Ухвала КАС ВС № 400/4162/20

УХВАЛА 11 квітня 2023 року м. Київ справа № 400/4162/20 адміністративне провадження № К/990/12296/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Кадрової комісії №5 офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Кадрової комісії №5 Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 5 Офісу Генерального прокурора «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 09 липня 2020 року №5; - визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області Фальченка Д.В. від 19 серпня 2020 року №793к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури з 31 серпня 2020 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді в Миколаївській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді, яку він обіймав в прокуратурі Миколаївської області станом на день звільнення 31 серпня 2020 року; - стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року по день поновлення на посаді та понесені судові витрати. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №5 Офісу Генерального прокурора «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації» від 09 липня 2020 року №5. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області Фальченка Д.В. від 19 серпня 2020 року №793к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури з 31 серпня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді прокурора другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу за один місяць з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року в сумі 22 868,12 грн. Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2020 року по 28 квітня 2021року в сумі 150 721,70 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді - змінено та викладено абзац 4 його резолютивної частини в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року залишено без змін. 05 квітня 2023 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю. В іншій частині судові рішення залишити без змін. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії № 5 Офісу Генерального прокурора «Про неуспішне проходження прокурором атестації», наказу про звільнення з посади прокурора, поновлення на посаді прокурора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судами попередніх інстанцій не застосовано висновки Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 та постановах Верховного Суду від 26 листопада 2021 року № 640/1846/20, від 27 січня 2022 року у справі № 520/9891/20, від 02 березня 2023 року у справі № 520/12416/2020. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Суд зауважує, що висновки, викладені Верховним Судом у згаданих справах, не є релевантними до цієї справи. Так, зокрема, у справі №826/9606/17 позовні вимоги стосувалися скасування рішення Ради адвокатів України від 13 червня 2016 року № 166 «Про затвердження роз`яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» в частині роз`яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності»; визнання протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті присяги адвоката та щодо відмови у видачі позивачам свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; зобов`язання Ради адвокатів Київської області прийняти присягу адвоката та видати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 ухвалена за інших фактичних обставин. Верховний Суд відхиляє також посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 520/12416/2020, оскільки апеляційним судом рішення прийняте 22 лютого 2023 року, а тому суд апеляційної інстанції не міг застосувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, яка прийнята пізніше. З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, від 18 листопада 2021 року у справі №640/1598/20, від 05 липня 2022 року у справі №640/22661/20 щодо застосування пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку №221 та неможливості врахування результатів перших двох етапів тестування при наданні оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності під час співбесіди. Приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас скаржником не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у взаємозв`язку із вказаними вище підставами. З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Іншою підставою оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якої зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми пунктів 9, 12, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 8 розділу І та пунктів 15, 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, а також пункту 12 Порядку роботи кадровий комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №

233. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд зауважує, що Верховним Судом вже сформовано правову позицію щодо вказаних заявником норм права, зокрема, у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 260/2643/20. З огляду на зазначене, посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки заявником не конкретизовано, у якому контексті має бути сформовано правовий висновок Верховним Судом щодо застосування зазначених ним норм у спірних правовідносинах з урахуванням наявності висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій та переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Кадрової комісії №5 офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

3. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

4. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко