Постанова 4873 № 911/1766/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" квітня 2023 р. Справа№ 911/1766/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Кравчука Г.А. Козир Т.П. за участю секретаря судового засідання - Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.04.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Стоянова І.С." на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2022 про залишення позову без розгляду у справі № 911/1766/22 (суддя Конюх О.В. ) за позовом Фермерського господарства "Стоянова І.С." до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про визнання недійсними частин договору та застосування наслідків їх недійсності УСТАНОВИВ: Фермерське господарство «Стоянова І.С.» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро», в якому просив суд: - визнати недійсними статтю 7 та статтю 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020; - стягнути з відповідача на користь позивача 152 041,20 грн. в якості відшкодування примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» грошових коштів; - стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн., - стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору 2600,00 грн. Позов обґрунтований тим, що третейське застереження Договору №37/20/60 від 12.03.2020 (стаття 8) спричиняє обставини, які порушують та обмежують права та свободи ФГ «Стоянова І.С.», не відповідають вимогам п. 1 ст. 203 ЦК України. 18.10.2022 на електронну пошту суду від позивача ФГ «Стоянова І.С.» надійшли: - заява від 16.10.2022 про надання інформації, на вимогу ухвали господарського суду Київської області від 05.10.2022; - клопотання від 16.10.2022 про об`єднання судових справ №911/1769/22 і №911/1766/22 в одне провадження; - заява від 16.10.2022 щодо заперечення ТОВ «Нор-Ест Агро» проти розгляду господарським судом Київської області справи №911/1766/22. Вказані документи надійшли на адресу суду в оригіналі поштою 19.10.2022. 24.10.2022 від позивача ФГ «Стоянова І.С.» до господарського суду Київської області надійшла заява про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частини договору №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності. Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2022 клопотання ФГ «Стоянова І.С.» від 16.10.2022 про об`єднання позовних заяв у справах №911/1766/22 та №911/1769/22 залишено без задоволення; не прийнято до розгляду заяву ФГ «Стоянова І.С.» від 21.10.2022 про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частин договору №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності; позов Фермерського господарства «Стоянова І.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» у справі №911/1766/22 залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України. При винесенні оскаржуваної ухвали суд застосував п. 7 ст. 226 ГПК України, оскільки пунктом 8.5 Договору сторони погодили, що всі вимоги, які викають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків. Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, Фермерське господарство "Стоянова І.С." подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 31.10.2022 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що третейське застереження обмежує право ФГ «Стоянова І.С.» на судовий захист та посилається на п. 8.3 Договору, відповідно до якого якщо сторони не дійдуть згоди щодо суперечливих питань то вони підлягають розгляду у суді згідно підвідомчості та підсудності, що передбачені діючим законодавством України. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 апеляційну скаргу у справі № 911/1766/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Агрикова О.В., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2023. 14.02.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника ТОВ "Нор-Ест Агро", у якій останній просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. 16.02.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 розгляд справи призначено на 09.03.2023. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2022 для розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Стоянова І.С." у справі № 911/1766/22 у зв`язку із перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 розгляд справи відкладено на 04.04.2023. У судове засідання 04.04.2023 представники сторін не з`явилися, про розгляд справи повідомлені шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу від 22.03.2023. Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. При цьому слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, якою повідомлено про призначення справи до судового розгляду в судовому засіданні 04.04.2023 відповідно, була отримана в електронний кабінет ФГ «Стоянова І.С.» та ТОВ "Нор-Ест Агро" 15.03.2023. Надсилання судом апеляційної інстанції копій даних ухвал в Електронний кабінет відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, і зазначені судові рішення вважаються врученими сторонам. Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, враховуючи заяву відповідача щодо розгляду справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представників сторін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі відмовлено у задоволенні клопотання ФГ "Стоянова І.С." про об`єднання судових справ №911/1769/22 і №911/1766/22 в одне провадження, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. При цьому суд керувався наступним. Частиною першою статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Позовна заява в даній справі №911/1766/22 подана ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7, статті 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності. Позовна заява у справі №911/1769/22 подана ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункт 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності. З огляду на викладене, вимоги у справах №911/1769/22 та № 911/1766/22 не відповідають критерію частини 1 ст. 173 ГПК України, оскільки, хоча і заявлені до одного відповідача, однак не пов`язані підставою виникнення, не підтверджуються спільними доказами і не є між собою основними та похідними, про що позивачу вже було вказано в ухвалі господарського суду Київської області від 12.09.2022 у справі №911/1618/22. При цьому неналежне виконання позивачем вимог вказаної ухвали щодо роз`єднання вимог за двома різними договорами і в результаті цього подання позивачем двох комплектів однакових доказів до кожної із позовних заяв вказаного висновку не спростовують, а лише ускладнюють їх дослідження, оскільки частина поданих доказів у кожній з позовних заяв не стосуються предмету спору. Також позивач звертався до суду з заявою про про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частини договору №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності, якій просив місцевий суд: - застосувати наслідки недійсності статті 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.03.2021 по справі №4/21; - застосувати наслідки недійсності статті 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 по справі №11/22. Відповідно до частин 2 та 3 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Вказаною статтею ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. В даному випадку позивач подав заяву, яка за правовим змістом є заявою про зміну предмету позову, у якій, не змінюючи підстав позову, у якості застосування наслідків недійсності частин договору №37/20/60 від 12.03.2022 позивач заявляє ще дві позовні вимоги про скасування двох рішень постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.03.2021 №4/21 та від 24.06.2022 №11/22. Заява судовим збором не оплачена. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Крім того, відповідно до пункту 11 частини 1 ст. 20, ч.2 ст. 346 ГПК України розгляд вимог про скасування рішень третейського суду належить до компетенції апеляційного господарського суду, отже судом першої інстанції правомірно не прийнято до розгляду указану заяву. Щодо залишення позову «Стоянова І.