Постанова Київський апеляційний суд № 760/20854/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №760/20854/14-ц номер провадження №22-ц/824/227/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. секретаря Рагушіна І.В. за участю: представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Солом`янського районного суду міста Києва Коробенко С.В. у цивільній справі №760/20854/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- встановила: У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь завдану матеріальну шкоду внаслідок спричинення шкоди здоров`ю дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 780070 грн., моральну шкоду у розмірі 500000 грн. та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 23 вересня 2013 року на вул. Солом`янській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda CX-5», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок якої, остання отримала травму голови та удар в районі живота, після чого її самопочуття різко погіршилося та її було «швидкою» доставлено до лікарні №17. В лікарні позивачу стало гірше, де вона у зв`язку з високим рівнем цукру в крові впала в діабетичну кому. Після реанімації позивача перевели в центр ендокринології, де підтвердили, що внаслідок стресу та нервового зриву у неї розпочався цукровий діабет і відтепер їй постійно необхідно буде приймати інсулін. Враховуючи, що позивач ніколи раніше не хворіла на цукровий діабет, остання переживала депресивний стан, постійно плакала, втратила інтерес до життя. Протягом більше 22 днів вона перебувала на стаціонарному лікуванні в центрі ендокринології. Нею було витрачено власні кошти на купівлю медикаментів та інших медичних засобів для лікування цукрового діабету в сумі 9247,49 гривень. Виникнення у позивача цукрового діабету, остання пов`язує виключно з травмами та стресом, які отримала під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 30000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила рішення суду скасувати, та постановити нове судове рішення, за яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що судом не враховані реальні події ДТП та його наслідки, визнані доведеними припущення експертів, що не ґрунтуються на жодному медичному дослідженні, проігноровані проведенні за ініціативою позивача висновки європейської лабораторії та імунологічного дослідження. Суд відмовляючи у стягненні суми витраченої на ліки безпідставно посилався на те, що позивач не зверталася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду пов`язану із її лікуванням. Зазначає, що вона зверталася до страхової компанії з такою заявою, проте питання щодо відшкодування витрат пов`язаних з травмами страхова компанія не розглядала. Відзив до суду не надходив. У судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведеній у ній підстав. Представник відповідача - адвокат Цесельська І.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Українська страхова група», у зв`язку з чим, саме на неї покладається обов`язок по відшкодуванню зазначеної шкоди. Разом з тим, доказів на підтвердження звернення позивача до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з її лікуванням, матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 вересня 2013 року приблизно о 13 год. 50 хв. в м. Києві на вул. Протасів Яр сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_2 , та автомобіля «Mazda СХ-5», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 . У відповідності до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року ОСОБА_4 було визнано винним вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, тобто у даній дорожньо-транспортній пригоді. Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала травми та у зв`язку з погіршенням стану було госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні №17. З копії медичної карти стаціонарного хворого №1447/1063 із Київської міської клінічної лікарні№17 вбачається, що ОСОБА_1 доставлена 23 вересня 2013 року у відділення політравми, де після огляду черговим лікарем був поставлений діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Закрита травма хребта. Забій шийного відділу хребта». 26 вересня 2013 року сталося погіршення стану пацієнтки, а 27 вересня 2013 року встановлений діагноз: Цукровий діабет, перший тип, вперше виявлений, важка форма, стан декомпенсації, Кетоацидоз. Гострий панкреатит». Встановлено, що за заявою потерпілої ( ОСОБА_1 ) було порушено кримінальне провадження №12014100090000453 від 18 січня 2014 року за ч. 1 ст. 286 КК України, проте за підсумками проведених судово-медичних експертиз 25 липня 2014 року вказане кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу марки «Mazda СХ-5», д/н НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СК «Українська страхова група». Так, 16 грудня 2013 року ОСОБА_1 виплачене страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілої, в розмірі 32390,87 гривень. Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з п. 23.1. ст.. 23 вказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Пунктом 24.1 ст. 24 зазначеного Закону встановлено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2013 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda CX-5», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок якої, остання отримала травми. Винним у вчиненні зазначеної ДТП визнано ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована в ПрАТ «СК «Українська страхова група». Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди заподіяною життю та здоров`ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в межах страхового відшкодування покладається на ПрАТ «СК «Українська страхова група». З матеріалів справи вбачається, що на придбання ліків та медичних препаратів позивач витратила кошти у сумі 4352,91 грн. Вказана сума знаходиться у межах ліміту відповідальності страховика, а відтак, покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Доказів на підтвердження того, що позивач зверталася до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про відшкодування їй матеріальної шкоди завданої її здоров`ю внаслідок ДТП, матеріали справи не містять. Посилання скаржника на те, що вона зверталася до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди. Стягуючи на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди кошти у сумі 30 000 грн., суд першої інстанції виходив з відсутності причинно-наслідкового зв`язку між подією та виникненням у ОСОБА_1 захворювання на цукровий діабет і в той же час - наявність провокуючого впливу на його маніфестацію, вважаючи, що запропонований експертом розмір компенсації за спричинену моральну шкоду не є виваженим та справедливим по відношенню до обох сторін, зокрема, до відповідача. Проте, погодитися з таким висновком суду не можна виходячи з наступного. Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з положеннями ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц. При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди. Тобто і відшкодування упущеної вигоди, і відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною. Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просила стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., зазначаючи, що вказаною дорожньо-транспортною пригодою їй завдано моральну шкоди, яка полягає у завданні тілесних ушкоджень, душевних стражданнях, захворюванні на цукровий діабет, що повністю змінив її звичний режим життя, нанесенні шкоди психічному здоров`ю. З метою повного та всебічного розгляду справи, на підтвердження чи спростування наявності причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 23 вересня 2013 року та цукровим діабетом І типу, який виник у ОСОБА_1 , судом першої інстанції, за клопотанням позивача, неодноразово призначалась комплексна судово-медична експертиза, проведення якої доручалось Київському міському бюро судово-медичної експертизи, Головному бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України». Так, згідно висновків експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №393/Е від 22 квітня 2014 року та №1177/Е від 17 липня 2014 року, складених за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи на виконання вимог ухвал суду першої інстанції, причинно-наслідкового зв`язку між цукровим діабетом І типу, який виявлено у ОСОБА_1 , та подіями, що мали місце 23 вересня 2013 року при дорожньо-транспортній пригоді, не вбачається. Згідно висновку комісійної експертизи ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» №435/19 від 03 березня 2020 року, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, дорожньо-транспортна подія, яка відбулася 23 вересня 2013 року, була лише провокуючим фактором, що сприяв прояву вже існуючого цукрового діабету, тобто між цією подією та виникненням у ОСОБА_1 захворювання прямого причинно-наслідкового зв`язку не вбачається. Згідно висновків комісійної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №403/16 від 17 липня 2014 року та №50216/ц від 17 червня 2016 року, складених за результатами проведення судово-медичної експертизи на виконання постанов слідчого винесених у рамках кримінального провадження, стресова ситуація у ОСОБА_1 , яка можливо мала місце 23 вересня 2013 року при дорожньо-транспортній пригоді, могла стати приводом, що міг сприяти маніфестації цукрового діабету І типу та який клінічно проявився 27 вересня 2013 року. Відповідно, виникнення у ОСОБА_1 цукрового діабету І типу не знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 23 вересня 2013 року. Отже, зміст експертних висновків зводиться до того, що між дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 23 вересня 2013 року, та виникненням у ОСОБА_1 цукрового діабету І типу, прямого причинно-наслідкового зв`язку не встановлено. Таким чином, доводи скаржника про наявність причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 23 вересня 2013 року та наявним у неї захворюванням, не знайшли свого підтвердження. Проте, як вбачається з матеріалів справи, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримала тілесні ушкодження, які, згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №393/Е від 22 квітня 2014 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з наведеним, позивач була вимушена звернутися за медичною допомогою, пройти обстеження та лікування, що свідчить про завдання їй моральної шкоди. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що з боку відповідача, якого постановою суду визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, не здійснювалось будь-яких дій, спрямованих на загладжування страждань позивача. Факт завдання позивачу моральної шкоди, встановлено також висновком експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової психологічної експертизи № 6687/17-61 від 09 лютого 2017 року, проведеної на виконання ухвали суду першої інстанції. Складаючи вказаний висновок, експерт врахував відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між виникнення у позивача цукрового діабету І типу та дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 23 вересня 2013 року. Виходячи із психічного стану позивача, взявши до уваги тілесні ушкодження, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, експерт вважав, що орієнтовний розмір моральної шкоди завданого позивачу, який підлягає стягненню з винуватця ДТП, складатиме матеріальний еквівалент у розмірі 14 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом. Відповідно до ст.. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Складений експертом КНДІСЕ висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи № 6687/17-61 від 09 лютого 2017 року, є повним та обґрунтованим, що відповідає іншим наявним в матеріалах справи доказів. Так, враховуючи вищевикладене а також наявність порушеного права позивача та встановлені обставини щодо завдання скаржнику моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, нанесенні шкоди психічному здоров`ю, яке супроводжується депресивним станом, лікуванні, втраті усталеного способу життя, моральних стражданнях, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та постановити нове, яким стягнути в якості відшкодування моральної шкоди 84000 грн., оскільки, з огляду на фактичні обставини справи, саме такий розмір відшкодування відповідатиме критеріям розумності, виваженості, справедливості та встановленим експертом на підставі проведення судової психологічної експертизи. Таким чином, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір моральної шкоди, визначеного судом першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача є недостатнім з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Посилання скаржника на висновки європейської лабораторії та імунологічного дослідження, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані висновки не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням позивача та дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 23 вересня 2013 року. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем були понесені наступні витрати: 6 326 грн. - витрати на проведення комісійного судово-медичного дослідження №416/09 від 25 травня 2016 року; 6 050 грн. 90 коп. - витрати на проведення комісійної (комплексної) судово-медичної експертизи по договору №48 від 11 листопада 2016 року; 6 696 грн. - витрати на проведення судово-психологічної експертизи; 11 494 грн. - витрати на проведення повторної судово-медичної експертизи; 12 000 витрати на правничу допомогу. Згідно ч.1 13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 19021 грн. 10 коп. Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Частиною 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог з зазначених вище підстав. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, виходячи з приписів ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 145 грн. 70 коп. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року скасувати в частині визначеного розміру моральної шкоди та судових витрат та постановити в цій частині нове судове рішення за яким; Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 84000 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 19021 грн. 10 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 145 грн. 70 коп. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: