Постанова Полтавський апеляційний суд № 545/4047/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/4047/22 Номер провадження 22-ц/814/2578/23Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року, ухвалене суддею Стрюк Л.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вони з відповідачем з 28.02.2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку з тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі з усіх видів заробітку відповідача. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01.12.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено. З цим рішенням суду не погодилась позивачка ОСОБА_1 , та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, а також неповно не з`ясування усіх обставин справи. Вказує, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову з підстав добровільного перерахування відповідачем аліментів на утримання сина, не врахував, що з кожним роком зростає мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку. Розмір аліментів, що стягуються з відповідача за його заявою, є меншим, ніж встановлено законом. Крім того, відповідач може змінити місце роботи, в зв`язку з чим стягнення аліментів за його заявою буде припинено, що порушує її право на отримання аліментів на неповнолітнього сина. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.02.2009 року по 10.12.2021 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 звернувся за місцем роботи із заявою про відрахування на користь сина аліментів у розмірі 70% від чистої суми заробітної плати. Враховуючи те, що розмір аліментів, що стягуються з відповідача, є менше, ніж встановлений законом мінімальний розмір, він добровільно перераховує недостатні кошти на картковий рахунок сина. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, враховуючи наступне. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та як найкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини дев`ятої статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення. За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України). Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Відповідно до частини 1 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 статті 187 СК України встановлено, що один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову послався на те, що відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою за місцем роботи про відрахування аліментів на користь сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому встановив, що розмір відрахувань хоч і є меншим, ніж встановлений законом мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку, він компенсується за рахунок коштів, які перераховуються відповідачем у добровільному порядку. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що такий спосіб утримання неповнолітнього сина був обраний відповідачем самостійно без домовленості з позивачкою, яка бажає отримувати аліменти на підставі виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду. Крім того, розмір аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_2 , є менше, ніж встановлений законом мінімальний розмір, який кожного року зростає. Таким чином, позивачка позбавлена гарантованого законом права на отримання аліментів на утримання неповнолітнього сина у визначеному законом розмірі та з усіх видів доходу, а не лише із заробітної плати за місцем роботи відповідача. Також, слід зазначити, що право на стягнення аліментів належить батькові або матері, разом з яким проживає неповнолітня дитини, а не неповнолітній дитині, яка в силу свого віку наділена, відповідно до ст. 32 ЦК України, неповною цивільною дієздатністю та в повній мірі не може здійснювати своє утримання та визначати потреби на які необхідно спрямувати отримані аліменти. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачці ОСОБА_1 у стягненні з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, що підлягають стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 , колегія суддів приймає до уваги те, що відповідач має постійне місце роботи, є працездатним, доказів того, що на його утриманні перебувають інші особи не надав, а також виходячи з потреб дитини даного віку та того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення останнім повнолітня, починаючи з 07.09.2022 року. Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07.09.2022 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук