LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд462/7883/23

від 14.08.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 462/7883/23 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б. М. Провадження № 22-ц/811/3692/24 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Салати Я.І. з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 06 листопада 2021 року о 15 год. 30 хв. по вулиці Любінській, 162 у місті Львові пошкоджено належний йому автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відновлення якого витрачено 72660.00 грн. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року винним у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля «Kia Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «ПЗУ Україна». Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 36 923.80 грн., однак ПрАТ «ПЗУ Україна» виплатило йому лише половину страхового відшкодування, недоплативши 18 461.90 грн. Оскільки страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, з ОСОБА_3 на його користь підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 35 736.20 грн. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди погіршився стан його здоров`я, він зазнав сильних душевних страждань та нервового напруження, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 100 000 грн. З наведених підстав просив: -стягнути з ОСОБА_3 на його користь 35 736.20 грн - різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою; 100 000.00 грн - моральної шкоди, а всього 135 736.20 грн; -стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на його користь 18 461.90 грн. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 листопада 2024 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 54 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 146 грн. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі покликається на те, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а відтак встановлено його вину у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 06 листопада 2021 року о 15 год. 30 хв. по вулиці Любінській, 162 у місті Львові. Вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 72625,39 грн, а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 36 923,80 грн. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» як страховиком винуватця дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування лише в розмірі 18461,90 грн., однак цього недостатньо для повного відшкодування шкоди. За результатом його звернення до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про здійснення доплати страхового відшкодування, йому відмовлено у зв`язку з тим, що не скасована його вина у дорожньо-транспортній пригоді, встановлена постановою Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року. Оскільки постановою Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року відносно нього закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, відтак відсутнє рішення компетентного органу про невідповідність його дій дорожній обстановці та наявність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, тому виплата страхового відшкодування, виходячи з обопільної вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди є неправомірною. На страховика покладено обов`язок виплатити страхове відшкодування з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 36 923,80 грн., однак страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, тому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 35 736,20 грн. зобов`язана виплатити винна особа, а саме, ОСОБА_3 . Крім того, стягуючи моральну шкоди в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції не врахував характер діяння та поведінку відповідача, а також пережиті ним душевні страждання, нервовий стрес та напруження. Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 листопада 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,, а саме: -стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 35736,20 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а всього 135736,20 грн.; -стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 18461.90 грн. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Пунктом 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Судом встановлено, що 06 листопада 2021 року о 15 год. 30 хв. по вулиці Любінській, 162 у місті Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Kia Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали пошкодження. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААБ № 270359 від 06 листопада 2021 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Kia Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року у справі №462/8293/21 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААБ № 270358 від 06 листопада 2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Kia Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року №465/8953/21 провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Постанова Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року №465/8953/21 в апеляційному порядку не оскаржувалася, в тому числі і щодо підстави закриття провадження, а відтак набрала законної сили. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відтак, обопільна вина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 06 листопада 2021 року, є встановленою і доводами апеляційної скарги не спростовується. Системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, як а є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоди, завданої внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з роз`ясненнями пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльність наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18. Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 65-D/10/62, складеним 15 березня 2022 року ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту становить 75625.39 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 36923.80 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Kia Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застраховано Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі полісу № ЕР.204136031. Полісом № ЕР.204136031 передбачено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. з розміром франшизи, що становить 0.00 грн. 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. Платіжною інструкцією від 17 березня 2022 року № 00074061 підтверджується, що ПрАТ «ПЗУ Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 16 487.16 грн. З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ» із заявою про доплату страхового відшкодування. Згідно з листом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 05 червня 2023 року виплату страхового відшкодування на підставі заяви ОСОБА_1 проведено в розмірі 50 % від суми страхового відшкодування, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено на обох учасників дорожньо-транспортної пригоди і вина водія автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена постановою Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року не скасована, у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення доплати страхового відшкодування. Встановивши наявність обопільної вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, та врахувавши, що сторони не заявляли клопотання про проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у дорожньо-транспортній пригоді кожного з водіїв, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку ,що розмір заподіяної шкоди визначався шляхом поділу на кількість відповідальних за спричинення шкоди осіб, а відтак у страховика не виникало обов`язку здійснювати страхову виплату у більшому розмірі, ніж половина суми страхового відшкодування. Враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася за обопільною виною обох водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило страхове відшкодування в розмірі, що відповідає вимогам пункту 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Заявляючи вимоги про стягнення з ОСОБА_3 35736.20 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням позивач не надав документів на підтвердження оплати надання послуг з ремонту його автомобіля, які б визначали реальну вартість виконаних робіт, проведених для відновлення пошкодженого майна, тобто фактичний розмір витрат, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність фактичного розміру шкоди та відсутність підстав для стягнення такої різниці з відповідача. Разом з тим, позивач помилково посилається на звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 65-D/10/62, складений 15 березня 2022 року ФОП ОСОБА_4 , на підставі якого страховиком здійснено розрахунок страхової виплати, оскільки такий не є доказом фактичної вартості ремонту належного позивачу автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 , крім стягнення майнової шкоди, просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19. Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач зазначає, що така завдана протиправною поведінкою щодо нього внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та полягала у пошкодженні його майна та погіршенні стану його здоров`я, сильних душевних стражданнях та нервовому напруженні, яких він зазнав в результаті дорожньо-транспортної пригоди. На підтвердження погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 надав епікриз стаціонарної карти №17147, з якого вбачається, що з 17 серпня 2022 року до 23 серпня 2022 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» з діагнозом: ІХС. Атеросклеротичний коронарокардіосклероз. Гострий інфаркт міокарда STEMI по задньодіафрагмальній ст. л/ш РТСА та стентування правої коронарної артерії (DES-3), ускладненим СН IIАст. зі збереженою систолічною функцією л/ш (ФВ - 55 %) NYHA III, та супутнім діагнозом: гіпертонічна хвороба III стад., 3 ступ. глш, гіпертензивне серце. Ризик

4. Однак, враховуючи характер захворювання, а також те, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 та необхідність у проходженні лікування у зв`язку з цим відбулося більш, ніж через десять місяців після дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 06 листопада 2021 року, та госпіталізацією позивача 17 серпня 2022 року. Водночас, в будь-якому випадку дорожньо-транспортна пригода та пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний уклад життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану. Враховуючи обставини справи, глибину страждань позивача, обопільну вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення моральної шкоди в більшому розмірі не відповідають обставинам справи, а відтак вимога позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. є необґрунтованою, тому не може бути задоволеною в повному обсязі. Покликання апелянта на те, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2023 року №465/8953/21 не встановлено вину ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 06 листопада 2021 року, не заслуговують на увагу, оскільки провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки у разі відсутності вини особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16 та від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц. Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно нормст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає. Керуючись ст.ст. 367, 368 п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 листопада 2024 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 серпня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»