Постанова 4816 № 577/1384/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 року м.Суми Справа №577/1384/22 Номер провадження 22-ц/816/471/23 22-ц/816/470/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 адвокатів Нежевело Валентини Вікторівни, ОСОБА_7 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2023 року у складі судді Потій Н.В., ухвалене в м. Конотоп, повний текст якого складено 18 січня 2023 року, та на додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2023 року у складі судді Потій Н.В., ухвалене в м. Конотоп, в с т а н о в и в : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. Свої вимоги мотивував тим, що у 1996 році ОСОБА_8 реалізував право на отримання земельної частки (паю) разом з дружиною ОСОБА_9 та сином ОСОБА_8 . Розпорядженням голови Конотопської РДА від 15 червня 1999 року № 216 надано дозвіл на розробку технічної документації по виділенню в натурі земельних паїв власникам земельних сертифікатів із складу земель резервного фонду на території Соснівської сільської ради. Відповідно до розпорядження голови Конотопської РДА від 15 листопада 1996 року № 333 ОСОБА_8 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) від 25 грудня 1996 року серії СМ № 0173706 в КСП «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумської області розміром 5,44 в умовних кадастрових гектарах. Вказував, що рішенням 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 09 липня 1999 року «Про погодження документації та видачу державних актів власникам земельних сертифікатів КАП «8 Березня» с. Заводи» надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державних актів на право приватної власності 323 громадянам - власникам земельних сертифікатів на земельну частку (пай) членам КАП «8 Березня» с. Заводи. Згідно списку (додатку під № 282 - Чепурна Варвара (номер земельної ділянки 33 та 34) - площа 5,2843 га, порядковий № 283 - ОСОБА_8 (номер земельної ділянки 341) - площа 6,0604 га, порядковий № 284 - ОСОБА_8 (номер земельної ділянки 31) - площа 5,0767 га. У зв`язку з чим відбулося значне збільшення площі земельної ділянки для ОСОБА_8 (наданої до відведення 6,0604 га), невідомо. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових га по КСП «8 березня» відповідно до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) громадян-членів КСП «8 березня» становив по 5,20 умовних кадастрових гектарів. Актом від 14 липня 1999 року про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КАП «8 Березня» власнику земельного сертифікату серії СМ № 0173706 ОСОБА_8 (номер земельної ділянки 341) погоджено передачу земельної частки (паю) площею 6,0604 га разом із земельною ділянкою ОСОБА_8 (номер земельної ділянки 31) без виділення та закріплення земельної ділянки на місцевості та погодження меж земельної ділянки із сусідніми землевласниками (землекористувачами). Нумерація розташування земельних ділянок за номерами 31 та 341 свідчить про відсутність їх спільного (по сусідству) розташування та на значній відстані один від одного. Рішенням голови Конотопської РДА від 15 липня 1999 року № 218 «Про затвердження технічної документації по виділенню в натурі земельних паїв» затверджена технічна документація по виділенню в натурі земельних паїв та виділено в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні паї згідно розробленої документації. ОСОБА_9 , відповідно до державного акту серії І-СМ № 027652 від 16 липня 1999 року, передана у власність земельна ділянка площею 5,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 5,0360 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0157 та площею 0,2407 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0187. ОСОБА_8 набув право власності на земельну ділянку внаслідок паювання відповідно до державного акту серії І-СМ № 027654 від 16 липня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 248, передана у власність земельна ділянка площею 5,08 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з чітко визначеними межовими знаками та планом зовнішніх меж за всіма поворотами кутів на місцевості площею 5,0767 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0789. У подальшому ці земельні ділянки успадкував ОСОБА_2 16 липня 1999 року на ім`я ОСОБА_8 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653 про передачу у власність земельної ділянки площею 6,06 га в межах згідно з планом на території земель Соснівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №

247. Державний акт містить план (абрис) зовнішніх меж земельної ділянки з описом меж від А до Б - як землі загального користування (дорога), від Б до В - ОСОБА_8 , потім від В до Г та від Г і далі координати не зазначені, кути поворотів не визначені і сусідніх земельних ділянок не зазначено. При виготовленні та видачі вказаного державного акту на ім`я ОСОБА_8 перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками, в тому числі відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та за затвердженою відповідною технічною документацією, для власника приватної земельної ділянки на підставі державного акту не здійснювалося. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року після смерті ОСОБА_8 , дружина померлого ОСОБА_9 прийняла та оформила спадщину на спадкове майно у вигляді земельної ділянки розміром 6,06 га, належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653 від 16 липня 1999 року, свідоцтво зареєстровано у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1-2729 та оформлено на бланку АЕВ № 071494. Проте на довідці про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ від 01 серпня 2001 року (бланк МА № 017502) реєстраційний номер 071492 виправлений вручну як 071494 без застереження внесених змін, що свідчить про недійсність реєстраційних дій. Після прийняття спадщини після чоловіка, ОСОБА_9 замовила виготовлення нового державного акту серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року, який видано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АЕВ № 071494 від 27 липня 2001 року Р № 1-2723, тоді, як свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року зареєстровано у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1-2729. Відтак, на одну земельну ділянку площею 6,06 га виготовлено 2 державних акта, але за різними підставами передачі земельної ділянки у власність - один на підставі приватизації, другий в порядку спадкування, тоді, як свідоцтво про право на спадщину є самостійним правовстановлюючим документом і дублювання новим державним актом не потребував. Законодавство, яке діяло на час видачі державного акта на право власності на землю не передбачало внесення в електронній формі до Державного земельного кадастру інформації про земельні ділянки, у наступному спадкоємцями кадастровий номер даній земельній ділянці не визначався. Наведене свідчить про відсутність технічної документації із землеустрою під державний акт серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року. Окрім того, реєстрація державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 247а не є підтвердження проведення реєстрації державного акту, а свідчить про допис під реєстрацією за № 247 на померлого чоловіка. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 заведено спадкову справу № 163/2014, спадщину прийняв син ОСОБА_8 . Останній виготовив технічну документацію на земельну ділянку відповідно до державного акту серії І-СМ № 027652 від 16 липня 1999року площею 5,28 га. Технічна документація на земельну ділянку площею 6,06 га (після смерті рідного батька з переходом до рідної матері та в наступному до сина ОСОБА_10 ) не замовляється і не виготовляється, кадастрового номеру на земельну ділянку площею 6,06 га не визначається. Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_8 відносно ділянки площею 6,06 га не отримується. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 спадщину прийняв брат ОСОБА_2 . Останній оформив спадщину в порядку спадкування після смерті рідної матері на земельні ділянки площею 5,0360 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0157 та площею 0,2407 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0187 та після смерті рідного брата площею 5,0767 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0789. Технічна документація на земельну ділянку площею 6,06 га (після смерті рідного батька з переходом до рідної матері та в наступному до рідного брата ОСОБА_11 та сина ОСОБА_12 ) не замовляється і не виготовляється, кадастрового номеру на земельну ділянку площею 6,06 га не визначається. Зазначав, що він дізнався про наявність спірного державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року у лютому місяці 2020 року в межах судового провадження Конотопського міськрайонного суду № 577/52/19, а про достовірність державного акту за його реквізитами в межах судового провадження № 577/1384/22 (2/577/475/22) у 2022 році разом з отриманням повної та достовірної інформації про державний акт на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653 від 16 липня 1999 року та про свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року. Посилаючись на вищевказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просив поновити йому строк для звернення до суду з цим позовом та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 004996, виданий 24 вересня 2001 року Сосновською сільською радою Конотопського району Сумської області на ім`я ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕВ № 071494 від 27 липня 2001 року на земельну ділянку площею 6,06 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради, на сучасний стан Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 247а. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_13 про стягнення фактично понесених судових витрат з правничої допомоги та інших витрат у справі відмовлено. В апеляційній скарзі представники ОСОБА_1 адвокати Нежевело В.В., Цуркан В.І., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. За наслідками розгляду та вирішення апеляційної скарги просять скасувати додаткове рішення суду від 25 січня 2023 року та вирішити питання про відшкодування понесених судових витрат в межах розгляду судової справи в суді першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права. Вважали, що суд безпідставно дійшов висновку, що на час видачі ОСОБА_9 24 вересня 2001 року державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 на успадковану нею земельну ділянку, права позивача не було порушено, так як у даному випадку порушення права закладено у незаконному оформленню спадкових прав, які перейшли до спадкоємця на підставі незаконного державного акту. Право ОСОБА_9 на земельну ділянку належним чином не оформлено і відповідною державною реєстрацією не проведено. Вказують, що ОСОБА_1 лише 04 березня 2008 року (тобто більше ніж через сім років після видачі державного акту ОСОБА_9 ) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради. Рішення було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з дотриманням всіх процедур набуття права власності, на відмінність від ОСОБА_9 , яка такого обов`язку не дотрималася. Зазначають, що внесення виправлень вручну та/або внесення письмових змін до довідки про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ від 01 серпня 2001 року (бланк МА № 017502) законодавством та нормативно-правовими актами не передбачено та не регламентовано. Після прийняття спадщини після чоловіка, ОСОБА_9 замовила виготовлення нового державного акту серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року, який видано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АЕВ № 071494 від 27 липня 2001 року Р № 1-2723, тоді, як свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року зареєстровано у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1-2729. Отже, державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року нам ім`я ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 6,06 га не відповідає реквізитам та офіційним реєстраційним відомостям спадкової справи, в межах якої видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Доводять, що на одну земельну ділянку площею 6,06 га виготовлено 2 державних акта, але за різними підставами передачі земельної ділянку у власність - один на підставі приватизації, другий в порядку спадкування, тоді, як свідоцтво про право на спадщину є самостійним правовстановлюючим документом і дублювання новим державним актом не потребував. Законодавство, яке діяло на час видачі державного акта на право власності на землю не передбачало внесення в електронній формі до Державного земельного кадастру інформації про земельні ділянки, у наступному спадкоємцями кадастровий номер даній земельній ділянці не визначався. Отже, починаючи зі смерті ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 6,06 га належного та у спосіб, встановлений законом, в тому числі в порядку спадкування, спадкоємцями права власності набуто не було. Вважають, що наявність двох оформлених державних актів на одну земельну ділянку без технічної документації із землеустрою та винесення меж земельної ділянки на місцевості в натурі порушує право позивача, який замовив та виготовив технічну документацію відповідно до вимог чинного законодавства із внесенням всіх меж та самої земельної ділянки. Таким чином державні акти на одну й ту саму земельну ділянку є незаконними, а свідоцтво про право на спадщину зі складовим спадкового майна на цю земельну ділянку на підставі одного з державних актів є недійсним в силу закону та наявність порушень при проведенні реєстраційних нотаріальних дій. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, пов`язану з поданням апеляційної скарги, в розмірі 6000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Нежевело В.В., яка підтримала скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що протоколом загальних зборів колгоспу-асоціації «Соснівський» від 27 січня 1996 року затверджено установчу угоду про створення сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Соснівське», статут та список членів КАП, які мають право на майновий та земельний пай (а.с. 128-132, т. 1). Розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації № 22 від 08 лютого 1997 року затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах по КСП «Соснівський». Вартість земельної частки (паю) 13113 грн, розмір земельної частки (паю) 3,80 га (а.с. 133, т. 1). Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 15 липня 2022 року № 0-18-0.99,1-1073/15-22, на території Соснівської сільської ради Конотопського району знаходилося два сільськогосподарських підприємства, а саме КСП «8 Березня» та КСП «Соснівський». Розмір земельної частки паю (в умовних кадастрових гектарах) по КСП «Соснівський» відповідно до технічної документації по визначенню розмірів земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах і вартісному виразі становить 3,80 умовних кадастрових гектарів. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по КСП «8 Березня» відповідно до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) громадян-членів КСП «8 Березня» Конотопського району» становить 5,20 умовних кадастрових гектарів (а.с. 19-20, т. 2). 25 грудня 1996 року ОСОБА_8 , на підставі рішення Конотопської районної державної адміністрації від 15 листопада 1996 року № 333, було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0173706 в колективному сільськогосподарському підприємстві «8 Березня» розміром 5,44 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 грудня 1996 року за № 206 (а.с. 105, т. 2). На замовлення КАП «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумським філіалом інституту землеустрою Української аграрної академії наук виготовлено технічну документацію по виділенню в натуру земельних паїв власникам земельних сертифікатів КАПР «8 Березня» (а.с. 21- 104, т. 2). 14 липня 1999 року складено акт про прийом та передачу земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КАП «8 Березня» власнику сертифікату серії СМ № 0173706 ОСОБА_8 (а.с. 124, т. 2). ОСОБА_8 взамін сертифікату був виготовлений державний акт на право власності серії І-СМ № 027653 від 16 липня 1999 року на земельну ділянку площею 6,06 га (а.с. 19-20, т. 2). Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653 від 16 липня 1999 року ОСОБА_8 , на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради від 09 липня 1999 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,06 га в межах згідно з планом, розташовану на території Соснівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 247 (а.с. 118, т. 1, а.с. 106-107, т. 2). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. 27 липня 2001 року Конотопською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії АЕВ № 071494, відповідно до якого спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружина ОСОБА_9 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки розміром 6,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільської ради, належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653, виданого Соснівською сільською радою 16 липня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 247 (а.с. 116-120, т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 (а.с. 193, т. 1). Спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняв ОСОБА_8 , так як був зареєстрований та постійно проживав в одному будинку зі спадкодавцем (а.с. 198, т. 1). 08 серпня 2014 року ОСОБА_8 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Мусієнко В.В. про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 , на підставі якої 09 вересня 2014 року нотаріусом заведено спадкову справу № 163/2014 (а.с. 190, 203, т. 1). Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027652 від 16 липня 1999 року, ОСОБА_9 , на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради від 09 липня 1999 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,28 га, розташовану на території Соснівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 246 (а.с. 205, т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер (а.с. 186, т. 1). 26 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Мусієнко В.В. про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_8 , на підставі якої заведено спадкову справу № 123/2015 (а.с. 166 254, т. 1). 28 вересня 2015 року приватним нотаріусом Мусієнко В.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,2767 га, у тому числі: ріллі 5,0360 га, кадастровий номер 5922087800:07:001:0157, ріллі 0,2407 га, кадастровий номер 5922087800:07:001:0187 (а.с. 225, т. 1). 07 грудня 2015 року приватним нотаріусом Мусієнко В.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 5,0767 га, у тому числі ріллі 5,0767 га, кадастровий номер 5922087800:07:001:0789 (а.с. 249, т. 1). Відповідно до інформації Попівської сільської Ради Конотопського району Сумської області від 23 червня 2022 року, документи на підставі яких ОСОБА_9 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, протокол зборів колективу сільськогосподарського підприємства, інформація по середньому розміру земельної частки (паю), зберігається у Державному фонді документації і землеустрої держателем якого є Держгеокадастр України. Рішення сесій та інші документи колишньої Соснівської сільської ради за 2001 рік були передані до Архівного відділу Конотопської районної державної адміністрації. Зберігання реєстраційних справ з державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється районною державною адміністрацією. Інформація щодо визначення середнього розміру земельної частки (пай) існує тільки по кожному підприємству чи господарству окремо, а не по району в цілому та зберігається в Держгеокадастрі (а.с. 113-115, т. 1). З листа архівного відділу Конотопської районної державної адміністрації від 06 липня 2022 року вбачається, що список членів КАП «Соснівське», які мають право на майновий та земельний пай, список до розпорядження від 01 лютого 1997 року № 22, кому видані сертифікати на право на земельну частку (пай) членам господарства, на підставі яких ОСОБА_9 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, хто був власником до 2001 року земельної ділянки площею 6,06 га, щодо власності на земельну ділянку площею 6,06 га до моменту набуття прав ОСОБА_9 , технічна документація (проект) землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 6,06 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка передана ОСОБА_9 у спадщину, технічна документація (проект) землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відносно земельної ділянки площею 6,06 га на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, на яку було видано державний акт на зберігання до відділу не надходили (а.с. 127, т. 1). З листа Конотопської районної державної адміністрації від 13 липня 2022 року вбачається, що з внесенням змін до структури Конотопської районної державної адміністрації у 2013 році був утворений в апараті відділ з організації надання адміністративних послуг, а у січні 2021 року ліквідований вже на той час сектор адміністративних послуг та державної реєстрації Конотопської районної державної адміністрації. Державний реєстратор Конотопської районної державної адміністрації 01 березня 2021 року звільнений із займаної посади, на сьогодні структурою місцевої державної адміністрації посада державного реєстратора та відділ (сектор) з організації надання адміністративних послуг не передбачені. Доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у посадової особи Конотопської районної державної адміністрації немає. Крім цього, в ухвалі суду від 13 червня 2022 року не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, тобто ідентифікація її неможлива (а.с. 116-117, т. 2). Згідно з листом Конотопської районної державної адміністрації від 19 серпня 2022 року, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за три роки до створення архіву, а відтак не могла проходити реєстрацію як власник земельної ділянки через реєстраційну службу Конотопського міськрайонного управління юстиції. У зв`язку із відсутністю у штаті Конотопської районної державної адміністрації посади державного реєстратора, у жодної посадової особи немає доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 166 167, т. 2). З листа Головного управління Держгеодастру у Сумській області від 15 липня 2022 року вбачається, що в результаті перевірки місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель, встановлено, що у відділі № 1 землевпорядної документації на ім`я ОСОБА_9 не обліковується, тобто розробником землевпорядної документації до місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель не була передана (а.с. 19-20, т. 2). Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року у справі № 577/52/19, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, визнано недійсним розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині надання у власність земельних ділянок, розташованих на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначених для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418687, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0648. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418714, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0650. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418717, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0651. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418711, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0649 (а.с. 40-55, т. 1, а.с. 112-118, т. 3). Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню, оскільки про наявність спірного державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року ОСОБА_1 дізнався у лютому 2020 року в межах судового провадження Конотопського міськрайонного суду № 577/52/19 за позовом ОСОБА_2 до Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ПП «Меридіан-С», приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Мусієнко В.В., ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, передачі у власність громадянам земельних ділянок, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Суд також дійшов висновку про недоведеність порушення прав ОСОБА_1 на час видачі ОСОБА_9 24 вересня 2001 року державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 на успадковану нею земельну ділянку. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. Згідно з ст. 6 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва. Згідно ст. 23 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 набула право власності у порядку спадкування на земельну ділянку розміром 6,06 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільської ради, яка належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653, виданого Соснівською сільською радою 16 липня 1999 року і зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 247. 27 липня 2001 року ОСОБА_9 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку. 24 вересня 2001 року ОСОБА_9 виданий державний акт на право власності на дану земельну ділянку і визначений план зовнішніх меж земельної ділянки та її опис. ОСОБА_1 лише 04 березня 2008 року (тобто більше ніж через сім років після видачі державного акту ОСОБА_9 ) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки. Проте, рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 04 жовтня 2022 року, за позовом ОСОБА_2 , визнано недійсним як вказане розпорядження Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так і державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, видані 27 березня 2008 року, які накладаються на земельну ділянку померлої ОСОБА_9 . За встановлених обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки на час видачі ОСОБА_9 24 вересня 2001 року державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 на успадковану нею після смерті чоловіка ОСОБА_8 земельну ділянку право позивача не було порушено, так як лише 04 березня 2008 року йому було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а в подальшому розпорядження Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_1 , визнано недійсними судовим рішенням. Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про ненабуття у встановлений законом спосіб у порядку спадкування права власності на земельну ділянку після смерті ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_9 за життя, в порядку передбаченому законом, набуто право власності на земельну ділянку розміром 6,06 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільської ради. Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що нерозроблення спадкоємцями ОСОБА_9 технічної документації на вказану земельну ділянку призвело до оформлення двох державних актів на одну земельну ділянку, що є порушенням прав позивача, оскільки після смерті ОСОБА_9 у спадкоємців виникли перешкоди у оформленні права власності на зазначену земельну ділянку у зв`язку із затвердженням 04 березня 2008 року розпорядженням № 98 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та видачу їм державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, видані 27 березня 2008 року, які накладаються на земельну ділянку померлої ОСОБА_9 . Таким чином, посилання та доводи осіб, які подали апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваних судових рішень під час апеляційного провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до роз`яснень п. 48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2023 року та 31 березня 2023 року між ОСОБА_2 та адвокатом Черпаковою О.І. укладені договори про надання правової допомоги, відповідно до яких ОСОБА_2 сплачує адвокату 1000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу 30 березня 2023 року, а 31 березня 2023 року сплачує 5000 грн за представництво інтересів в суді в режимі відеоконференції (а.с. 218, т. 3). У акті приймання-передачі виконаних робіт від 05 квітня 2023 року зазначено про сплату ОСОБА_2 адвокату 1000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу, про сплату 5000 грн скаргу за представництво інтересів в суді в режимі відеоконференції відомості відсутні (а.с. 1219, т. 3). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Ураховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, позиції іншої сторони щодо зменшення витрат на правову допомогу, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу, який буде достатнім, співмірним і справедливим. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 адвокатів Нежевело Валентини Вікторівни, ОСОБА_7 залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2023 року та додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 січня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 гривень витрат на правничу допомогу в апеляційному суді. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко С. С. Ткачук