Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/4975/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/448/23Головуючий по 1 інстанції Справа №712/4975/22 Категорія: 304070000 Пироженко С.А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Нерушак Л.В., Новікова О.М. секретар Любченко Т.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; представник позивача адвокат Татаринов Олександр Сергійович; відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»; представник відповідача адвокат Моцайко Валентина Сергіївна; особа, яка подала апеляційну скаргу представник позивача адвокат Татаринов Олександр Сергійович; розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Татаринова Олександра Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2022 року у справі № 712/11979/21, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим тарифом» в сумі 4 691 476,53 грн., пеню 105 012,18 грн., 3% річних в розмірі 18804,56 грн., інфляційні втрати в сумі 32 265,68 грн., та сплачений судовий збір в сумі 11350 грн., а всього 4 858 908,95 грн. 28 червня 2022 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду у справі № 712/11979/21 та цього дня ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Черкасиенергозбут» із заявою про виконання рішення суду, в якій запропонував Товариству добровільно виконати рішення суду шляхом перерахування присуджених грошових коштів на банківський рахунок останнього. В той же день, після отримання заяви ОСОБА_1 , ТОВ «Черкасиенергозбут» перерахувало в безготівковій формі на банківський рахунок позивача два платежі: 3 776 638,60 грн. - в рахунок сплати стягнутої за рішенням суду основної суми заборгованості за електричну енергію вироблену за «зеленим тарифом», яка становила 4 691 476,53 грн., але за вирахуванням 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору склала - 3 776 638,60 грн.; 167 432,42 грн. - пеня, 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір (105 012,18+18804,56 грн. + 32 265,68 грн. + 11350 грн.). Із посиланням на обставини, встановлені рішенням суду у справі № 712/11979/21, п. 4.10. Договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, укладеними між сторонами, та положення статті 625 ЦК України, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на його користь 293 827,82 грн. - пені, 48 585,70 - 3% річних та 726 244,19 грн., а разом 1 068 657,71 грн. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтоване тим, що не виконання зобов`язання не залежало від волі відповідача, оскільки ТОВ «Черкасиенергозбут» отримало від НКРЕКП вимогу щодо приведення дій у відповідність до вимог чинного законодавства та припинення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у позивача. Відповідач не мав правової підстави продовжувати надалі купівлю електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством за вказаними договорами. Суд також вказав, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2022 року, виконано відповідачем в повному обсязі, тому додаткове стягнення з відповідача за вказаний у позовній заяві період та після серпня 2021 року, коли купівля електричної енергії відповідачем у позивача була припинена, є неправомірним. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Татаринов О.С. подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2023 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У апеляційній скарзі, крім обставин, викладених у позовній заяві, вказує на помилковість висновків суду про додаткове стягнення з відповідача заявлених позивачем сум, оскільки ОСОБА_1 не здійснює нарахування штрафних санкцій після стягнення заборгованості за укладеними договорами після рішення суду, що набрало законної сили, а здійснює донарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат з дня наступного за днем, по який було здійснено нарахування штрафних санкцій станом на пред`явлення позову у справі № 712/11979/21 (тобто за весь період розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції) до дня фактичного виконання рішення суду у вказаній справі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, тобто, до 27 червня 2022 року. Зазначає, що не заслуговують на увагу твердження суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок не є безспірним доказом обов`язку відповідача сплатити 3 % річних, інфляційні втрати та пеню без надання доказів існування самого боргу, так як факт існування боргу підтверджений рішенням суду, яке набрало законної сили. Просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 712/11967/21, щодо того, що лист НКРЕКП від 26 серпня 2021 року за вих. № 1571/14.1.1/5-21 не є тією обставиною, яка звільняє від виконання зобов`язань за договорами, і з якою частина третя статті 551 ЦК України пов`язує право суду зменшити розмір неустойки. Представник відповідача адвокат Моцайко В.С. подала відзив на апеляційну скаргу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві вказує, що причиною неналежного виконання зобов`язання є: непередбачувана обставина лист НКРЕКП від 26 серпня 2021 року та якби відповідач проігнорував вимогу щодо припинення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у ОСОБА_1 , регулятор мав право позбавити ТОВ «Черкасиенергозбут» ліцензії на провадження діяльності з постачання електричної енергії, що у свою чергу призвело б до фактичного припинення господарської діяльності Товариства. Зазначає, що період прострочення виконання зобов`язання є незначним. Вказує, що стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 1 068 657,71 грн може призвести до понесення неочікуваних додаткових витрат ТОВ «Черкасиенергозбут», що у свою чергу, може вплинути на безперебійне постачання електричної енергії всім побутовим та малим не побутовим споживачам на території Черкаської області. Звертає увагу, що у період введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року побутові споживачі (населення) несвоєчасно та не в повному обсязі здійснюють розрахунки за спожиту електричну енергію, значна кількість побутових споживачів взагалі припинила здійснювати будь-які розрахунки за спожиту електроенергію розуміючи, що електропостачання не можливо припинити у період воєнного стану, внаслідок чого утворилась дебіторська заборгованість перед Товариством у загальному розмірі 20 930 301,69 грн. У зв`язку із цим понесення будь-яких додаткових витрат ТОВ «Черкасиенергозбут» може призвести до припинення закупівлі електричної енергії на ринку, внаслідок чого може бути припинене постачання електричної енергії всім споживачам Товариства в межах Черкаської області та об`єктам критичної інфраструктури. Вважає, що вчинені позивачем дії свідчать про намагання збагатитись незаконним шляхом, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, стягнуто з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим тарифом» в сумі 4691476,53 грн, пеню 105012,18 грн, 3 % річних в розмірі 18804,56 грн, інфляційні втрати в сумі 32265,68 грн та сплачений судовий збір в сумі 11350 грн, а всього 4858908,95 грн. Вказаними рішенням судів встановлено наявність у ТОВ «Черкасиенергозбут» заборгованості за укладеними із ОСОБА_1 договорами про постачання електричної енергії за липень-серпень 2021 року на загальну суму 4 691 476,53 грн, а також наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як визначено у пунктах 4.10 Договорів, 3 % річних і інфляційних втрат, передбачених положеннями статті 625 ЦК України. Вказаним рішенням суду стягнуто пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 20 серпня 2021 року по 20 жовтня 2021 року. ТОВ «Черкасиенергозбут» на вимогу позивача після отримання останнім виконавчого листа 28 червня 2022 року сплатило ОСОБА_1 суму боргу після відрахування із неї податку 3776638,60 грн та 167432,42 грн пені, 3 % річних, інфляційних втрат, що не заперечується сторонами. У справі, що переглядається, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 21 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року та 3 % річних і інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2021 року по 27 червня 2022 року. Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про те, що наданий позивачем розрахунок не є безспірним доказом існування обов`язку відповідача сплатити три проценти річних, інфляційних втрат та пені без надання доказів існування самого боргу, а також що позивач не мав права нараховувати штрафні санкції після стягнення суми заборгованості (в тому числі пені, 3% річних та інфляційних) за укладеними договорами після рішенням суду, що набрало законної сили, не відповідають обставинам справи, пред`явленим позовним вимогам та не ґрунтуються на відповідних нормах матеріального права. Так, наявність заборгованості та її розмір встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а можливість стягнення на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат визначена умовами договорів, укладеними між сторонами, та чинним цивільним законодавством. За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України). Як встановлено судами у справі № 712/11979/21 пунктами 4.10 Договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, укладених між сторонами, передбачений обов`язок відповідача розрахуватися за придбаний обсяг електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі невиконання цих вимог, постачальник універсальних послуг зобов`язаний сплатити споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вказані норми закону та умови договорів, укладених між сторонами, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 3776638,60 грн. Період, за який нараховано вказані компенсаційні суми позивачем, є обґрунтованим, а розмір вказаних сум розраховано відповідно до чинного законодавства. Водночас при вирішенні даної справи колегія суддів враховує посилання відповідача на наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем сум. Так, статтею 551 ЦК України передбачено, що у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №910/8698/19 викладено висновок про те, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. У постанові Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі №908/1454/14, зазначено, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Тому при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (постанова Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 921/395/20). Кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Згідно із матеріалами справи заборгованість відповідача за укладеними між ними договорами становила 4 691 476,53 грн, а після відрахування обов`язкових платежів 3 776 638,60 грн.; розмір нарахованих позивачем компенсаційних сум становить: пеня 236531,39 грн, 3 % річних 77602,16 грн; інфляційні втрати 719825,79 грн, а всього 1 033 959,34 грн. При цьому рішенням суду від 26 січня 2022 року вже стягнуто із ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 105012,18 грн, 3 % річних в розмірі 18804,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 32265,68 грн, а всього 156 082,42 грн. Отже з урахуванням вказаного рішення суду сума компенсаційних нарахувань, здійснених позивачем на суму боргу, додатково буде становити 1 033 959,34 грн, тобто майже 1/4 частину суми заборгованості, встановленої рішенням суду. Колегія суддів вказує, що хоча такий розмір компенсаційних витрат і не перевищує суму боргу відповідача, однак, він є значним. Колегія суддів також враховує і поведінку сторін у спірних правовідносинах. Так, згідно із матеріалами справи рішення суду від 26 січня 2022 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та відповідних нарахувань набрало законної сили 15 червня 2022 року після його перегляду апеляційним судом. 28 червня 2022 року позивач отримав виконавчий лист та цього ж дня відповідач перерахував на банківський рахунок позивача всю стягнуту рішенням суду суму, що свідчить про добровільне виконання відповідачем рішення суду. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на лист НКРЕКП від 26 серпня 2021 року, як непередбачувану обставину, що призвела до порушення виконання зобов`язання, оскільки заборгованість перед позивачем у відповідача виникла за липень-серпень 2021 року, а вказаний лист отримано відповідачем 30 серпня 2021 року та він стосується припинення договірних відносин між сторонами вже після отримання цього листа. Разом з тим колегія суддів враховує, що ТОВ «Черкасигазбут» одразу після отримання листа 31 серпня 2021 року надіслало ОСОБА_1 лист, яким повідомило позивача про припинення купівлі електричної енергії, виробленими генеруючими установками приватних домогосподарств, згідно договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, одночасно, позивачу було запропоновано внести зміни до договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання додаткових угод. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 повідомив відповідача, що не погоджується з порушеннями, вказаними у листі, та заперечує проти припинення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Вказані обставини встановлені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2022 року. З наведеного вбачається, що відповідач ТОВ «Черкасиенергозбут» негайно після отримання інформації про протиправні дії позивача щодо постачання електричної енергії за «зеленим» тарифом, встановлені Актом планової виїзної перевірки від 20 липня 2021 року № 354, повідомив ОСОБА_1 про припинення купівлі електричної енергії за вказаним тарифом. Отже позивач розумів, що з вересня 2021 року він не буде отримувати кошти за укладеними між сторонами договорами на постачання електричної енергії, тому мав можливість внести зміни до укладених договорів, як пропонував відповідач, або укласти договори з іншими особами. Вказані обставини свідчать про те, що позивач міг прогнозувати погіршення свого фінансового становища та вчиняти дії для його відновлення, не чекаючи на компенсаційні виплати від відповідача. При цьому припинення купівлі електричної енергії відповідачем відбулось саме через неправомірні дії позивача, встановлені виїзною перевіркою ПАТ «Черкасиобленерго», що не може свідчити про добросовісність позивача. Колегія суддів враховує і те, що відповідач не здійснював погашення заборгованості у зв`язку із вирішенням спору між сторонами щодо її наявності та розміру судами першої і апеляційної інстанцій, та сплатив всю суму боргу через 13 днів після набрання рішенням суду законної сили і у день звернення позивача про добровільне виконання рішення суду. Апеляційний суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають врахуванню і твердження відповідача про те, що у період введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року побутові споживачі (населення) несвоєчасно та не в повному обсязі здійснюють розрахунки за спожиту електричну енергію, значна кількість побутових споживачів взагалі припинила здійснювати будь-які розрахунки за спожиту електроенергію розуміючи, що електропостачання не можливо припинити у період воєнного стану, внаслідок чого утворилась дебіторська заборгованість перед Товариством у загальному розмірі 20 930 301,69 грн. У зв`язку із цим понесення будь-яких додаткових витрат ТОВ «Черкасиенергозбут» може призвести до припинення закупівлі електричної енергії на ринку, внаслідок чого може бути припинене постачання електричної енергії всім споживачам Товариства в межах Черкаської області та об`єктам критичної інфраструктури. Враховуючи викладені обставини, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення з 1033959,34 грн до 100 000 гривень нарахованих позивачем компенсаційних виплат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, які підлягають стягненню із відповідача, що може призвести до негативних наслідків як для відповідача, так і для споживачів наданих ним послуг. При цьому апеляційним судом враховано інтереси обох сторін, в тому числі, майновий (фінансовий) стан сторін, та інші вказані вище обставини, які пов`язані з невиконанням відповідачем свого обов`язку, зокрема, і наслідки, що настали внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, а також поведінку боржника та можливість збагачення позивача за рахунок відповідача шляхом стягнення вказаних сум. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Татаринова Олександра Сергійовича; скасування рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2023 року та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 100000 гривень. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (10 %) за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2619,60 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Татаринова Олександра Сергійовича задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 100 000 гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2619 гривень 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на умовах та в порядку, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 12 квітня 2023 року. Судді