Постанова Київський апеляційний суд № 939/3138/21 939/1790/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 939/3138/21; № 939/1790/22 Апеляційне провадження 22-ц/824/2906/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області 07 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Міланіч А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки, в с т а н о в и в :: у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути заборгованість за договором оренди у сумі 68 131,39 грн, пеню у сумі 12 237,99 грн, інфляційні збитки у сумі 7 413,94 грн, 3 % річних у сумі 3 327,63 грн, а всього 91 110,99 грн. В обґрунтування позову зазначала, що 13.10.2017 між сторонами укладено договір оренди належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, площею 6,7586 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського (на даний час - Бучанського) району Київської області, строком до 12.10.2025. Відповідно до умов даного договору відповідач зобов`язався щоквартально, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим кварталом, сплачувати орендну плату в розмірі: 68 грн - в період з набуття чинності договором до 12.10.2018, 17 741,33 грн - з 13.10.2018 по 12.10.2025, з урахуванням щорічної індексації на індекс споживчих цін за попередній рік. Відповідач умови вказаного договору не виконує, орендну плату за земельну ділянку не сплачує. Рішенням Бородянського районного суду Київської області 07.12.2022позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у 68 131,39 грн, пеню в сумі 12 237,99 грн, три проценти річних в сумі 3 327,63 грн та компенсацію інфляційних збитків в сумі 7 413,94 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд прийняв до відома лише позицію позивачки та не врахував надані ним докази, якими є офіційні відповіді державних структур, та якими підтверджується, що у межах земельної ділянки, яка йому передана в оренду, існують меліоративні системи, які не експлуатуються, а тому використання земельної ділянки з гончарним дренажем для індивідуального садівництва може призвести до порушення інфраструктури меліоративної системи та викликати вторинне заболочення території. У договорі оренди орендодавець не вказав про те, що земельна ділянка відноситься до меліоративних земель. Суд не навів доводів та доказів на підтвердження існування у нього обов`язку самостійно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації ринкової грошової оцінки землі згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі. Суд також не надав належної правової оцінки умовам договору оренди, за якими орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених п. 6.5 договору, оскільки земельна ділянка не відповідає цільовому призначенню. Протягом 3 років позивачка не зверталася до нього про виконання будь - яких зобов`язань, що свідчить про те, що позивачка знала про неможливість використання земельної ділянки за призначенням. Суд повернув йому зустрічний позов, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, стан земельної ділянки відповідачу достеменно відомий оскільки він орендує сусідні ділянки на підставі відповідних договорів. Крім того, одна із сусідніх ділянок належить його батьку. Земельна ділянка не є землею меліоративним фондом вже більше 30 років, про що відповідачу достеменно відомо. Відсутність системи меліорації в такий період сформувало властивості земельної ділянки, які були відомі відповідачу на момент укладення договору та не свідчать про наявність недоліків земельної ділянки та неможливість ведення на ній садівництва. Відповідач користувався орендованою ділянкою, не звертався з питань наявності будь - яких недоліків, а також матеріали справи не містять доказів які б свідчили про наявність недоліків орендованої земельної ділянки. Посилання відповідача про те, що позивачка мала відмовитись від договору оренди земельної ділянки з власної ініціативи з причин несплати орендної плати вважає безпідставними, оскільки договір є діючим та чинним. Факт застосування подвійної індексації відсутній у спірних правовідносинах. Базова ставка орендної плати залишилась незміною, інші нарахування здійснені відповідно до умов укладення договору з якими відповідач погодився при укладені договору. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2017 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, площею 6,7586 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського (на даний час - Бучанського) району Київської області, строком на вісім років до 12.10.2025. Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянки від 18.12.2007 вищевказана земельна ділянка належить на праві власності позивачці. Відповідно до умов даного договору (п. 4.1 - 4.3) відповідач зобов`язався щоквартально, не пізніше 5 числа місця, наступного за розрахунковим кварталом, сплачувати орендну плату в розмірі: 68 грн - в період з набуття чинності договором до 12.10.2018, 17 741,33 грн - з 13.10.2018 по 12.10.2025, з урахуванням щорічної індексації на індекс споживчих цін за попередній рік. Відповідно до п. 4.6 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно розрахунку, складеного позивачкою, заборгованість відповідача по орендній платі за період з 13.10.2018 по 12.10.2021 складає 68 131,39 грн, пеня за період з 22.06.2021 по 22.12.2021 - 12 237,99 грн, інфляційні збитки за період з лютого 2019 року по жовтень 2021 року - 7 413,94 грн, 3 % річних за період з 06.02.2019 по 22.12.2021 - 3 327,67 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, та відповідно до ч. 2 ст. 25 даного Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. За обставинами справи встановлено, що сторони 13.10.2017 уклали договір оренди земельної ділянки, з цільовим призначенням - для ведення садівництва. Право оренди зареєстровано у в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.10.2017, номер запису 22831406. Відповідно до п. 2. 1 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,7586 га; склад угідь - багаторічні насадження; експертна оцінка земельної ділянки становить 811 032 грн. Відповідно до п. 2.4 договору земельна ділянка має недоліки, а саме, багаторічні рослини, самосіви, які не мають матеріальної та юридичної цінності, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата передається особисто орендодавцю від орендаря у грошовій формі, про що складається відповідна розписка або перераховується на розрахунковий/картковий рахунок орендодавця з розрахункового рахунку орендаря та на момент укладення договору складає 68 грн - в період з набуття чинності договором до 12.10.2018, 17 741,33 грн - з 13.10.2018 по 12.10.2025 (з урахуванням ПДФО та військового збору). Відповідно до п. 4.2 обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням щорічної індексації на індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік. Відповідно до п. 4.3 договору орендна плата вноситься щоквартально, не пізніше 5 числа місця, наступного за розрахунковим кварталом, протягом якого орендар користується земельною ділянкою. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.6 договору). Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендної плати у строки, визначені договором та фактично відповідач не заперечує, що він умови договору щодо оплати за оренду земельної ділянки не виконував. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позовні вимоги законні та обґрунтовані. Доводи апеляційної скарги про те, що суд повернув зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди та відшкодування шкоди були предметом розгляду у справі на ухвалу суду від 06.12.2022 та апеляційна скарга залишена без задоволення, а відтак ці доводи у даному провадженні не розглядаються. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Спірна земельна ділянка має цільове призначення - для садівництва, про що зазначено як у Державному акті на право власності на земельну ділянку, так і у договорі оренди земельної ділянки. З часу укладення договору оренди (13.10.2017) та до подачі даного позову відповідач не звертався до позивачки чи до суду з вимогою про розірвання договору оренди або визнання договору недійсним з тих підстав, що земельна ділянка має недоліки та не може використовуватися за призначенням. Відтак на час розгляду даного спору договір оренди не розірваний та не визнаний недійсним, а тому, сама по собі відповідь Державного агентства водних ресурсів України Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра від 08.02.2022 про те, що земельні ділянки, у тому числі і та, яка є предметом даного спору, перебувають на меліоративних землях внутрішньогосподарської осушувальної меліоративної системи з гончарним дренажем, не є підставою для відмови у позові. Оскільки доводи апеляційної скарги щодо неправомірності судового рішення базуються лише на недійсності договору оренди, який на час розгляду даної справи недійсним не визнавався, колегія суддів такі доводи відхиляє. Позивачкою надано розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, складений відповідно до умов договору. Відповідач заперечуючи проти правильності такого розрахунку свій контрозрахунок не надав та розрахунок, наданий позивачкою не спростував. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки заборгованість по орендній платі є грошовим зобов`язання, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України. Розрахунок нарахувань трьох процентів річних та інфляційних збитків відповідачем також не спростовано. Застосування відповідно до п. 4.2 для обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку індексу інфляції за попередній рік, не перешкоджає застосуванню інфляційної складової при стягненні боргу, оскільки застосування індексу інфляції при визначенні розміру орендної плати має іншу правову природу, ніж застосування індексу інфляції при простроченні боргового зобов`язання. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Представник позивачки ОСОБА_3 подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 11 666,20 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції та 20 181,74 грн за розгляд справи у суді першої інстанції. Відповідач подав заяву, в якій просить залишити заяву про розподіл судових витрат без розгляду та повернути представнику позивачки, при цьому вказав, що розмір витрат значно завищено та він не може бути більшим ніж 4 621,74 грн за актом № 1 та не більшим ніж 2 563,20 - за актом №

2. Зазначає, що договір про надання правової допомоги не є укладеним. Представник позивачки у суді першої інстанції не заявляв вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а його заяву про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат 12.12.2022 судом першої інстанції відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України залишено без розгляду. Щодо зустрічної позовної заяви, то представником позивачки не було подано заяви про розподіл судових витрат ні під час розгляду справи, ні після ухвалення ухвали суду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Оскільки питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції вирішується при ухвалені рішенні, дане питання у суді апеляційної інстанції розгляду не підлягає. Відтак вимоги представника позивачки про стягнення витрат за надання правничої допомоги у суді першої інстанції суперечать вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, надану при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. 08.22.2021 між позивачкою та адвокатом Науменко О.Г. укладено договір про надання правничої допомоги № 08-11/2021. В умовах договору не визначено розмір гонорару адвоката. Відповідно до акта приймання - передачі № 2 наданих послуг витрати на правничу допомогу включають витрати як у даній справі, так і у справі № 939/1790/22, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви на загальну суму 11 666,20 грн. З даного акта не вбачається який розмір витрат визначено сторонами за надання правової допомоги при апеляційному розгляді справи на рішення суду. Разом з тим, зазначені справи розглядалися у різних провадженнях та вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 939/1790/22 не можуть розглядатися у даній справі. З акта приймання - передачі № 2 не вбачається, який розмір витрат визначено сторонами за надання правової допомоги при апеляційному розгляді справи на рішення суду. Оскільки відсутні докази понесення витрат на правничу допомогу у даній справі такі вимоги не можуть бути задоволені. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області 07 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає, крім з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 10.04.2023. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук