Постанова 4801 № 127/10450/22

Справа № 127/10450/22 Провадження № 22-ц/801/510/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю.А. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 рокуСправа № 127/10450/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Сала Т. Б., Шемети Т. М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Якименка О. О. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А. від 30 грудня 2022 року, встановив: В травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, за яким просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 6321 грн 94 к. пені за прострочення сплати аліментів. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 червня 2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 травня 2008 року. З вересня 2019 року відповідач почав виплачувати аліменти у розмірі меншому, ніж той, який був нарахований головним державним виконавцем Макушинським Ю. І. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 9491497, яке було відкрито за виконавчим листом № 2-3474 від 03 червня 2008 року, заборгованість по аліментах станом на квітень 2022 року склала 20427 грн 59 к. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 6321 грн 94 к., 2000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу та 992 грн 40 к судового збору на користь держави. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 допустив заборгованість зі сплати аліментів за період з вересня 2018 по квітень 2022 року, яка згідно з розрахунком державного виконавця становила 20427 грн 59 к., доказів про те, що ця заборгованість виникла не з його вини не надав, то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 1 відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Якименко О. О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, аліменти стягуються шляхом відрахування відповідної частки з його пенсії, а тому заборгованість утворилась не з його вини, а через невчасне повідомлення державного виконавця органу Пенсійного фонду України про зміну мінімального розміру аліментів, який підлягає стягненню, та не здійснення ним контролю за правильністю стягнення аліментів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12). Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 червня 2008 року у справі № 2-3474/08 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини даного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 травня 2008 року (а. с. 15). Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 18 червня 2005 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області за актовим записом № 1009, розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2014 року (а. с. 16). На підставі виконавчого листа № 2-3474 від 03 червня 2008 року, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини даного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 травня 2008 року, відкрито виконавче провадження № 9491497 з його примусового виконання. За розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 9491497, складеним головним державним виконавцем Макушинським Ю. І., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з вересня 2018 року по квітень 2022 року включно станом на 30 квітня 2022 року становила 20427 грн 59 к. (а. с. 17). Згідно з частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України (далі СК України) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), на які правильно послався суд першої інстанції відповідно до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України. Натомість всупереч приписам частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України щодо обов`язку доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, зокрема про вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів, не надав. Так у справі є лише запит адвоката Якименка О. О. головному державному виконавцю Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) від 18 серпня 2022 року про надання інформації щодо здійснення державним виконавцем перевірки правильності та своєчасності відрахування посадовими особами Пенсійного фонду України з пенсії ОСОБА_2 , зокрема в частині стягнення аліментів та начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про надання довідки про розмір та підстави утримання з пенсії ОСОБА_2 без доказів їх отримання адресатами. Інших доказів щодо джерел та розміру доходів відповідача, способів і порядку виконання ним судового рішення про стягнення аліментів у справі немає. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що згідно з частинами першою, п`ятою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Отже ОСОБА_2 , як боржник у виконавчому провадженні, не мав перешкод ознайомитись з ним та отримати копії необхідних документів для підтвердження обставин неналежного виконання державним виконавцем своїх обов`язків, зокрема щодо контролю правильності стягнення аліментів шляхом їх утримання з пенсії відповідача. Відтак, доводи апеляційної інстанції не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 383 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Якименка О. О. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: Т. Б. Сало Т. М. Шемета