Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/14028/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14028/22 пров. № А/857/2320/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року (головуючий суддя Желік О.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним та скасування наказу ,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.09.2022 №85/д про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просять скасувати таке та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції виходив з аналізу підстав застосування до позивача Дисциплінарною комісією відповідача) дисциплінарного стягнення, при цьому судом: - не досліджено відповідність результатів роботи Дисциплінарної комісії вимогам чинного законодавства України; - не враховано і не перевірено жодних із наведених позивачем заперечень, чим незаконно надано перевагу одних доказів над іншими. Суд фактично відобразив в своєму рішенні зміст Відзиву на позов в даній справі. Згідно висновків Верховного суду, до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше строку, визначеного законодавством. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є: - дії (бездіяльність) працівника; - порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; - вина працівника; - наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. При цьому, як вказав Верховний суд (справа №554/9493/17), недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення законодавства працівником, в тому числі державним службовцем (Постанова Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 664/2820/15-ц). Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Комісією відповідача було визначено наступні підстави для застосування до ОСОБА_1 догани: 1.Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем 31.10.2011 вчинено дію про передачу виконавчого документа на підприємство для виконання, однак не сформовано у АСВП постанову. Позивачем пояснено, а судом не взято до уваги той факт, що державний виконавець не мав можливості внести постанову 31.10.2011 до АСВП, оскільки зазначена система була створена і почала функціонувати лише з 2016 року відповідно до Наказу Мін`юсту від 05.08.2016 №2432/5. Саме з 2016 року виконавці отримали доступ до АСВП і, відповідно, можливість вносити до вказаної системи документи виконавчого провадження. 2.20.04.2012 державним виконавцем Бичко О.І. на підставі вимог пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, заходи проведені державним виконавцем щодо розшуку такого майна не дали результатів, однак в наданих копіях матеріалів виконавчого провадження, відсутні підтвердження про вжиття заходів державним виконавцем щодо виявлення майна у боржника на яке можливо звернути стягнення. Дану постанову винесено передчасно, без належної перевірки майнового стану, чим порушено вимоги пункту 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення). Позивач зазначив, а суд першої інстанції не перевірив той факт, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень складає 3 роки (відповідно до п 9.9. Розд.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в редакції на момент винесення виконавцем Постанови). Тобто, вже на початку 2016 року матеріали ВП були знищені і не могли бути доступні для їх дослідження членами Дисциплінарної комісії. Таким чином, членами Дисциплінарної комісії досліджено дане питання, виходячи виключно з припущень, що є недопустимим в роботі Дисциплінарної комісії. Відповідно до п.14 Постанови КМУ №1039 від 04.12.2019 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження», рішення Комісії повинні бути повними та об`єктивними, тобто винесеними по факту дослідження та врахування всіх обставин дисциплінарного провадження і не можуть ґрунтуватися на припущеннях та доказах, які на момент розгляду дисциплінарного провадження не існують в матеріалах дисциплінарної справи. 3. 15.01.2013 державним виконавцем Бичко О.І. всупереч вимогам пункту 2 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення) скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.04.2012, однак в мотивувальній частині не зазначено мотивів з яких виконавець прийняв певне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову, чим порушено вимоги пункту 1.5.1 (б) Розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (в редакції на момент винесення). Судом першої інстанції не враховано, що Дисциплінарна комісія вбачає провину позивача щодо дій державного виконавця Бичко О.І., однак, суд не бере до уваги той факт, що коли державний виконавець ОСОБА_2 працював та був звільнений, позивач не займав посаду його безпосереднього Начальника, тобто ОСОБА_2 не був і не міг бути підлеглим по відношенню до апелянта. ОСОБА_2 звільнено з посади в 2013 році, а ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків Начальника лише 28.04.2016, тобто через 3 роки після звільнення державного виконавця ОСОБА_2 . У п.29 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 452/970/17 зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Тим більше, на наш погляд, не можливо притягти до дисциплінарної відповідальності особу, якщо з нею саме як з Керівником взагалі не було укладено трудовий договір. Відповідно до ч.1 ст.63 ЗУ «Про державну службу» в редакції від 10.12.2015, що діяла до 01.01.2017, тобто в період коли позивача було прийнято на державну службу, керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до ч.2 ст.63 ЗУ «Про державну службу» (у вказаній редакції), з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний: здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень; належним чином організовувати роботу державних службовців, забезпечувати ефективне виконання завдань, що поставлені перед державним органом. Згідно ч.3 ст.21 ЗУ «Про державну службу» (у вказаній редакції) особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду. Тобто, початок роботи на посаді державного службовця, пов`язаний з виконання умов, визначених ст.21 ЗУ «Про державну службу». При цьому, апелянт зазначає, що дисциплінарна відповідальність завжди має індивідуальний характер, тобто особа притягується до такої відповідальності лише у разі вчинення проступку саме нею і не може відповідати в солідарному порядку, тим більше за вчинення правопорушень непідлеглими їй працівниками. Тобто, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за дії службових осіб ВДВС, які вчинювалися ними до його призначення в якості їх безпосереднього керівника. Частиною 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення саме ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Притягнення особи до відповідальності за порушення вчинені не підлеглою їй особою, в період коли позивач не виконував обов`язків Керівника ВДВС, суперечить усім принципам належного урядування, викладеним в численних рішеннях ЄСПЛ, які є джерелами права в Україні в силу ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та вимогам чинного законодавства України.

4. Згідно даних АСВП встановлено, що на депозитний рахунок Відділу 13.05.2022 надійшли кошти в сумі 19 677,48 грн., сплачені боржником. Судом, при дослідженні цього факту, не взято до уваги, і не досліджено відповідні докази, надані ОСОБА_1 , що стосуються сум, які стягнуто з Боржника у виконавчому провадженні. Позивачем було зазначено, що сума боргу згідно вимог виконавчого документа становить 20473,00 грн. Сума виконавчого збору становить 2 047,30 грн. Сума витрат виконавчого провадження 500,00 грн. Разом до стягнення: 23 020,30 грн. Згідно даних Акту перевірки третіх осіб від 11.01.2012 зазначено, що з боржника було стягнуто суми 557,14 грн., 557,13 грн., 557,13 грн. та в Акті перевірки третіх осіб від 14.05.2012 зазначено, що з боржника було стягнуто суми 557,14 грн., 557,14 грн., 557,14 грн., що становить 3 342,82 грн., а не 4 535 грн., як зазначає перевіряючий орган. Отже, згідно даних Актів перевірки третіх осіб від 11.01.2012 року та від 14.05.2012 з боржника стягнено 3 342,82 грн. На депозитний рахунок Відділу надійшли кошти в сумі 19 677,48 грн. Разом: 23 020,30 грн, що є достатнім для задоволення вимог стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Тобто, в даному випадку судом безпідставно надано перевагу одних доказів над іншими, а саме твердженням Дисциплінарної комісії відповідача, викладеним у відповідному рішення, твердженням позивача, що є порушенням процесуального закону і є одним із критеріїв невмотивованості судового рішення. 5. 29.06.2022 начальником Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Корчинським Р.Т. (далі начальник Відділу) винесено постанову про скасування процесуального документа, а саме скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2013 у виконавчому провадженні №25672004, яка відсутня в матеріалах виконавчого провадження, наявна в АСВП, однак в мотивувальній частині не зазначено мотивів, з яких начальник Відділу прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого скасовано постанову, чим порушено вимоги абзацу 8 пункту 7 Розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень». Позивачем зазначено, що такі дії не несуть жодних негативних наслідків ні для сторін виконавчого провадження, ні для Держави, так, як борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження були сплачені в повному обсязі. Вказане відповідає дійсним обставинам справи. При цьому, судом не враховано, що відповідно до п.33 Постанови КМУ №1039 від 04.12.2019 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження» Дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу, що передбачає наявність в даній справі всіх належних доказів, зібраних для встановлення об`єктивних обставин, що досліджуються. При цьому, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Згідно з п.34 цієї ж Постанови, результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини. У мотивувальній частині зазначаються, серед іншого, характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків, які, при їх наявності, впливають на кваліфікацію дій державного службовця при виконанні ним своїх службових обов`язки. При цьому, апелянт наголошує, що жодної шкоди вказані дії не завдали, як Державі, так й будь-яким учасникам виконавчого провадження. У випадку відсутності будь-яких наслідків таких діянь слід вважати про відсутність відповідальності, що підкреслює Європейський суд в ряді рішень. Крім того, об`єктивну сторону будь-якого правопорушення (в даному випадку порушення державним службовцем вимог Закону) характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника (діяння чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку. Основною і обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність її виключає склад будь якого правопорушення. Суб`єктивну сторону правопорушення становить пов`язана із його вчиненням психічна діяльність особи. До ознак, які характеризують суб`єктивну сторону, належить вина, мотив і мета вчинення правопорушення. Вина полягає в психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків. Мотив і мета вчинення правопорушення - факультативні ознаки суб`єктивної сторони складу проступку. Під мотивом розуміється усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час вчинення проступку. Мета - це протиправний результат, наслідок, якого прагне досягти особа вчиненням правопорушення (Постанова Верховного суду від 12.02.2020 у справі №811/1202/18). Конституційний Суд України у Рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вказав, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Ступінь вини, наявність вини залежить від того, чи наявні наслідки від вчиненого діяння, чи бажала особа, що негативні наслідки настали. В даній справі, позивачем виключно з технічних причин було скасовано Постанову, при цьому, жодних наслідків це не викликало. При цьому, суд не дослідив дану обставину, взявши за основу для вирішення справи лише твердження відповідача. На погляд апелянта, суд оцінював обставини справи формально. З приводу цього, Верховний суд постанові від 07.10.2019 у справі №718/801/17, наголосив, що застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення проступку, однак під виявленням проступку розуміється не лише виявлення факту (певного діяння), а й встановлення працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Цього Комісія Відповідача в даній справі не зробила, а суд першої інстанції не дослідив належним чином.

6. Згідно Інформаційної довідки сформованої АСВП, виконавче провадження №25672004 перебувало на виконанні у державного виконавця Бичка О.І., заступником начальника відділу Костишином Р.Т. передано 29.06.2022 державному виконавцю Васьківу Р.М., однак в матеріалах виконавчого провадження та даних АСВП письмове доручення начальника Відділу відсутнє, що свідчить про безпідставну передачу виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого, чим не дотримано вимоги Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень. Вказане не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах виконавчого провадження та в АСВП є наявна копія розпорядження про передачу виконавчого провадження №25672004. З доводів відповідача вбачається, що в начальника Відділу були вмотивовані підстави для передачі виконавчого провадження №25672004. Суд не дослідив цього і не встановив, чи мали місце дані факти і чи відповідають твердження відповідача дійсності. Однак, відповідно до Постанови Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Крім того, відповідно до ч.1 ст.75 ЗУ «Про державну службу», перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч. 2 вказаної статті). При цьому, як неодноразово зазначав Верховний суд, пояснення державного службовця, відносно якого проводиться дисциплінарне провадження, є однією з важливих форм гарантій, передбачених законом та наданих державному службовцю для захисту своїх законних прав та інтересів, що направлені проти безпідставного застосування дисциплінарного стягнення, (зокрема, Постанова Верховного суду від 20.05.2020 у справі №754/4355/17). В даній справі Пояснення ОСОБА_1 не були взяті до уваги Дисциплінарною комісією та не досліджені судом, що призвело до винесення необґрунтованого рішення. 7.Всупереч вимогам Розділу ІП пункту 21 абзацу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень та статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Васьківим Р.М. 29.06.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що боржником виконано вимоги виконавчого документа, однак відсутнє розпорядження про перерахунок коштів стягувачу. Відповідно до ч. 12 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача). На підставі вище зазначеного, з метою недопущення порушення прав стягувача державним виконавцем вживалися заходи для отримання зазначених відомостей, про що також зазначено перевіряючим органом у оскаржуваній постанові, а саме: в матеріалах виконавчого провадження наявні листи начальника Відділу щодо надання розрахункових рахунків стягувачем для перерахування коштів. Щодо коштів які належить перерахувати на користь держави, то в матеріалах виконавчого провадження наявні розпорядження про перерахунок виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Тому, є незрозумілим, з яких з підстав його цілком законні дії кваліфікуються судом як такі, що суперечать закону, при цьому відповідач не надав судові належних та допустимих доказів, які б доводили наявність вини саме в діях позивача. Вказане судом безпідставно проігноровано. 8.Копії матеріалів виконавчого провадження №25672004 не відповідають відомостям автоматизованої системи виконавчих проваджень, що свідчить про порушення вимог пункту 2 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Технічні дії, які спрямовані для забезпечення виконання рішення і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження і результатом, яких не є негативні наслідки для будь-якої сторони, не можуть розглядатися як підстава для притягнення державного виконавця до відповідальності. З вище викладеного вбачається, що державним виконавцем при вчиненні дій враховані обставини, за яких зазначені дії були вчинені та вжито заходів для відновлення порушених прав громадян для здійснення їх безперешкодного користування майном, а отже, характер вчинених дій не несе завдання шкоди сторонам виконавчого провадження чи державі, про що вже було вказано вище. 9.Крім того, судом першої інстанції при винесенні рішення не взято до уваги, що при прийнятті оскаржуваного Наказу прийнятого за результатами дисциплінарного провадження щодо Позивача всі вищевказані обставини не досліджувалися та не встановлювалися дисциплінарною комісією. Докази, які б спростовували це в матеріалах справи відсутні, хоча як зазначає Верховний суд в Постанові від 20.05.2021 у справі №754/4355/17, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування всіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ відповідача не взято до уваги висловлене Скаржником бажання про те, що він вважає за необхідне бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії при розгляді дисциплінарного провадження. Згідно пункту 31 Порядку комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. В іншому разі - це є грубим порушенням прав державного службовця (Постанова КАС ВС від 08.09.2022 у справі №340/5243/20). В порушення вимог частини 2 статті 67, статті 73, статті 75 ЗУ «Про державну службу», оскаржуваний Наказ не містить: - посилання на конкретний склад правопорушення; - в ньому не зазначено, у чому саме полягає протиправна винна дія чи бездіяльність Скаржника; - не вказано час, місце, обставини при яких Скаржник скоїв дисциплінарний проступок; - не наведено доказів скоєння дисциплінарного проступку Скаржником; - а також не вказано де, коли яким чином Скаржник вчинив дії (чи допустив бездіяльність). Однак, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника. Тобто, застосування такого виду дисциплінарного заходу, можливе лише за наявності всіх перелічених обставин, що повинно бути висвітлено і у відповідному Наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 05.06.2019 у справі №814/934/18 (провадження №К/9901/3830/19). Також, у Постанові Верховного Суду від 12.08.19 №1340/4847/18, суд наголосив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу, В свою чергу, в оскаржуваному Наказі відповідача, в якості мотивування зазначено: неналежне виконання посадових обов`язків, що призвело до порушення певних статей ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому, Наказ не містить посилання на конкретні посадові обов`язки, які порушені позивачем. Отже, в спірному Наказі є лише посилання на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення. В Наказі відсутній стислий виклад обставин дисциплінарної справи, в чому полягає саме винна протиправна дія державного службовця, відсутня також чітка кваліфікація проступку, за допомогою якої можливо встановити тотожність між ознаками дисциплінарного проступку, закріпленого в правовій нормі, і ознаками вчиненого діяння. Враховуючи те, що рішення, яке приймається за наслідками дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття, апелянт вважає, що Відповідач, приймаючи оскаржуваний Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врахував детально та повно всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, причин та передумов, які призвели до його вчинення, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного Наказу.

10. Крім того, на погляд скаржника, притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 в даній справі відбулося поза межами преклюзивних строків для застосування дисциплінарного стягнення, визначених чинним законодавством. Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. ЗУ «Про державну службу» є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби. Спеціальною нормою щодо правовідносин в даній справі є норма, визначена ст.65 ЗУ «Про державну службу» згідно частини 3 якої державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду. Відповідно до ч.5 ст.75 ЗУ «Про державну службу», дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Норми ст.ст. 65 та 75 ЗУ «Про державну службу» є імперативними за своїм змістом і не дозволяють здійснювати будь-які альтернативні дії, ніж ті, що визначені вказаними статтями щодо державного службовця, у випадку, якщо минув 1 рік з дня вчинення ним дисциплінарного проступку (Постанова Верховного суду від 29.04.2020 у справі №826/3776/18). Однак, Дисциплінарна комісія відповідача, прийняла рішення про притягнення апелянта до дисциплінарної відповідальності, по спливу понад 12 років, що залишено судом першої інстанції поза увагою, а отже, не застосовано належним чином при розгляді даної справи норми матеріального права, а саме ЗУ «Про державну службу». У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони у судове засідання не зґявились, позивач просив справу розглядати у його відсутності, представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак доказів не можливості зґявитись в судове засідання до клопотання не додано, тому колегія судів вирішила справу розглядати у відсутності сторін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 28.12.2019 призначений на посаду начальника Трускавецького міського відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Заступником начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 , за власною ініціативою та з метою здійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання виконавчого провадження № 25672004, яке перебувало на виконанні у Трускавецькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), керуючись вимогами Розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2010 № 512/5, у строк з 12.08.2022 до 19.08.2022, на підставі копій матеріалів виконавчого провадження № 25672004 проведено перевірку законності виконавчого провадження № 25672004. За результатом виконання постанови про перевірку законності виконавчого провадження встановлено, що дії начальника Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_1 , при виконанні виконавчого провадження № 25672004 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 8 пункту 7 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також пункту 3 Розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень, Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень. В подальшому, в.о. заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), І. Семеном, 23.08.2022 скеровано клопотання на ім`я в.о. начальника Західного міжрегіонального управління юстиції про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. 29.08.2022 в.о. начальника Західного міжрегіонального управління юстиції видано наказ за № 62/Д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 ». У ході дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією перевірені факти, викладені у клопотанні, а саме щодо порушення вимог чинного законодавства, та встановлено наступне. ОСОБА_1 порушено норми абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Дисциплінарна комісія встановила, що дану норму закону має право застосовувати виключно керівник вищого органу, про те вона була застосована ОСОБА_1 при винесені своєї постанови, що суперечить чинному законодавству. Під час здійснення дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги абзацу 8 пункту 7 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки ним при винесенні постанови про скасування процесуального документа, а саме скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2013 у виконавчому провадженні № 25672004, в мотивувальній частині не зазначено мотивів, з яких начальник Відділу прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого скасовано постанову. Разом з тим, комісією встановлено порушення ОСОБА_1 . Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень оскільки в матеріалах виконавчого провадження та даних АСВП письмове доручення начальника Відділу відсутнє, що свідчить про безпідставну передачу виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого. Крім того, всі вищенаведені порушення зазначені у клопотанні, свідчать про порушення ОСОБА_1 пункту 3 Розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень, а саме, що ним як керівником органу державної виконавчої служби за допомогою Системи не здійснено контроль за: дотриманням строків внесення виконавчих документів відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) до Системи; дотриманням строків перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби (приватного виконавця); законністю, своєчасністю та повнотою вчинених виконавцями виконавчих дій та винесених процесуальних рішень; своєчасністю та повнотою внесення до Системи відомостей про вчинені виконавчі дії. У ході дисциплінарного провадження встановлено, що пояснення ОСОБА_1 в частині тверджень, що при винесені постанови про скасування процесуального документа ним вжито дій відповідно до вимог чинного законодавства України, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах дисциплінарної справи містяться докази, в тому числі копія постанови про скасування процесуального документу від 29.06.2022 № 25672004, яка підтверджує вищенаведені в клопотанні порушення вчинені ОСОБА_1 . За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Дисциплінарна комісія) встановлено, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, визначений п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) від 28.09.2022 №85/Д позивача за неналежне виконання посадових обов`язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» (далі Закон №889) державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності. За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 64 Закону №889). Згідно ч. 1 та 2 ст. 65 Закону №889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. Згідно оскаржуваного наказу, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, визначеного п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. У відповідності до ч. 1 ст. 66 Закону № 889, До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (ч. 3 чт. 66 Закону № 889). Частиною 1 с. 67 Закону № 889 передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (ч. 1 ст. 69 Закону №889). З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 73 Закону №889). У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 74 Закону №889, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (ч. 1 ст. 77 Закону № 889). Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі Порядок № 1039). Згідно п. 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи. У відповідності до п.п. 4 та 5 Порядку № 1039, дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. З врахуванням викладеного, суд першої інстанції вважав, що дисциплінарна комісія правомірно дійшла висновку про наявність в діях начальника Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Однак, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Як уже зазначалось вище Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) від 28.09.2022 №85/Д позивача за неналежне виконання посадових обов`язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Як підставу для застосування стягнення у наказі зазначено порушення позивачем вимог абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Крім того, у наказі зазначено, про порушення позивачем вимоги абзацу 8 пункту 7 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки ним при винесенні постанови про скасування процесуального документа, а саме скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2013 у виконавчому провадженні № 25672004, в мотивувальній частині не зазначено мотивів, з яких начальник Відділу прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого скасовано постанову. Також, у спірному наказі про накладення дисциплінарного стягнення вказаного про порушення ОСОБА_1 пункту 3 Розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень, а саме, що ним як керівником органу державної виконавчої служби за допомогою Системи не здійснено контроль за: дотриманням строків внесення виконавчих документів відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) до Системи; дотриманням строків перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби (приватного виконавця); законністю, своєчасністю та повнотою вчинених виконавцями виконавчих дій та винесених процесуальних рішень; своєчасністю та повнотою внесення до Системи відомостей про вчинені виконавчі дії. 29.06.2022 начальником Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Корчинським Р.Т. винесено постанову про скасування процесуального документа, а саме скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2013 у виконавчому провадженні №25672004, яка відсутня в матеріалах виконавчого провадження, наявна в АСВП, при цьому дійсно в мотивувальній частині не зазначено мотивів, з яких начальник Відділу прийняв відповідне рішення, і посилання на норму закону, на підставі якого скасовано постанову, чим порушено вимоги абзацу 8 пункту 7 Розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень». Колегія судів вважає, за необхідне зазначити, що не дотримання форми, у даній спірній ситуації, не понесло жодних негативних наслідків ні для сторін виконавчого провадження, ні для держави, оскільки, як борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження були уже на той час сплачені в повному обсязі. При цьому, відповідно до п.33 Постанови КМУ №1039 від 04.12.2019 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження» Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Згідно з п.34 цієї ж Постанови, результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини. У мотивувальній частині зазначаються, серед іншого, характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків, які, при їх наявності, впливають на кваліфікацію дій державного службовця при виконанні ним своїх службових обов`язки. Як уже зазначалось, вказані дії не заподіяли жодної шкоди. Як зазначав апелянт, що згадана вище постанова була винесена виключно з технічних причин. Верховний суд Постанові від 07.10.2019 у справі №718/801/17, зазначав, що застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення проступку, однак під виявленням проступку розуміється не лише виявлення факту (певного діяння), а й встановлення працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Відтак, відсутність шкідливих наслідків свідчить про недостатню обґрунтованість накладеного стягнення. Згідно Інформаційної довідки сформованої АСВП, виконавче провадження №25672004 перебувало на виконанні у державного виконавця Бичка О.І., заступником начальника відділу Костишином Р.Т. передано 29.06.2022 державному виконавцю Васьківу Р.М., однак як вважав відповідач в матеріалах виконавчого провадження та даних АСВП письмове доручення начальника Відділу відсутнє, що свідчить про безпідставну передачу виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого, чим не дотримано вимоги Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень. Однак, вказане не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах виконавчого провадження та в АСВП є наявна копія розпорядження про передачу виконавчого провадження №25672004. Крім того, слід зазначити, що в порушення вимог частини 2 статті 67, статті 73, статті 75 ЗУ «Про державну службу», оскаржуваний Наказ не містить: посилання на конкретний склад правопорушення; в ньому не зазначено, у чому саме полягає протиправна винна дія чи бездіяльність позивача; не вказано час, місце, обставини при яких Скаржник скоїв дисциплінарний проступок; не наведено доказів скоєння дисциплінарного проступку; не вказано де, коли яким чином позивач вчинив дії (чи допустив бездіяльність). Ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника. Тобто, застосування такого виду дисциплінарного заходу, можливе лише за наявності всіх перелічених обставин, що повинно бути висвітлено і у відповідному Наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні за змістом та по суті висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 05.06.2019 у справі №814/934/18 (провадження №К/9901/3830/19). Також, у Постанові Верховного Суду від 12.08.19 №1340/4847/18, суд вказав, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу, Однак, в оскаржуваному Наказі відповідача, в якості мотивування зазначено: неналежне виконання посадових обов`язків, що призвело до порушення певних статей ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому, Наказ не містить посилання на конкретні посадові обов`язки, які порушені позивачем. Також у Наказі відсутній стислий виклад обставин дисциплінарної справи, в чому полягає саме винна протиправна дія державного службовця, відсутня також чітка кваліфікація проступку, за допомогою якої можливо встановити тотожність між ознаками дисциплінарного проступку, закріпленого в правовій нормі, і ознаками вчиненого діяння. Враховуючи те, що Наказ, прийнятий за наслідками дисциплінарного провадження, повинен бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідач, приймаючи такий Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врахував детально та повно всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, причин та передумов, які призвели до його вчинення, відсутність шкідливих наслідків, то відповідно наявні підстави для його скасування та відповідно задоволення позову. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги задовольнити. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року справі № 380/14028/22 - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) від 28.09.2022 №85/Д про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани Начальника Трускавець кого відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) ЄДРПОУ 43317547) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн 40 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.М. Гінда В.В. Ніколін повний текст складено 12.04.2023