Постанова Київський апеляційний суд № 755/5881/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/5881/22 Головуючий у І інстанції Хромова О.О. Провадження №22-ц/824/3489/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 07 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, УСТАНОВИВ: У липні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтований тим, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 199 від 05 жовтня 2005 року та авізо № 293 від 27 квітня 2006 року позивачу ТОВ «Новобудова» передано в експлуатацію та обслуговування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 09 квітня 2009 року співвласники зазначеного будинку звернулися до позивача з колективним проханням в сприянні організації охорони прибудинкової території, а також у контролі за в`їздом та виїздом автомобілів, що належать мешканцям будинку. 25 травня 2009 року між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з охорони, згідно п.3.2.4 якого остання зобов`язалася вчасно сплачувати вартість послуг у термін, визначений п.4.2 договору. Взяті зобов`язання за договором відповідачем здійснювались не систематично, внаслідок чого утворилась заборгованість, сума якої за період з 01 березня 2021 року по 01 лютого 2022 року становить 3 383,76 грн. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з охорони прилеглої прибудинкової території житлового будинку за період з 01 березня 2021 року по 01 лютого 2022 року в сумі 3 632,73 грн, з яких: 3 383,76 грн - основний борг, 3 % річних від простроченої суми заборгованості в сумі 58,05 грн, 190,92 грн втрат від інфляційних процесів та судовий збір в сумі 2 481,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року позов ТОВ «Новобудова» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість за надані послуги з охорони прилеглої прибудинкової території в сумі 3 383,76 грн, 3 % річних в сумі 58,05 грн, індекс інфляції в сумі 190,92 грн, що в загальному розмірі становить 3 632,73 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» судовий збір в сумі 2 481,00 грн. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, які мають значення для її розгляду, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, договір на надання послуг охорони від 25 травня 2009 року не містить в собі ані вартості послуг відповідача, ані методології розрахунку такої ціни послуг. Позивачем та відповідачем не підписувались жодні додатки до Договору, вартість послуг сторонами не узгоджувалась, жодних квитанцій та актів про надані послуги не підписувалось. В апеляційній скарзі звернуто увагу, що відповідачем сплачувались в добровільному порядку певні суми, коли позивач повідомляв усно по телефону про розмір фактично понесених своїх витрат, однак ці платежі були цілковито добровільними платежами і не можуть свідчити про те, що відповідач надавав згоду на оплату інших платежів, більших ніж ті що відповідачем були зроблені добровільно. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів щодо оспорювання договору у встановлений законом спосіб. Відповідачем не ставилось перед позивачем питання щодо розірвання договору; не оскаржувались у будь-який спосіб дії позивача щодо не надання протоколу загальних зборів; не надано даних про звернення до позивача із заявою з даного питання. Крім того, відповідач здійснював, хоча і частково, оплату за користування послугами з охорони прибудинкової території. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції посилався на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та вказував про те, що послуги з охорони прибудинкової території відносяться до житлово-комунальних послуг. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням правління Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» від 05 жовтня 2005 року № 199 ТОВ «Новобудова» передано на баланс, обслуговування і експлуатацію без права відчуження будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Авізо від 27 квітня 2006 року № 293 Акціонерним товариством Холдинговою компанією «Київміськбуд» передає ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування в основні фонди будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджено свідоцтвом від 28 лютого 2006 року № 319-С/КІ, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради. Мешканцями будинку за вказаною адресою 09 квітня 2009 року подано прохання Генеральному директору ТОВ «Новобудова» у сприянні організації охорони прибудинкової території. 25 травня 2009 року між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_2 укладено Договір на надання послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку. Пунктом 5.2 зазначеного Договору строк дії договору визначено 31 травня 2010 року. Пунктами 5.3,5.4 договору визначено, що після закінчення строку дії даний Договір вважається продовженим на той же період якщо одна із сторін не виявить бажання його розірвання з повідомленням про це за 1 місяць. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Пунктом 5.6 Договору зазначено, що договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до Договору. Генеральним директором ТОВ «Новобудова» А.І. Гончаренко затверджено вартість послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з охорони прибудинкової території будинку, власнику особового рахунку № НОМЕР_1 (охор) ОСОБА_1 , станом на 01 липня 2022 року нарахована заборгованість у розмірі 3 383,76 грн. Оплату нараховано у розмірі 7 396,37 грн, сплачено - 5 919,46 грн. Відповідач частково здійснював оплату з охорони прибудинкової території у 2021 році, що не заперечується ОСОБА_1 . Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено перелік послуг, які належать до житлово-комунальних послуг, а саме: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно з абз. 6 п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком включає в себе інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі послуги надаються на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Враховуючи зазначене, послуги з охорони прилеглої прибудинкової території не відповідають визначенню п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та не входять до переліку, передбаченому ст. 5 зазначеного закону. Таким чином, договір про надання послуг з охорони від 25 травня 2009 року не є договором про надання житлово-комунальних послуг, а є цивільно-правовим договором, що належить до не поіменованих договорів. При цьому, правовідносини, що виникають з укладенням договору і є цивільно-правовими, регулюються нормами цивільного законодавства. Відтак, висновки суду першої інстанції щодо віднесення договору про охорону до житлово-комунальних послуг є необґрунтованими. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У позовній заяві позивач вказував про те, що мешканцями будинку 09 квітня 2009 року подано прохання Генеральному директору ТОВ «Новобудова» у сприянні організації охорони прибудинкової території. Разом з тим, таке звернення не містить підпису ОСОБА_1 та не містить вказівки, щодо квартири, належній відповідачу. Крім того, договір на надання послуг з охорони було укладено на підставі рішення Загальних зборів (дата не визначена) 2009 року співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , яке не міститься у матеріалах справи. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Новобудова» вказує про те, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором на надання послуг з охорони від 25 травня 2009 року у зв`язку з нездійсненням ним систематичної оплати за надані послуги. Істотною умовою зазначеного договору у відповідності до ст. 638 ЦК України є зокрема вартість наданих позивачем послуг, за якою відповідно мали оплачуватись такі послуги відповідачем. Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується надавати замовнику за відповідну плату, що визначається додатком №1, який є невід`ємною частиною цього договору, послуги з охорони прибудинкової території житлового будинку, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю за надані послуги. Відповідно до п. 4.1. вартість послуг за договором, що доручається виконавцю, визначена в додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Відповідно до п. 4.4. вартість послуг підлягає зміні в разі зміни прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, інших витрат, що є складовими вартості послуг охорони, шляхом укладення сторонами додаткової письмової угоди. При цьому, матеріали справи не містять додатку №1, в якому визначено вартість послуг. Матеріали справи також не містять додаткових угод між позивачем та відповідачем щодо зміни вартості таких послуг. Договір на надання послуг з охорони не передбачає права позивача одноособово встановлювати чи змінювати вартість таких послуг. Відтак, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, зокрема вартості наданих послуг, такий договір вважається неукладеним. Розрахунки вартості послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку за адресою: бульв. Верховної Ради 14Б за січень 2021 року та січень 2022 року, надані позивачем в суді першої інстанції, затверджені генеральним директором ТОВ «Новобудова» А.І. Гончаренко. Тобто, позивачем самостійно на власний розсуд встановлювалась вартість наданих відповідачу послуг, що не відповідає порядку визначення ціни, яка встановлена підписаним сторонами договором. З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за послугу з охорони прибудинкової території станом на 01 липня 2022 року вбачається, що позивачем у період з березня 2021 року по січень 2022 року нараховувалась сума, яка була визначена ним самостійно та не узгоджена з відповідачем. Відтак, нарахована сума заборгованості є необґрунтованою і таке нарахування не є підставою для стягнення такої заборгованості з відповідача. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також вказував про те, що оскільки відповідач частково здійснював оплату з охорони прибудинкової території, то зазначене підтверджує, що він користувався наданими йому послугами. Разом з тим, добровільна сплата відповідачем коштів, за послуги охорони, які надавались позивачем, у розмірі, який визначений останнім на власний розсуд, не створює обов`язку для відповідача сплачувати такі послуги на підставі неукладеного правочину. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що такі сплати здійснювались відповідачем саме за послуги з охорони прибудинкової території. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території житлового будинку. При цьому, оскільки вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних є похідними вимогами від вимоги про стягнення заборгованості, то такі вимоги також не підлягають задоволенню. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2 481 грн. При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 3 721 грн. 50 коп. (2481*150%). Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 721 грн. 50 коп. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони прилеглої прибудинкової території відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) гривень 50 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», код ЄДРПОУ 32917247, рахунок у форматі IBAN 133052990000026003036230338, місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд.

10. ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_2 . Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана