Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/942/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" квітня 2023 р. Справа№ 911/942/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. при секретарі судового засідання Алчієвій І.В. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового зсідання розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 (суддя: Ейвазова А.Р.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про стягнення 4 938 897,00 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про стягнення штрафу у розмірі 4 938 897,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №23606/к від 02.06.2021 в частині поставки узгодженої кількості сільськогосподарської продукції у встановлений строк. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» 98 777,94 грн штрафу, а також 74 083,46 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором; у задоволенні позову в частині стягнення 4 840 119,06 грн штрафу відмовлено. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що завлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4938897,00 грн. є мотивованими, однак наявні підстави для зменшення розміру відповідного штрафу. При цьому суд першої інстанції враховував відсутність збитків у позивача саме у зв`язку з невиконанням відповідачем відповідного зобов`язання, майновий стан боржника, наявність у нього боргу за розрахунками з бюджетом та цільовими фондами, боргу за енергоносії, припинення роботи ПрАТ «Обухівське» з 24.02.2022 внаслідок воєнного стану за наказом керівника та звільнення приміщень для забезпечення невідкладних потреб та відновлення роботи лише з 15.06.2022. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Катеринопільський елеватор» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Катеринопільський елеватор» до ПрАТ «Обухівське» про стягнення штрафу за неналежне виконання зобов`язань у розмірі 4 938 897,00 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та прийнятим без дотримання норм матеріального та процесуального права в частині зменшення розміру штрафу до 98777,94 грн. Скаржник зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, чим допустив часткове невиконання умов договору поставки. Наголошує, що посилання відповідача на наявність негативних погодніх умов чи форс-мажору не підтверджені належними та допустимими доказами. Зауважує, що розміщення військової частини на території підприємства відповідача відбулося вже поза межами термінів виконання зобов`язання - поставки встановленого сторонами товару. Не погоджується зі зменшенням судом першої інстанції розміру штрафних санкцій. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2023 апеляційна скарга у справі № 911/942/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 призначено на 13.03.2023. У зв`язку зі звільненням у відставку судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В. Разом з тим, суддя Владимиренко С.В. з 06.03.2023 перебувала на лікарняному. У зв`язку з цим, розпорядженням керівника апарату суду від 06.03.2023 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 справу № 911/942/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Коротун О.М.; задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції 13.03.2023. В судове засідання 13.03.2023, у тому числі в режимі відеоконференції, уповноважені представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 13.03.2023 до початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її занятістю в цей день в іншому судовому засіданні Обухівського районного суду Київської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 відкладено на 27.03.2023. 22.03.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивач не поніс жодних збитків внаслідок вчинення відповідачем господарського правопорушення. На переконання відповідача, позивач укладав договір не з метою отримання прибутку внаслідок господарської діяльності, а розраховував отримати прибуток внаслідок компенсації відповідачем штрафних санкцій, що суперечить принципу добросовісності господарських відносин. Враховуючи перебування на лікарняному судді Гаврилюка О.М. та у відпустці судді Коротун О.М., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, розгляд справи, призначений на 27.03.2023, не відбувся. У зв`язку з цим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 справу № 911/942/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 призначено на 10.04.2023. Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої істанції скасувати, Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 02.06.2021 між ТОВ «Катеринопільський елеватор» (далі - МХП) та ПрАТ «Обухівське» (далі - контрагент) укладено договір поставки №23606/к, за умовами якого контрагент зобов`язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а МХП - прийняти та сплатити певну грошову суму за товар. Укладення відповідного договору, як вбачається з матеріалів справи, відбулось шляхом підписання його електронними підписами представників сторін. Відповідно до п 1.2 невід`ємними частинами договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення є, зокрема: додаток № 1 «Умови, застосовані до договорів, укладених між МХП та контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані контрагентом зобов`язання (далі - «Умови») в редакції від 01.06.2020 року», що опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та розміщені на офіційному сайті позивача; додаток № 2, що визначає предмет договору, вимоги до поставки, строки поставки, порядок приймання та оплати, містить інформацію про інші умови договору та/або посилання на інші додатки до договору, що встановлюють та регулюють окремі умови договору. Згідно п. 2.1 договору ціна товару, загальна вартість договору, порядок та умови оплати товару зазначено в додатках до договору. Як визначено п. 4.1 договору контрагент має право, зокрема, вимагати прийняття товару відповідно до умов договору та додатків за умов відповідності його якості, комплектності, своєчасності доставки відповідно до розміщеного замовлення; отримати оплату відповідно до умов договору та додатків. До прав МХП у відповідності до п. 4.2 належать: право вимагати здійснення поставки товару згідно з умовами договору та додатків у встановлені строки; вимагати від контрагента належного виконання всіх його обов`язків за договором та додатками. За укладеним договором, відповідач зобов`язаний передати МХП замовлений товар належної якості в обумовленій сторонами кількості, асортименті та строки (п.4.3.1 договору). В силу п. 4.4.1 договору МХП зобов`язано прийняти та оплатити товар у відповідності до умов договору. Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, контрагент за кожне зобов`язання, виконане неналежним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від загальної вартості додатку до договору (специфікації або за відсутності специфікації згідно умов договору - 10% від базового обсягу товару, без врахування похибки, помноженого на його ціну), в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином. Також, п.5 додатку №2 визначено, що додаткову відповідальність, яка передбачена п.6.2 договору, змінено та визначено, що у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, контрагент за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% (у випадку часткового невиконання зобов`язань) від загальної вартості додатку до договору (специфікації), в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином. Сторони у п. 7.5 договору погодили, що вчинення, підписання укладання первинної бухгалтерської документації, актів звірки заборгованості та інших документів, пов`язаних із виконанням договору, здійснюється виключно в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Крім того, пунктом 1.8 додатку № 1 визначено, що договір може бути достроково розірваний у разі не виконання будь-якою зі сторін зобов`язань за договором; у відповідному випадку про розірвання договору сторона письмово повідомляє іншу сторону за 15 календарних днів до дати розірвання, проте у будь-якому випадку дострокового припинення договору сторони не звільняються від виконання зобов`язань і проведення розрахунків, які виникли до розірвання договору. Загальна вартість (ціна) даного договору, як передбачено п. 4.1 додатку №1, остаточно визначається шляхом підсумку вартості виконаних контрагентом зобов`язань за договором відповідно до підписаних сторонами первинних бухгалтерських документів та не може перевищувати суми (за її наявності), яка письмово погоджена сторонами у договорі чи додатках до нього. При настанні надзвичайних і невідворотних обставин, що призводить до неможливості часткового або повного виконання будь-якою зі сторін зобов`язань по цій угоді, сторони звільняються від відповідальності за договором; при настанні форс-мажорних обставин, сторона для якої вони наступили, сповіщає про факт настання іншу сторону протягом 7 робочих днів; настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено будь-яким органом державної влади або Торгово-промисловою палатою України (п. 6.1, 6.2 додатку №1 договору). У відповідності до п. 9.2 додатку №1 договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами або їх представниками, скріплення його печатками (за наявності) і діє до припинення договору за ініціативою сторін або однієї із сторін згідно умов договору та додатків до нього, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Пунктом 2 додатку 2 визначено, що предметом поставки за договором є сільськогосподарська культура (товар): соняшник, а п.3 такого додатку узгоджено поставку на умовах «DAP» згідно умов додатку №3 до договору; право власності на товар та ризик його випадкового знищення переходить від контрагента до МХП з дати приймання товару по кількості та якості у місці поставки; датою здійснення поставки товару контрагентом є дата його прийняття у відповідності до умов додатку №3 до договору. Сторонами у п. 1 специфікації №1 до договору, яка є невід`ємною його частиною (далі - специфікація), визначено, що контрагент зобов`язується поставити МХП соняшник врожаю 2021 року кількістю 3 000мт за ціною за одиницю - 16462,99грн з ПДВ, на загальну суму з ПДВ - 49 388 975,11грн. У п.3 специфікації визначено термін поставки товару - з 01.08.2021 по 31.10.2021. Місцем поставки за договором є: ПрАТ «МЗВКК» , 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна,

1. На виконання умов відповідного договору, у період з 13.10.2021 по 19.10.2021 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято насіння соняшника загальною кількістю 94,94 т, про що свідчать товарно-транспортні накладні, яке прийнято за видатковими накладними: - №6 від 14.10.2021 - 24,96т на суму 376 551,30 грн; - №7 від 15.10.2021 - 21,98т на суму 337 596,66 грн; - №246 від 20.10.2021 - 48т на суму 730 267,40 грн. Позивачем виконані зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 1444415,36 грн, на підтвердження чого надані виписки щодо здійснених оплат, у яких у призначенні платежу вказано: «за соняшник зг.дог.№23606/к від 02.06.2021». 04.02.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н, у якій вимагав сплати штрафу у розмірі 4 938 897,51грн за порушення строків поставки товару за договором поставки №23606/к від 02.06.2021. Відповідна претензія направлена відповідачу поштовим відправленням №055061335328 та вручена 09.02.2022, про що свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта». 09.05.2022 позивач направив відповідачу лист-відмову № б/н від 06.05.2022, у якому повідомив про відмову від прийняття товару, визначеного у специфікації №1 відповідно до договору, посилаючись на порушення строків поставки, та вимагав виплатити суму штрафу у розмірі 4 938 897,50грн. Поштове відправлення №0505073598294, у якому відповідачу направлено відповідний лист, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, згідно інформації з сайту АТ «Укрпошта» отримано відповідачем 15.06.2022, що також ним підтверджено у відзиві на позов. Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплати штраф у розмірі 4 938 897грн за часткове невиконання зобов`язання з поставки товару за договором у встановлений таким договором строк. Так, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України. Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом першої інстанції вірно встановлено що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. При цьому, ч.1 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, як визначено ч.6 цієї статті, до відносин поставки, не врегульованих ГК України застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Згідно ч.