Постанова 4873 № 911/1769/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" червня 2023 р. Справа№ 911/1769/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Чорногуза М.Г. Тищенко А.І. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 12.06.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22 (суддя О.В. Конюх, повний текст ухвали складено та підписано 18.11.2022) за позовом Фермерського господарства "Стоянова І.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про визнання недійсними частин договору та застосування наслідків їх недійсності ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство «Стоянова І.С.» звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 19.09.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро», у якому просив: - визнати недійсними статтю 11, статтю 13, пункт 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020; - стягнути з відповідача на користь позивача 141588,58 грн. в якості відшкодування примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» грошових коштів; - стягнути з відповідача на користь позивача 10700,00 грн. в якості відшкодування примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» грошових коштів; - стягнути з відповідача на користь позивача 10809,00 грн. в якості відшкодування примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» грошових коштів; - стягнути з відповідача на користь позивача 16263,00 грн. в якості відшкодування примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» грошових коштів; - стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн.; - стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 600,00 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2022 клопотання Фермерського господарства «Стоянова І.С.» від 16.10.2022 про об`єднання позовних заяв залишено без задоволення. Не прийнято до розгляду заяву Фермерського господарства «Стоянова І.С.» від 21.10.2022 про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частин договору №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності. Позов Фермерського господарства «Стоянова І.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» у справі №911/1769/22 залишено без розгляду. Судом залишено без розгляду позов Фермерського господарства «Стоянова І.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» у справі №911/1769/22 про визнання недійсними частин договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України, виходячи з того, що спір про визнання недійсними статті 11, статті 13 та пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020, відповідно до умов договору, може бути розглянутий Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, при цьому відповідач у передбачених пунктом 7 частини 1 ст. 226 ГПК України порядку та строк подав суду заперечення проти розгляду спору у господарському суді, а матеріали справи не містять відомостей про те, що третейська угода не може бути виконана. 03.11.2022 від представника ТОВ «Нор-Ест Агро» до Господарського суду Київської області надійшла заява вих. №01-2/11 від 01.11.2022 про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123,126, 124,129, 244 ГПК України, в якій заявник просить суд стягнути із ФГ «Стоянова І.С.» судові витрати на правничу допомогу в межах справи №911/1769/22 у розмірі 11 900,00 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» від 01.11.2022 №01-2/11 про покладання на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1769/22 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд дійшов висновку про невідповідність заяви ст. 130 ГПК України та відсутність необґрунтованих дій зі сторони позивача. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 по справ №911/1769/22 та ухвалите нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю. Стягнути з Фермерського господарства «Стоянова І.С.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» судові витрати на правничу допомогу, в межах справи №911/1769/22, у розмірі 11900,00 грн. Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат не відповідають нормам чинного законодавства та сталій судовій практиці щодо вирішення аналогічних спорів. 29.11.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №910/1769/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22 залишено без руху. Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 20.12.2022 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3891/22 від 26.12.2022, у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Чорногуз М.Г., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22 Постановою Верховного суду від 17.03.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 у справі №911/1769/22 скасувати, а справу №911/1769/22 передати до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22. 17.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1769/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №911/1769/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Розгляд апеляційної скарги призначено в режимі відеоконференції на 12.06.2023. 29.05.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» надійшла заява про розгляд 12.06.2023 апеляційної скарги без участі представника скаржника. Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 12.06.2023 в судове засідання представники учасників справи не з`явилися. Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану заяву за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами. За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2022 клопотання ФГ «Стоянова І.С.» від 16.10.2022 про об`єднання позовних заяв у справах №911/1766/22 та №911/1769/22 залишено без задоволення; не прийнято до розгляду заяву ФГ «Стоянова І.С.» від 21.10.2022 про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частин договору №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності; позов Фермерського господарства «Стоянова І.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» у справі №911/1769/22 залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України. 03.11.2022 від представника ТОВ «Нор-Ест Агро» до Господарського суду Київської області надійшла заява про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123,126, 124,129, 244 ГПК України. Оскаржуваною ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» від 01.11.2022 №01-2/11 про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1769/22. Суд зазначив, що посилання заявника на ст. 129 ГПК України у даному випадку є безпідставним, оскільки у справі №911/1769/22 суд не вирішував спір по суті, не встановлював, з чиєї вини виник спір, відтак і не здійснював розподіл судових витрат. У даному випадку до відносин сторін належить застосовувати статтю 130 ГПК України, якою встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат. Відповідно до положень частини п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. Однак, за висновком суду першої інстанції, відповідач не вказав та не довів, що позивачем вчинено необґрунтовані дії в ході розгляду справи, які призвели до витрат відповідача, а саме не довів: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо, а тому судом відмовлено в задоволенні заяви «Нор-Ест Агро» про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на невідповідність заяви ст. 130 ГПК України та відсутність необґрунтованих дій зі сторони позивача. У свою чергу апелянт не погоджується з вказаною ухвалою та вважає, що висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат не відповідають нормам чинного законодавства та сталій судовій практиці щодо вирішення аналогічних спорів. Перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, з висновком Господарського суду Київської області про відмову в задоволенні заяви «Нор-Ест Агро» про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не вбачає за можливе погодитись, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до частин п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Оскільки у даному випадку судом залишено позов без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України, слід враховувати приписи статті 130 ГПК України, якою встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат. Відповідно до положень частини п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. Отже, у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. З викладеного також вбачається, що відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду. В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що підставами подання позову ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункту 7.3 статті 7 договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності, слугував підтверджений на сьогодні ухвалою господарського суду Київської області по справі №911/1769/22 від 31.10.2022 (яка залишена без змін судом апеляційної інстанції) факт передчасного подання до господарського суду Київської області зазначеного позову, а також необхідність залишення позову без розгляду з огляду на необґрунтованість та безпідставність його подання саме до господарського суду Київської області. Згідно з нормами ст. 3, 5, 7, 12 Закону України «Про третейські суди» передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Аналіз норм законодавства свідчить про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 в справі №910/8961/17. Таким чином, з моменту укладання договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, що витікають з договору між сторонами, а припинення дії договору не припиняє зобов`язання щодо повної оплати та дії третейського застереження та не позбавляє сторони права на звернення до третейського суду з питань, які обумовлені таким третейським застереженням. Судом апеляційної інстанції враховано, що позивач звернувся до суду з позовом, який було залишено без розгляду відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України. Тобто, судом було застосовано спеціальну процедуру, передбачену ГПК України та Законом України «Про третейські суди» при наявності між сторонами належно оформленої третейської угоди, щодо якої відсутні ознаки невиконуваності, і яка включає предмет спору у справі, та у зв`язку із поданням відповідачем до суду заперечень проти розгляду спору у господарському суді у встановленому порядку та строк. Системний аналіз викладеного вище дає підстави для висновку про те, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом, який може бути переданий на розгляд третейського суду у зв`язку з укладеною між сторонами третейською угодою, а відповідачем подано до суду заперечення проти розгляду такого позову господарським судом Київської області у зв`язку з вказаним, та з огляду на те, що в подальшому такий позов було залишено без розгляду ухвалою суду від 31.10.2022 з посиланням на те, що спір про визнання недійсними статті 11, статті 13 та пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020, відповідно до умов договору, може бути розглянутий Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, судова колегія з урахуванням приписів статті 130 ГПК України, вбачає наявність підстав для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відтак, висновки суду першої інстанції в даній частині судова колегія вважає суперечливими в контексті висвітлених вище обставин в їх сукупності з урахуванням висновків Господарського суду Київської області від 31.10.2022 про залишення позову в даній справі без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України. За таких обставин, щодо заявлених відповідачем витрат на правову допомогу судова колегія зазначає наступне. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У поданій заяві відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 900,00 грн. Обґрунтовуючи заяву про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123,126, 124,129, 244 ГПК України, ТОВ «Нор-Ест Агро» зазначає, що відповідно до договору №07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020 та акту №24 здачі-приймання правової допомоги від 31.10.2022, Адвокатське Бюро «Василя Бонтлаба» надало наступну правову допомогу: - аналіз позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності із доданими документами на 96 аркушах - 2 години; - підготовка заперечення (вих. №06-1/10 від 06.10.2022) щодо розгляду господарським судом Київської області справи №911/1769/22 за позовом ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності. Направлення поштою заперечення (вих. №06-1/10 від 06.10.2022) щодо розгляду господарським судом Київської області справи №911/1769/22 за позовом ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності: ФГ «Стоянова І.С.» та до господарського суду Київської області - 2,5 години; - участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні господарського суду Київської області у справі №911/1769/22 із розгляду позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності, яке відбулося 31.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів представника ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» по справі №9l1/1769/22 адвоката Бонтлаба В.В. із застосуванням програмного забезпечення «EasyCon»: підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 900,00 гривень; - додаткова оплата («гонорар успіху адвоката») при позитивному для клієнта рішенні - залишення без розгляду позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» про визнання недійсними статті 11, статті 13, пункту 7.3 статті 7 Договору купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності у справі №911/1769/22 господарського суду Київської області - 5 500,00 гривень. Відтак, ТОВ «Нор-Ест Агро» зазначає, що понесло витрати, сплативши за правову допомогу в розмірі 11 900,00 грн. згідно договору №07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020 Адвокатському Бюро «Василя Бонтлаба». Таким чином, з огляду на приписи статей 126, 129 ГПК України, які було наведено судом вище, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 11 900,00 грн. За таких обставин, за висновком суду апеляційної інстанції, у урахуванням відсутності заперечень позивача щодо розміру заявлених відповідачем витрат, заява Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1769/22 у розмірі 11 900,00 грн підлягає задоволенню повністю. Отже, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). За змістом частини другої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню, при цьому заява Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1769/22 у розмірі 11 900,00 грн підлягає задоволенню у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі №911/1769/22 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Стоянова І.С.» (68454/, Одеська область, Арцизький район, село Надеждівка, вулиця Центральна, будинок 77, Ідентифікаційний код 22494020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, місто Тетіїв, вулиця Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код 38953469) 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. судові витрати направничу допомогу.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 911/1769/22 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2023. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді М.Г. Чорногуз А.І. Тищенко