Постанова 4821 № 705/4447/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/327/23Головуючий по 1 інстанції Справа №705/4447/20 Категорія: 301030100 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Василенко Л.І., Новікова О.М. За участю секретаря Ярошенка Б.М. учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідачі - Уманська міська рада, Виконавчий комітет Уманської міської ради особа, яка подає апеляційну скаргу представник відповідача Уманської міської ради Гладченко Дар`я Володимирівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відео конференції апеляційну скаргу представника відповідача Уманської міської ради Гладченко Дар`ї Володимирівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Годік Л.С. у приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області 10.11.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Уманської міської ради, Виконавчого комітету Уманської міської ради про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, - в с т а н о в и в : 10.11.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до Уманської міської ради, Виконавчого комітету Уманської міської ради про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. В позовній заяві позивачі вказують, що згідно свідоцтва про право власності вони є власниками квартир в будинку АДРЕСА_1 . Крім житлових квартир при їх отриманні у власність, позивачам також передані та належать господарські будівлі : сараї у підвалі, якими вони користувались до приватизації житла та користуються по нині. 29.08.2016 року за адресою АДРЕСА_1 за згодою співвласників будинку було створено юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Софія-6», про що внесено запис в єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2016 року, № 1 025 102 0000 002503. Рішенням Уманської міської Ради VІІ скликання 22 сесії № 6.33-22/7 від 23 грудня 2016 року було надано згоду на передачу з балансу КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» на баланс ОСББ «Софія-6» житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради створити у встановленому порядку комісію з питань передачі з балансу КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» на баланс ОСББ «Софія-6» 171- квартирного, дев`ятиповерхового, однопід`їздного з одним ліфтом, житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . 01 лютого 2017 року на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс комісією було проведено обстеження активів житлового комплексу (його частини) по АДРЕСА_1 , що передається з балансу КП «Уманське РЕУ-3» на баланс ОСББ «Софія-6», зокрема, передані квартири, водопровід, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення. Згідно даного Акту приймання-передачі передавався житловий комплекс (його частина), проте передано було лише житловий будинок, сходові клітки, позаквартирні коридори, сміттєкамери, горище (техповерх), шахти і машинні відділення ліфтів, водопровід, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення. Всі інші допоміжні приміщення - нежитлові приміщення, сараї в підвалі передані згідно з даним Актом ОСББ «Софія-6» не були, хоч в даних приміщеннях розташовані комунікації (водопровід, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення) та дані сараї в підвалах є їх власністю та інших співвласників будинку. Після того ОСББ «Софія-6» стало звертатись до Уманської міської ради з питанням передачі на баланс ОСББ «Софія-6» нежитлових підсобних приміщень, сараїв в підвалі (звернення були в усній формі), але відповідач зволікав з передачею даних приміщень та наданням відповіді на звернення ОСББ «Софія-6». В 2018 році ОСББ «Софія-6» по вул. В. Мономаха, 6 в м. Умань, Черкаської області стало відомо про те, що підвальні приміщення з їхнього будинку перейшло у власність міської ради і Уманська міська рада оформила право власності за собою на нежитлові, підсобні приміщення, сараї в підвалі по АДРЕСА_1 , а в подальшому дана інформація стала відома уже і всім співвласникам будинку, в тому числі, і позивачам. Отримавши інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було з`ясовано про те, що в дійсності відповідач зареєстрував право власності на нежитлові приміщення А-9 загальною площею 71,2 м2 та 362,35 м2. Підставами права власності відповідача на дані нежитлові приміщення є відомості з Єдиного реєстру об`єктів державної власності (з додатками), серія та номер: 05-11-4097, виданого 09.08.2016 року, видавник: Регіональне відділення фонду державного майна України в Черкаській області, рішення Уманської міської ради з додатком, серія та номер 4.13-35/6, виданий 20.03.2013 року, видавник: Уманська міська рада; довідка, серія та номер 468, виданий 01.11.2016 року, видавник: Комунальне підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3». З огляду на викладене, вважають, що відповідач порушив їхні права та й не тільки, а порушив права всіх співвласників 171- квартирного житлового будинку, відповідно до правовстановлюючих документів співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 кожен з них має у власності не тільки квартиру, а й сарай в підвалі, проте відповідач в незаконний спосіб відібрав у власників їхню власність, яка була передана їм при приватизації житла. Позивачі просили записи про проведену державну реєстрацію права власності, вчинені державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Аллою Петрівною 21.12.2016 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1130618471108, нежитлові підвальні приміщення А-9, вхід в підвал 1, загальною площею 362,35 кв. м., форма власності комунальна, власник - Уманська міська рада, по АДРЕСА_1 та від 13.12.2016 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1121102071108 нежитлові приміщення, об`єкт житлової нерухомості - нежитлові приміщення А-9, загальною площею 71,2 кв. м., форма власності - комунальна, власник - Уманська міська рада по АДРЕСА_1 - скасувати. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Записи про проведену державну реєстрацію права власності, вчинені державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Аллою Петрівною 21.12.2016 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1130618471108, нежитлові підвальні приміщення А-9, вхід в підвал 1, загальною площею 362,35 кв. м., форма власності комунальна, власник - Уманська міська рада, по АДРЕСА_1 та від 13.12.2016 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1121102071108 нежитлові приміщення, об`єкт житлової нерухомості - нежитлові приміщення А-9, загальною площею 71,2 кв. м., форма власності - комунальна, власник - Уманська міська рада по АДРЕСА_1 скасовано. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Уманської міської ради Гладченко Д.В. оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується, що суд першої інстанції не врахував, що окрім допоміжних приміщень у багатоквартирних будинках можуть бути розміщені й нежитлові приміщення, які мають окреме, незалежне призначення та при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме: встановлення того, чи відносяться вони до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Однак, суд першої інстанції поняття допоміжних та нежитлових приміщень не розмежував, вважає скаржник. Скаржник звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, а саме : з технічного паспорта на нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 362,35 кв. м., в даному приміщенні знаходяться 7 коридорів та 69 приміщень. Вказана інформація не підтверджує, що в даному приміщенні знаходяться сараї позивачів чи інших власників квартир, навіть кількість приміщень не відповідає кількості квартир у будинку (69 приміщень; 171 квартира). В апеляційній скарзі вказується, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б те, що спірні приміщення призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговуванням мешканців будинку, і входять до житлового фонду. Встановлення технічних характеристик іншого приміщення, загальною площею 71,2 кв. м. взагалі не можливе, оскільки позивачі не додали жодних доказів, які підтверджують правовий статус даного приміщення. Так як нежитлове приміщення є самостійним об`єктом нерухомого майна, в ньому можуть бути розміщені магазини, перукарні, пральні. Однак вони мають інший статус, ніж допоміжні приміщення та не призначаються для задоволення потреб лише мешканців будинку. В спірному приміщенні, площею 71,2 кв. м., знаходилась бібліотека. Одним із доказів розміщення бібліотеки є рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 31.05.2001 року № 297, яким дозволено виробничому ремонтно-експлуатаційному управлінню № 1 реконструкцію приміщення бібліотеки по АДРЕСА_1 під приміщення для роботи шкільних гуртків. Представник відповідача ОСОБА_3 посилається в апеляційній скарзі, що оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що підтверджують статус спірних приміщень, позивачі не надали документів, які б підтверджували технічні характеристики, тому не довели належними доказами порушене право. Отже, підстав для задоволення позову не вбачається та є всі підстави для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення вважає скаржник. В апеляційній скарзі звертається увага на те, що позивачі визначили відповідачами у даній справі Уманську міську раду та Виконавчий комітет Уманської міської ради, проте оскільки реєстрація спірних приміщень здійснена була лише на Уманську міську раду, то суд першої інстанції дійшов до хибного висновку та повністю задовольнив спір до обох відповідачів. Крім того, позивачі, які виступали в суді, як фізичні особи, не представляли всіх співвласників, однак суд вирішив спір, що стосується всього ОСББ, а тому суд першої інстанції вийшов за межі порушених прав позивачів та ухвалив рішення, що впливає на права власників квартир, що не були учасниками справи. Представник відповідача ОСОБА_3 акцентує увагу на тому, що згідно рішення Черкаської обласної Ради народних депутатів від 26.02.1992 року № 23 затверджено перелік підприємств, організацій, установ, майно яких відноситься до комунальної власності області, районів і міст обласного підпорядкування. Так, відповідно до вказаного переліку в нього включено Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 3» (наразі КП «РЕУ №3»). Будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився на балансі КП «РЕУ № 3», що підтверджується Актом прийому передачі житлового комплексу або його частини з балансу КП «Уманське РЕУ № 3» на баланс ОСББ «Софія-6» від 01.02.2017 року, технічним паспортом на нежитлові приміщення за відповідною адресою та документами, що свідчать про приватизацію квартир. Тому, Уманська міська рада отримала дане майно законно, відповідно до акту державної влади та органів місцевого самоврядування. Також, відповідно до листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 09.08.2016 року № 05-11-40-97 спірні нежитлові приміщення в державній власності не перебувають. Відповідно до довідки КП «Уманське РЕМ № 3» від 01.11.2016 року № 468 спірні нежитлові підвальні приміщення перебувають на балансі підприємства та відносяться до міської комунальної власності. Тому, згідно довказаних вище документів Уманська міська рада 19.05.2017 року зареєструвала за територіальною громадою м. Умань, в особі Уманської міської ради, спірні нежитлові приміщення. Представник відповідача ОСОБА_3 вважає, що державна реєстрація здійснена у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також нормативно-правових актів, прийнятих на виконання цього закону. Скаржник вважає, що станом на момент розгляду справи, обраний позивачами спосіб захисту шляхом скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності є неправомірним, суперечить положенням ст. 5 ГПК України та ст. 16 ЦК України, та є неефективним способом захисту порушених прав. Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, представник відповідача Уманської міської ради Гладченко Д.В. просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2021 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. 14 березня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача. В обґрунтування доводів відзиву вказується, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення у справі, натомість відповідач викладає в апеляційній скарзі обставини, які нічим не підтверджені. Позивачі вважають, що підвальні приміщення, які стали власністю Уманської міської ради, повинні належати співвласникам житлового будинку, тобто позивачам та іншим співвласникам, про що і свідчать записи у правовстановлюючих документах співвласників. У відзиві зазначається, що посилання відповідача на рішення Уманської міської ради з додатком, серія та номер 4.13-35/6 від 20.03.2013 року, як на підставу набуття права власності на підвальні приміщення по АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, оскільки з дослідженого рішення, яким затверджений перелік суб`єктів міської комунальної власності з`ясовано, що спірне майно, про яке йдеться в їхній позовній заяві, не передавалось у комунальну власність міста, тобто підставою для реєстрації майна стало неіснуюче рішення. Позивачі зазначають у відзиві, що відповідачем була надана інформація про те, що право комунальної власності на нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 71,2 кв. м., та нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 362,35 кв. м., по АДРЕСА_1 відносяться до комунальної та приватної власності м. Умані та належать територіальній громаді м. Умані, а право власності на ці приміщення набуто на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської обласної Ради народних депутатів від 26.02.1992 року за № 23 «Про комунальну власність об`єктів», не відповідає дійсності, оскільки із даного рішення вбачається, що спірні приміщення не були предметом їх затвердження, як об`єктів комунальної власності, тобто знову посилання на неіснуюче рішення. У відзиві позивачі звертають увагу на те, що згідно інформації, наданої Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 07.09.2020 року № 18-12/05-3413 зазначено про те, що відомості про майно по АДРЕСА_1 від суб`єктів управління до фонду з метою внесення до Реєстру не надавались, а відомості з Єдиного реєстру об`єктів державної власності (з додатками), серія та номер: 05-11- 4097, виданого 09.08.2016 року, видавник: Регіональне відділення фонду державного майна України в Черкаській області, на які посилається державний реєстратор, взагалі відсутні. Позивачі акцентують увагу на тому, що на день розгляду справи існувала позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18, а тому ними обрано належний спосіб захисту прав та інтересів позивачів. Враховуючи наведене у відзиві на апеляційну скаргу, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Сторони в судове засідання сторони в судове засідання не з?явились, про дату, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представники сторін заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відео конференції, яке задоволено судом та призначено відео конференції з участю представників сторін. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи наполягання сторін на участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції на адресу суду не надходило. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивачів, представника відповідача, надані в режимі відео конференції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог, прийшовши до висновку, що підвальні приміщення, які стали власністю Уманської міської ради, повинні належати співвласникам житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується записами в правовстановлюючих документах співвласників будинку. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, запис про проведену державну реєстрацію права власності внаслідок якого було отримано майно позивачів у власність відповідачів, повинен бути скасований, а майно повернуто законним власникам. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно рішення Виконавчого комітету Черкаської обласної Ради народних депутатів від 26.02.1992 року № 23, прийнятим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною /республіканською/ власністю і власністю адміністративно-територіальних громад /комунальною/ власністю», затверджено перелік підприємств, організацій, установ, майно яких передається з державної в комунальну власність, в тому числі, по місту Умань Черкаської обл. Зокрема, місту Умань передано: об`єднання «Черкасикнига», Виробниче об`єднання ЖКГ, Виробниче управління ВКГ, Виробничі житлові РЕУ 1, 2, 3, Управління комунального, житлового господарства міськвиконкому, Центр по роботі з населенням, ремонтно-будівельну та шляхову дільниці, МП «Уманьзеленгосп», теплові мережі. Житлові будинки у вказаному переліку не зазначено (а. с. 37-41). В листі Виконавчого комітету Уманської міської ради № 02-10/5471 від 22.06.2020 року, наданому на запит адвоката ОСОБА_4 про надання рішення Уманської міської ради з додатками, на підставі якого нежитлові приміщення, площами 71, 2 кв. м та 362, 35кв. м, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , передані в комунальну та приватну власність Уманської міської ради, зазначено наступне: нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 71,2 кв. м, та нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 362,35 кв. м, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до комунальної власності та належать територіальній громаді міста Умань в особі Уманської міської ради. Право комунальної власності на ці приміщення набуто на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.02.1992 року № 23 «Про комунальну власність області», прийнятим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною /республіканською/ власністю і власністю адміністративно-територіальних громад /комунальною/ власністю». Цим рішенням виконавчий комітет Черкаської обласної ради народних депутатів затвердив перелік підприємств, організацій, установ, майно яких передається в комунальну власність районів та міст обласного підпорядкування, зокрема, до комунальної власності міста Умань передано майно, що перебувало на балансі виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 1, в тому числі, будинок за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, рішенням Уманської міської ради від 20.03.2013 року № 4.13-35/6 затверджений перелік суб`єктів (об`єктів) міської комунальної власності (а. с. 35). Згідно даних Свідоцтва № НОМЕР_1 на право власності на житло від 13.11.1997 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на праві приватної, спільної, сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Свідоцтво видане згідно з розпорядженням керівника органу приватизації Поцелуйко С.Н. від 13.11.1997 року № 6762. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 його частка квартири перейшла у спадок ОСОБА_1 , яка є власницею вказаної квартири (а. с. 15). Уманською дільницею Черкаського ООБТІ Управління ЖКГ Черкаської обласної державної адміністрації видано ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 . В Згідно даних технічних характеристик квартири вбачається, що вона розташована на 6 поверсі 9 поверхового будинку та складається з: 1 кімнати, кухні, ванної кімнати, коридору, сараю у підвалі (а. с.19-20). Відповідно даних Свідоцтва № НОМЕР_2 на право власності на житло від 18.09.1997 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 . Квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Свідоцтво видане згідно з розпорядженням керівника органу приватизації Поцелуйка С.Н. від 18.09.1997 р. № 6514 (а. с.16). Уманською дільницею Черкаського ООБТІ Управління ЖКГ Черкаської обласної державної адміністрації видано ОСОБА_2 . Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 . Згідно даних технічних характеристиках квартири вбачається, що вона розташована на 7 поверсі 9 поверхового будинку та складається з: 1 кімнати, кухні, ванної кімнати, коридору, сараю у підвалі (а. с.21-22). Відповідно розпорядження Уманської міської ради № 16-р від 19.02.2016 року вул.С. Перовської в м. Умань, Черкаської області перейменовано на АДРЕСА_1 (а. с. 27-30). Рішенням 22 сесії VІІ скликання Уманської міської ради від 23.12.2016 року № 6.33-22/7 надано згоду на передачу з балансу КП «Уманське РЕУ № 3» на баланс ОСББ «Софія-6» житлового будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 42). 01 лютого 2017 року на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс комісією було проведено обстеження активів житлового комплексу (його частини) по АДРЕСА_1 , що передається з балансу КП «Уманське РЕУ-3» на баланс ОСББ «Софія-6», зокрема, передані квартири, водопровід, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення (а. с. 45-48). Згідно даного Акту приймання-передачі передавався житловий комплекс (його частина), проте передано було лише житловий будинок, сходові клітки, позаквартирні коридори, сміттєкамери, горище (техповерх), шахти і машинні відділення ліфтів, водопровід, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення. Всі інші допоміжні приміщення - нежитлові приміщення, сараї в підвалі передані згідно з даним актом ОСББ «Софія-6» не були, хоч в даних приміщеннях розташовані комунікації (водопровід, каналізація, центральне опалення, електроосвітлення) та дані сараї в підвалах є власністю позивачів та інших співвласників будинку (а. с. 45-48). Відповідно відомостей Технічного паспорту на громадський будинок « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 , його виготовлено на замовлення Відділу управління комунальним майном Уманської міської ради 09.09.2016 року (а. с.23-26). Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 222419066, № 222416432 від 02.09.2020 року Уманська міська рада зареєструвала право власності на нежитлові та нежитлові підвальні приміщення А-9 загальною площею 71,2 м2 та 362, 35 м

2. Підстава для державної реєстрації: відомості з Єдиного реєстру об`єктів державної власності (з додатками), серія та номер: 05-11-4097, виданого 09.08.2016 року, видавник: Регіональне відділення фонду державного майна України в Черкаській області; рішення Уманської міської ради з додатком, серія та номер 4.13-35/6, виданий 20.03.2013 року, видавник: Уманська міська рада; довідка, серія та номер 468, виданий 01.11.2016 року, видавник: Комунальне підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» (а. с. 43,44). Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України). Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з частинами першою та другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі-приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов?язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі, допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, аналізуючи вказані вище норми права, колегія суддів апеляційного суду, дійшла висновку, що підвальні приміщення, які стали власністю Уманської міської ради повинні належати співвласникам житлового будинку по АДРЕСА_1 , про що прийшов до вірного висновку суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку правовстановлюючим документам співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 , та дійшов обґрунтованого висновку, що кожен з них має у власності не тільки квартиру, а й сарай у підвалі, які у власність мешканцям будинку були передані при приватизації житла, про що і свідчать записи в правовстановлюючих документах позивачів. Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що посилання відповідача на рішення Уманської міської ради з додатком, серія та номер 4.13-35/6 від 20.03.2013 року, як на підставу набуття права власності на підвальні приміщення по АДРЕСА_1 , не відповідає дійсності, оскільки з дослідженого рішення, яким затверджений перелік суб`єктів міської комунальної власності з`ясовано, що спірне майно, про яке йдеться в даній позовній заяві, не передавалось в комунальну власність міста, тобто підставою для реєстрації майна стало неіснуюче рішення. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку рішенню виконавчого комітету Черкаської обласної Ради народних депутатів від 26.02.1992 року за № 23 «Про комунальну власність об`єктів», вірно спростував посилання відповідача, що право комунальної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 71, 2 кв. м. та нежитлові підвальні приміщення загальною площею 362,35 кв. м. по АДРЕСА_1 відносяться до комунальної та приватної власності міста Умані та належать територіальній громаді м. Умані, оскільки з даного рішення також вбачається, що спірні приміщення не були предметом їх затвердження, як об`єктів комунальної власності. Крім того, згідно даних інформації, наданої Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 07.09.2020 року № 18-12/05-3413, відомості про майно по АДРЕСА_1 від суб`єктів управління до фонду з метою внесення до Реєстру не надавались, а відомості з Єдиного реєстру об`єктів державної власності (з додатками), серія та номер: 05-11-4097, виданого 09.08.2016 року, видавник: Регіональне відділення фонду державного майна України в Черкаській області, на які посилається державний реєстратор, взагалі відсутні. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права чи залишено нерозглянутими обставини, що мають значення для вирішення справи. В цілому, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені у повному обсязі. Апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, запис про проведену державну реєстрацію права власності внаслідок якого було отримано майно позивачів у власність відповідача, повинен бути скасований, а майно повернуто законним власникам. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено - без змін, а тому судові витрати апеляційним судом не переглядаються. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача Уманської міської ради Гладченко Дар`ї Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 10 .04. 2023 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Л.І. Василенко О.М. Новіков