Постанова 4818 № 629/2316/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «13» квітня 2023 року м. Харків справа № 629/2316/22 провадження № 22ц/818/708/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідачка ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року в складі судді Цендри Н.В. в с т а н о в и в: У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2740435., який укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки (вчиненим одноразовим ідентифікатором), та за умовами якого позикодавець передає позичальнику в власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору зі строком до 14 серпня 2021 року (30 днів). Із підпунктів 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4. пункту 2.4. та пункту 2.5 цього договору вбачається, що середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування в межах повного строку позикою. Базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Зазначив, що відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) позики на сайті позикодавця з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Вказав, що у подальшому, на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди № до договору позики строк позики продовжився на 30 календарних днів. Зазначив, що позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики, однак відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Посилався на те, що 29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-2021, за умовами якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшли права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики № 2740435 від 15 липня 2021 року, сума заборгованості за яким станом на дату відступлення права вимоги складає 21 644,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 144,00 грн - заборгованість за процентами; 3 500,00 грн - заборгованість з комісії. Вказав, що загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідачки станом на 17 листопада 2022 року складає 59 234,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7 000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 11 144,00 грн; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 37 590,00 грн; заборгованість з комісії 3 500,00 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором позики № 2740435 від 15 липня 2021 року в розмірі 59 234,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору 2 481,00 грн, понесені витрати на правову допомогу 9 000,00 грн. Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - відмовлено. Не погоджуючись з заочним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в тому числі стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що кредитні кошти надаються позичальнику не через касу, а шляхом переказу на його особисту картку. Ні у первісного кредитора, ні у нового кредитора немає доступу до особистої картки відповідачки, щоб зробити і надати до суду виписку по рахунку до даної кредитної картки, і відповідно платіжних доручень або меморіальних ордерів. Вказав, що кредитодавець надав відповідачці грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідачки, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, що підтверджується листом сервісу онлайн платежів «іРау.ua» від 02 лютого 2022 року, згідно якого на підставі укладеного договору про організацію переказів грошових коштів 15 липня 2021 року здійснено успішний переказ грошових коштів на картку, яка належить позичальнику в сумі 7 000,00 грн. Зазначив, що відповідачкою були здійснені часткові оплати в рахунок погашення заборгованості в розмірі 160,30 грн, що підтверджує факт отримання відповідачкою кредитних коштів. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду скасувати. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості у відповідачки перед ним в сумі 59 234,00 грн. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2740435, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику) в розмірі 7 000,00 грн, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконання цього договору. Строк позики до 14 серпня 2021 року (30 днів). Підпунктом 2.4.1. пунктом 2.4. цього договору передбачено, що проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку № 1 до договору позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах виключно за умови належного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. У випадку недотримання позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах за договором застосовується базова процентна ставка за позикою. Як вбачається з пункту 2.5 договору розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Пунктом 2.6 передбачено, що позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання договору. Пунктом 2.8 встановлено, що розмір процентних ставок, визначених пунктами 2.4, 2.5 договору є фіксованим та може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку лише за умови попереднього письмового повідомлення позичальника. Як вбачається з пункту 3.2.2 позичальнику надається право повернути позику та сплатити нараховані проценти за користування позикою протягом перших 3 календарних після спливу строку позики без нарахування при цьому процентів на прострочену позику. У випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою. Графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою. Пунктом 8 цього договору передбачено, що усі електронні документи, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, мають таку ж юридичну силу, як і власноруч підписані документи в паперовій формі, та породжують права і обов`язки для сторін. Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Слаква М.О. g38824» (а.с.9-16). Аналогічна інформація зазначена в паспорті позики, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Слаква М.О. g38824» (а.с.24-26). Як вбачається з розрахунку за договором позики № 2740435 від 15 липня 2021 року та графіку нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, визначеного договором за 30 календарних днів нараховано 21,00 грн процентів за користування позикою та основна сума заборгованості в розмірі 7 000,00 грн (а.с.17-19). 15 серпня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 2740435 від 15 липня 2021 року, якою погодили продовжити строк позики на 30 днів до 14 вересня 2021 року. Залишок заборгованості за сумою позики 7 000,00 грн. За середньоденним розміром процентів за користування позики, базовим 1,99000% нараховано 4 179,00 грн процентів за користування позикою, основна сума позики 7 000,00 грн. Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Слаква М.О. v47801» (а.с.20-21). Як вбачається з довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір позики № 2740435 від 15 липня 2021 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): g38824, ідентифікатор введено позичальником 15 липня 2021 року 17:07:09,741000; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 (а.с.27). За повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 02 лютого 2022 року успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15 липня 2021 року 17:07:12 на суму 7 000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі «іРау.uа 97881772», призначення платежу: зарахування 7 000,00 грн на картку НОМЕР_2 (а.с.28). 29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-2021, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики № 2740435 від 15 липня 2021 року, що укладений з ОСОБА_1 , строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (загальна сума позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту (а.с.29-39). Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 21 644,00 грн за період з 15 липня 2021 року по 03 листопада 2021 року (а.с.41, 43-44). За розрахунком заборгованості позивача станом на 17 листопада 2022 року загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 59 234,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7 000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 11 144,00 грн; заборгованість з комісії 3 500,00 грн; нараховані проценти за користування позикою за період з 30 грудня 2021 року по 26 червня 2022 року за відсотковою ставкою 1,99% становить 24 934,70 грн; нараховані проценти на прострочену позику за період з 30 грудня 2021 року по 26 червня 2022 року за відсотковою ставкою 1,01% становить 12 655,30 грн (а.с.45). Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18. З договору позики, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між ОСОБА_1 та товариством не був би укладений. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером, що вказана у повідомленні Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 02 лютого 2022 року на видачу позики ОСОБА_1 не належить, та на неї 15 липня 2021 року не перераховано кошти у розмірі 7 000,00 грн, матеріали справи не містять та відповідачкою на спростування цього доказів не надано. Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору позики та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 7 000,00 грн. Позикодавець, перерахувавши відповідачці обумовлені грошові кошти, виконав умови договору позики, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за договором позики не виконала. Оскільки відповідачці надано у позику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказану нею, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення суми позики в розмірі 7 000,00 грн з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як нового позикодавця. Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в частині стягнення відсотків за договором позики судова колегія виходить з наступного. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками. Як вбачається з матеріалів справи договір позики укладено на період з 15 липня 2021 року по 14 серпня 2021 року на 30 днів з акційною відсотковою ставкою в розмірі 0,01% на день. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 21,00 грн (7 000,00 грн х 0,01% х 30 днів), які і підлягають стягненню. В подальшому 15 серпня 2021 року строк договору позики подовжено ще на 30 днів до 14 вересня 2021 року зі сплатою базовою відсотковою ставкою в розмірі 1,99% на день. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 4179,00 грн (7 000,00 грн х 1,99% х 30 днів), які і підлягають стягненню. Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки процентів та прострочених процентів за договором позики за період з 30 грудня 2021 року по 26 червня 2022 року задоволенню не підлягають. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався. Крім того, судова колегія також звертає увагу на те, що розмір суми позики складає лише 7 000,00 грн, тоді як нарахованих відсотків 24 934,70 грн та 12 655,30 грн, що є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості позики), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов. Також, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволення вимоги товариства про стягнення з відповідачки заборгованості з комісії в розмірі 3 500,00 грн, виходячи з того, що умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 не передбачено нарахування комісії, у зв`язку з чим у нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» також не виникло право щодо здійснення нарахування комісії. Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 15 липня 2021 року у розмірі 11 200,00 грн, з яких 7 000,00 грн сума позики та 4 200,00 грн проценти за користування позикою в межах строку кредитування. Щодо вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 07-10/2022 про надання правової допомоги. Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надану правову допомогу та порядок її оплати клієнтом, а також компенсація клієнтом фактичних витрат Адвокатського об`єднання, пов`язаних з виконанням доручень клієнта визначається у додаткових угодах до цього договору. Матеріали справи містять заявку на надання юридичної допомоги № 27 від 01 листопада 2022 року та витяг з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 07 листопада 2022 року, в яких зазначені послуги та витрати: надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти витрачено 1 година вартістю 3 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів витрачено 4 години вартістю 6 000,00 грн, а всього 9 000,00 грн (а.с.68,69). Також, матеріали справи містять копію платіжного доручення про сплату за договором про надання правової допомоги № 07-10/2022 від 07 жовтня 2022 року в розмірі 56 000,00 грн (а.с.67). Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19). Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в задоволенні позову. Таким чином, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задоволенню частково на 18,91%, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 469,16 грн та апеляційної скарги в розмірі 703,74 грн, а всього 1172,90 грн підлягає стягненню ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором позики № 2740435 від 15 липня 2021 року у розмірі 11 200,00 грн, з яких 7 000,00 грн сума позики та 4 200,00 грн проценти за користування позикою в межах строку кредитування. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 1172,90 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.