Постанова 4803 № 204/2168/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/197/23 Справа № 204/2168/20 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Максюти Ж.І. суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря Ніколиної А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бутенко Ольги Анатоліївни на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31.03.2019 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів в національній валюті. Згідно п.1.1. договору ОСОБА_2 передав у власність грошові кошти у розмірі, визначеному договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів визначених цим договором. Відповідно до п.2.1. сума договору становить 2 000000 грн. Відповідно до п. 2.2. договору передбачено, що позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами договору готівкою. Сторони домовились вважати, що підписання договору позичальником є підтвердженням отримання ним грошових коштів від позикодавця у розмірі, встановленому п.2.1 договору. Відповідно до п.3.1. договору позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики до 31 березня 2020 року. Відповідно до п.3.2 договору сума позики підлягає поверненню позикодавцеві шляхом передання її позичальником в готівковій формі, попередньо повідомивши про це позикодавця за 3 дні до дня фактичної передачі зручним для сторін способом. Пунктом 3.3 договору передбачено, що позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути позику, попередивши про це позикодавця за 3 дні до фактичної передачі зручним для сторін способом. У разі невиконання, або неналежного виконання зобов`язання щодо повернення позики, в п.4.1 договору передбачено, що при неповерненні суми позики в строк передбачений п.3.1 договору позикодавець вправі пред`явити договір позики до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України. Окрім того, визначено штрафні санкції, зокрема, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцю неустойку у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також, за порушення грошового зобов`язання на вимогу позикодавця позичальник зобов`язується оплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми заборгованості. Відповідач прострочив зобов`язання і не збирається повертати суму позики, чим порушив і продовжує порушувати права позивача, як наслідок позивач вимушений звернутись до суду з метою відновлення свого порушеного права. Тому, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 2032339 грн., з яких: 2000000 грн. основна сума боргу; 2131 грн. 3% річних; 14208 грн. пеня; 16000 грн. інфляційні втрати та судові витрати по справі у сумі 10510 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 2000000 (два мільйони) грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми заборгованості у сумі 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн.; інфляційні втрати у сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн.; пеню за несвоєчасно виконане зобов`язання у сумі 14208 (чотирнадцять тисяч двісті вісім) грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 10930 (десять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 80 (вісімдесят) коп. Рішення суду обґрунтовано тим, що сторони уклали договір позики, за яким ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 2000000 грн., доказів іншого відповідачем не надано. У строк передбачений договором позики відповідач не повернув відповідачу отриману суму коштів, що також не спростовано відповідачем, його представником в судовому засіданні. При цьому, за клопотанням представника відповідача було призначено судову почеркознавчу експертизу, однак, на виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, відповідач не з`явився до суду для надання експериментальних зразків підпису та почерку, у зв`язку з чим ухвала суду про призначення експертизи, не виконана. Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Бутенко О.А., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин по справі, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні письмового клопотання відповідача про витребування у позивача доказів та джерела наявності у нього грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн, які нібито позичив ОСОБА_1 . Суд також зняв з розгляду питання сторони відповідача стороні позивача про те, як мотивував ОСОБА_1 необхідність надання йому такої великої суми грошових коштів. Крім того, суд першої інстанції, встановивши те, що відповідач не виконав умов укладеного договору, факт власноручного підписання якої та отримання спірної суми коштів ОСОБА_1 не підтвердив та позивачем не надано підтверджень, що між ним та відповідачем виникли правовідносини із договору позики, а не із будь-яких інших договорів, бо суд першої інстанції не надав стороні відповідача скористатися правом без проведення почеркознавчої експертизи довести обставини, викладені у позові на відзив. Також, згідно висновку спеціаліста №СЕ-1226-7-1279.21, складений 20.01.2022 року, складеного судовим експертом Судової незалежної експертизи України Афоніним Д.С., зроблено висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_1 , ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з підстав, викладених у дослідницькій частині висновку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Бутенко О.А. залишити без задоволення, посилаючись на те, що всі істотні умови договору позики були погоджені та підтверджені сторонами та в момент укладання договору позики від 31.03.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 2 000 000 грн. та зобов`язався їх повернути в зазначений у договорі термін. Крім того, оскільки відповідач відмовився надавати зразки свого підпису в присутності судді, то позивач вважає, що останній не має підстав стверджувати, що він не підписував договір позики. Також, окремої уваги потребує Висновок експерта №СЕ-1226-7-1279.21, складений 20.01.2022 року, оскільки він не може бути прийнятий судом до уваги з урахуванням численних порушень та відсутності об`єктивності в твердженнях експерта Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених вимог позивача та про наявність правових підстав для задоволення позову, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у сумі 2000000 грн.; 3 % річних від простроченої суми заборгованості у сумі 2131 грн.; інфляційні втрати у сумі 16000 грн., пеня за несвоєчасно виконане зобов`язання у сумі 14208 грн. та судовий збір. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вони зроблені відповідно до норм матеріального права та фактичних обставин справи, встановлених судом на підставі повно та всебічно досліджених доказів. Судом встановлено, що 31 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передає у власність грошові кошти у розмірі 2000000 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, визначених договором (арк.с.8). Відповідно до п. 2.2 договору позики позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами договору готівкою. Сторони домовились вважати, що підписання договору позичальником є підтвердженням отримання ним грошових коштів від позикодавця у розмірі встановлено п. 2.1 договору (арк.с.8). Відповідно до п. 3.1 договору позики позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики до 31 березня 2020 року. Відповідно до п. 3.2 договору позики сума позики підлягає поверненню позикодавцеві, шляхом передання її позичальником в готівковій формі, попередньо повідомивши про це позикодавця за три дні до дня фактичної передачі зручним для сторін способом. Відповідно до п.3.3 договору позики позичальник має право в будь який час повністю або частково достроково повернути позику, попередивши про це позикодавця за три дні до фактичної передачі зручним для сторін способом. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Отже, досліджуючи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такі правові висновки, про застосування статей 1046, 1047 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначив про неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору позики від 31.03.2019 року, а саме не повернення йому коштів у строк встановлений договором. Заперечуючи проти заявлених вимог ОСОБА_1 та його представник посилалися на те, що відповідач не писав договір позики від 31.03.2019 року. З метою перевірки доводів учасників справи ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2020 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої були поставлені питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на договорі позики від 31.03.2019 року, самим ОСОБА_1 , чи іншою особою? Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м.Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд.17, офіс 361). Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Оплату вартості експертизи покладено на відповідача - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 . 09.12.2020 року від Дніпропетровського НДІСЕ надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи, а саме оригінал досліджуваного договору позики від 31.03.2019 року, вільні зразки підпису ОСОБА_1 за 2018. 2019 роки, що можуть міститися в будь-яких різнохарактерних документах, експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 .. 17.12.2020 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в додатку до якого зазначено, що додаються вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 та докази об`єктивної неявки останнього до суду. 26.03.2021 року на адресу суду від Дніпропетровського НДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта №4556-20, оскільки вимога експерта про надання додаткових матеріалів виконана не була. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів належними доказами (висновком почеркознавчої експертизи) своїх заперечень щодо складання та підписання ним договору позики від 31.03.2019 року. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Начиняного Вадима Станіславовича про призначення почеркознавчої експертизи задоволено. Ухвалою апеляційного суду було призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (місцезнаходження: вул. Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, 49000). На вирішення експертизи поставлено наступне питання: Чи виконано підпис на договорі позики (грошових коштів в національній валюті) від 31 березня 2019 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безпосередньо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 КК України. 15 грудня 2022 року на адресу суду із Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз дану цивільну справу повернено до суду із клопотанням експерта Соломахи Ю. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, а саме експерт просив надати оригінал договору позики (грошових коштів в національній валюті) від 31 березня 2019 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безпосередньо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року по даній справі поновлено провадження та справу призначено до розгляду. У судовому засіданні 22.12.2022 року ОСОБА_2 було надано оригінал договору позики від 31.03.2019 року та ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 22.12.2022 року призначено експертизу та справу надіслано до Дніпропетровського НДІСЕ. 20.03.2023 року дану цивільну справу повернено до суду із висновком експерта №6455-22 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по справі експертом встановлено, що два підписи від імені ОСОБА_1 , розміщені на першому аркуші та у графі ПОЗИЧАЛЬНИК на другому аркуші договору позики (грошових коштів в національній валюті) від 31.03.2019, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - виконані ОСОБА_1 . Доказів на підтвердження фальсифікованості договору позики та висновку експерта №6455-22 стороною апелянта суду не надано. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бутенко Ольги Анатоліївни - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: О.В. Свистунова М.М. Пищида