Постанова 4856 № 677/300/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 677/300/23 Головуючий у 1-й інстанції: Вознюк Р.В. Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 11 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив: 1.1. Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6492368 від 02.02.2023 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 4 ст.126 КУпАП в сумі 20400 грн.

2. В обґрунтування позову вказує, що оскільки суть адміністративного правопорушення, що передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові ЕАР № 6492368 від 02.02.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі не підтверджується належними та допустимими доказами, тому оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2023 року адміністративний позов задоволено. 3.1. Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6492368 від 02.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень визнано протиправною та скасовано, провадження у справі закрито. 3.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що під час перевірки документів ОСОБА_1 поліцейським ВПД №2 ХРУП ГУНП у Хмельницькій області сержантом поліції Довгальським О.О. через систему ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 є позбавленим права керування транспортними засобами та здійснив вірну кваліфікацію адімінстративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова є правомірною та оскаржуваною не підлягає. На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення долучила DVD- диск з відеозаписами з нагрудної боді камери поліцейського. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.02.2023 інспектор ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області сержант поліції Довгальський О.О. виніс постанову серії ЕАР №6492368 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн.

7. Згідно з постановою, ОСОБА_1 02.02.2023 о 21 год 43 хв. в с. Заставки по вул. Центральна керував транспортним засобом Toyota HIANCE, державний номерний знак НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування постановою Красилівського районного суду Хмельницької області №677/1782/21 від 04.05.2022 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, чим порушив п. 2.1.а) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

8. Позивач зазначає, що 02.02.2023 інспектором ВПД №2 ХРУП ГУНП у Хмельницькій області сержантом поліції Довгальським О.О. відносно нього була винесена постанова серії ЕАР № 6492368 від 02.02.2023 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

9. Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою що підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, оскільки: постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксацію порушення; об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, які підтверджують те, що він вчинив адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зазначені в оскаржуваній і події не відображають обставин справи, обставини, зазначені в оскаржуваній постанові є безпідставними та необґрунтованими; поліцейським не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме ним порушення правил дорожнього руху; оскаржувана постанова не містить відомостей про порядок її оскарження; оскаржуваною постановою йому ставиться в вину порушення п.2.1.а) ПДР України, яка встановлює обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобом відповідної категорії, у випадку порушення якого настає відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП, а тому виносячи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП поліцейським вказано пункт ПДР України якого він не порушував та за порушення якого не передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

10. Апелянт вказує, що апелянт був позбавлений права керування транспортним засобом строк на 1 рік (справа № 677/1782/21), тому не мав права керувати автомобілем на момент винесення оскаржуваної постанови. Твердження позивача щодо неправомірності дій з боку інспектора поліції є необґрунтованими. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Згідно частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

13. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

14. Згідно з абз. п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи в транспортному засобі.

15. Пунктом 2.1 "а" ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Також, згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

16. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт керування ОСОБА_1 02.02.2023 року о 21 год. 43 хв. транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП .

17. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

18. Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

19. Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

20. Отже, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст. 126 КУпАП.

21. Як встановлено судом, постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 04.05.2022 року (справа №677/1782/21) ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Вказана обставина не оспорюється сторонами, визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст.78 КАС України.

22. У даному випадку річний строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами слід обраховувати з 04.05.2022, тобто з дати винесення постанови Красилівського районного суду Хмельницької області.

23. Таким чином, позивач був позбавлений права керування транспортними засобами на момент винесення оскаржуваної постанови, а саме 02.02.2023.

24. Згідно з постановою, ОСОБА_1 02.02.2023 о 21 год 43 хв. в с. Заставки по вул. Центральна керував транспортним засобом Toyota HIANCE, державний номерний знак НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування постановою Красилівського районного суду Хмельницької області №677/1782/21 від 04.05.2022 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, чим порушив п. 2.1.а) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

25. На відеозаписах з нагрудної камери поліцейського зафіксовано момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

26. Дані докази колегія суддів приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку, встановленому законом.

27. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

28. Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

29. Згідно ч.1 ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

30. У зв`язку з введенням з 24.02.2022 Указом Президента України "Про ведення воєнного стану" №64/2022 воєнного стану на території України право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції (п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2021 №1456).

31. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій інспектора поліції при перевірці у позивача зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів, зокрема, посвідчення водія.

32. Колегія суддів звертає увагу, що позивач ні під час розгляду судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не надав жодних належних доказів, які б спростували вчинення ним правопорушення за частиною ч.4 ст.126 КУпАП.

33. У відповідності із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в спірному випадку відповідачем правильно визнано позивача суб`єктом скоєного правопорушення, та оскаржувані постанови винесені щодо неї правомірно.

35. Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

36. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

37. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

41. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.