Ухвала КЦС ВС № 490/2518/22

Ухвала 01 березня 2023 року м. Київ справа № 490/2518/22 провадження № 61-11642 св 22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., учасники справи: позивач-Окружна прокуратура міста Миколаєва (в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів), відповідач-ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Лівінського І. В., Царюк Л. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1. У липні 2022 року перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (далі - позивач) звернувся до суду із відповідною позовною заявою до ОСОБА_1 , яку обґрунтував таким. 2. 30 липня 2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 400/2504/21, яким частково задовольнив позов ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області. Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 07 квітня 2021 року № 49-д про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 , поновив ОСОБА_2 на посаді начальника відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області з 27 квітня 2021 року та стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 квітня 2021 року по дату винесення судового рішення в сумі 56 648,32 грн. Було вирішене питання розподілу судових витрат.

3. Позивач вважає, що зазначене вище порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі та виплату йому коштів у розмірі 45 601,90 грн було допущено з вини начальника Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області ОСОБА_1, який видав незаконний наказ про звільнення з роботи ОСОБА_2 .

4. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів шкоду у сумі 45 601,90 грн.

5. Ухвалою від 21 липня 2022 року Центральний районний суд міста Миколаєва відмовив у відкритті провадження у справі.

6. Ухвала суду мотивована тим, що спір у цій справі виник з приводу виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків державної (публічної) служби, відтак такий спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки містить ознаки публічно-правових відносин.

7. Постановою від 20 жовтня 2022 року Миколаївський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача та скасував ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2022 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Обґрунтовуючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначив про те, що правовідносини між сторонами у цій справі не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень із боку суб`єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього. Вимога про відшкодування матеріальних збитків заявлена позивачем окремо, тобто після вирішення публічно-правового спору. Крім цього позивач вимагає відшкодування збитків в порядку регресу, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад її доводів

9. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року та залишити в силі ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2022 року.

10. ОСОБА_1 вказує на те, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц та від 15 вересня 2021 року у справі № 235/8104/20.

11. Також він вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі виник з приводу виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків державної (публічної) служби, тобто має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У січні 2023 року Миколаївська обласна прокуратура надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін Рух справи в суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрите касаційне провадження у цивільній справі, витребувані матеріали справи з Центрального районного суду міста Миколаєва.

14. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справа призначена до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позиція Верховного Суду

15. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

17. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

18. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках та виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження.

19. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

20. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.

21. Пунктом 7 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

22. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі постановою суду апеляційної інстанції скасована і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскарження такої постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку ЦПК України не передбачено.

23. Відповідно до правових висновків, викладених, зокрема, і у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11, від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011, від 16 листопада 2022 року у справі № 758/6080/19, ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

24. Водночас, у справі № 490/2518/22 Миколаївський апеляційний суд своєю постановою від 20 жовтня 2022 року скасував ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

25. Тобто обставина, що перешкоджала подальшому провадженню у справі була усунута.

26. Надмірний судовий контроль суду касаційної інстанції за процесуальними питаннями, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі і не впливають на перегляд справи по суті, не відповідає завданням Верховного Суду, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому.

27. Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає про відсутність у суду касаційної інстанції повноважень для перегляду в касаційному порядку постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у цій справі, оскільки оскарження відповідної постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку ЦПК України не передбачено.

28. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

29. Проте, ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у цій справі рішення про закриття касаційного провадження суперечитиме завданню Верховного Суду щодо забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з огляду на таке.

30. Аналіз судової практики Верховного Суду (судові рішення, прийняті різними колегіями суддів) свідчить про допуск до касаційного перегляду відповідних постанов апеляційного суду.

31. Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 920/1461/13 залишена без змін постанова Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2019 року, якою скасована ухвала Господарського суду Сумської області від 11 червня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, а справа повернута до суду першої інстанції.

32. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2020 року у справі № 904/4673/19 скасована постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04 березня 2020 року, якою скасована ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду. Залишена в силі вказана ухвала суду першої інстанції.

33. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 640/3901/20 залишена без змін постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, якою скасована ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду, а справа направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

34. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 640/21735/18 залишена без змін постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, якою скасована ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

35. Велика Палата Верховного Суду прямо не висловлювала свою позицію із вказаного процесуального питання. Разом з тим постановою від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вона закрила касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, якою була скасована ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а справа повернута до того ж суду для продовження розгляду. Особливістю вказаної справи було те, що позов розглянутий по суті судами обох інстанцій, що унеможливлює повторний розгляд вказаної справи, незалежно від результатів розгляду касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції про повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

36. Така практика підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі від 11 серпня 2021 року у справі № 335/11743/19 (провадження № 61-12064св20).

37. За таких обставин можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду ставиться в залежність від оперативності повторного розгляду справи в суді першої інстанції, що суперечить самій суті інституту оскарження судових рішень.

38. Отже, можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду може призвести до ситуації, коли суд першої інстанції до надходження справи до суду касаційної інстанції або прийняття судом касаційної інстанції відповідної постанови, ухвалить рішення по суті спору, а оскарження проміжного судового рішення (постанови суду апеляційної інстанції) зумовлюватиме юридичну невизначеність стосовно правових наслідків для рішення суду першої інстанції по суті спору.

39. Актуальність та принципове значення порушеної проблеми підтверджується наявністю попередніх звернень касаційних судів у встановленій процесуальній формі до Великої Палати Верховного Суду (справа № 335/11743/19, провадження № 14-71цс21), наявністю значної кількості окремих думок суддів Верховного Суду (справи № 149/2737/15-ц, 175/3283/18, 199/236/18, 234/15610/18, 263/15943/17, 363/3101/17, 415/4214/15-ц, 523/2530/20, 523/5596/18, 705/1804/13-ц, 752/1115/17, 752/8287/18, 756/3456/19, 761/44056/17, 766/9069/17 та багато інших).

40. Також у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 760/20886/17-ц (провадження № 14-349цс18) Велика Палата Верховного Суду переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, зазначила, що у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено можливість звернення з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції без будь-яких виключень чи обмежень.

41. Проте такий підхід Великої Палати Верховного Суду прямо суперечить частині другий статті 382 ЦПК України, яка містить пряму норму про те, що постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом, тобто чітко вимагає відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України встановлення прямої вказівки у ЦПК України конкретних випадків, коли постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному оскарженню.

42. Разом з тим пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України стосується саме оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, про що прямо зазначено у цій нормі, та відповідної постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами такого апеляційного перегляду справи, оскільки питання оскарження ухвал суду першої інстанції унормоване уже в пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

43. Відтак постанови суду апеляційної інстанції, ухвалені за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції, підлягають касаційному перегляду лише у випадках, прямо передбачених пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України для оскарження ухвал суду першої інстанції.

44. Вказана помилка Великої Палати Верховного Суду, вочевидь, пов`язана з хибним тлумаченням зазначених положень чинного ЦПК України, з огляду на приписи Цивільного процесуального кодексу України в попередній редакції (далі - ЦПК України 2004) як і приписи Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції (далі - ГПК України 1991).

45. Так частиною першою статті 324 ЦПК України 2004 було передбачено право сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, оскарження в касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

46. Такий вид судових рішень як постанови для суду апеляційної інстанції в цивільній юрисдикції узагалі передбачений не був. Будь-який результат апеляційного провадження в цивільній юрисдикції раніше завжди завершувався постановленням ухвали або ухваленням нового рішення.

47. Таким чином в контексті пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України в попередній редакції (основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом) пункт 1 частини першої статті 324 ЦПК України 2004 тлумачився таким чином, що «ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду» означали не тільки судові рішення, ухвалені за результатом перегляду рішення суду першої інстанції, а також і за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 ЦПК України 2004.

48. Водночас частина п`ята статті 105 ГПК України 1991 передбачала, що постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку. При цьому частина перша цієї ж статті передбачала, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

49. Пункт другий частини першої статті 107 ГПК України 1991 зазначав, що сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу (ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду), після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

50. Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд (див. зокрема ту ж саму постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі №127/18513/18 (провадження № 14-145цс20)) касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

51. Підхід щодо екстраординарного характеру касаційного перегляду підтверджується, зокрема, і в думках визнаних науковців з досвідом практичного правозастосування (див. наприклад: Віталій Уркевич. Процесуальні фільтри касаційного оскарження судових рішень у господарських справах // https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/procesualni-filtri-kasaciynogo-oskarzhennya-sudovih-rishen-u-gospodarskih-spravah.html; Дмитро Луспеник. Касаційні фільтри у цивільних справах: судове правотлумачення та правозастосування // https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Prez_Luspenyk_2021_10_29.pdf).

52. Європейський суд з прав людини також неодноразово у своїх рішеннях вказував на екстраординарний характер касаційного оскарження судових рішень, які набрали законної сили (див. наприклад «Босітс проти Словаччини» (Bosits v. Slovakia, no. 75041/17), «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia, no. 52854/99), «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, no. 28342/95), «Редквест лімітед проти Словаччини» (Redquest Limited v. Slovakia, no. 2749/17)).

53. Повертаючись до наукового дослідження терміну «касація» (від лат. Cassatio - скасування, знищення), слід вважати, що це спосіб оскарження судових рішень, що набрали чинності, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ця стадія цивільного процесу є екстраординарною (виключною), на цій стадії забезпечується додаткова перевірка судових актів, яка прямо передбачена законом.

54. У доктрині цивільного процесу традиційно виділяють два аспекти (дві мети) касаційного перегляду: 1. приватна мета - здійснення правосуддя у конкретній справі між конкретними сторонами, яка, зокрема, забезпечується тим, що тільки учасники справи (або особи, рішення про права та обов`язки яких прийняв суд) можуть подати касаційну скаргу, саме вони визначають доводи та вимоги скарги, тобто вирішується конкретний цивільно-правовий спір між учасниками щодо застосування судами норм права; 2. публічна мета - реалізується суспільний інтерес щодо забезпечення однакового застосування судами норми права і її тлумачення.

55. Саме з точки зору конкуренції та забезпечення зазначених аспектів касаційного перегляду у кожній країні визначається модель касаційного провадження і вирішується питання доступу до суду касаційної інстанції. Український законодавець у цьому плані обрав підхід, за якого випадки касаційного оскарження повинні бути прямо визначені у законі.

56. Так узагальнено перелік ухвал суду першої та апеляційної інстанції, які відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України підлягають касаційному оскарженню, за своєю суттю є такими, що (1) або встановлюють втручання в права та обов`язки учасників процесу, які за своїм характером та природою можуть прирівнюватися до втручання, що здійснюється за рішенням суду, (2) або перешкоджають реалізації учасникам процесу фундаментального права на доступ до суду чи гарантованого права на перегляд справи судом апеляційної інстанції.

57. Якщо відповідне втручання чи обмеження щодо прав і свобод учасника цивільного процесу усунуте судом апеляційної інстанції, а ухвала суду першої інстанції, яка становила таке втручання, скасована, то і відсутній предмет касаційного перегляду.

58. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

59. Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

60. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеними висновками Верховного Суду та вважає за необхідне відступити від висновків: 60.1. щодо можливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 920/1461/13; від 16 липня 2020 року у справі № 904/4673/19; постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 640/3901/20; від 21 грудня 2021 року у справі № 640/21735/18); 60.2. щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду, лише у разі якщо після цього позов розглянутий по суті судами обох інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20)); 60.3. щодо можливості звернення з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції без будь-яких виключень чи обмежень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 760/20886/17-ц (провадження № 14-349цс18)).

61. Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

62. Частина четверта цієї ж статті передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

63. Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

64. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

65. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень. Керуючись статтями 402 - 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів до ОСОБА_1 про стягнення шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: /підпис/ В. В. Пророк /підпис/ А. І. Грушицький /підпис/ В. М. Ігнатенко /підпис/ І. В. Литвиненко /підпис/ Є. В. Петров