С.» без розгляду. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом (пункт 7.19 постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №927/645/19). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. В силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 12.03.2020 між ФГ «Стоянова І.С.» (покупець) та ТОВ «Нор-Ест Агро» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу товару №37/20/60 (далі Договір), за умовами якого: - в терміни, визначені договором або додатком до цього Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця мінеральні добрива (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар у сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору (п. 1.1 Договору); - всі розбіжності, що виникають у зв`язку з договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком продавця і застосовується на його власний розсуд (п. 8.1 Договору); - покупець зобов`язаний здійснювати досудове врегулювання спорів (8.2 Договору); - у випадку якщо сторони не дійдуть згоди по суперечним питанням, то вони підлягають розгляду у суді, згідно підвідомчості та підсудності, що передбачені діючим законодавством України (п. 8.3 Договору); - всі розбіжності, що виникають у зв`язку з даним договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходiв досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком сторін і застосовується на власний розсуд кожної із них (п. 8.4 Договору); - сторони домовились про те, що всі вимоги, які викають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків за адресою: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005 року, видане Київським міським управлінням юстиції) відповідно до регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://tretsud.аub.org.ua. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з Регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього Регламенту. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце i дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору (п. 8.5 Договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) календарних місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків (п. 11.1 Договору). У зв`язку з неналежним виконанням ФГ «Стоянова І.С.» умов договору, ТОВ «Нор-Ест Агро» 15.02.2021 звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з вимогами до ФГ «Стоянова І.С.», зокрема, за договором №37/20/60 від 12.03.2020 на загальну суму 899 214,91 грн. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.03.2021 у справі №4/21 вказані вимоги задоволено повністю. 24.05.2021 Північним апеляційним господарським судом у справі №873/57/21, за заявою ТОВ «Нор-Ест Агро» видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.03.2021 у третейській справі №4/21 та стягнуто з ФГ «Стоянова І.С.» 899 214,91 грн. за договором №37/20/60 від 12.03.2020. 29.03.2022 та 01.04.2022 у примусовому порядку з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро», згідно наказу №873/57/21 від 24.05.2021 та наказу №873/143/21 від 10.01.2022, Арцизьким районним відділом ДВС ПМУМЮ було стягнуто 331 401,78 грн. В подальшому, 24.06.2022 Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків у справі №11/22 ухвалив рішення за позовом ТОВ «Нор-Ест Агро» до ФГ «Стоянова І.С.» з позовними вимогами про стягнення з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу №63/20/55 від 26.03.2020 і Договором купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020, яким: - стягнуто з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» донарахований розмір грошових коштів, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу №63/20/55 від 26.03.2020 та за Договором купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 у сумі 409 681,21 грн. - стягнуто з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» третейський збір у сумі 4 496,81 грн. Статтями 15, 16 ЦК України встановлено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»). Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Згідно з ст. 12 Закону України «Про третейські суди», яка містить вимоги щодо видів і форм третейської угоди, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України «Про третейські суди», яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №876/7/19). Викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі «Девір проти Бельгії» від 27.02.1980). Таким чином, укладення сторонами третейської угоди є не відмовою від можливого звернення до суду, а обранням сторонами договору третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту, як це зазначено в ст. 3 Закону України «Про третейські суди», завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. У такому разі йдеться не про «делегування функцій судів» (яке забороняється статтею 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (частина перша статті 1 названого Закону). Такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами Третейської угоди свідомо і добровільно, й відтак підстав вважати його протиправним не вбачається (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі 915/109/18). При цьому, суд відзначає, що укладаючи третейське застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до третейського суду будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого договору (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери третейського застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від третейського розгляду і заперечувати компетенцію третейських суддів, посилаючись на недійсність договору, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву третейського розгляду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №910/13366/18). З урахуванням вказаного, суд вважає, що такий спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо і добровільно та відповідно до положень закону. Як вбачається із матеріалів справи, з боку ФГ «Стоянова І.С.» третейська угода викладена в договорі №37/20/60 від 12.03.2020, підписана головою ФГ «Стоянова І.С.» Стояновим В.І., підпис якого завірений печаткою підприємства. Крім того, спір виник між сторонами з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про третейські суди». Суд враховує, що сторони погодили у ст. 7 та 8 Договору купівлі-продажу що всі вимоги, які викають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково підлягають розгляду Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, при цьому відповідач у передбачених пунктом 7 частини 1 ст. 226 ГПК України порядку та строк подав суду заперечення проти розгляду спору у господарському суді, а матеріали справи не містять відомостей про те, що третейська угода не може бути виконана. Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про залишення без розгляду позову Фермерського господарства «Стоянова І.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України. Колегія суддів вважає неспроможними твердження позивача про те, що спір про визнання недійсною третейської угоди належить до розгляду виключно господарським судом та про те, що саме цей спір сторони не передавали на вирішення третейського суду, оскільки з пункту 8.5 Договору вбачається, що спори про визнання договору недійсним повністю чи частково прямо передбачені третейською угодою, заборони щодо розгляду таким спорів третейськими судами закон не містить. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Стоянова І.С." залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2022 у справі №911/1766/22 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Стоянова І.С." . Матеріали справи №911/1766/22 повернути Господарському суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 11.04.2023. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Г.А. Кравчук Т.П. Козир