Ухвала КЦС ВС № 755/12259/21

УХВАЛА 06 квітня 2023 року м. Київ справа № 755/12259/21 провадження № 61-4115ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Компанія «Київводоканал» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Компанія «Київводоканал» (далі -ПрАТ «АК «Київводоканал»), у якому просив визнати нарахування за холодне водопостачання та водовідведення у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , без урахування встановлених у квартирі двох приладів обліку холодної води та двох приладів обліку гарячої води та фактичного споживання холодної та гарячої води за приладами обліку в квартирі незаконними; припинити бездіяльність відповідача, яка полягає в ігноруванні вимог закону та передачі послуги з водопостачання та водовідведення за приладами обліку встановлених в кількості чотирьох у квартирі позивача; зобов`язати відповідача надати позивачу договір та всі об`єми води, які він виставив після опломбування повірених приладів обліку з акта опломбування від 24 січня 2017 року, а саме: надати розгорнутий (повний) акт звірки з холодного водопостачання вищезазначеної квартири, починаючи з дати опломбування приладів від 24 січня 2017 року, де вказані прилади обліку починаються з показань 00167 м3, та другий - з 00051м3 (разом 218 м3); зобов`язати відповідача зробити перерахунок за споживання холодної води та водовідведення з урахуванням фактичного споживання холодної та гарячої води у вказаній квартирі по чотирьом приладам обліку води, встановлених у квартирі, з дати опломбування приладів від 24 січня 2017 року; стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 23 березня 2023 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2021 року справу визнано малозначною. Предметом спору у даній справі є захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подавкасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Компанія «Київводоканал» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун А. Ю. Зайцев М. Є. Червинська