ч. 2,7 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством; договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів. Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК України. Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, не виконання у строк, встановлений договором, продавцем (постачальником) зобов`язання з передачі товару є порушенням відповідного зобов`язання. В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України). Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Колегія суддів погоджується з твердженням суд першої інстанції про те, що відповідач допустив порушення строку виконання зобов`язання, оскільки у встановлений договором строк передав лише частину товару, за що договором передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від загальної вартості додатку до договору (специфікації) (п.5 додатку №2 д до договору). Заперечуючи проти задоволення позовних вимог під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач вказував на те, що у зв`язку з пізнім дозріванням насіння соняшника врожаю 2021 року, а також наявністю великих черг у місці поставки на прийом товару, спричинених одночасним дозріванням всіх сільськогосподарських культур пізньої групи, виконати зобов`язання у строк виявилось неможливим, про що ним повідомлено позивача листами від 11.10.2021, 19.10.2021, у яких запропоновано продовжити строк поставки шляхом внесення змін до договору. При цьому, доказів на підтвердження факту направлення таких листів позивачу, відповідачем надано не було. Поряд з цим, відповідачем надано електронне листування щодо відповідних відносин, яке, як стверджував відповідач в судовому засіданні, здійснювалось за участю повноважних представників сторін - позивача та відповідача, та у якому поставлено питання щодо продовження строків поставки. Відповідні обставини у другій заяві по суті - відповіді на відзив (поясненні) позивач не спростовував, однак, така заява по суті не містить і визнання відповідних обставин. Як визначено ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Разом з тим, оскільки зміни до договору, що передбачено ч.1 ст.654 ЦК України, вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а відповідної угоди про внесення змін до договору сторони у встановленій формі не досягли, - відсутні підстави вважати, що строк поставки сторонами змінено за взаємною згодою сторін. Поряд з цим, як установлено ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що допустимими доказами факту наявності відповідних обставин - пізнє дозрівання соняшника внаслідок погодних умов, за які відповідач не відповідає, а так само і наявність черг у пункті прийому насіння, що, як стверджує відповідач, унеможливили виконання зобов`язання у строк, в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України ним не доведено. Водночас, договором, укладеним сторонами, передбачено підтвердження наявності форс-мажорних обставин органом державної влади або Торгово-промисловою палатою України. Крім того, після закінчення дії форс-мажорних обставин, що очевидно мало місце ще у 2021 році (дозрівання сільськогосподарської культури), відповідач мав виконати відповідне зобов`язання не зволікаючи. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4938897грн (49 388 975,11:100*10) є обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія зауважує наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19. Приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу, суд першої інстанції вірно вказав на те, що у даній справі позивач не посилається на факт заподіяння йому збитків порушенням строків виконання зобов`язання відповідачем та не надає доказів їх наявності у певному розмірі. Отже, підстав вважати, що вчиненим порушенням завдано збитків позивачу у певному розмірі, які б дорівнювали чи перевищували розмір нарахованого позивачем штрафу не має. Окрім того, розмір неустойки є значним та фактично не враховує ступніть виконання зобов`язання боржником, оскільки за умовами договору розмір штрафу за неналежне виконання відповідного зобов`язання не залежить від того наскільки відповідне зобов`язання виконано боржником (поставлено 1% від узгодженого розміру або 99%). Також місцевим господарським судом враховано, з чим погоджується колегія суддів, що позивач одноособово відмовився від прийняття товару за договором, направивши відповідачу відповідний лист, що свідчить про те, що поставка відповідного товару для нього втратила інтерес. При цьому, відповідач довів знаходження станом на 10.10.2022 належного йому насіння соняшника загальним обсягом 2 900т на зберіганні ПрАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство», передача якого дозволила б виконати відповідне зобов`язання в частині. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на майновий стан боржника, наявність у нього боргу за розрахунками з бюджетом та цільовими фондами, боргу за енергоносії, припинення роботи ПрАТ «Обухівське» з 24.02.2022 внаслідок воєнного стану за наказом керівника та звільнення приміщень для забезпечення невідкладних потреб та відновлення роботи лише з 15.06.2022, що, як вірно вказав Господарський суд Київської області, свідчить про те, що стягнення штрафу у заявленому розмірі може стати надмірним тягарем для відповідача. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій, а тому з відповідача підлягає стягненню на корисить позивача 98777,94 грн, а у задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення 4 840 119,06 грн штрафу слід відмовити. При цьому судовою колегією враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58). Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та прийнятим без дотримання норм матеріального та процесуального права в частині зменшення розміру штрафу до 98777,94 грн., - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/942/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор».

4. Справу № 911/942/22 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 13.04.2023. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак