Ухвала КЦС ВС № 755/978/20

У Х В А Л А 13 квітня 2023 року м. Київ справа № 755/978/20 провадження № 61-4590ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року, додаткове рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги та стягнення коштів. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року позов задоволено частково. Розірвано договір-доручення про надання правової допомоги від 15 лютого 2019 року, укладений адвокатом Федашем М. М. та ОСОБА_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 23 400,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з вимогою про відшкодування судових витрат. Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Стащука В. А. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат частково задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 923,00 грн. Постановою Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року і додаткове рішення цього ж суду від 17 серпня 2020 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Розірвано договір-доручення від 15 лютого 2019 року про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн та судові витрати у розмірі 2 101,00 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Стащук В. А., залишено без задоволення. У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року. Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. Постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині скасування додаткового рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів скасовано, залишено в цій частині рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року без змін. Додаткове рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року змінено шляхом збільшення стягненої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 13 923,00 грн до 21 836,50 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 681,60 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 08 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 08 червня 2022 року. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю. Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги та стягнення коштів відмовлено через пропущення строку на касаційне оскарження. 23 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року, додаткове рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, просить поновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані рішення судів та передати справу на новий розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю відповідно до статті 405 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. У справі «Дія 97» проти України»(Заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (), заява № 55782/00, п. 36, ECHR 2002-VIII; «Гору проти Греції» (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява № 21845/03, п. 27, від 22 червня 2006 року; «Михолапа проти Латвії» (Miholapa v. Latvia), зава № 61655/00, п. 24, від 31 травня 2007 року, та «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 5707/00, п. 99, ECHR 2009-...) (пункт 47). Подавши у лютому 2023 року касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, ОСОБА_1 скористалась правом на оскарження в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції, яке суд апеляційного інстанції постановив за результатами перегляду рішення суду першої інстанції. Верховний Суд зазначає, що процесуальні правила (пункт 3 частини другої статті 394 ЦПК України) не дозволяють відкрити касаційне провадження, якщо особі вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення. Враховуючи те, що судові рішення вже були предметом касаційного перегляду, підстав для повторного розгляду касаційної скарги немає. Керуючись статтею 394, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року, додаткове рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги та стягнення грошових коштів. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник О. В. Ступак В. В. Яремко