Постанова 4824 № 754/12409/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2023 року м. Київ справа №754/12409/17 провадження №22-ц/824/6689/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_1 - Даниленка Євгенія Михайловича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року у складі судді Грегуль О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на квартиру та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним правочином,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «НДМО «Діалір» договір №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року дійсним; визнати за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 ; стягнути з ВАТ «НДМО «Діалір» на користь позивача 1280 грн судового збору. Позов обґрунтований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 06 серпня 2003 року ВАТ НДМО «Діалір» було власником вказаної трикімнатної квартири. Відповідно до укладеного між ВАТ НДМО «Діалір» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі договору №49 житлового найму від 29 серпня 2003 року, товариство передало останньому у найм квартиру АДРЕСА_1 терміном на 49 років з дати підписання даного договору до серпня 2052 року. Згідно акту № 1 до договору №49 від 29 серпня 2003 року ОСОБА_1 передано вищевказану квартиру. За змістом укладеного між ВАТ НДМО «Діалір» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі договору №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року, ВАТ НДМО «Діалір» (за договором: «Продавець») продає в розстрочку вказану квартиру, а ОСОБА_1 (за договором: «Покупець») купує дану квартиру на умовах цього договору. Також до договору №15 купівлі-продажу квартири від 05 лютого 2007 року додавався графік погашення заборгованості за квартиру, що була оформлена в приватну власність ОСОБА_1 і цей графік відповідно до п. 3.1.1. є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до експертного висновку №47 від 27 грудня 2003 року, нормативно-будівельна вартість кв. АДРЕСА_1 становила: 60 970 грн. ОСОБА_1 сплатив ВАТ НДМО «Діалір»: 60 970 грн, що підтверджується квитанцією № 507792 від 04 червня 2007 року, призначення платежу дослівно: «Опл. за квартиру зг. дог. №49 від 29/08/2003р. В т. ч. ПДВ». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2014 року введено процедуру санації ВАТ НДМО «Діалір» строком на 12 місяців до 03 грудня 2015 року. ОСОБА_1 зазначав, що після сплати ним ВАТ НДМО «Діалір» повної вартості квартири останнє з незрозумілих причин не виконало взяте на себе зобов`язання щодо посвідчення в нотаріальному порядку укладеного між ними договору купівлі-продажу квартири, хоча він і звертався до ВАТ НДМО «Діалір» з цього приводу неодноразово. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У вересні 2019 року ОСОБА_3 подав позовну заяву про визнання договору №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року нікчемним; стягнути з ОСОБА_1 та ВАТ «НДМО «Діалір» 704,80 грн судового збору. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до норм ЦК України на дату укладення сторонами спірного договору, такий договір мав бути нотаріально посвідчений та мала бути проведена його державна реєстрація, так як цього не відбулось, уважав, що вказаний договір мав бути визнаний судом нікчемним правочином. Зазначав, сторони договору керуючись зловмисною домовленістю, умисно ухилились від нотаріального посвідчення та державної реєстрації, оскільки достеменно знали, що здійснюють відчуження державного майна за очевидно заниженою вартістю та на підставі документу про оцінку, що не був законним на момент укладення спірного договору, тому жоден нотаріус такий договір не посвідчив би. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третьої особи ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням, 23 лютого 2023 року ОСОБА_3 направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. У частині підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 рішення суду просить змінити, додавши до вказаних судом підстав застосування строку позовної давності відповідно до заяв ВАТ«Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» та ОСОБА_3 , а також зазначення про те, що сторони спірного договору купівлі-продажу квартири в законному порядку не досягли згоди щодо істотної умови - вартості квартири, застосувавши незаконний документ про оцінку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно кваліфікував статус третьої особи у вказаній справі, нібито вона не є стороною спору між позивачем та відповідачем, а тому заявлена нею заява про застосування позовної давності є безпідставною. Зазначає, що суд неправомірно та безпідставно не взяв до уваги заявлену відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, а також не врахував і не розглянув аргументи третьої особи, зазначені в розділі 2.2 його позовної заяви щодо того, що при укладенні договору купівлі-продажу позивач та відповідач не дійшли згоди, щодо вартості квартири у законний спосіб - використали незаконну та занижену оцінку. 27 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - Даниленко Є.М. також звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В частині позовних вимог ОСОБА_3 рішення суду просить залишити без змін. З оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим за неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що насправді позивачем доведено, що між ним та відповідачем було досягнуто згоди щодо істотних умов спірного договору, відбулось виконання умов цього договору, але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення. 13 березня 2023 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшов відзив представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Молчанова Миколи Дмитровича, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Даниленка Є.М. у повному обсязі. 10 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду виконуюча повноваження керівника відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» - Куделя М.О. направила відзив, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Даниленка Є.М. , а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року залишити без змін. Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. 05 квітня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - Даниленка Є.М. про відкладення розгляду справи на іншу дату. У клопотанні адвокат Даниленко Є.М. зазначає, що розгляд апеляційних скарг призначено на 11 квітня 2023 року на 14:40. Водночас, він, як представник позивача, не зможе взяти участь в указаному судовому засіданні, оскільки цього дня буде у відрядженні, а саме, братиме участь у засіданні Воловецькогоо районного суду Закарпатської області по справі №936/337/23 за обвинуваченням ОСОБА_5 , як захисник. На підтвердження вказаних обставин надав роздруківку інформації з сайту «Судова влада» щодо дати та часу розгляду справи №936/337/23; належним чином засвідчену копію ордеру на право представництва ОСОБА_5 10 квітня 2023 року апеляційним судом на електронну адресу отримано клопотання представника відповідача ВАТ «НДМО «Діалір» - Барабаш М.Ю. про відкладення розгляду справи з підстав прийняття участі в іншому судовому засіданні в іншій справі №758/2356/17, розгляд якої Подільським районним судом м. Києва також призначено на 11 квітня 2023 року. На підтвердження викладених обставин долучила до клопотання роздруківку з сайту «Судова влада України». 11 квітня 2023 року засобами електронного зв`язку до Київського апеляційного суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_3 - Молчанова М.Д. про відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи за заявами позивача та відповідача, в якій останній просить розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача. Уважає причини неявки представників позивача та відповідача неповажними, оскільки останні не надали суду доказів поважності причин своєї неявки у судове засідання. Окрім того, звертає увагу, що як позивач, так і відповідач під час розгляду справи користувалися послугами інших адвокатів. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Даниленко Є.М. , як представник позивача ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд справи 11 квітня 2023 року о 14:40 як на вказану ним електронну пошту, так і засобом поштового зв`язку (а.с. 208, 210 т. 5). Як убачається з матеріалів справи адвокат Даниленко Є.М представляє інтереси ОСОБА_1 у даній справі на підставі угоди про надання правової допомоги від 02 травня 2018 року та ордеру серії КС №355680 (т. 1 а.с. 131-132). У свою чергу, з ОСОБА_5 , інтереси якого Даниленко Є.М. має намір представляти у справі 936/337/23, адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги лише 03 квітня 2023 року. Представник відповідача ВАТ «НДМО «Діалір» - Барабаш М.Ю. також належним чином та завчасно повідомлена про розгляд справи 11 квітня 2023 року о 14:40, про що особисто зазначає у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи. Розгляд даної справи триває з вересня 2017 року, тобто більше 5 років. Таким чином, у зв`язку з тривалим розглядом цієї справи, докладним викладенням письмово доводів та заперечень як сторони позивача, так і сторони відповідача, а також беручи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, колегія вважає, що клопотання представника ОСОБА_1 - Даниленка Є.М. та клопотання представник відповідача ВАТ «НДМО «Діалір» - Барабаш М.Ю. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають, оскільки адвокатами жодним чином не обґрунтовано причини надання переваги участі у судовому засіданні в інших справах, а отже наведені причини неявки в судове засідання є неповажними. Окрім того, як позивач, так і відповідач не були позбавлені можливості з`явитися особисто, скористатися послугами іншого представника або прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні, яке відбулось у режимі відеоконференції, вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року не є укладеним і не створює прав та обов`язків для сторін. У зв`язку з тим, що спірний договір №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року не є укладеним і не створює прав та обов`язків для сторін, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним правочином задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки по неукладеним правочинам немає потреби вказувати про нікчемність правочину або відмову в цьому. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 06 серпня 2003 року ВАТ НДМО «Діалір» є власником трикімнатної кв. АДРЕСА_1 . 29 серпня 2003 року між ВАТ НДМО «Діалір» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір №49 житлового найму, за умовами якого ВАТ НДМО «Діалір» передало ОСОБА_1 у найм квартиру АДРЕСА_1 терміном на 49 років з дати підписання даного договору до серпня 2052 року. Згідно акта № 1 до договору № 49 від 29 серпня 2003 року ОСОБА_1 передано квартиру АДРЕСА_1 . 05 лютого 2007 року між ВАТ НДМО «Діалір» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ВАТ НДМО «Діалір» (за договором: «Продавець») продає в розстрочку кв. АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 (за договором: «Покупець») купує дану квартиру на умовах цього договору. Також до договору № 15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року додається графік погашення заборгованості за квартиру АДРЕСА_1 , що оформлена в приватну власність ОСОБА_1 і цей графік відповідно до п. 3.1.1. є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 2.1. - п. 2.1.4. договору № 15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року продавець зобов`язується: продати квартиру в розстрочку терміном на 20 (двадцять) років; продати квартиру за ціною, яка визначена в експертному висновку № 47 від 27 грудня 2003 року та становить 60 970 грн; надати відповідні документи та нотаріально оформити купівлю-продаж квартири; сплатити податок з продажу квартири. Згідно п. 3.1. - п. 3.2.1. вказаного договору купівлі-продажу покупець зобов`язується: погашати заборгованість за куплену квартиру згідно графіку, який є невід`ємною частиною цього договору; сплатити інші витрати (за винятком п. 2.1.4.), пов`язані з оформленням купівлі-продажу квартири. Покупець має право достроково сплатити вартість квартири. Відповідно до експертного висновку № 47 від 27 грудня 2003 року, нормативно-будівельна вартість кв. АДРЕСА_1 становить 60 970 грн. ОСОБА_1 сплатив ВАТ НДМО «Діалір» 60 970 грн, що підтверджується квитанцією №507792 від 04 червня 2007 року, призначення платежу дослівно: «Опл. за квартиру зг. дог. № 49 від 29/08/2003р. В т. ч. ПДВ». Ухвалою господарського суду міста Києва від 03 грудня 2014 року введено процедуру санації ВАТ НДМО «Діалір» строком на 12 місяців до 03 грудня 2015 року. Звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, ОСОБА_1 посилався на те, що після сплати ним ВАТ НДМО «Діалір» повної вартості квартири, останнє з незрозумілих причин не виконало взяте на себе зобов`язання щодо посвідчення в нотаріальному порядку укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ НДМО «Діалір» договору купівлі-продажу квартири. Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Статтею 210, частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації. Договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації. Відповідно до статей 2, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210, частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року частина третя статті 640 ЦК України мала наступну редакцію: «Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації». Отже, враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05 лютого 2007 року в силу статті 657 ЦК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання його дійсним, відповідно, правильно відмовив у задоволенні вимог позивача про визнання права власності на спірне нерухоме майно. Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно абзацу другого пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким обґрунтовується позов ОСОБА_3 , вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з тим, що спірний договір №15 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 лютого 2007 року не є укладеним і не створює прав та обов`язків для сторін, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нікчемним правочином задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки по неукладеним правочинам немає потреби вказувати про нікчемність правочину або відмову в цьому. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 №758/10335/16-ц). Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо застосування строку позовної давності є неспроможними з огляду на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав їх необґрунтованості, що виключає можливість застосування строку позовної давності. На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Доводи апеляційних скарг на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, відсутні, а отже, у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_1 - Даниленка Євгенія Михайловича - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено «11» квітня 2023 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик