Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 464/259/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 464/259/23 пров. № А/857/5413/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 лютого 2023 року (головуючий суддя: Шашуріна Г.О., місце ухвалення м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,- встановив: ОСОБА_1 , 12.01.2023 звернувся до суду з позовом, в якому, просив скасувати постанову серії РАП № 926033990 від 13 грудня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП Обґрунтовує позов тим, що Правил дорожнього руху не порушував та адміністративного правопорушення не вчиняв. Зазначає, що відсутні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, а винесена постанова прийнята без врахування та належної перевірки обставин справи. Відповідач позбавив його можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім цього, зазначає, що зупинка транспортного засобу під його керуванням була вимушеною, у зв`язку із поганим самопочуттям. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, такими, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Відповідача, 07.04.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, а розгляд справи проводити без участі їхнього представника. Представник позивача Сорока О.Є. та позивач у судовому засіданні просив апеляційну скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а тому неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що головним спеціалістом інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ковальчуком Р.В., 13 грудня 2022 року винесено постанову серії РАП № 926033990, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Цією постановою встановлено, що 22 листопада 2022 року о 17:11 год водієм транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено зупинку за адресою: м. Львів, вул. Крушельницької, 5, чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, в зоні знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова, яка оскаржується позивачем, містить інформацію, зазначену у ст. ст. 283, 284 КУпАП, отже, відповідає чинному законодавству, а тому відповідач під час виявлення правопорушення та складання постанови про притягнення позивачем до відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Знак 3.34 «Зупинку заборонено» розділу 33 Розділом 33 «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивач, який керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач покликається на те, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови позбавив його можливості скористатися правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбаченими ст. 268 КУпАП. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі покликання відповідача є помилковими, з огляду на наступне. Так, ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 5 ст. 279-1 КУпАП). Згідно ч. 1 ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Частиною 1 ст. 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. При цьому, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу (ч. 3 ст. 14-2 КУпАП). Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що позивач, як фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб несе відповідальність за вчинені правопорушення, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах). Суд апеляційної інстанції зазначає, що у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, позивач не заперечив, що за ним зареєстровано транспортний засіб - «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім цього, не надав доказів наявності обставин, які б звільняли його від відповідальності в порядку ст. 279-3 КУпАП. Покликання позивача, щодо порушення порядку розгляду справи відповідачем, зокрема, розгляд справи без його участі, суд апеляційної інстанції не бере до уваги. Оскільки положеннями ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, яка встановлює особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження порушення вимог ПДР України позивачем, відповідачем долучено матеріали фотофіксації та схему розташування знаку 3.34. на ділянці дороги вул. Крушельницької у м. Львові. Так, матеріали фотофіксації містять фотокопії зображення транспортного засобу позивача у кількості більше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів. Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, відомості щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів; містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації. Згідно оскаржуваної постанови фотофіксація адміністративного правопорушення, вчиненого 22.11.2022, проведено інспектором з паркування програмно-апаратним комплексом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K80V2_55. Цей програмно-апаратний комплекс функціонує на основі програми «Інспектор» (Сертифікат перевірки UA.TR.001 34-20 (а. с. 61) підтверджує відповідність типу засобу вимірювання техніки), яка використовується для автоматизації контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що спрямовані на вирішення задач стосовно забезпечення функцій автоматизованого контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів із застосуванням режиму фотозйомки (відеозапису) та створення відповідних доказових баз для наступної обробки та використання таких доказових баз для формування матеріалів по адміністративним правопорушенням та винесення відповідних постанов із застосуванням програмного забезпечення ЦОД, у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів». При здійсненні фіксації порушення вищенаведеним програмно-апаратним комплексом автоматично вказується на фото дата, час її проведення, що виключає будь-яке зовнішнє втручання у його роботу, що підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками, які здійснені за допомогою вищевказаного технічного пристрою. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказані фотоматеріали, в розумінні ст. 251 КУпАП, є належними та допустимими доказами, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів із застосуванням режиму фотозйомки. Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо покликання позивача про здійснення ним, будучи особою з інвалідністю, вимушеної зупинки внаслідок поганого самопочуття, тобто у стані крайньої необхідності, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. З системного аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що особа, яка діяла в стані, зокрема, крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що погіршення стану здоров`я, тобто дії у стані крайньої необхідності, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні КАС України. Оскільки, доказів того, що здійснена позивачем зупинка транспортного засобу, яким він керував, була екстреною та вчинена у стані крайньої необхідності не надано, а тому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання покликання позивача про здійснення ним вимушеної зупинки внаслідок поганого самопочуття, тобто у стані крайньої необхідності. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що до розглядуваних спірних правовідносин не підлягає застосуванню висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 545/3654/16-а, оскільки у цій справі різке погіршення самопочуття, тобто дії у стані крайньої необхідності, були підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, висновком закладу охорони здоров`я. Щодо покликання позивача про можливість безоплатного паркування у м. Львові, як особи з інвалідністю ІІ групи, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», а не за відсутність оплати вартості послуг з паркування. Стосовно покликання позивача в апеляційній скарзі, що правомірність встановлення дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» не підтверджено належними доказами, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, правомірність встановлення дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» по вул. Крушельницької у м. Львові виходить за межі доказування у цій справі. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих уповноваженій посадовій Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 лютого 2023 року у справі № 464/259/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11.04.2023.