Постанова Полтавський апеляційний суд № 638/20120/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/20120/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1355/23Головуючий у 1-й інстанції Семіряд І.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року у складі судді Семіряд І.В. (час ухвалення судового рішення з 13:13:42 год до час не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення 30 грудня 2019 року ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору, застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним договору застави та реєстраційного запису про заставу рухомого майна, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет застави, зобов`язання вчинити певні дії, треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу України Семенова Ганна Володимирівна. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним, після уточнення остаточно просила: -визнати порушеним право ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг при укладенні з ТОВ «Порше Мобіліті» кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 у зв`язку з визначенням ціни договору неналежним чином; - визнати графік погашення кредиту, який не містить розрахунок у гривні, недійсним; - тлумачити зміст положення пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування таким, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником на виконання кредитного договору, визначено у гривні на день укладення кредитного договору; - визнати недійсним положення пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування, згідно з яким «В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником»; - визнати несправедливою вимогу пункту 1.3.1. щодо нарахування додаткових платежів, які передбачають зміни у витратах; - визнати кредитний договір від 16 грудня 2011 року № 50002766 недійсним; - визнати недійсним договір застави від 22 грудня № 50002766; - визнати недійсним реєстраційний запис про заставу рухомого майна; - зобов`язати реєстратора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження - заставу автомобіля марки «AUDI A6 3.0 TFSI, колір сірий, 2011 року випуску, тип палива бензин, об`єм двигуна 2995 куб см, номер кузова НОМЕР_1 ; - визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. за реєстровим № 451; - зобов`язати ТОВ «Порше Мобіліті» прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 58 384,24 грн як різницю отриманої та частково виплаченої ОСОБА_1 на виконання договору. В обґрунтування позову вказувала, що 16 грудня 2011 року між нею та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір № 50002766 з додатком. Згідно з цим договором вона отримала кредит у сумі 469 575,01 грн, що еквівалентно 58 514,02 доларам США, строком на 60 місяців зі щомісячними платежами у розмірі 9 953,97 грн. Цільове призначення кредиту: придбання автомобіля марки AUDI A16, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 995 куб см, 2011 року випуску. В договорі зазначено, що усі платежі повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, а саме - 8,0250 грн за долар США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування. Відповідно до пункту 1.3.1. кредитного договору розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентній тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Додатково позичальник зобов`язується компенсувати компанії витрати, що пов`язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв`язку з виникненням у позичальника доходу, пов`язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої сторонами у кредитному договорі, по відношенню до української гривні. Додатковою угодою до кредитного договору від 30 вересня 2014 року внесені зміни у розділ «основні умови кредиту» шляхом викладення його у такій редакції: «строк кредиту: 63 місяці». 13 грудня 2011 року між нею та ІП «АІС Донецьк-Преміум» укладений договір купівлі-продажу автомобіля №122/11, за характеристиками, передбаченими кредитним договором. Загальна сума договору 679 574,98 грн, зазначений автомобіль був переданий їй за актом прийому-передачі від 23 грудня 2011 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 грудня 2011 року між нею та ТОВ «Порше Мобіліті» укладений договір застави транспортного засобу № 50002766, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 11905, за умовами якого в заставу передано автомобіль марки AUDI A16, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2995 куб см, 2011 року випуску. Позичальник належним чином виконувала умови кредитного договору і сплачувала щомісячні платежі; станом на вересень 2014 року вона повернула кредит у сумі 361 959,13 грн. Проте з кінця 2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» почало надсилати їй рахунки на оплату в сумі 16 058,13 грн замість 9 953,97 грн, пояснивши це тим, що згідно з умовами договору щомісячний платіж розраховується залежно від курсу гривні до долара США на момент виставлення рахунка. Вважає, що відповідні положення кредитного договору, згідно з якими належні до сплати суми залежать від курсу долара США, суперечать вимогам, є несправедливими та підлягають визнанню недійсними. Посилалася на те, що при укладенні договору вона була введена кредитором в оману, зокрема, щодо розміру відсотків, які вона як позичальник повинна була сплатити. Збільшення суми процентів є несправедливою умовою кредитного договору, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача. У договорі містяться незрозумілі умови щодо обмінного курсу, який застосовується при погашенні кредиту. Інформація про «Вартість послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору, та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом» є орієнтовною, зазначена як в гривні, так і в еквівалентах долару США, що не дає можливості однозначно оцінити вказану інформацію. До того ж ця інформація не містить детального розпису сукупної вартості кредиту, в тому числі й сум всіх платежів по кредиту в грошовому виразі, а інформація щодо сум процентів за користування кредитом (за рік) в сумі 25 532,53 грн, щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту (за рік) в сумі 65 316,90 грн не відповідає дійсності, оскільки один лише щомісячний платіж за курсом 30 грн/долар США (рахунок-фактура № 00249608 від 06 березня 2015 року) майже втричі перевищує щомісячний платіж за кредитом на момент укладення кредитного договору в розмірі 9 953,97 грн. Тому вона не могла передбачити дійсний розмір грошового зобов`язання. Умови кредитного договору містять положення щодо використання еквіваленту іноземної валюти при розрахунку відсотків за споживчим кредитом, що суперечить абзацу 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Крім того, умови кредитного договору містять заборону для позичальника без згоди ТОВ «Порше Мобіліті» на отримання будь-яких кредитів та позик, укладення угод про надання порук, про обтяження будь-якого іншого (не заставного) майна позичальника, а також нав`язування кредитором страхової компанії для страхування майна, що вплинуло на її волевиявлення щодо отримання кредиту. 24 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис № 451 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог за кредитним договором від 16 грудня 2011 року №50002766 в розмірі 938 259,62 грн. Однак, заборгованість не є безспірною, оскільки графік погашення кредиту, який мав надаватися нотаріусу, не місить розрахунку у гривні, а з еквіваленту долара неможливо встановити розмір заборгованості. При цьому вона не була повідомлена про намір ТОВ «Порше Мобіліті» звернути стягнення на заставлене майно. У червні 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до Павлоградського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, після уточнення позовних вимог, остаточно просило стягнути з відповідачки суму кредитної заборгованості в розмірі 683 001,24 грн, з яких: сума щомісячних платежів - в розмірі 265 498,54 грн, сума заборгованості за виключенням щомісячних платежів - в розмірі 414 086,49 грн, що еквівалентно 19 593,38 доларам США станом на 05 жовтня 2015 року, та плата за користування кредитом в розмірі 3 416,21 грн; збитки у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо страхування майна в розмірі 112 089,41 грн (страхові платежі за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 107 889,41 грн, а також витрати на надання юридично-консультативних послуг з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 4 200,00 грн); 3% річних у розмірі 70 820,79 грн; інфляційні втрати у розмірі 353 473,95 грн; витрати за договором про надання юридичних послуг від 15 жовтня 2010 року в сумі 12 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог стверджувалося, що ОСОБА_1 у порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 50002766 від 16 грудня 2011 року припинила сплату коштів урахунк погашення кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим 05 жовтня 2015 року відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення боргу, яку відповідачка отримала 25 лютого 2016 року та не відреагувала на неї. 24 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис № 451 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог за кредитним договором від 16 грудня 2011 року № 50002766 в розмірі 938259,62 грн. На підставі вказаного виконавчого напису постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції від 06 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50712820. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 16 грудня 2011 року № 50002766 в загальному розмірі 899 358,01 грн та 25490,37 грн судових витрат. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року скасовано за заявою ОСОБА_1 , справа призначена до розгляду в позовному провадженні. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року цивільну справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року позови ОСОБА_1 і ТОВ «Порше Мобіліті» об`єднані в одне провадження. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано порушеним ТОВ «Порше Мобіліті» право ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг при укладенні кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 у зв`язку з визначенням неналежним чином ціни договору. Визнано недійсним кредитний договір від 16 грудня 2011 року № 50002766, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 .. Визнано недійсним договір застави від 22 грудня 2011 року № 50002766, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Швець Р. О. за реєстровим № 11905. Визнано недійсним реєстраційний запис про заставу рухомого майна, внесений реєстратором Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Куценко І. С. згідно з витягом від 28 грудня 2011 року № 34482030, про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Зобов`язано реєстратора ДП «Інформаційний центр» виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження - заставу автомобіля «AUDI A6», колір сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 2 995 куб. см, номер кузова НОМЕР_1 . Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за реєстровим № 451 від 24 березня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В., щодо звернення стягнення на предмет застави - автомобіль «AUDI A6», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . Зобов`язано ТОВ «Порше Мобіліті» прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49 702,73 грн (у зв`язку із застосуванням двосторонньої реституції) як різницю отриманої та частково виплаченої ОСОБА_1 суми на виконання кредитного договору. Стягнуто з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 376,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено. В задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення та задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що щомісячний розмір платежів був погоджений сторонами, встановлений не в іноземній валюті, а в еквіваленті доларів США, та не змінювався протягом дії кредитного договору. Відповідно до пункту 1.3.1. кредитного договору розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті (правова позиція, що міститься в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14). Крім того, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не встановлює обов`язковість зазначення валюти у детальному розписі сукупної вартості кредиту та в орієнтовній сукупній вартості кредиту, а встановлює обов`язок кредитодавця розписати їх у процентному та грошовому виразі. Таким чином відповідно положень п.1.3, 3.3 Договору, ОСОБА_1 мала повернути скаржнику кредит у тому ж розмірі, що ним було отримано еквівалент 58 514,02 доларів США у гривні, відповідно до обмінного курсу, чинного на момент повернення коштів. Процентна ставка є змінною, становить 9,9% річних та не змінювалась ТОВ «Порше Мобіліті» в односторонньому порядку. ОСОБА_1 певний час виконувала умови кредитного договору та жодного разу не зверталась до ТОВ «Порше Мобіліті» з приводу не надання їй не достовірної та неповної інформації щодо істотних умов кредитування. При цьому позов пред`явлено лише в 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Зазначає, що положення кредитного договору не передбачають будь-яких додаткових витрат ОСОБА_1 , отже відповідають принципам справедливості та добросовісності. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Порше Мобіліті» з власної ініціативи, а тому кредитний договір укладено без застосування насильства, обману чи зловживання довірою. Докази нечесної підприємницької практики з боку ТОВ «Порше Мобіліті» відносно ОСОБА_1 не надано. Крім того, звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки 11 жовтня 2018 року підготовче судове засідання було закрито, а 16 квітня 2019 року постановлена ухвала про проведення підготовчого судового засідання, що не передбачено нормами діючого цивільно-процесуального закону; не досліджена зведена облікова виписка з рахунку позивача. При цьому, платіж в сумі 28586,91 грн відображений у зведеній обліковій виписці як частина платежу на рахунок від 27 березня 2013 року, і за рахунки від 02 квітня 2013 року, від 03 квітня 2013 року, від 17 квітня 2013 року, від 03 травня 2013 року, від 10 травня 2013 року. У відзиві на апеляційну скаргу товариства, ОСОБА_1 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. ДП «Інформаційний центр» МЮУ, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В. правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Постановою Харківського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше мобіліті» задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року в частині зобов`язання державного реєстратора виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження та в частині зобов`язання ТОВ «Порше Мобіліті» прийняти грошові кошти - змінено. Абзаци шостий, восьмий резолютивної частини рішення місцевого суду викладено в такій редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію обтяження - заставу автомобіля «AUDI A6», колір сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 2 995 куб. см, номер кузова НОМЕР_1 »; «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму в розмірі 49 702,73 грн». В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.08.2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року справу прийнято до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Рішення в частині відмовлених у задоволенні вимог ОСОБА_1 не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2011 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50002766, який складається з цього договору, Загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит для придбання автомобіля «AUDI A6» 2011 року випуску в розмірі 469 575,01 грн, що еквівалентно 58 514,02 доларам США, під 9,9 % річних (зі змінною процентною ставкою) на строк 60 місяців (з кінцевим терміном повернення до 15 грудня 2016 року). Курс для обчислення: 8,0250 грн/долар США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 грудня 2011 року між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50002766, предметом якого є належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль «AUDI A6» 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно з пунктом 5.3.3 договору застави транспортного засобу у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним та цим договорами нотаріус на вимогу заставодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Додатковою угодою від 30 вересня 2014 року до кредитного договору строк кредитування було змінено до 15 березня 2017 року, у зв`язку з чим сторонами також було узгоджено новий графік погашення кредиту, в якому зазначено, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в еквівалент у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування. Пунктом 1.1 Загальних умов кредитування передбачено, що компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін. Сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі (пункт 1.3 Загальних умов кредитування). Згідно з пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів), відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 2.4 Загальних умов кредитування). Згідно з пунктами 5.5., 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. В тому випадку, якщо позичальник не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у пункті 5.5 цього кредитного договору, цим договором позичальник дає згоду і доручає компанії здійснити від імені та за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв`язку з виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому пунктом 1.7.3 цього кредитного договору. Пунктом 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачено право компанії достроково вимагати повернення кредиту у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) відповідно до графіку повернення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць. Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні) протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (пункт 3.3 Загальних умов кредитування). Згідно з пунктом 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування кредитом. Пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у пункті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого в пункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту. Згідно з пунктом 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі, на момент направлення компанією першого листа щодо сплати. Підписанням Загальних умов кредитування позичальник підтверджує, що компанія належним чином ознайомила позичальника з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затвердженими компанією (пункт 9.5 Загальних умов кредитування). 16 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, вигодонабувач - ТОВ «Порше Мобіліті», за яким застраховано предмет застави - автомобіль «AUDI A6» 2011 року випуску. Строк дії договору з 16 грудня 2011 року по 21 грудня 2016 року, страхова сума на період страхування складає 679 574,98 грн, страхова премія (плата за страхування) - 39 959,01 грн. Пунктами 7.1-7.3 договору передбачено, що строк дії договору може поділятися на періоди. Період страхування - частина строку, протягом якого діє договір. Кожен період складає 12 місяців. В будь-якому випадку договір не набирає чинності раніше моменту сплати страхувальником 100 % страхової премії або її першої частини (якщо договором передбачена сплата страхової премії частинами), якщо інше не зазначено в частині 1 договору. 30 вересня 2014 року між ПАТ «Українська страхова група» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 3, яким внесені зміни до договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, а саме строк дії договору визначено до 21 березня 2017 року. 30 вересня 2014 року між ПАТ «Українська страхова група» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 3, яким внесено зміни до договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, а саме визначено строк дії договору до 21 березня 2017 року. При цьому згідно з пунктом 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язалася компенсувати Товариству витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів. Страхові платежі вносилися кредитором на підставі відповідних рахунків-фактур, виданих йому страховиком, що прямо передбачено умовами договору страхування. З січня 2015 року ОСОБА_1 припинила сплату щомісячних платежів, однак на виконання умов кредитного договору сплатила щомісячні платежі без врахування процентів у розмірі 419 872,28 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 05 жовтня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату кредитної заборгованості, яка станом на момент направлення вимоги складала 736 267,53 грн, з яких: 414 086,49 грн (еквівалент 19 593,38 доларів США) - сума кредиту, яка підлягає достроковому поверненню; 265 498,54 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу); 16 723,49 грн - штрафні санкції згідно з пунктом 8.3 кредитного договору; 39 959,01 грн - компенсація страхових платежів за пунктом 5.6 кредитного договору. Зазначеною вимогою Товариство також повідомило, що заборгованість за кредитом визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Заборгованість має бути повернута протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу, а якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано - перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення. У випадку порушення терміну дострокового повернення кредиту до заборгованості буде додано штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 93 915 грн. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 вказаної вимоги. 24 березня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В. вчинила виконавчий напис № 451, за яким було звернено стягнення на переданий позичальником в заставу транспортний засіб - автомобіль «AUDI A6» 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, вимог ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 16 грудня 2011 року № 50002766 за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 16 грудня 2011 року по 05 жовтня 2015 року, суми поточної заборгованості станом на 05 жовтня 2015 року, а саме: 265 498,54 грн - несплачені чергові платежі (несплачені відсотки та прострочена сума основного боргу); 16 723,49 грн - штрафні санкції; 39 959,01 грн - компенсація страхових платежів; 522 163,58 грн - сума кредиту до повернення; 93 915 грн - штраф в розмірі 20 % від суми кредиту, всього сума до стягнення - 938 259,62 грн. За наданим ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунком у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 1 219 385,39 грн, з яких: 683 001,24 грн - основна сума боргу за кредитом; 112 089,41 грн - страхові виплати за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року (збитки у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо страхування майна), 70 820,79 грн - 3 % річних; 353 473,95 грн - інфляційні втрати. Згідно з висновком експертного дослідження № 21, складеним 12 грудня 2016 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Завдов`євою І. Г. на замовлення ОСОБА_1 , у кредитному договорі від 16 грудня 2011 року № 50002766 відсутнє посилання щодо детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, повної вартості кредиту, а також інших фінансових зобов`язань споживача, з наведенням, зокрема значення реальної процентної ставки, що не відповідає вимогам постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Постанова НБУ № 168). На зміну реальної (ефективної) відсоткової ставки та абсолютного здорожчання кредиту мали вплив операції з нарахування процентів за збільшеним валютним курсом, що за умови відсутності інформування позичальника про зміну процентної ставки не відповідає умовам кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 (пункт 2.3.1) та вимогам Постанови НБУ №

168. В межах наданих документів підтверджується, що розмір фактично нарахованих процентів перевищує розмір процентів, узгоджених у графіку погашення кредиту на момент укладення кредитного договору; перевищення нарахованих процентів (здорожчання кредиту) складає в загальній сумі 134 216,95 грн. Зміна реальної відсоткової ставки призвела до абсолютного здорожчання кредиту для споживача. За висновком судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Завдов`євої І. Г. від 25 травня 2018 року № 192 оформлення ТОВ «Порше Мобіліті» інформації про умови кредитування (в тому числі перед укладенням кредитного договору) та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) під час укладення кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 виконано з недотриманням вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». В межах наданих матеріалів реальна відсоткова ставка за кредитним договором від 16 грудня 2011 року № 50002766 становить 24,7 %, що на 14,80 % більше, ніж передбачено його умовами. Повна вартість кредиту складає 108 221,31 доларів США. Зміна реальної відсоткової ставки призвела до абсолютного здорожчання кредиту споживача, яке становить 49 729,84 доларів США, що у гривнях по курсу, який застосовувався кредитором, становить 399 081,97 грн. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що представник ТОВ «Порше Мобіліті» підтвердив факт ненадання ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору інформації про умови кредитування, зазначивши, що така інформація наявна в самому договорі, графіку погашення кредиту, Загальних умовах кредитування, в яких міститься підпис позичальника. Отже, Товариство проігнорувало вимоги чинного законодавства, що є однією з підстав для визнання кредитного договору недійсним, адже згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Суд не погодився з твердженнями ТОВ «Порше Мобіліті» про те, що пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено обчислення всіх платежів за обмінним курсом, чинним на момент виставлення рахунку, оскільки зміст вказаного пункту має двозначний характер, зокрема його перше речення передбачає обчислення платежів за обмінним курсом 8,025 грн/долар США, що узгоджується з іншими умовами договору та графіком погашення кредиту, а з другого речення («в подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі») неможливо однозначно зрозуміти, чи мається на увазі обмінний курс, зазначений в кредитному договорі (8,025 грн/долар США), що діє на момент виставлення рахунку, або обмінний курс, що діє на момент виставлення рахунку, банку КредіАгріколь, зазначеному в кредитному договорі, що не узгоджується зі змістом першого речення та іншими умовами договору. Крім того, застосувавши вислів «в подальшому» кредитор відійшов від чіткого і конкретного визначення дати або події, коли та/або у зв`язку з чим має настати це «подальше». Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Таким чином, на користь споживача тлумачиться зміст пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, за яким розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту (суми кредиту та процентів за її використання) визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. Тому сплаті підлягали щомісячні платежі в загальній сумі 9 953,97 грн. Отже, розмір платежів, що надавався кредитором для оплати позичальником на підставі рахунків-фактури в період виконання зобов`язань за кредитним договором, не відповідає встановленим у договорі та є значно вищим. Еквівалент суми кредиту, який згідно з умовами договору має розраховуватися за курсом 8,025 грн/долар США, відповідає графіку погашення кредиту. На здорожчання кредиту для позичальника мали вплив операції з нарахування процентів за збільшеним валютним курсом, який не відповідав ні курсу 8,025 грн/долар США, ні курсу, що діяв на момент виставлення рахунку обмінного курсу ОСОБА_2 , ні жодному загальновідомому курсу національної валюти на відповідний період. Таким чином, реальна процентна ставка та ціна договору є значно більшими за договірну. ОСОБА_1 не пропустила трирічну позовну давність, оскільки для розуміння невідповідності реальної процентної ставки та ціни договору за іншими, ніж передбачено пунктом 2.3 Загальних умов кредитування, правилами необхідне було не тільки довготривале виконання зобов`язань за договором, а й офіційно підтверджений висновок експертного дослідження, який позичальник отримала лише у грудні 2016 року. Кредитний договір не містить таких істотних умов як зменшення змінюваної процентної ставки та максимальний розмір збільшення процентної ставки, що є порушенням вимоги статті 1056-1 Цивільного Кодексу України і також слугує підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Крім того, кредитний договір містить умови, які є несправедливими, а за змістом пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування всі фінансові ризики Товариство поклало на позичальника, не попередивши останню про це. Положення Загальних умов кредитування є такими, що вводять позичальника в оману щодо реальної ціни договору, відсоткової ставки та обставин, які мають суттєве значення. ОСОБА_1 зареєстрована в місті Донецьку. Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Отже, відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» щодо дострокового повернення кредитних коштів, а також безпідставне включення до наданого нотаріусу розрахунку заборгованості пені та штрафів, є порушеннями, які унеможливлювали вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті», місцевий суд виходив з його недоведеності та необґрунтованості. Зокрема, вимоги про стягнення страхових платежів суд вважав безпідставними з огляду на те, що договір добровільного страхування припинив свою дію 21 грудня 2012 року у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 100 % страхової премії на наступний період страхування, а Товариство не надало доказів на підтвердження укладення/продовження договору зі страховою компанією. Станом на жовтень 2015 року у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за основним зобов`язанням, так як перед цим вона сплачувала визначені графіком періодичні платежі у більшому розмірі. Оскільки прострочення позичальником грошового зобов`язання за період з січня по вересень 2015 року не відбулося, а фактично має місце прострочення кредитора, то відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України, а саме стягнення 3 % річних та інфляційних втрат як способу захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за користування безпідставно утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому. Відповідно до частин першої-третьої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом вказаної правової норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України). Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом наведеної норми правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Згідно з частинами другою, четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладання сторонами в цій справі кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними. Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (частини перша та друга статті 533 ЦК України). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте вони не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до ч.5 ст.411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Верховний Суд, скасовуючи постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року і направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виклав такі висновки. «Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання основного та забезпечувального договорів недійсними і відмови в позові ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах від 16 квітня 2018 року у справі № 760/8192/15-ц (провадження № 61-9661св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 303/2669/16-ц (провадження № 61-33207св18), від 01 листопада 2018 року у справі № 219/9911/16-ц (провадження № 61-30331св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 310/9979/15-ц (провадження № 61-24429св18), залишив поза увагою те, що невиконання кредитором вимог частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не може слугувати підставою для визнання договору споживчого кредиту недійсним. За умовами укладеного між сторонами кредитного договору всі платежі за ним повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом на день платежу, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеного відповідно до Загальних умов кредитування. При цьому, підписавши Загальні умови кредитування, ОСОБА_1 підтвердила, що Товариство належним чином ознайомило її з інформацією, передбаченою вказаною статтею Закону, і на момент укладення оспорюваного правочину не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому тривалий час виконувала їх, в тому числі узгодила новий графік погашення кредиту, в якому розрахунки наведені лише в доларовому еквіваленті. В порушення вимог статей 89, 263, 264, 367, 368 ЦПК України апеляційний суд не дав оцінки та не спростував доводів апеляційної скарги про те, що застосування обмінного курсу долара США на день платежу при визначенні розміру суми, що підлягає сплаті у гривнях на виконання умов кредитного договору, було погоджене сторонами як справедлива вартість кредиту і що наведене не суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» (як в частині заборони надавати споживачеві кредит в іноземній валюті, так і в частині несправедливих умов договору). При цьому позичальник не скористалася правом споживача, яке передбачене частиною шостою статті 11 вказаного Закону, щодо відкликання своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту протягом чотирнадцяти днів. Посилаючись на те, що договір добровільного страхування транспортного засобу припинив свою дію 21 грудня 2012 року у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 100 % страхової премії на наступний період страхування і що матеріали справи не містять доказів укладення/продовження договору страхування за період з 22 грудня 2016 року, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з позичальника страхових виплат, апеляційний суд залишив поза увагою те, що 30 вересня 2014 року між ПАТ «Українська страхова група» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 3, яким внесено зміни до договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, а саме визначено строк дії договору до 21 березня 2017 року. При цьому згідно з пунктом 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язалася компенсувати Товариству витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів. Страхові платежі вносилися кредитором на підставі відповідних рахунків-фактур, виданих йому страховиком, що прямо передбачено умовами договору страхування. Також апеляційним судом не спростовано доводів апеляційної скарги про те, що оскільки згідно з графіком погашення кредиту всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, на підставі пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, яким передбачено, що позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при розрахунку заборгованості за кредитним договором мав застосовуватися лише курс 8,0250 грн за 1 долар США, а періодичні платежі не підлягали обчисленню за відповідним обмінним курсом.» Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги у частині недоведеності вимог ОСОБА_1 , які задоволені судом першої інстанції, а саме про: визнання порушеним ТОВ «Порше Мобіліті» права ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг при укладенні кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 у зв`язку з визначенням неналежним чином ціни договору; визнання недійсним кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору застави від 22 грудня 2011 року № 50002766, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Швець Р. О. за реєстровим № 11905; визнання недійсним реєстраційного запису про заставу рухомого майна, внесеного реєстратором Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Куценко І.С. згідно з витягом від 28 грудня 2011 року № 34482030, про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; покладення на реєстратора ДП «Інформаційний центр» обов`язку виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження - заставу автомобіля «AUDI A6», колір сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 2 995 куб. см, номер кузова НОМЕР_1 ; покладення на ТОВ «Порше Мобіліті» обов`язку прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49 702,73 грн (у зв`язку із застосуванням двосторонньої реституції) як різницю отриманої та частково виплаченої ОСОБА_1 суми на виконання кредитного договору. Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті», апеляційний суд керується висновком Верховного Суду, згідно якого : «Погоджуючись з висновком судового експерта від 25 травня 2018 року № 192, в якому, зокрема вказано, що оформлення ТОВ «Порше Мобіліті» інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) як перед, так і під час укладення кредитного договору виконано з недотриманням вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Крім того, недопустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. …. Верховний Суд зауважує, що зазначення у вищезгаданому висновку експертизи про те, що при виставленні рахунків за періодичними платежами кредитором застосовувався курс валют, який не відповідав встановленому курсу у відповідний період, що призвело до неправомірного збільшення процентної ставки (за відсутності погодження між сторонами нового графіка погашення кредиту) та заборгованості в цілому, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» в повному обсязі, оскільки належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами (умовами кредитного договору), а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування (навести свої розрахунки) - це процесуальний обов`язок суду. Суд не позбавлений права і зобов`язаний за наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є доведенною.» Як убачається із заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04 червня 2019 року (т.4 а.с.79-88), заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» нарахована останнім таким чином. 1.Основна заборгованість за період із 12 січня 2015 року по 05 жовтня 2015 року: Січень 2015року 22 555,78 грн, Лютий 2015 року 25 048,20 грн, Березнеь 2015 року 31 000,25 грн, Квітень2015 року 29 140,24 грн, Травень 2015 року 26 146,85 грн, Червень 2015 року 26 068,73 грн, Липень 2015 року 26 071,21 грн, Серпень2015 року 26 160,49 грн, Вересень 2015 року 27 100,42 грн, Жовтень 2015 року 26 206,37 грн, а всього 265 498,54 грн (т.4 а.с.80-81). Згідно умов кредитного догору від 16 грудня 2011 року для обчислення еквіваленту платежів у гривні застосовується курс КІБ «Креді Агріколь», який за станом на дату укладення договору становив 8,0250 грн/долар США (т.2 а.с.16). Згідно графіка погашення кредиту (т.2 а.с.25-26), узгодженого сторонами додатковою угодою від 30 вересня 2014 року (т.2 а.с.24), у період із січня по жовтень включно 2015 року ОСОБА_1 мала щомісячно сплачувати у погашення кредиту грошові кошти у гривні у сумі, що була еквівалентна 1 240,01 доларам США, цей щомісячний платіж включав плату у погашення основного боргу (тіло) і сплату процентів. Отже, розраховані ТОВ «Порше Мобіліті» суми боргових зобов`язань за кожен місяць з січня 2015 року по жовтень 2015 року включно згідно умов договору є гривневим еквівалентом щомісячного платежу у сумі 1 240,01 доларів США. Зведена облікова виписка з рахунку ОСОБА_1 (т.4 а.с.89-92), долучені до позову рахунки-фактури, платіжні доручення і додатки до рахунків-фактур (т.4 а.с.93-183) не містять даних про те, який обмінний курс застосовувався ТОВ «Порше Мобіліті» при розхрахунку щомісячного платежу. Пді час нового апеляційного розгляду ТОВ «Порше Мобіліті» надало суду детальний розрахунок заборгованості, визначеної за станом на жовтень 2015 року із зазначенням обмінного курсу іноземної валюти, який застосовувався згідно умов договору для встановлення розміру щомісячного платежу у гривневому еквіваленті (т.7 а.с.55-57), а також довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» за період із січня по жовтень включно 2015 року про встановлений середньозважений курс гривні до іноземних валют (долара США) для здійснення розрахунків за безготівковими операціями з продажу-купівлі іноземної валюти (т.7 а.с.82-86). Перевіркою зазначених документів апеляційним судом встановлено, що суми щомісячних платежів із січня по жовтень включно 2015 року розраховані правильно у відповідності до середньозваженого курсу гривні до долара США для здійснення розрахунків за безготівковими операціями з продажу-купівлі іноземної валюти обмінного курсу, який був встановлений ПАТ «Креді Агріколь Банк» на дату виставлення рахунку, як це передбачено умовами кредитного договору.

2. Заборгованість із невиплаченої суми кредита, яка підлягала достроковому поверненню, і визначена ТОВ «Порше Мобіліті» за станом на 05 жовтня 2015 року згідно вимоги (повідомлення), становила 19 593,38 доларів США, що відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» склала 414 086,49 грн (т.2 а.с.53). Вимога (повідомлення) також не містить посилання на розмір обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк», проте згідно довідки Банку (т.7 а.с.59) цей обмінний курс за станом на 05 жовтня 2015 року становив 21,215, що підтверджує правильність нарахованої суми заборгованості.

3. Проценти за користування кредитними коштами у сумі 414 086,49 грн за 30 днів (з 26 лютого 2016 року день вручечння вимоги повідомлення, по 26 березня 2016 року день дострокового добровільного повернення заборгованості), розраховані за ставкою 9,9% та склали суму 3 416,21 грн.

4. ТОВ «Порше Мобіліті», заявляючи вимогу про стягнення 4 200 грн з ОСОБА_1 , зазначав, що збитки заподіяно відповідачем за порушення зобов`язань у виді витрат на правову допомогу. Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, згідно з якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: - неправомірність поведінки особи; - наявність шкоди; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; - вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Ст.12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Таким чином, у розумінні ст.22 ЦК України, витрати товариства, понесені у зв`язку з наданням юридично-консультаційних послуг ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», слід розцінювати як судові витрати на правову допомогу у межах розгляду цього спору, а не збитки у розумінні ст.22 ЦК України. 5.Сплачені ТОВ «Порше Мобіліті» страхові платежі за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року у сумі 107 889,41 грн з ПДВ. Відповідно до п.5.5 загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, на протязі всього терміну дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Пункт 5.6 зазначених умов кредитування передбачає, що якщо позичальник в порушення статті 5.5 цього кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів передбачених таким договором страхування на користь страхової компанії відповідно до умов передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв`язку із виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому статтею 1.7 цього кредитного договору або в порядку, передбаченому пунктом 1.7.2 (друга черга повернення заборгованості) цього кредитного договору. Судом встановлено, що з грудня 2014 по вересень 20 лютий 2017 року ПАТ «СК «Українська Страхова Група» виставлено позивачу рахунки-фактури з операцій по наданню послуг по страхуванню та перестрахуванню на транспорті, який останній оплатив за вказаний період за договором кредиту страхові платежі в загальній сумі 89 907,84 грн без ПДВ. Оскільки відповідно до пп. 196.1.3 п. 196.1 статті 196 Податкового кодексу України операції по наданню послуг по страхуванню та перестрахуванню України не є об`єктом оподаткування ПДВ, тому апеляційний суд вважає необгрунтованим вимоги товариства щодо стягнення страхових платежів з урахуванням ПДВ.

6. Компенсація втрат за порушення грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України: Три відсотки річних у сумі 70 820,79 грн, які нараховані товариством за період з 16 січня 2015 року 21 травня 2019 року, не знайшли свого підтвердження при перевірці обрахувань. Так суд, перевіривши та перерахувавши розрахунок заборгованості, виявив невідповідності у розрахунку представника ТОВ «Порше Мобіліті», а тому навів свій розрахунок трьох процентів річних. Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році). Таким чином 3% річних за період з 16 січня 2015 року по 21 травня 2019 року складає: Дата початкуКінцева датаКількість прострочених днівСума боргуРозмір річних відсотківСума 3% 16.01.201521.05.2019155922 555,78 3,00%2 890,23 16.02.201521.05.2019153125 048,20 3,00%3 151,96 16.03.201521.05.2019150031 000,25 3,00%3 821,95 16.04.201521.05.2019147029 140,24 3,00%3 520,78 16.05.201521.05.2019143926 146,85 3,00%3 092,49 16.06.201521.05.2019140926 068,73 3,00%3 018,97 16.07.201521.05.2019137826 071,21 3,00%2 952,83 16.08.201521.05.2019134726 160,49 3,00%2 896,29 16.09.201521.05.2019131727 100,42 3,00%2 933,53 16.10.201521.05.2019128626 206,37 3,00%2 769,98 Всього 265 498,54 31 049,01 Таким чином, 3% річних за період з 16 січня 2015 року по 21 травня 2019 року складає 31 049,01 грн. Інфляційні втрати сумі 353 473,95 грн, які нараховані за період з 16 січня 2015 року по 21 травня 2019 року, також не знайшли свого підтвердження при перевірці обрахувань. Так суд, перевіривши розрахунок заборгованості, виявив невідповідності у розрахунку представника ТОВ «Порше Мобіліті», а тому навів свій розрахунок інфляційних втрат. Згідно з Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця. Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло 16.01.2015 року, а товариство просило стягнути суми, передбачені статтею 625 ЦК України, по 21.05.2019 року, то при розрахунку інфляційних втрат враховуються індекси інфляції за період з січня 2015 року по травень 2019 року включно. Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період. Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу. Інфляційні втрати за період з 16 січня 2015 року по 21 травня 2019 року складає: Дата початкуКінцева датаКількість прострочених днівСума боргуІндекс інфляціїІнфляційні втрати 16.01.201521.05.2019155922 555,78 2,11% 45 336,91 16.02.201521.05.2019153125 048,20 1,97% 24 296,75 16.03.201521.05.2019150031 000,25 1,38%11 780,10 16.04.201521.05.2019147029 140,24 1,21%6 119,45 16.05.201521.05.2019143926 146,85 1,06%1 568,81 16.06.201521.05.2019140926 068,73 1,04%1 042,75 16.07.201521.05.2019137826 071,21 1,04%1 042,85 16.08.201521.05.2019134726 160,49 1,05%1 308,02 16.09.201521.05.2019131727 100,42 1,06%1 626,03 16.10.201521.05.2019128626 206,37 0,99%0 Всього 265 498,54 94 121,67 Таким чином, інфляційні втрати за період з 16 січня 2015 року по 21 травня 2019 року складають 94 121,67 грн. На підставі викладеного загальна сума заборгованості ОСОБА_1 скаладає: 265 498,54 грн. основного боргу + 31 049,01 грн 3% річних + 94 121,67 грн. інфляційних втрат = 390 669, 22 грн. Апеляційний суд, даючи оцінку висновку судового експерта від 25 травня 2018 року № 192 (т.3 а.с.90-116) відповідно до вимог ст.89, ст.110 ЦПК України, визнає, що експерт всупереч приписам ч.2 ст.102 ЦПК України вдався до дослідження питань права, що є прерогативою суду, у зв`язку з чим висновки про те, що умови кредитного договору від 16 грудня 2011 року не відповідають вимогам ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не можуть бути вразовані судом при вирішенні цього спору. Висновок експерта про те, що заборгованість по процентам за період по жовтень 2015 року нараховувалася за валютним курсом, який відрізняється від курсу КІБ «Креді Агріколь» (т.3 а.с.110-111, 112) суперечить наданим у справі довідкам ПАТ «Креді Агріколь Банк» за період із січня по жовтень включно 2015 року про встановлений середньозважений курс гривні до іноземних валют (долара США) для здійснення розрахунків за безготівковими операціями з продажу-купівлі іноземної валюти. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору, а саме про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю та про часткове задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті», тобто про стягнення із ОСОБА_1 на його користь: 265 498,54 грн основного боргу; 31 049,01 грн - 3% річних; 94 121,67 грн інфляційних втрат; 89 907,84 грн страхових платежів, а всього - 480 577, 06 грн. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Порше Мобіліті» сплачено 13 470 грн 37 коп. судового збору (т.2 а.с.1) та, збільшуючи позовні вимоги, доплачено 4 620 грн 41 коп. судового збору (т.4 а.с.31), 31 896 грн 87 коп. - за подачу апеляційної скарги (т.5 а.с.152), 36 581 грн 56 коп. і 5 512 грн - за подачу касаційної скарги (т.6 а.с. 125-126), а всього 92 081 грн 21 коп. Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено на 39,41% Таким чином, товариство має право на стягнення з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 92 081,21 /100 х 39,41 = 36 289,20 грн. Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 4 200 грн за надання юридичної консультації ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» - ТОВ «Порше Мобіліті», апеляційний суд виходить з того, що така дія між товариствами за своєю природою не можє бути віднесена до правової допомоги як окрема послуга, тому такі витрати не підлягають відшкодуванню. До аналогічного висновку дійшов Верхвоний Суд у постанові від 17.01.2022 (справа № 756/8241/20). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги (т.2 а.с.159-172), рахунок фактуру на суму 10 000 грн (т.2 а.с.174), копію акта № 686 до договору про надання юридичних послуг (т.2 а.с.175), копії довіреностей від 11.12.2015, 10.05.2016, 02.06.2016, 06.04.2017, 10.07.2017, 30.10.2017, 12.09.2018, 12.03.2019, 21.04.2020 укладених між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична фірма Вернер». Таким чином, з врахуванням проценту задоволених позовних вимог (39,41%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню 12 000 /100 х 39,41 = 4 729,20 грн. витрат за надання правової допомоги. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Юлдашевої Каріни Володимирівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті», задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» відмовити за недоведеністю. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті»: 265 498 грн 54 коп. основного боргу; 31 049 грн 01 коп. - 3% річних; 94 121 грн 67 коп. інфляційних втрат; 89 907 грн 84 коп. страхових платежів; а всього - 480 577 грн 06 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» судові витрати, понесені останнім, у розмірі 41 018 грн 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2023 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов