Постанова 4852 № 280/6198/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/6198/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року в адміністративній справі №280/619/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: 08 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача податковий борг перед державою з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 615096,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на день складання позовної заяви за відповідачем обліковується новостворений податковий борг перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 615096,82 грн, з яких: 614863,94 грн сума штрафних санкцій, визначена Податковими повідомленнями - рішеннями; 232,88 грн сума нарахованої пені. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому борг підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 615096,82 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи. До Третього апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому повністю підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Уповноваженими особами ГУ ДПС у Запорізькій області була проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю та за результатами якої визначено порушення платником податків п. 287.3 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України - порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання. Відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, передбачена ст. 126 ПК України. Податковий борг з орендної плати з фізичних осіб виник в результатами камеральної перевірки. За результатами проведеної камеральної перевірки складено акт №000216/08-01-50-05/3036013553 від 20.11.2019 на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення: від 29.11.2019 №0162225005 якими зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4000,00 грн; від 10.01.2019 №0000001-5007-0829, якими визначено за 2016 рік суму податкового зобов`язання в розмірі 106221,27 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб; від 10.01.2019 №0000002-5007-0829, якими визначено за 2017 рік суму податкового зобов`язання в розмірі 174880,89 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб; від 10.01.2019 №0000003-5007-0829, якими визначено за 2018 рік суму податкового зобов`язання в розмірі 174880,89 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб; від 04.03.2019 №4936-5007-0829, якими визначено за 2019 рік суму податкового зобов`язання в розмірі 174880,89 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб. Також, відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України платнику податків нарахована пеня в сумі 232,88 грн. У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань, контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. На адресу платника податків 27.03.2018 рекомендованим листом з повідомлення про вручення була направлена податкова вимога Ф №4969-50/829 від 23.03.2018 на суму 107211,04 грн., яка була повернена у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Вказана податкова вимога та податкові повідомлення рішення в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалися, а отже податковий борг, у розмірі 615096,82 грн є узгодженим. З наведених підстав, контролюючий орган звернувся до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем у встановлені законодавством строки податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача в рахунок погашення податкового боргу у сумі 615096,82 та вважає їх такими, що підлягають до задоволення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таким чином, документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, направлення рекомендованим листом з повідомленням запитів за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважається належним чином врученим. Відповідно до податкової вимоги форми «Ф» №4969-50/829 від 23.03.2018 сума податкового боргу становила 107211,04 грн. Розрахунок суми заборгованості, як додаток до податкової вимоги, законодавством не передбачений. 27.03.2018 року дана податкова вимога форми «Ф» №4969-50/829 від 23.03.2018 була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 69000523193779 та отриманий ним особисто 29.03.2018. Зазначена податкова вимога форми «Ф» №4969-50/829 від 23.03.2018 отримана відповідачем особисто 29.03.2018 року Отже, податкова вимога форми форми «Ф» №4969-50/829 від 23.03.2018, відповідно до статті 42 ПК України, є врученою відповідачу, проте, сума податкового боргу останньою сплачена не була. При цьому, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень. Оскільки позивачем надано належні докази направлення податкових повідомлень-рішень, а тому ці податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що вручені платнику податків, є чинними, а тому визначені у них суми - узгодженими. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Таким чином, сума податкових зобов`язань з орендної плати станом на момент звернення до суду із даним позовом є узгодженою та набула статусу податкового боргу. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року в адміністративній справі №280/6198/20. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року в адміністративній справі №280/6198/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов