Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8495/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8495/22 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач: Курко О. П. 11 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. за участю: секретаря судового засідання: Кушнір В. В., представника відповідача: Господарець А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування пункту наказу. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №109 від 03.10.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області", яким застосовано до слідчого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження; - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.); - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп.). Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з серпня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, з листопада 2015 в органах Національної поліції України, з січня 2021 року обіймає посаду слідчого СВ відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області у званні старший лейтенант поліції. 03.09.2022 позивач спільно з старшим дільничним офіцером поліції відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_2 перебували на маршруті патрулювання «Картель-108» територія обслуговування якого є ділянка місцевості від Західного автовокзалу до АЗС «ОККО» (вул. Хмельницьке шосе, 107). Під час перевірки території АЗС «ОККО» заступником начальника відділу превенції Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області М. Дзюбенко було виявлено, що старший ДОП відділення поліції №1 ВРУП капітан поліції ОСОБА_3 перебував в автомобілі марки «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 , в цей час засоби індивідуального захисту (бронежилета) в кількості двох одиниць та автоматична зброя ОСОБА_4 знаходилась у багажному відділенні вказаного автомобіля у відкритому доступі (автомобіль був не замкнений). В свою чергу, слідчий СВ відділення поліції №1 ВРУП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , після дзвінка ОСОБА_4 прийшов збоку АЗС приблизно через 5-7 хвилин, при цьому засобів індивідуального захисту (бронежилета) на останньому не було. За результатами проведеної перевірки посадовою особою відповідача було складено рапорт від 04.09.2022 на ім`я начальника Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з проханням надати дозвіл на проведення службового розслідування. Зазначена в рапорті від 04.09.2022 інформація слугувала підставою для винесення наказу №660 від 20.09.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. На підставі вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 (далі - Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України), дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, результати якого відображені у Висновку службового розслідування від 03.10.2022 за інформацією зазначеною у рапорті заступника начальника відділу превенції Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Марії Дзюбенко. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія Головного управління Національної поліції у Вінницькій області дійшла висновку про допущення слідчим слідчого відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пункту 4 частини З статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». Також, керуючись ст. 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у відсутності на маршруті патрулювання та залишення спільного пішого патруля, який здійснював службу по забезпеченню публічної безпеки та порядку на маршруті патрулювання, а також перебування поза межами маршруту патрулювання без засобів індивідуального захисту, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді зауваження. В подальшому, за результатами проведеного службового розслідування начальником ГУНП у Вінницькій області видано наказ від 03.10.2022 за №109, пунктом 2 якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді зауваження. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ винесений ГУПН у Вінницькій області протиправно, без врахування фактичних обставин справи, а тому звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факту вчинення позивачем порушення службової дисципліни (не надано доказів в підтвердження наведених у Висновку службового розслідування від 03.09.2022 обставин в частині, що стосується саме позивача) та, відповідно доцільності застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, спірні правовідносини у даній справі врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 №1355/32807 (далі - Порядок №893). Згідно частини першої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно пунктів першого, третього частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, про невиконання позивачем вимог якого також зазначено в оскаржуваному наказі, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Згідно частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Так, згідно пункту 1 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до пункту 4 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно пункту 7 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Пунктом 14 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 передбачено, зокрема, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних. Відповідно до пункту 17 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування. Правила оформлення матеріалів службового розслідування викладені у розділі VI Порядку №893. Так, пунктом другим розділу VI Порядку №893 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У пункті 4 розділу VI Порядку №893 зазначено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. Згідно приписів частини першої третьої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «;Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений і статтею 19 Дисциплінарного статуту. Згідно частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Згідно частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частиною четвертою та п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського. Згідно частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості. Частиною сьомою названої вище статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни. Отже, в ході службового розслідування з`ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення. Як свідчать матеріали справи, позивач спільно з ДОП відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Дмитром Здориком перебували на маршруті патрулювання «Картель 108» територією обслуговування якого є ділянка місцевості від Західного автовокзалу до АЗС «ОККО» (вул. Хмельницьке шосе 107, м. Вінниця). Під час проведеної перевірки несення служби пішим нарядом за вищевказаним маршрутом 03.09.2022 було виявлено, що капітан поліції ОСОБА_3 перебував у власному автомобілі марки «Nissan Qashqai» д.н.з НОМЕР_1 , в цей час засоби індивідуального захисту (бронежилети) в кількості двох одиниць та автоматична зброя вказаного поліцейського знаходилась у багажному відділенні автомобіля. Також, у висновку зазначено, що під час перевірки старший лейтенант ОСОБА_5 вийшов зі сторони АЗС «ОККО» через 5-7 хвилин, при цьому засобу індивідуального захисту (бронежилета) на останньому не було. Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах службового розслідування не міститься будь-яких даних та документів, які б підтвердили допущення слідчим СВ відділення поліції №1 ВРУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 порушення службової дисципліни. Так, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 03.09.2022 у вечірній час, перебуваючи на маршруті патрулювання «Картель 108» територією обслуговування якого є ділянка місцевості від Західного автовокзалу до АЗС «ОККО» (вул. Хмельницьке шосе 107, м. Вінниця) він відійшов до приміщення АЗС «ОККО» з метою справляння природних потреб. Повідомив, що перебував в особистому спецзасобі (бронежилеті) та мав при собі вогнепальну зброю (пістолет та АК). Вказані пояснення позивача узгоджуються із письмовими поясненнями, які надав капітан поліції ОСОБА_3 , який також перебував на патрулюванні за вищевказаним маршрутом. Таким чином, відображені у Висновку службового розслідування від 03.10.2022 твердження сторони відповідача в частині допущення ОСОБА_1 порушення службової дисципліни суперечать наявним в матеріалах справи письмовим поясненням позивача та особи, яка перебувала з ним в пішому патрулі. Слід відмітити, що пояснення поліцейського, відносно якого проводиться службове розслідування, є однією з важливих форм гарантій, передбачених статтею 18 Дисциплінарного статуту та наданих поліцейському для захисту своїх законних прав та інтересів, що направлені проти безпідставного застосування стягнення та мають значення, за наявності встановлення факту порушення, при вирішенні питання обрання одного з видів стягнень, наведених у частині третій статті 13 Дисциплінарного статуту. При цьому, стороною відповідача ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не надано жодного доказу в спростування наданих позивачем письмових пояснень та в підтвердження наведених у Висновку службового розслідування від 03.10.2022 тверджень (як то відеофіксації допущеного позивачем порушення службової дисципліни або свідчення третіх осіб щодо відображених в матеріалах службового розслідування обставин), не повідомлено суду про існування таких доказів та про причини, за наявності яких такі докази не можуть бути надані в судове засідання. Слід також відмітити, що перебування позивача в приміщенні АЗС «ОККО», яке є кінцевою точкою на маршруті патрулювання, з метою справляння природних потреб, не може вважатись безумовним доказом допущення відповідним поліцейським порушення службової дисципліни. Відтак, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем виконання своїх службових обов`язків та службової дисципліни. В контексті встановлених обставин варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факту вчинення позивачем порушення службової дисципліни (не надано доказів в підтвердження наведених у Висновку службового розслідування від 03.09.2022 обставин в частині, що стосується саме позивача) та, відповідно доцільності застосування до позивача дисциплінарного стягнення. При цьому, як свідчать матеріали справи, на час вирішення питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, останній не мав діючих дисциплінарних стягнень, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався керівництвом, про що свідчить зміст наявної у справі характеристики. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність п. 2 наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від №109 від 03.10.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження та його скасування в зазначеній частині. Стосовно стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як свідчать матеріали справи, позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначив про неспівмірність витрат. Зокрема, вказав на те, що справу віднесено до справ незначної складності, понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи. Дослідивши надані адвокатом Куцим Р.А. докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, а також доводи відповідача щодо не співмірності таких витрат, суд виходить з наступного. Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та (далі - замовник) та адвокатом Куцим Р.А. (далі виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги від 12.10.2022, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу з приводу захисту інтересів останнього або представництво, зокрема, судах з приводу захисту прав та інтересів по вирішенню спору про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від №109 від 03.10.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області». Згідно п. 4.1 вказаного Договору розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги за даним Договором становить 6500,00 грн. На підтвердження понесених витрат представником позивача також надано: - Акт про надані послуги на професійну правничу допомогу адвоката по справі №120/8495/22 від 24.11.2022; - квитанцію до прибуткового касового ордеру №12 від 24.11.2022 на суму 6500,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вартості гонорару адвоката Куцого Р.А. в розмірі 6500 грн. У цій справі, колегія суддів при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності в розмірі 6500 грн. Колегія суддів зазначає, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19. Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Так, з розрахунку наданих адвокатом послуг, загальна їх вартість становить 6500 грн., що на думку колегії суддів не є неспівмірним складності справи, витраченого адвокатом часу та об`єму наданих послуг. Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ. Також, слід вказати, що предметом даної справи є оскарження пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №109 від 03.10.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області", яким застосовано до слідчого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності. Колегія суддів також зважує на те, що відповідач у апеляційній скарзі заперечує розмір відшкодованої позивачу правової допомоги, посилаючись на її неспівмірність зі складністю даної справи. Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 2000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року змінити, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до 2000 гривень. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2023 року. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.