Ухвала КЦС ВС № 638/19987/15-ц

Ухвала 05 квітня 2023 року м. Київ справа № 638/19987/15-ц провадження № 61-3921ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: Гаражний кооператив «Ювілейний», Десята Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, треті особи: Гаражний кооператив «Ювілейний», Десята Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просив визнати за ним право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 (літера «Л-2») загальною площею 16,8 кв. м. в Гаражному кооперативі «Ювілейний» (далі - ГК «Ювілейний») за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4 . Позов ОСОБА_3 мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Харкові та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Він прийняв спадщину після смерті брата, про що у встановлений шестимісячний строк подав відповідну заяву до Десятої Харківської державної нотаріальної контори. За життя ОСОБА_4 був членом АДРЕСА_1, та був правомірним користувачем гаражного боксу № НОМЕР_1 (літера «Л-2»), який побудував за власні кошти. 24 листопада 2015 року він звернувся до ГК «Ювілейний» із заявою про вступ до його членів, але йому було повідомлено, що членами кооперативу можуть бути лише ті, хто у встановленому законом порядку оформили право власності на належний їм індивідуальний гаражний бокс. Оскільки ОСОБА_4 не зареєстрував своє право власності на гаражний бокс в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», то він (позивач) не може оформити на нього право власності в Державній реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції у Харківській області. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 березня 2019 року замінено позивача у справі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його правонаступником - ОСОБА_1 . Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2022 року - без змін. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_2 , який прийняв спадщину за заповітом від 06 червня 2000 року, реєстровий № 1-873. Право ОСОБА_2 на спадкування після смерті ОСОБА_4 за вказаним заповітом підтверджене рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 грудня 2019 року у справі № 638/6327/14-ц, яке набрало законної сили 02 липня 2020 року. 16 березня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Обґрунтовуючи в касаційній скарзі сплату судового збору в розмірі 1 102 грн, заявник пояснив, що згідно з технічним паспортом на гаражний бокс інвентаризаційна вартість спірного гаражного боксу становить 19 907 грн. Тому судовий збір необхідно обраховувати за ставкою 1 % від вказаної суми (ціни позову). Інших відомостей про ціну позову судові рішення судів попередніх інстанцій та касаційна скарга ОСОБА_1 не містять. Отже, ціна позову в цій справі становить 19 907 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 638/19987/15-ц є малозначною в силу вимог закону. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. В резолютивній частині постанови Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року заявнику було роз`яснено про можливість оскарження цього судового рішення лише у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за його участю. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: Гаражний кооператив «Ювілейний», Десята Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко