Постанова 4811 № 461/9282/20

Справа № 461/9282/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/3179/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі наявних письмових доказів в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року в складі судді Фролової Л.Д. у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, - встановив: У листопаді 2020 року позивач АТ «Ідея банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 червня 2021 року просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 94 652 грн. 15 коп. Вимоги обгрунтовував тим, що 25 квітня 2018 року між сторонами укладено Кредитний договір №Р24.00208.003887892, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 100000 грн. зі сплатою 1,99% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов`язання за договором належним чином не виконав. У заяві про зменшення позовних вимог Банк зазначив, що після подання AT «Ідея Банк» позовної заяви, відповідачу було призупинено нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за кредитним договором з моменту укладення такого договору, і відповідно проведено коригування заборгованості по кредитному договору від 25 квітня 2018 року № Р24.00208.003887892. Також позивачем виконано рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 травня 2021 року в частині повернення коштів відповідачу стягнутих з нього за виконавчим написом у сумі 12 021,84 грн. Враховуючи зазначене, станом на 24 червня 2021 року заборгованість відповідача становить 94 652,15 грн., які позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року позов акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором, в розмірі 94 652,15 грн. Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2021 року, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , в межах суми 48860 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 14 коп., продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає, що Банк ввів в оману суд та не надав повну та об`єктивну інформацію про розмір заборгованості, відповідно що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення. Так, у заяві від 24 червня 2021 року про уточнення позовних вимог Банк зазначив, що призупинив нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за кредитним догвором Р24.00208.003887892 від 25.04.2018 з моменту укладення такого договору і відповідно проведено коригування заборгованості по вищевказаному кредитному договору. Як додаток долучив виписку з 25.04.2018 по 24.06.2021, з якої вбачається, що відповідач отримав у банку кредит на суму 100 000 грн. та повернув банку 39 226, 21 грн. Простим арифметичним розрахуноком можна встановити, що борг відповідача перед банком становить 60 773,79 грн., а не 94 652,15 грн. як вказував позивач. Крім того, Банк повернув кошти на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.09.2020 у справі №526/962/20 в сумі 12 021,84 грн. на кредитний рахунок ОСОБА_1 , а не на особистий рахунок ОСОБА_1 . Даний факт підтверджується повідомленням про добровільне виконання АТ «Ідея Банк» рішення суду від 12.04.2021 та доданим до листа меморіальним ордером від 08.04.2021 №2767899 на суму 12 021,84 грн., меморіальним ордером від 08.04.2021 №2767590 на суму 5000 грн. Тобто, 17 021,84 грн. зараховано самостійно банком в кредитну заборгованість, про що свідчить банківська виписка позивача, але Банк стверджує, що ці кошти повернуті ОСОБА_1 . Звертає увагу суду на те, що Відповідач є учасником бойових дій, відтак позивач зобов`язаний скасувати штрафні санкції та пеню у відповідності до вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Ідея Банк» частково у розмірі 60 773,79 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа була призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Задовольняючи позовні вимоги АТ «Ідея Банк» суд першої інстанції виходив з підставності та доведеності вимог АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача у повному обсязі заборгованості. З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується частково з огляду на таке. Судом встановлено, що 25 квітня 2018 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 100000 грн., зі сплатою 1,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів (а.с. 11-14). Видача кредиту підверджується меморіальним ордером №4366466 від 25 квітня 2018 року (а.с. 15). Крім того, в матеріалах справи містяться меморіальний ордер № 4366474 від 25 квітня 2018 року на суму 82 987,55 грн. з призначенням платежу «видача кредиту згідно договору №Р24.00208.003887892 від 25.04.2018» та меморіальний ордер № 4366468 від 25 квітня 2018 року з призначенням платежу «оплата по договору №Р24.00208.003887892 від 25.04.2018, страхувальник ОСОБА_1 , без ПДВ», отримувачем вказано «Ком.страх.кредит.Ск «ПЗУ Життя» готівка. Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 , станом на 02 листопада 2020 року становить 243400,75 грн, та складався з основного боргу - 48860,14 грн., простроченого боргу 40782,78 грн., строкових процентів - 150,74 грн., прострочених процентів 4120,17 грн., нарахованої плати за обслуговування кредиту - 5829,40 грн., простроченої плати за обслуговування кредиту 88931,08 грн, пені за несвоєчасне погашення платежів, нарахованої по 29 лютого 2020 року включно - 51673,71 грн., дебіторська заборгованість 3052,60. В свою чергу, судом встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано недійсним положення пункту 1.4 кредитного договору №Р24.00208.003887892 від 25 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Ідея Банк", яким позивачу було встановлено щомісячну плату за обслуговування кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитуваня». Відтак, представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог. Останнім надано до суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , який складається з: основного боргу в розмірі 29809,28 грн., простроченого боргу в розмірі 64842,87 грн., що в сукупності становить 94 652,15 грн. боргу, визначеного банком станом на 24.06.2021р. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 08.11.2017 Головним управлінням Національної гвардії України. Дане посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 , як належний та допустимий доказ у справі, свідчить про те, що він має пільги, відповідно до закону. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби. Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 17 березня 2014 року і триває до теперішнього часу. За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18. На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, на якого поширються вказані положення закону, зокрема заборони нарахування військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом. З матеріалів справи встановлено, що за період з 25.04.2018 по 24.06.2021 року ОСОБА_1 отримав в кредит в сумі 100 000 грн, за вказаний період Банк здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням судових рішень та стягнених в примусовому порядку коштів. Із виписки, наданої Банком за означений період вбачається що ОСОБА_1 погашено 39 336,21 грн. боргу. Зазначена сума коштів АТ «Ідея Банк» не заперечувалася, оскільки така відображається у Банком у виписці, яка, в свою чергу відповідає вимогам первинного бухгалтерського документу. З проведеного судом апеляційної інстанції розрахунку встановлено, що з врахуванням сплати відповідачем 39 336,21 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, а також заборони нарахування Банком процентів, штрафів та пені відповідачу як військовослужбовцю, відтак необхідність зарахування сплачених коштів на основну заборгованість за кредитом, у відповідача існує заборгованість в сумі 60 773 грн. 79 коп (100 000-39336,21=60773,79). З такою заборгованістю погоджується і відповідач, про що зазначив в апеляційній скаргі. На спростування доводів апеляційної скарги АТ «Ідея Банк» не надав жодних доказів. Суд першої інстанції стягуючи 94 652,15 грн. заборгованості за Кредитним договором не пересвідчився у правильності його розрахунку, а відтак дійшов неправильного висновку про стягнення зазначеної суми, не звернув уваги на те, що наданий Банком розрахунок заборгованості оформлений у виді Довідки-розрахунку заборгованості станом на 24.06.2021, суперечить виписці Банку. Оскільки суд першої інстанції повно встановивши і дослідивши всі обставини справи, проте дійшов висновку який не відповідає обставинам справи, у звязку з чим рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст. 376 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок здійснення судом розподілу судових витрат між сторонами. Зокрема, нормами статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви, АТ «Ідея Банк» сплатив 3651,02 грн., проте виходячи з остаточних позовних вимог, судовий збір мав би бути сплачений в розмірі 2102 грн. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» задоволено частково, за розгляд справи у суді першої інстанції підлягало до стягнення ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 1349,64 грн. Відповідно за подання апеляційної скарги підлягало до сплати (150%) 2024,46 грн. В той час як за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3153 грн., тому до стягнення за АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає 1128,54 грн судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог. Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням наведеного, із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню 221 грн. 10 коп. судового збору, що є пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2018 року №Р24.00208.003887892 з 94 652 гривень 15 копійок до 60 773 (шістдесят тисяч сімсот сімдесят три) гривень 79 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 221 (двісті двадцять одну) гривень10 копійок судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк