Ухвала КАС ВС № 640/13824/22

УХВАЛА 11 квітня 2023 року м. Київ справа № 640/13824/22 адміністративне провадження № К/990/10325/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №640/13824/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України та зобов`язання Державної податкової служби України внести в Державний реєстр (поновити в Державному реєстрі) фізичних осіб - платників податків реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , присвоєний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2022 адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2022 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Берковська Олена Миколаївна 22.03.2023, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі представник позивача визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом та у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права. Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову. У касаційній скарзі скаржник не наводить норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суту та не зазначає в чому полягає порушення при застосуванні вказаної норми права судом апеляційної інстанції у взаємозв`язку з тими висновками, що стали підставою для відмови в задоволенні позову. В касаційній скарзі скаржник зазначив, що в даній справі оскаржувався не факт анулювання (закриття) податковою службою податкового номеру на підставі даних про смерть особи, а оскаржувалась саме бездіяльність Державної податкової служби України, яка полягала у невчиненні будь-яких дій щодо перевірки звернення особи, яка заявила про те, що є живою. В свою чергу суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову керувався Регламентом подання інформації, необхідної для забезпечення ведення обліку платників податку, а також обчислення та справляння податків і зборів затвердженого Наказом від 02.11.2018 №3424/5/874, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 за №1265/32717, відповідно до абзацу 3 пункту 2 якого зазначено, що інформаційні файли про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи-платника податків, формуються за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, надаються перший раз - у повному обсязі, надалі - щомісяця, наступного за звітнім, та містять відомості, внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом звітного місяця. Перевіркою змісту касаційної скарги судом встановлено, що скарга адвоката Берковської Олени Миколаївни не містить доводів в чому полягає неправильне застосування даної норми права судом апеляційної інстанції. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 із відсиланням на пункту 4 частини другої статті 353 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, тобто, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Однак, у касаційній скарзі не зазначено, які саме обставини суд встановив на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі №640/13824/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяВ.В. Хохуляк