Постанова 4813 № 522/22156/18

Номер провадження: 22-ц/813/1113/23 Справа № 522/22156/18 Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Хайнак Валерія Даниловича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу «Продмаш», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення, скасування запису, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (далі за текстом Позивачі) звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами, які уточнили під час розгляду справи в яких зазначили, що вони у встановлений законом спосіб вселились та проживають у житлових квартирах в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 . У відповідність до вимог «Про приватизацію державного житлового фонду» вони мають право на приватизацію належних їм на праві користування квартир. Разом з тим, відповідачем їм у реалізації права на приватизацію було відмовлено з тих підстав, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності Одеському ордену «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу «Продмаш» (далі за текстом завод «Продмаш») на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19.04.1991 р. за №234. Позивачі зазначають, що вказане рішення було скасовано рішенням виконавчого комітету той же районної ради за №49 від 22.01.1993 р. Втім, Одеським міським БТІ 26.02.2003 р. заводу «Продмаш» було видано дублікат реєстраційного посвідчення на житловий будинок АДРЕСА_1 . На думку позивачів дублікат був виданий без законних на те підстав. На час його видачі в книзі напроти запису про реєстрацію було внесено запис: «отменено см. Решение исполкома № НОМЕР_1 от 22.01.1993 р. Суворовского исполкома». Отримання такого дублікату порушує їхні права, передбачені ст. 26-2 ЖК УРСР. Посилаючись на зазначені обставини позивачі просять визнати недійсним дублікат реєстраційного посвідчення, виданого 26.02.2003 р. Одеським БТІ заводу «Продмаш» від 20.05.1994р., на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 р., скасувавши запис в реєстраційній книзі № 1655-стр. 58-км. 12 м/с стосовно виданого дублікату реєстраційного посвідчення. Від представника заводу «Продмаш» до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що рішення виконкому Суворовської райради народних депутатів №49 від 22.01.1993 р. про скасування рішення №234 від 19.04.1991 р. було прийнято на виконання постанови Одеського обласного арбітражного суду №5/363 від 15.10.1992 р. Вказаним рішенням було вирішено питання стосовно реєстрації житлового будинку АДРЕСА_2 за СПТУ-8 та жодним чином не стосувалось житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішення стосовно будинку АДРЕСА_3 виконком не приймав. Крім того, на їхню думку рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 р. була встановлена незаконність рішення виконкому №49 від 22.01.1993 р., так як було прийнято не у спосіб встановлений законом. Посилаючись на вказані обставини представник заводу «Продмаш» просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради не надходило відзиву та/або пояснень на позовні вимоги. Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» письмові пояснення по справі не надавали. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу «Продмаш», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення, скасування запису залишено без задоволення у позовному обсязі. Коротний зміст вимог апеляційної скарги 26.04.2021 року не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу відповідно до вимог якої апелянт просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року та постановити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу «Продмаш», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення, скасування запису задовольнити в повному обсязі. Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано заяву також про підтримання апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Узагальнені доводи апеляційної скарги Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. ОСОБА_1 зазначає, що описова частина рішення не відповідає уточненій позовній заяві. Так, в уточненій позовній не має жодного слова стосовно того, що хтось комусь відмовив в приватизації. Стосовно будь-якого права власності відповідачів позовні вимоги не заявлялись. Апелянт зазначає, що підставою звернення до суду послужило порушення відповідачами п. 7 інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. Затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року та п.п. 6.1, 6.2, 6.4 Тимчасових положень про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Затверджених наказом МЮУ №7/5 від 07.02.2022 року. Посилання позивачі на норми законодавчих актів не є зміною позову або позовних вимог. ОСОБА_1 вказує, що відмова в задоволенні клопотань позивачів про долучення доказів взагалі не обґрунтована. Не дослідивши всі докази по справі, суд провів розгляд справи однобічно, не об`єктивно, не з`ясувавши всі обставини нелажним чином, в зв`язку з чим і прийняте необґрунтоване рішення, яким суд відмовив в задоволенні позовних вимог. Апелянт звертає увагу суду на той факт, що у дублікаті відсутні відомості про те, з чого складається домоволодіння. В тому числі площа, гаражі, сараї і т.д., хоча бланком реєстраційного посвідчення це передбачено. Тому дублікат не зазначає, яким саме майном нібито володіє завод «Продмаш», в тому числі і квартири позивачів. Однак, відповідачі посилаючись на дане посвідчення зазначають, що нібито володіють квартирами позивачів на підставі дублікату посвідчення, що грубо порушує права позивачі. ОСОБА_1 наголошує на тому, що позивачі не ставили питання стосовно права власності. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 6.4 інструкції. БТІ наділений лише правом надати витяг, та не наділений функціями органів місцевого самоврядування або місцевих державної адміністрації на повноваження видавати дублікат свідоцтва. Судом помилково зазначено, що БТІ на підставі п. 6.4 наділений правом видавати дублікат свідоцтва та завіряти його від свого імені. Крім того, судом не дано оцінку того, що доручення органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів, здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва БТІ не надавалось. Також судом першої інстанції не зазначено, на підставі якої норми закону БТІ наділені правом при оформленні дублікату не зазначити, що дозвіл на правову реєстрацію скасовано на підставі рішення виконкому №49 при підготовці заходів для видачі дублікату свідоцтва. Дублікат реєстраційного посвідчення не відповідає нормам чинного законодавства, так в рішення ОМР від 10.08.1995 року №339 вказано, що дорога Котовського в м. Одесі перейменована в Миколаївську дорогу. Однак, в дублікаті посвідчення за один рік до перейменування вулиці зазначено. Що будинок знаходиться на Миколаївській дорозі. Позивачами заявлялось клопотання про приєднання даного наказу до матеріалів справи (т. 3 а.с. 42). Однак в рішенні відсутні підстави ігнорування давного наказу. Апелянт наголошує на тому, що Одеське БТІ не мало достатньо правових підстав для видачі заводу «Продмаш» дублікату реєстраційного посвідчення. Так судом в порушення норм п.п. 6.1, 6.2, 6.3, Тимчасових положень про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерузоме майно. Затверджених наказом МЮУ №7/5 від 07.02.2002 року, яке діяло на той час, не передбачено БТІ видавати свідоцтво на право власності або його дублікату. Крім того, судом прийнято такий висновок в порушення статті 140 Конституції України. Апелянт звертає увагу суду на те, що до Господарського суду Одеської області звернувся з позовом Одеський завод «Продмаш», в якому позивач просив визнати незаконним та частково скасувати пункт 1 Рішення виконавчого комітету Суворовської райради народних депутатів №049 від 22.01.1993 р. «Про скасування Рішення №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТРУ-8» в частині скасування права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського 41, 43, 45, 49; АДРЕСА_4 , 6ба, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 . Згідно з рішенням суду по справі №9916/1107/19 від 27.11.2019 р., у задоволенні позову Одеського Ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» (вул. Миколаївська дорога, 253, м. Одеса, 65102, Код СДРПОУ 13884220) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, по. Думська,

1. Код СДРПО) 26597691): Суворовської районної адміністрації ОМР (65025, м. Одеса , просп. Лобровольського.

106. Код СДРПОУ 26303235) про визнання незаконним та часткове скасування пункту 1 Рішення виконавчого комітету Суворовської Районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 р. «Про скасування Рішення №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПІТУ-8» в частині скасування права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського 41, 43. 45, 49; АДРЕСА_4 . 66а, 68а. 70а, АДРЕСА_8 ; Вул. Паустовського 12а. 12; дорога Котовського 168 - відмовлено. Не погоджуючись зі зазначеним рішенням, позивач звернувся до апеляційної інстанції. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Одеського Ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування підприємство колективною власністю завод «Продмаш» - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 р. у справі №0916/1107/19 - залишено без змін. Як видно з вищенаведеного, рішення суду вступило в законну силу на підставі ст. 129-1 Конституції України, в якій вказано: «Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання». Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Однак, в рішенні по справі №523/22156/18 зазначено, що рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів 10234 від 19.04.1991 року в частині реєстрації житлового будинку АДРЕСА_1 за заводом «Продмаш» станом на 26.02.2003 р. було чинним, що суперечить рішенню Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 р. у справі №2916/1107/19 та нормам ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад». Однак, судом БТІ визнано органом місцевого самоврядування. Апелянт звертаю увагу суду на те, що виконком Суворовської районної ради не був власником даного будинку. На судовому засіданні заявлялось клопотання про витребування у Суворовської районної адміністрації Одеської міської Ради та у Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» копію рішення про видачу свідоцтва на право власності на житловий будинок, загальною площею 1940 кв.м., частка власності 1/1 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченого інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 р. (T.3. a.c. 15) Однак, судом у задоволенні даного клопотання відмовлено. І в рішенні суду відсутні відомості стосовно клопотання. Однак, арелянт вкотре наголошує на тому, шо позивачі не заявляли позовних вимог стосовно оригіналу свідоцтва. Крім того, як видно з рішення суду право власності у заводу виникло не на підставі договору купівлі продажу, приватизації і т.д. а на підставі рішення виконкому який не був власником будинку а в подальшому і скасував своє ж рішення. Крім того, (Т.3, а.с.219) в договорі купівлі-продажу від 12.12.2003 р. укладеного між продавцем ОСОБА_10 та покупцем ОСОБА_11 , котрий посвідчено нотаріусом 09.01.2004 р., вказано: «зазначена квартира належить продавцю на підставі Рішення Виконкому Суворовської районної ради народних депутатів, виданого 19.04.1991 року №234, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації в книзі № 12 м/с на сторінці № 58 за № 1655». Однак, відсутній навіть спогад про те, що існував оригінал чи дублікат реєстраційного посвідчення, що ставить під сумнів що він існував станом на 12.12.2003 р. В той же день і на тих самих правових підставах в того ж самого нотаріуса було продано ще 11 квартир. Посадові особи заводу «Продмаш» та ТОВ «Теми плюс сервіс» використовують фіктивний дублікат реєстраційного посвідчення в різних неправомірних діях. Наприклад в акті приймання-передачі домоволодіння в цілому, розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 01.10.2014 р. (Г.3, а.с.86) передається лише 7 квартир 13 27, гак як інші вже продані та приватизовані. Однак, площа будівлі складає 2678,5 м2, хоч в реєстрі все домоволодіння складає 1940 м2. Крім того в порушення рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р., справа № 1 -2/2004 передає сходові клітини 1 (плода 2,4 м2), 11 (площа 11,5 м2), ПП (площа 3,7 м2), IV (плоша 3,0 м2), V (площа 12,6 м2), VI (площа 3,2 м2), VII (плоша 12,7 м2), VIII (плоша 20,8 м2), IX (плода 15,6 м2), Х (площа 15,4 м2), Х1 (площа 20,3 м2), XI (площа 15,6 м2), ХП (площа 15, м2), горище XIV загальною площею 551,2 м2, сараї під літерами «Б» площею 16,8 м2, «Д» площею 10,6 м2, «Е» площею 10,5 м2, «Ж» площею 83,5 м2, «3» площею 8,1 м2, «С» площе 199,8 м2. Підставою передачі правовстановлюючі документи: Рішення Виконкому Суворовської районної ради N°234 ввід 19.04.1991 р. Дублікат реєстраційного свідоцтва 26.02.2003 р. «Про ресстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому від 20.05.1994 р.». Даний акт оспорюється справа Л0523/17546/19. Оспорюється незаконна передача горища, та позбавлення співвласників будинку користуватись ним та забезпечувати свою протипожежну безпеку справа №523/5581/19. В судових засіданнях завод «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» заявляють, що дублікат реєстраційного посвідчення ніким не оспорений тому вони будуть його використовувати, як визнання свого права власності на горище сходові клітини і т.д., так як згідно дублікату посвідчення належить їм на праві власності. Хоча, як зазначалось раніше, право власності заводу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виникло не на підставі оригіналу чи дублікату реєстраційного посвідчення. Позивачі повністю погоджуються з висновком суду: «Таким чином, слід дійти висновку: що реєстраційне посвідчення, в тому числі і його дублікат є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає. змінюється або припиняється. Реєстраційне посвідчення (дублікат) не породжує виникнення у (суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності». Можливо дублікат реєстраційного просочення і не був би оспорений, якби в ньому було зазначено, шо саме належало заводу «Продмаш» та не позбавляло співвласників будинку користуватись спільним майном. Підстава звернення про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення виданого 26.02.2003 р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації га реєстрації об`єктів нерухомості заводу «Продмаш» від 20.05.1994 р., на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів Л049 від 22.01.1993 р. На час видачі дублікату реєстраційного посвідчення порядок та підстави державної реєстрації об`єктів нерухомості були врегульовані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджених наказом № 7/5 від 07.02.2002 р., про що зазначає суд. Підсумовуючи наведене, апелянт зазначає, що посадові особи БТІ достовірно розуміючи, що позбавлені законних прав на видачу дублікату реєстраційного посвідчення, а органи місцевого самоврядування на підставі рішення №

49. Тому позивачі і звернулись до суду про визнання дублікату реєстраційного посвідчення, виданого 26.02.2023 року Одеським БТІ та реєстрації об`єктів нерухомості заводу «Продмаш» від 20.05.1994 року, на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 року. Заперечення інших учасників справи 26.08.2021 року від Одеського ордену «Знак Пошани» завод ПМП з колективною власністю завод «Продамш» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, відповідач не погоджується з доводами апелянта, та вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Крім того 26.04.2021 року від ОСОБА_11 надійшла заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача. В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_11 зазначає наступне. 12.12.2003 року між Одеським Орденок «Знак Пошани» та покупцем ОСОБА_11 укладено договір купівлі продажу квартир під АДРЕСА_9 посвідчений нотаріусом 09.01.2004 року (т. 3 а.с. 219). З огляду на те, що вказана квартира належить ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі продажу ОСОБА_11 вважає, що розгляд вказаної справи по суті має безпосередній вплив на її права на обв`язки. ОСОБА_11 зазначає, що залучення її до участі у справі в якості третьої особи необхідне дій для можливості подання апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.08.2021 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Хайнак Валерія Даниловича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу «Продмаш», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення, скасування запису було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.08.2021 року справу було призначено до розгляду на 09.12.2021 року об 11:30 год. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.12.2023 року відмовлено ОСОБА_11 у задоволенні заяви про залучення її в якості третьої особи на стороні позивача до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу «Продмаш», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення, скасування запису. Призначено розгляд справи в судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на 06.04.2023 року о 10:45 год. В судове засідання 06.04.2023 року з`явилися представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хайнак В.Д, апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити в повному обсязі. Також, до суду з`явились представник КП «БТІ ОМР» - Білоус Л.П., представник Одеського ордена «Знак Пошани» - Попроцький Д.М. та представник третьої особи, директор ТОВ «Темп плюс сервіс» - Зубов С.Г.. Представники відповідачів, та третьої особи заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили суд її залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року без змін. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» було вирішено зареєструвати в ОМБТІ будинки: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; вул. Паустовського, 12а, 12; АДРЕСА_16 . Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22.01.1993 року було вирішено, зокрема: рішення виконкому №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» - скасувати, вважати гуртожиток по вул. Паустовського, 12 власністю СПТУ-8; СПТУ-8 зареєструвати гуртожиток по вул. Паустовського, 12 в ОМБТІ. Вказане рішення було прийнято на підставі розгляду матеріалів, наданих СПТУ-8, постанови Ради Міністрів УРСР від 26.05.1965 року №396, доручення Кабінету Міністрів України від 29.05.1992 року №7935/33 та рішення арбітражного суду №5/363 від 15.10.1992 року. 26.02.2003 р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості було видано дублікат реєстраційного посвідчення, яким було посвідчено, що домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому зареєстроване за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконкому Суворовської райради №234 від 19.04.1991 р. і зареєстровано в реєстраційній книзі №1655-стор. 58-кн.12 м/с. На думку позивачів, зазначений вище дублікат реєстраційного посвідчення порушує їхні охоронювані законом права та інтереси пов`язані з можливістю реалізації права на приватизацію державного житлового фонду в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частинами першою та четвертою статті 2 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року №697-XII в редакції, що діяла станом на 19.04.1991 р., тобто на час прийняття рішення виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів №234 було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном та виступає в таких формах, які є рівноправними: приватна, колективна, державна. Згідно частин першої статті 20 Закону №697-XII суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. У відповідність до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966р., яка була чинною до 13.12.199 5р., було передбачено проведення бюро технічної інвентаризації виконкомів реєстрації будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. Згідно абзацу третього пункту 13 Інструкції при винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення місцевих Рад депутатів трудящих. Відповідно до вимог пункту 23 Інструкції на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток № 4). Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення (додаток N 3, 3-а). Як було зазначено вище, 26.02.2003 р. Одеським міським БТІ і РОН заводу «Продмаш» було видано дублікат реєстраційного посвідчення на домоволодіння АДРЕСА_1 . На час видачі дублікату реєстраційного посвідчення порядок та підстави державної реєстрації об`єктів нерухомості були врегульовані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджених наказом МЮУ № 7/5 від 07.02.2002 р. Згідно п. 6.4. Тимчасового положення у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ може видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва. Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, якій передує опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав. БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу. На дублікаті свідоцтва чи витягу обов`язково зазначається його номер та в Реєстрі прав робиться відмітка про втрату оригіналу свідоцтва чи витягу та відмітку про видачу дубліката свідоцтва чи витягу. Під поняттям дублікат (від лат. duplicatus подвоєний) документу слід вважати другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. Такий документ є ідентичний похідному, що має такі самі юридичні наслідки, які і оригінал. Дублікати видаються зокрема, замість втрачених документів, з метою реалізації прав, в даному випадку майнових, заінтересованими особами. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом першої інстанції зазначено, що Одеське бюро технічної інвентаризації, здійснило реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 за заводом «Продмаш». При цьому така реєстрація була проведена на підставі рішення виконкому Суворовської районної ради народних депутатів №234 від 19.04.1991 р. Таким чином підставою виникнення права власності на житловий будинок АДРЕСА_17 стало рішення виконкому №234 від 19.04.1991 р. Таким чином, суд дійшов висновку, що реєстраційне посвідчення, в тому числі і його дублікат є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Реєстраційне посвідчення (дублікат) не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності та є підтверджувальним документом про проведення державної реєстрації. Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22.01.1993 року було скасовано рішення виконкому №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш». Таке рішення було прийнято на підставі розгляду матеріалів, наданих СПТУ-8, постанови Ради Міністрів УРСР від 26.05.1965 року №396, доручення Кабінету Міністрів України від 29.05.1992 року №7935/33 та рішення арбітражного суду №5/363 від 15.10.1992 року. Так, рішенням Арбітражного суду від 15.10.1992 року (справа №5/363) за позовом Одеського заводу «Продмаш» до СПТУ-8 м. Одеси про звільнення будівлі по АДРЕСА_2 , було вирішено вимогу заводу «Продмаш» про звільнення гуртожитку по АДРЕСА_2 , - відхилити, зобов`язано Одеський завод «Продмаш» звільнити будівлю по АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 р. у справі № 916/1107/19, яке набрало законної сили, у якій участь в розгляді приймали учасники по даній справі, було встановлено, що рішенням виконкому Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22.01.1993 року безпідставно та без наявності на те повноважень було скасовано рішення виконкому №234 від 19.04.1991 у повному обсязі, незважаючи на те, що рішенням Арбітражного суду, на яке виконком посилався як на підставу скасування, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: Паустовського,

12. Згідно частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Встановлення зазначених вище обставин рішенням суду, яке набрало законної сили, вказує на те, що рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №234 від 19.04.1991 року в частині реєстрації житлового будинку АДРЕСА_1 за заводом «Продмаш» станом на 26.02.2003 р. було чинним, а Одеське БТІ мало достатньо правових підстав для видачі заводу «Продмаш» дублікату реєстраційного посвідчення. Отже, на підставі правовстановлюючого документу, у цьому випадку є чинне рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №234 від 19.04.1991 року, Одеським міським бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості 26.02.2003 р. було видано дублікат реєстраційного посвідчення. Оскільки рішення про оформлення права власності є правомірним, вимоги про визнання його недійсним не заявлялись, то й документ (дублікат реєстраційного посвідчення), якими оформлюється відповідне право не може бути визнаний недійсним. Отже, дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Таким чином, спірний дублікат, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст основного документу, та не може порушувати права позивача. Тому можливості визнання його судом недійсним у зв`язку з недотриманням процедури його видачі не передбачено. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15-ц (провадження № 14-321цс18), у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 643/13545/16-ц (провадження № 61-35951св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 454/587/17 (провадження № 61-21309св19). З огляду на вказане, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним дубліката, оскільки, як зазначено вище, дублікат договору, який відповідає оригіналу, не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків його сторін, а є документом, який відтворює (дублює) зміст договору, а отже, не порушує права позивача» Приймаючи до уваги, що позовні вимоги заявлені до КП «БТІ» ОМР про скасування запису про реєстрацію є похідними від позовних вимог про визнання недійсним дублікату реєстраційного посвідчення, то і в їх задоволенні слід відмовити. На підставі викладеного суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог в задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, проте вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивуванні такої відмови у задоволенні позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98). Колегія суддів вважає, що позивачами, виходячи зі змісту прав та інтересу, за захистом яких звернулися позивачі, і від характеру його невизнання та порушення , обраний ними спосіб захисту є неефективний, оскільки не приведе до відновлення, на їх думку, порушеного права та без необхідності повторного звернення до суду. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76). Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про неефективність обраного позивачами способу захисту своїх прав, не підлягають аналізу і оцінці як позовні вимоги, так і доводи апеляційної скарги, які зводяться до викладення обставин справи і позовних вимог, у задоволенні яких , на думку скаржника, суд безпідставно відмовив. З огляду на зазначене, є безпідставним посилання скаржника на не залучення до участі у справі у якості третіх осіб Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації, крім того, останні не позбавлені права, у разі, якщо рішенням у даній справі суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки оскаржити його, у визначеному процесуальним законом порядку. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24)). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову в позові. але з інших підстав. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на зазначене, мотивувальну частину судового рішення слід змінити, виклавши її у редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 07.04.2023 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: С.О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе