Постанова 4808 № 348/1513/20

Справа № 348/1513/20 Провадження № 22-ц/4808/426/23 Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., за участю секретаря Возняк В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду від 03 лютого 2023 року, постановлену в складі судді Максименко О.Ю., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Надвірнянський відділ Державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на дії органу державної виконавчої служби щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментах, в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Надвірнянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (пізніше назву змінено на Надвірнянський відділ Державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментах. В обґрунтування скарги посилався на те, що судовим наказом Надвірнянського районного суду від 21.09.2020 року з нього стягнено аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.08.2020 року і до досягнення повноліття. На підставі зазначеного судового наказу держаним виконавцем Надвірнянського відділу ДВС 16.09.2022 року було відкрито виконавче провадження №69870111. В подальшому державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, і на 25.10.2022 року така становить 77309,48 грн. Однак вказаний розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки здійснений за період з лютого 2022 року до 25.10.2022 року без урахуванням інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, так як з лютого 2022 року органами державної статистики призупинено оприлюднення статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників на період дії воєнного стану. Вважає, що за вказаний період заборгованість по аліментах повинна була б розраховуватися, виходячи з мінімального гарантованого розміру аліментів, передбаченого Сімейним кодексом України, а саме у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який з лютого по червень 2022 року становив 1050 грн., з липня по жовтень 1100,50 грн. В такому випадку його заборгованість складала б 57639,77 грн. Також зазначив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини, а внаслідок пізнього звернення судового наказу до примусового виконання 15.09.2022 року, тобто, після спливу двох років з моменту його винесення. Крім того, 19.10.2022 року ним було сплачено ОСОБА_2 аліменти в розмірі 2000 грн., що також не враховано державним виконавцем. Просив визнати дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по сплаті аліментів в сумі 77309,48 грн. неправомірними та зобов`язати його здійснити такий розрахунок за період з 15.09.2022 року по 25.10.2022 року в розмірі 57639,77 грн. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 03 лютого 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що у державного виконавця не було підстав розраховувати заборгованість по аліментах іншим чином, аніж з останніх показників середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оприлюдненої органом статистики. У зв`язку зі встановленими спеціальними правилами збору статистичної звітності під час дії воєнного часу, починаючи з лютого 2022 року органами статистики дані про середню заробітну плату не оприлюднюються. Тобто, такі дані відсутні в силу об`єктивних причин. Також, починаючи з лютого 2022 року і до теперішнього часу, в законодавстві відсутні положення, які б встановлювали порядок обчислення середньої заробітної плати працівника для даної місцевості з метою нарахування аліментів в період дії Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період воєнного стану або стану війни». При цьому, законодавство не містить презумпції, за змістом якої у разі неможливості визначення органами статистики середньої заробітної плати в певний період часу береться останній відомий показник. Вважає, що розрахунок по аліментах, обчислений з лютого 2022 року ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені належними об`єктивними даними. На його думку за вказаний період державний виконавець повинен був здійснювати нарахування аліментів, виходячи з їх мінімального гарантованого розміру, як це передбачено ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити скаргу в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Гресько В.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник відділу ДВС у судове засідання не з`явився, хоча відділ належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 ОСОБА_4 заперечила доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.09.2020 року Надвірнянським районним судом видано судовий наказ №348/1513/20, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-15). Судовий наказ пред`явлений до виконання 15.09.2022 року до Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та 16.09.2022 державним виконавцем Бурієм Н.І. відкрито виконавче провадження №69870111 (а.с. 36, 37, 39). В цей же день боржнику направлено виклик державного виконавця (а.с. 38). Боржник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; не працює. Дані обставини учасниками справи не заперечуються. 11.10.2022 року представником боржника було направлено запит державному виконавцю щодо надання розрахунку заборгованості із сплати аліментів (а.с. 40). Згідно з розрахунком державного виконавця Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бурія Н.І. станом на 25.10.2022 року у ОСОБА_1 згідного вищевказаного судового наказу існує заборгованість зі сплати аліментів за період з 28.08.2020 року по 25.10.2022 року в розмірі 77309,48 (а.с. 42). За змістом копії листа Головного управління статистики в Івано-Франківській області №11-28/13ПІ від 06.10.2022 року, наданого на адвокатський запит, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 року №2115-ІХ та незабезпеченням повноти подання звітності респондентами, починаючи зі звітного періоду за лютий 2022 року органами державної статистики призупинено оприлюднення статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників. Органи державної статистики поновлять оприлюднення статистичної інформації після завершення встановленого законом терміну для подання звітності (а.с. 46-47). Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця не було підстав розраховувати заборгованість по аліментах іншим чином, аніж з останніх показників середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оприлюдненої органом статистики. І такий розрахунок на думку суду є правильним. Натомість запропонований боржником розрахунок заборгованості по аліментах за період з лютого по жовтень 2022 року, виходячи із мінімального гарантованого розміру аліментів, передбаченого Сімейним кодексом України, суперечить ст. 195 даного кодексу і не може бути застосований. Щодо незарахування у рахунок заборгованості по аліментах суми 2000 грн., сплачених боржником 19.10.2022 року, судом встановлено, що станом на 25.10.2022 року сторони всупереч вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомили державного виконавця про здійснення даної операції, а тому державним виконавцем така сума не могла бути врахована при здійсненні розрахунку заборгованості. Апеляційний суд погоджується із такими висновками, враховуючи таке. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Згідно зі ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до частини 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованість зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця і повідомляти про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, подання заяви стягувачем або боржником (частина 4 статті 71 Закону). Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом і дійсна протягом одного місяця з дня її видачі (частина 13 статті 71 Закону). Пунктом 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5) визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання. У разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. (пункт 3 Розділу XVI Інструкції). Як вбачається з ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом (ч. 3 ст. 195 СК України). У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №572/2303/19 вказано, що «відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що матеріалами виконавчого провадження підтверджена наявність певного боргу по аліментам з боку заявника, а останній не був позбавлений подати такі докази на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку, проте належними та допустимими доказами не спростував, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги». Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.04.2021 року у справі №759/1727/16, поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується, виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713. Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу. Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року №2129-ІХ (набув чинності з 25 березня 2022 року) зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України … припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). За рішенням про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця». Відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. Таким чином, починаючи зі звітного періоду за лютий 2022 року, у зв`язку із незабезпеченням повноти подання звітності респондентами, органами державної статистики призупинено оприлюднення статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників. При цьому, будь-яких змін до ст. 195 СК України щодо визначення заборгованості за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, у період воєнного стану законодавцем внесено не було, а тому місцевий суд вірно вважав, що у державного виконавця не було підстав розраховувати заборгованість по аліментах іншим чином, аніж з останніх показників середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оприлюдненої органом статистики. Отже, державний виконавець обґрунтовано нараховував з лютого по жовтень 2022 року розмір щомісячних аліментів, виходячи розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оприлюдненої органом статистики у січні 2022 року, що не порушує права боржника ОСОБА_1 , оскільки при встановлені іншого розміру середньої заробітної плати працівника по Надвірнянському району (де проживає боржник) за цей період, державний виконавець буде зобов`язаний зробити перерахунок таких нарахувань. В іншому випадку не нарахування аліментів за цей період та відповідно несплата їх боржником буде порушувати права дитини на отримання аліментів, визначених за рішенням суду. Що стосується доводів апелянта про необхідність нараховувати заборгованість по аліментах за вказаний період, виходячи з мінімального гарантованого розміру аліментів, передбаченого СК України, то такі суперечать вимогам ст. 195 СК України, якою чітко передбачено, що така заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а тому не можуть бути застосовані. Доводам ОСОБА_1 щодо неврахування у розрахунку заборгованості по аліментах суми 2000 грн., сплачених ним 19.10.2022 року, суд першої інстанції теж дав правильну оцінку, встановивши, що момент складення вказаного розрахунку (25.10.2022 року) сторони всупереч вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомили державного виконавця про такий факт, а тому останній не мав змоги врахувати вказану суму при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментах. При цьому, у запереченні, поданому до суду першої інстанції, державний виконавець зазначив, що сплачена сума аліментів у розмірі 2000 грн. буде врахована при наступному здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 72, зворот). Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, відмовивши у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування даного судового рішення, а фактично зводяться до незгоди скаржника із ухваленим судовим рішенням. З огляду на викладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Надвірнянського районного суду від 03 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.