Постанова 4824 № 362/5067/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 362/5067/22 Головуючий у суді першої інстанції - Радченко Г.А. Номер провадження № 22-ц/824/7462/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, відповідно до якого просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу від 20 грудня 2019 року у справі № 362/7219/19, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області з частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частку з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. Позовні вимоги мотивовано тим, що судовим наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року з нього були стягнуті на користь відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, у позивача у новому шлюбі з ОСОБА_5 народилося двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказано, що його дружина працює у закладі, який на даний час перебуває у встановленому простої. Таким чином, на даний час позивач утримує дружину, яка не працює, двох малолітніх дітей та сплачує частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно аліментів на утримання старшої доньки, що для позивача є досить обтяжливим, виходячи з того, що його заробітна плата в середньому складає 17 000 грн. У зв`язку з народженням у позивача ще двох дітей сімейний стан його змінився і, відповідно, матеріальний стан значно погіршився, оскільки на його утриманні перебуває вже 3 дітей. Стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від всіх видів його заробітку ставить у нерівне становище інших малолітніх дітей позивача, яким залишається менша частина його доходу. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що так як справа про стягнення аліментів розглядалась без виклику сторін, ОСОБА_1 був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про стягнення аліментів та зазначити суду про те, що на його утриманні перебуває ще двоє дітей, а також дружина, яка на даний час вимушено не працює, оскільки на її роботі було оголошено простій. В апеляційній скарзі зазначено, що саме у зв`язку із зміною сімейного стану позивач звертався до суду із позовом щодо зменшення розміру аліментів на утримання старшої доньки з частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частку з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції, видаючи судовий наказ про стягнення аліментів, не міг врахувати жодних обставин окрім тих, які були повідомлені заявником, а згідно положень статті 170 ЦПК України боржник не має права подати заяву про скасування судового наказу про стягнення аліментів. Таким чином, апелянт вважає, що позовна заява про зменшення розміру аліментів є єдиним законним способом змінити розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої доньки. Крім того, апелянт також посилається на те, що погіршення майнового стану ОСОБА_1 пов`язано із тим, що в нього народилось ще двоє дітей, що свідчить про те, що у позивача по справі на утриманні перебуває вже троє дітей. З наведеного слідує, що погіршення майнового стану позивача є похідною складовою від зміни його сімейного стану та не є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Таким чином апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна сімейного стану мала місце до стягнення аліментів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. 21 червня 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, однак такий відзив подано з порушенням строку, передбаченого ухвалою Київського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 16 березня 2023 року. Зазначену ухвалу разом із копією апеляційної скарги ОСОБА_3 отримала 11 квітня 2023 року (а.с.79). Разом з тим, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у відзиві не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку на подання такого відзиву. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про неповажність причин пропуску строку на подання відзиву, а тому такий відзив не можу бути врахований апеляційним судом. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5). Позивач з 07 грудня 2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про шлюб (а.с.9). Разом з ОСОБА_5 позивач має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наданими копіями свідоцтв про народження (а.с.11-12). Згідно довідки Васильківського закладу дошкільної освіти №7 «Іскорка» від 01 грудня 2022 року №01-29/14 дружина позивача ОСОБА_5 працює у Васильківському закладі дошкільної освіти № 7 «Іскорка» та відповідно до наказу від 28 лютого 2022 року № 01-09/14 з 01 березня 2022 року перебуває у встановленому простої (а.с.13). У відповідності із наданими копіями звітів про здійснені відрахування та виплати у 2020 році середня заробітна плата позивача складала 13 069,85 гривень (а.с.6); у 2021 році 13 569,61 грн. (а.с.7), а у 2022 році (за період з 01 січня 2022 року до 30 листопада 2022 року) зросла до 15 556,91 грн (а.с.8). Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що з наданих позивачем доказів вбачається, що його сімейний стан не змінився після стягнення з нього аліментів за судовим наказом від 20 грудня 2019 року, оскільки з нинішньою дружиною від зареєстрував шлюб у 2013 році, а двоє дітей, на яких він посилається у даному позові, народжені у 2010 році та 2013 році. Суд першої інстанції також зазначив, що позивач не надав достатніх доказів погіршення майнового стану. Довідка щодо простою у роботі його дружини не містить даних щодо припинення виплати останній заробітної плати і не є безумовним свідченням погіршення матеріального стану самого позивача. Вказано, що згідно звітів про здійсненні відрахування у порівнянні з 2020 та 2021 роками рівень заробітної плати позивача у 2022 році зріс. Враховуючи зазначене, районний суд виснував, що розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. гідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно та/або про сплату аліментів між сторонами не укладалися. Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 зазначав, що в нього змінився сімейний стан, зокрема, на його утриманні перебуває ще двоє дітей, а також дружина, яка перебуває у простої. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину (п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України). Відповідно до ч.7 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Відповідно до статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. Таким чином, суд, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, враховує відомості, заявлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу. Особливістю наказного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактично позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі щодо наявності у нього інших утриманців. Саме тому ч.7 ст.170 ЦПК України передбачає право боржника у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. За змістом даної норми зменшення розміру аліментів можливе не тільки у випадку зміни матеріального або сімейного стану боржника, як помилково вважає відповідачка, а й у зв`язку із неврахуванням судом при видачі судового наказу матеріального або сімейного стану боржника, чи інших обставин, які впливають на визначення розміру аліментів. Так, матеріалами справи підтверджено, що на утриманні позивача ОСОБА_1 перебуває троє дітей й суд першої інстанції, видаючи судовий наказ про стягнення з останнього аліментів не розглядав питання його сімейного стану та не враховував кількість дітей, що перебуває на утриманні позивача. Враховуючи, що відповідно до положень ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, що відповідає 1/6 частині заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину з трьох, то апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів, які підлягають до стягнення на підставі судового наказу від 20 грудня 2019 року. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог та зменшення розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на утримання доньки, а саме з 1/4 на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу від 20 грудня 2019 року у справі № 362/7219/19, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області з частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частку з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв