Постанова 4873 № 910/14863/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" квітня 2023 р. Справа№ 910/14863/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Отрюха Б.В. Полякова Б.М. за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О. за участю представників: Десокко лімітед (Desokko limited) - Падох О.І. ТОВ «Орхей-віт» (Orhei-vit s.r.l.) - Коваль А.М. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхей-віт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 (про забезпечення позову) у справі №910/14863/22 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом Десокко лімітед (Desokko limited) до 1) ТОВ «Орхей-віт» (Orhei-vit s.r.l.) 2)Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : Короткий зміст суті спору. Десокко лімітед (Desokko limited) (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «Орхей-віт» (Orhei-vit s.r.l.) (далі - відповідач-1) та державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - відповідач-2) про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року права на яку належать ТОВ "Орхей-Віт"; зобов`язати Національний орган інтелектуальної власності, функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року на території України. Позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про забезпечення позову у якому просить заборонити відповідачу-1повністю або частково відчужувати права щодо торгівельної марки за міжнародною реєстрацією №927822 від 05.01.2007 року, а також надавати ліцензії на використання згаданої торгівельної марки будь-яким особам, а також відмовлятися від прав на згадану торгівельну марку повністю або частково; заборонити Національному органу інтелектуальної власності, функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з надання ліцензій на використання торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року. Необхідність забезпечення позову полягає у тому, що відповідач-1 має потенційну можливість передати (відчужити) права інтелектуальної власності на міжнародну реєстрацію №927822 від 05.01.2007 року на торгівельну марку "Naturalis" іншим особам або надати ліцензію на використання МР №927822 від 05.01.2007 року, або відмовитися від МР №927822 від 05.01.2007 року. Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2023 господарський суд, зокрема, ухвалив: заяву Десокко лімітед про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити; до набрання рішенням законної сили у справі № 910/14739/21 вжити заходи забезпечення позову, а саме: - заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) повністю або частково відчужувати права щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, а також надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам, а також відмовлятись від прав на торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 повністю або частково; - заборонити Національному органу інтелектуальної власності (НОІВ), функції якого виконує Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007. Господарський суд дійшов висновків, що в силу об`єктивних обставин, існує ймовірність передачі прав на міжнародну реєстрацію торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку із наявністю нового власника торгівельних марок, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав; враховуючи ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову. Апеляційне провадження (рух справи). Відповідач-1 (далі - апелянт) звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить ухвалу господарського суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам та заборони Національному органу інтелектуальної власності (НОІВ), функції якого виконує Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 скасувати, і ухвалити нове рішення. яким заяву про забезпечення позову в цих частинах залишити без задоволення. В обґрунтування підстав для скасування ухвали господарського суду першої інстанції апелянт наводить наступні аргументи: 1) в частині заборони апелянту надавати ліцензії та заборони відповідачу-2 здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використанням торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 не вжитий захід забезпечення позову не відповідає основним критеріям (розумність, обгрунтованіть та адекватність; наявність зв`язку мміж заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог; здатність заходу забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення), оскільки: відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог; відсутні законні підстави для заборони використання оспорюваної торгівельної марки третім особам та заборони відповідачу-2 здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007; порушено принцип збалансованості інтересів; відсутні належні та достатні докази фактичних обставин, як підстав для забезпечення позову в частині заборони надавати ліцензії та заборони відповідачу-2 здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007; 2) предметом позову є виключно визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року права на яку належать апелянту, і заборона використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 не є позовною вимогою, тому надання ліцензії іншим особам ніяким чином не змінить власника торгівельної марки; 3) під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20); 4) вжиті заходи забезпечення порушують право апелянта надавати ліцензію на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 на підставі ліцензійного договору, що передбачене п.8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" у відзиві на апеляційну скаргу підтримує аргументи апеляційної скарги, та зазначає, що, вирішуючи питання щодо заборони відповідачу-1 надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам та заборони Національному органу інтелектуальної власності (НОІВ), функції якого виконує Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, суд не дотримався розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача-1 та третіх осіб. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу аргументи апелянта не визнає, зазначаючи, зокрема, надання ліцензії будь-яким третім особам може призвести до розширення кола осіб-ліцензіатів щодо яких може виникнути необхідність залучення до участі у справі, і перелік таких осіб може змінюватися, що призведе до затягування розгляду справи та порушення прав позивача такими особами (ліцензіатами), тому просить у задоволенні апеляційної скраги відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду залишити в силі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 апеляційна скарга передана на розгляд складу колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Отрюх Б.В., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано матеріали справи №910/14863/22 з Господарського суду міста за позовом Десокко лімітед (Desokko limited) до ТОВ «Орхей-віт» (Orhei-vit s.r.l.) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14863/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхей-віт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В.; призначено справу до розгляду на 27.03.2023. 27.03.2023 в судовому засіданні у справі №910/14863/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхей-віт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 оголошено перерву до 03.04.2023. Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом. Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача-1 відповідача-2 про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року права на яку належать ТОВ "Орхей-Віт"; зобов`язання відповідача-2 здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року на території України. Позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про забезпечення позову у якому просить заборонити відповідачу-1повністю або частково відчужувати права щодо торгівельної марки за міжнародною реєстрацією №927822 від 05.01.2007 року, а також надавати ліцензії на використання згаданої торгівельної марки будь-яким особам, а також відмовлятися від прав на згадану торгівельну марку повністю або частково; заборонити Національному органу інтелектуальної власності, функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з надання ліцензій на використання торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року. Мотиви постанови та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Відповідно до частини другої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). У постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 910/4724/21 наведено, зокрема, наступні висновки: "У справах, пов`язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об`єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об`єкта інтелектуальної власності; заборони Міністерству приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об`єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті. Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення". Предметом пору у даній справі є визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року; зобов`язання Національний орган інтелектуальної власності, функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгівельної марки №927822 від 05.01.2007 року на території України. Відповідно, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що в силу об`єктивних обставин, існує ймовірність передачі прав на торговельну марку за міжнародною реєстрацією №927822 від 05.01.2007 року на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку із наявністю нового власника торгівельних марок, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом знак для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участі в даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду (таку правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 зі справи № 910/5916/18 та від 05.08.2019 у справі № 910/16586/18, від 03.11.2020 у справі №910/7716/20). У випадку ж відмови від оспорюваного свідоцтва в силу приписів статті 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ніхто інший, окрім колишнього власника свідоцтва, не буде мати права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва. Відтак, вжиті господарським судом заходи забезпечення позову, а саме: - заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) повністю або частково відчужувати права щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, а також відмовлятись від прав на торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 повністю або частково; - заборонити Національному органу інтелектуальної власності (НОІВ), функції якого виконує Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, співвідносяться з предметом позову, а отже, й існує прямий зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову. Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що наведені заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і в цій частині визнає оскаржувану ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою. Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову в даній справі в частині, зокрема, заборони надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам, господарський суд не дотримався розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідачів та третіх осіб з огляду на заявлені в позовній заяві вимоги. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала в цій частині ухвалена з неправильним застосуваням статті 136 ГПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в цій частині; в іншій частині ухвала господарського суду має бути залишена в силі як така, що винесена з правильним застосуванням норм процесуального і матеріального права. Отже, апеляційний господарський суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норм статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема змінити судове рішення. Відповідно до норми ч. 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи встановлені обставини та наведені мотиви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що аргументи апеляційної скарги спростовують висновки господарського суду першої інстанції, тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на позивача. Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Орхей-віт» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 в частині заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Десокко лімітед про забезпечення позову в частині заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам відмовити.

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 залишити без зміни.

4. Стягнути з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (НЕ 153107, Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303, Нікосія, 1066, Кіпр) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (код 1003606004176, Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Індустріальна, 40, MD-2037) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді Б.В. Отрюх Б.М. Поляков Повний текст постанови складено 11.04.2023.