 грудня 2017 року , та користування ним кредитною картою, підтверджує факт визнання ОСОБА_1 договірних кредитних відносин з АТ КБ «ПриватБанк». Відмовляючи в частині стягнення повної суми заборгованості за тілом кредиту та процентів нарахованих за кредитом, що вказана позивачем у позовній заяві , суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що з долученого до матеріалів справи Витягу з Умов та правил надання банківських послуг не можливо визначити які саме умови приймав відповідач підписуючи анкету-заяву, а тому факт ознайомлення ОСОБА_1 саме з цими Умовами та правилами АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, внаслідок чого їх неможна вважати частиною кредитного договору. Як видно з матеріалів справи, інших документів, які б обумовлювали розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та були підписані ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» надано не було. А тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у повному розмірі (вказаної АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві) за тілом кредиту та по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами є безпідставними. Щодо аргументів апелянта з приводу того що сума стягнута з нього районним судом на користь АТ КБ «ПриватБанк» складається з відсотків і не є тілом кредиту, колегія суддів зауважує слідуюче. Так, в матеріалах справи не міститься доказів , що свідчили б про те, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за наданим йому кредитом, також в матеріалах справи відсутні й докази, що сума заявлена позивачем як тіло кредиту , що підлягає стягненню є відсотками а не тілом кредиту. Апеляційний суд погоджується з висновками районного суду , що наявність заборгованості з повернення тіла кредиту підтверджується розрахунком позивача , та не спростовано відповідачем . Відповідачем на підтвердження вимог апеляційної скарги надано виписку по рахункам , проте , вказаний доказ колегія суддів не приймає до уваги , адже відповідачем не вказано об`єктивних підстав у зв`язку із якими наведений доказ не було надано при розгляд справи до суду першої інстанції. Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази , які не були подані до суду першої інстанції , приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин , що об`єктивно не залежали від нього. Відповідачем не надано відповідних доказів , відтак , суд приходить до висновку, що апеляційна скарга з наведених у ній підстав задоволенню не підлягає. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов