Ухвала КЦС ВС № 362/1497/20

УХВАЛА Іменем України 03 квітня 2023 року м. Київ справа № 362/1497/20 провадження № 61-3657ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на будинок, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на будинок. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду 28 січня 2023 року з апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на будинок. 11 березня2023 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Заявник обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку виникненням обставин непереборної сили, зокрема смертю батька, хворобою сина, а також посилається на введення військового стану в Україні. На переконання заявника, запровадження воєнного стану на території України підтверджує поважність причини пропуску строку звернення заявника із апеляційною скаргою, проте Верховний Суд відхиляє такі доводи. Суд виходить з того, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану продовжено подальшими Указами Президента України. Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, в якому зазначено, що самий лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Заявник таких умов не зазначив. Отже, обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення з апеляційною скаргою у строки, визначені ЦПК України. Такі доводи не свідчать про наявність одного із двох винятків, за наявності яких суд може поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, який становить більше року, тобто, неповідомлення про розгляд справи або внаслідок виникнення обставин непереборної сили, які зумовили пропуск строку для подання апеляційної скарги, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України. Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. Зазначені ОСОБА_1 обставини не свідчать про наявність обставин непереборної сили, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року, тому суд апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги здійснив оцінку зазначених заявником обставин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що наведене не свідчить, що такі обставини виникли внаслідок непереборної сили. Апеляційний суд встановив, що у судовому засіданні 17 грудня 2021 року Святошинським районним судом м. Києва проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Під час прголошення ОСОБА_1 була присутня. Рішення суду не містить дати складення повного тексту. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного Суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зроблено висновок, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). 28 січня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції констатував, що заявник був обізнаний про розгляд справи № 362/1497/20 у суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 була присутня у судовому засіданні 17 грудня 2021 року, рішення суду першої інстанції надіслано ОСОБА_1 05 січня 2022 року та отримано нею 11 січня 2022 року. Відповідно з цього часу заявник повинен був самостійно або за допомогою представника вчиняти процесуальні дії, спрямовані на своєчасне отримання інформації про результати розгляду справи. Отже, касаційна скарга не містить доводів та обґрунтування, що пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили або що заявника не повідомлено про розгляд справи. Виключно встановлення таких винятків могло бути підставою для відкриття апеляційного провадження. Оскільки наявність таких винятків не доведена ОСОБА_1 , тому апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішенні від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком для осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на будинок відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун А. Ю. Зайцев М. Є. Червинська