Постанова 4806 № 712/15561/12

Справа № 712/15561/12 П О С Т А Н О В А Іменем України 28 березня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Чічкало М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2022 року (у складі судді Хамник М.М.) за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, - ВСТАНОВИВ: АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (надалі Банк), звернувся до суду із заявою у жовтні 2022 р. Банк просив: -поновити строк пред`явлення виконавчого листа № 712/15561/12, виданого 25.02.2014 р. Ужгородським міськрайонним судом на підставі рішення від 04 березня 2013 р. у справі № 712/15561/12 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; -видати дублікат виконавчого листа № 712/15561/12, виданого 25.02.2014 р. Ужгородським міськрайонним судом на підставі рішення від 04 березня 2013 р. у справі № 712/15561/12 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування заяви вказав, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 березня 2013 р. позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 843,65 доларів США та 1266,38 грн. у відшкодування судових витрат. 25.02.2014 р. Ужгородським міськрайонним судом на виконання указаного рішення було видано виконавчий лист, який неодноразово направлявся до примусового виконання в органи ДВС. У зв`язку з відсутністю будь-якої інформації про хід виконавчих дій Банк звернувся до Ужгородського МВ ДВС. 26.08.2022 р. Банк отримав відповідь, згідно з якою виконавчий лист № 712/15561/12, виданий 25.02.2014 р., із постановою про повернення від 26.06.2019 р. надісланий на адресу стягувача, тобто Банку. Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві разом із оригіналом виконавчого листа Банком не отримано, що підтверджується відповідним актом від 19.09.2022 р. Указаний факт підтверджує втрату оригіналу виконавчого листа, що позбавляє стягувача можливості стягнути заборгованість у примусовому порядку. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2022 р. у задоволені заяви Банку було відмовлено. Банк просить скасувати цю ухвалу, а вимоги заяви задовольнити. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що стягувач звертався до органів ДВС про хід виконавчого провадження ще в межах строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак, отримав відповідь уже поза межами таких строків; -неповідомлення органами державної виконавчої служби про повернення виконавчого листа стягувачу у спосіб, передбачений ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», є порушенням права стягувача на інформацію про хід виконання судового рішення і є поважною причиною для поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Банку, останній не повідомляв суд про причини своєї неявки. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був перерваний у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання у 2016 р., натомість, враховуючи повернення виконавчого документа стягувачу в зв`язку з неможливістю в повному обсязі виконати рішення у 2019 р., строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановився із дня його повернення, тобто з 26.06.2019 р.. Банк не скористався своїм правом на видачу дублікату ймовірно втраченого виконавчого документу в межах строку для його пред`явлення, при цьому, пропуск такого строку з причин незацікавленості щодо ходу здійснення виконавчих дій суд визнав неповажним. Звернувшись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник не надав суду жодного належного та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа та не зазначив, при яких обставинах і коли саме його було втрачено. Окрім того, строк пред`явлення такого виконавчого документу до виконання сплинув. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції через його відповідність обставинами справи та нормам матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини. При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що 04.03.2013 р. Ужгородським міськрайонним судом ухвалено рішення у справі № 712/15561/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 843, 65 дол. США та 1266, 38 грн. судових витрат. На виконання указаного рішення, яке набрало законної сили 15.03.2013 р., видано виконавчий лист у цивільній справі № 712/15561/12 від 25.02.2014 р. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Указаний виконавчий лист був направлений на примусове виконання до органу виконавчої служби, що стверджується заявами про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2016 р. і 04.10.2016 р. Разом із тим, під час з`ясування інформації щодо ходу виконання виконавчого провадження, із відповіді на запит № 60199 від 26.08.2022 р., що надійшла з відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) випливає, що 26.06.2019 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Також зазначено, що оригінал виконавчого документа та постанови про повернення виконавчих документів були надіслані на адресу стягувача. Із огляду на наведене стягувач вказує, що виконавчий лист у справі щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором втрачено під час пересилання такого з органу виконавчої служби. Отже, так як державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу 26.06.2019 р., останній мав звернутися до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у строк до 26.06.2022 р. Як убачається із матеріалів справи, стягувач звернувся із заявою до суду 03.10.2022 р., тобто після спливу трьох років від дати, встановленої законодавством. Представником Банку у підтвердження доводів, наведених у заяві, лише зазначено, що державним виконавцем не надано жодних підтверджуючих документів щодо надсилання оригіналу виконавчого документа та постанови про повернення виконавчих документів на адресу стягувача, а також надано акт про неотримання документу від 19.09.2022 р. Разом із тим, причини втрати, докази того, коли саме та ким було втрачено виконавчий лист, не надано. Суд констатує, що за твердженням заявника виконавчий лист було втрачено, однак не вказано точно, коли саме та чому раніше із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, а саме в строк, передбачений законом для пред`явлення його до виконання, стягувач до суду не звертався. Як убачається із матеріалів справи, доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав і належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих і залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав суду. На переконання суду, заявник, який є юридичною особою, зобов`язаний був забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі щодо контролю за ходом виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні з 2016 року. При цьому, суд звертає увагу на той факт, що заявнику було відомо про реалізацію майна боржника у 2018 р., а, отже, незрозумілими є причини бездіяльності заявника як стягувача у ході вчинення виконавчих дій. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. На час видачі виконавчого листа у цій справі (25 лютого 2014 р.) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду». У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що стягувач звертався до органів ДВС про хід виконавчого провадження ще в межах строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак, отримав відповідь уже поза межами таких строків, не заслуговує на увагу в контексті спірних правовідносин, оскільки стягувачем не додано до заяви про видачу дубліката виконавчого листа доказів на підтвердження втрати виконавчого листа, звернення із цією заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, або наявності поважних причин щодо пропуску такого строку. Довід апеляційної скарги про те, що неповідомлення органами державної виконавчої служби про повернення виконавчого листа стягувачу у спосіб, передбачений ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», є порушенням права стягувача на інформацію про хід виконання судового рішення і є поважною причиною для поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, теж не заслуговує на увагу, оскільки, по-перше: стягувачем не доведено, що орган державної виконавчої служби не повідомляв Банк про прийняті рішення у рамках виконавчого провадження, а по-друге: стягувач і сам зацікавлений у тому, щоб знати, що відбувається із виконавчим провадженням, проте стягувач лише через три роки з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу звернувся до органу державної виконавчої служби із запитом про хід виконавчого провадження, що свідчить про нехтування стягувачем своїми правами та обов`язками. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання Банк звернувся із пропуском трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що стягувач з моменту видачі виконавчих листів 25 лютого 2014 р. лише раз звертався до органу державної виконавчої служби із запитом про хід виконавчого провадження, а саме - 25.05.2021 р. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність Банком поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску вказаного строку, а тому правильно відмовив у поновленні пропущеного Банком строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа та видачі дубліката виконавчого листа. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 07 квітня 2023 р. Судді: